Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.

Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота".

Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів.

Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям.

О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної.

Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте".

Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню.

ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки.

Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована.

Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці.

Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці.

Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям.

Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка.

В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.