Калумід таблетки по 50 мг, 30 шт.

діюча речовина: бікалутамід;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить бікалутаміду 50 мг;

допоміжні речовини: ядро: кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон К-30, натрію крохмальгліколят, тип «А» лактози моногідрат;

оболонка: опадрай II 33G28523 білий (гліцерол триацетат, макрогол 3000, лактози моногідрат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171)).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі двоопуклі таблетки білого або майже білого кольору, вкриті плівковою оболонкою з гравіруванням «L» з одного боку та «RG» - з іншого.

Антинеопластичні та імуномоделюючі засоби. Засоби, що застосовуються для ендокринної терапії. Антагоністи гормонів і аналогічні засоби. Антиандрогенні лікарські засоби. Бікалутамід. Код АТС  L02В B03.

Механізм дії

Калумід є нестероїдним антиандрогеном, що не має іншого впливу на інші частини ендокринної системи. Препарат зв’язується з андрогенними рецепторами, не активуючи експресію генів, таким чином пригнічуючи андрогенні стимули.

Фармакодинамічні ефекти

У результаті такого пригнічення спостерігається регресія пухлини передміхурової залози. При відміні Калуміду у певної частини пацієнтів може виникнути синдром відміни.

Калумід є рацемічною сумішшю з антиандрогенною активністю, представлений майже винятково (R)-енантіомером.

Абсорбція

Бікалутамід добре всмоктується після перорального прийому. Немає доказів клінічно значимого ефекту вживання їжі на біодоступність препарату.

Розподіл

Бікалутамід має високий ступінь зв’язування з білками (рацемат 96 %, (R)-енантіомер > 99 %) та інтенсивно метаболізується (шляхом окиснення та глюкуронізації). Його метаболіти виводяться нирками та з жовчю приблизно в однакових співвідношеннях.

Біотрансформація

(S)-енантіомер дуже швидко виводиться порівняно з (R)-енантіомером; період напіввиведення останнього з плазми крові становить приблизно 1 тиждень.

При щоденному призначенні 50 мг бікалутаміду (R)-енантіомер внаслідок його тривалого періоду напіввиведення кумулюється у плазмі в 10-кратній концентрації.

Плато концентрації (R)-енантіомеру на рівні приблизно 9 мкг/мл спостерігається при призначенні денної дози 50 мг бікалутаміду. У стабільній фазі на частку переважно активного (R)-енантіомера припадає 99 % загальної кількості циркулюючих енантіомерів.

Елімінація

Відомо, що середня концентрація R-бікалутаміду у спермі чоловіків, які отримували бікалутамід у дозі 150 мг, становила 4,9 мкг/мл. Кількість бікалутаміду, яка потенційно потрапляє в організм жінки-партнера під час статевих зносин, низька та може становити приблизно 0,3 мкг/кг маси тіла. Цей рівень нижчий за той, що у лабораторних тварин призводить до зміни потомства.

Особливі групи пацієнтів

Фармакокінетика (R)-енантіомера не залежить від віку, порушення ниркової функції або порушення функції печінки легкого або середнього ступеня тяжкості. Існують докази, що у пацієнтів з тяжкими ураженнями печінки (R)-енантіомер елімінується з плазми повільніше.

Рак передміхурової залози (пізні стадії) у комбінації з терапією аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону чи хірургічною кастрацією.

Калумід протипоказаний для застосування жінкам та дітям (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Калумід не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату.

Протипоказане одночасне застосування Калуміду із терфенадином, астемізолом або цизапридом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Не існує доказів фармакодинамічної чи фармакокінетичної взаємодії Калуміду та аналогів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Дослідженняіn vitro показали, що R-бікалутамід є інгібітором CYP 3A4 та виявляє менший інгібіторний ефект на активність CYP 2С9, 2С19 та 2D6.

Хоча на даний час немає переконливих даних, що свідчать про потенційну взаємодію бікалутаміду та антипірину як маркера активності цитохрому Р450 (CYP), середня концентрація мідазоламу (площа під фармакокінетичною кривою) збільшилася до 80 % після одночасного його застосування протягом 28 днів з бікалутамідом. Для препаратів із вузьким терапевтичним діапазоном таке підвищення може мати важливе значення. Відповідно, одночасне застосування з терфенадином, астемізолом та цизапридом протипоказано (див. розділ «Протипоказання»). Також бікалутамід слід з обережністю застосовувати із такими сполуками як циклоспорини та блокатори кальцієвих каналів. Може виникнути необхідність у зменшенні дози цих препаратів, особливо якщо є ознаки посилення впливу препарату або виникають побічні ефекти у результаті його застосування. При застосуванні циклоспорину рекомендується проводити ретельне спостереження за його концентрацією у плазмі крові та за клінічним станом пацієнта після початку чи припинення лікування бікалутамідом.

З обережністю слід призначати бікалутамід при застосуванні препаратів, які можуть пригнічувати окиснення препарату (таких як циметидин, кетоконазол). Теоретично це може призвести до підвищення концентрації бікалутаміду у плазмі, що може зумовити посилення побічних ефектів препарату.

Дослідженняіn vitro показали, що бікалутамід може витісняти кумариновий антикоагулянт варфарин із ділянок його зв’язування з білками. Тому при призначенні бікалутаміду пацієнтам, які вже отримують кумаринові антикоагулянти, рекомендується проводити ретельний моніторинг протромбінового часу.

У зв’язку з тим, що антиандрогенна терапія може призводити до подовження інтервалу QT, слід з обережністю призначати бікалутамід одночасно з лікарськими засобами, які здатні спричиняти подовження інтервалу QT або викликати розвиток шлуночкової тахікардії типу пірует (Torsade de pointes), тобто такими, як антиаритмічні препарати класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики і т.д. (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Дослідження взаємодії були проведені тільки за участю дорослих.

Лікування бікалутамідом слід розпочинати під безпосереднім наглядом лікаря.

Бікалутамід активно метаболізується у печінці. Деякі дані дають підставу вважати, що у пацієнтів із тяжкими ураженнями печінки виведення препарату уповільнюється, а це може призвести до кумуляції бікалутаміду. Тому бікалутамід слід застосовувати з обережністю пацієнтам із помірними або тяжкими ураженнями печінки.

Через можливість змін функції печінки слід періодично проводити контроль печінкових проб. Більшість змін спостерігаються протягом перших 6 місяців застосування бікалутаміду.

Зрідка при застосуванні бікалутаміду спостерігають тяжкі зміни з боку печінки і печінкову недостатність, повідомляли навіть про летальні наслідки (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо спостерігаються тяжкі зміни функції печінки, лікування бікалутамідом слід припинити.

Для пацієнтів, які мають об’єктивне прогресування захворювання разом з підвищеним рівнем ПСА, слід розглянути можливість припинення терапії бікалутамідом.

У чоловіків, які приймають агоністи рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, спостерігається зменшення толерантності до глюкози. Це може проявитися цукровим діабетом або втратою глікемічного контролю у пацієнтів з уже виявленим діабетом. У зв’язку з цим слід приділити увагу моніторингу рівня глюкози в крові пацієнтів, які отримують бікалутамід у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону.

Показано, що бікалутамід пригнічує активність цитохрому Р450 (CYP 3A4), тому слід проявляти обережність при одночасному його призначенні з препаратами, що метаболізуються переважно CYP 3A4 (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одна таблетка лікарського засобу Калумід, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 50 мг, містить 64,4 мг лактози моногідрат. Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, повною лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.

Також повідомляли про поодинокі випадки реакцій фоточутливості на тлі прийому бікалутаміду. Слід рекомендувати пацієнтам уникати прямого впливу сонячних променів або УФ-випромінювання і в разі необхідності використовувати сонцезахисний крем у період терапії бікалутамідом. При розвитку тривалої і/або тяжкої реакції фоточутливості слід розпочати симптоматичну терапію.

Терапія антиандрогенами може призводити до подовження інтервалу QT.

У пацієнтів із факторами ризику або з подовженням інтервалу QT в анамнезі, а також у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що можуть подовжувати QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), потрібно до початку лікування Калумідом оцінити співвідношення користь/ризик з урахуванням потенційного ризику виникнення шлуночкової тахікардії типу пірует (Torsade de pointes).

Антиандрогенна терапія може спричинити морфологічні зміни сперматозоїдів. Незважаючи на те, що вплив бікалутаміду на морфологію сперматозоїдів не оцінювався та жодних таких змін у пацієнтів, які застосовували бікалутамід, не було зареєстровано, пацієнти та/або їхні партнери повинні застосовувати належні методи контрацепції під час та протягом 130 днів після терапії Калумідом.

Калумід не впливає на керування автомобілем або роботу зі складними механізмами. Однак слід враховувати, що часто може виникати сонливість, дуже часто - запаморочення (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають цей препарат, повинні дотримуватися обережності.

Калумід протипоказаний для застосування жінкам. Його протипоказано призначати у період вагітності або годування груддю.

Дорослі пацієнти чоловічої статі, включаючи пацієнтів літнього віку.

Перорально по 1 таблетці 50 мг 1 раз на добу. Лікування Калумідом слід розпочинати щонайменше за 3 дні до початку терапії аналогами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону або одночасно з хірургічною кастрацією.

Ниркова недостатність. Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози не потрібна.

Печінкова недостатність. Пацієнтам із легкою печінковою недостатністю корекція дози не потрібна. У пацієнтів з помірною або тяжкою печінковою недостатністю може спостерігатися підвищене накопичення препарату (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти. Калумід протипоказаний для застосування дітям.

Препарат протипоказаний дітям.

Немає даних щодо передозування у людей. Специфічного антидоту не існує; лікування симптоматичне. Діаліз може бути неефективним, оскільки бікалутамід значною мірою зв’язується з білками та не виявляється у незміненому вигляді у сечі. При передозуванні показана загальна підтримуюча терапія, включаючи моніторинг життєво важливих показників.

Побічні реакції зазначено за частотою: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, ≤1/100), поодинокі (≥1/10000, ≤1/1000), рідкісні (≤1/10000), частота невідома (на основі доступних даних неможливо встановити частоту виникнення).

¹ Зміни з боку печінки рідко є тяжкими та часто минають або слабшають при продовженні лікування або після його припинення.

²Включена у перелік побічних реакцій після отримання постмаркетингових даних. Частота цієї реакції встановлена на основі частот випадків печінкової недостатності у пацієнтів, які отримували бікалутамід у дозі 150 мг у процесі відкритого дослідження Early Prostate Cancer programme (ЕРС).

³ Може зменшитися при супутній кастрації.

⁴ При застосуванні агоністів рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону та антиандрогенів для лікування раку передміхурової залози ризик збільшувався, якщо бікалутамід 50 мг застосовували у комбінації з агоністами рилізинг-фактора лютеїнізуючого гормону, проте збільшення ризику не було відзначено при застосуванні бікалутаміду 150 мг як монотерапії для лікування раку передміхурової залози.

⁵ Включена у перелік побічних реакцій після отримання постмаркетингових даних. Частота була визначена за повідомленнями про випадки інтерстиціальної пневмонії у пацієнтів, які отримували бікалутамід у дозі 150 мг у період рандомізованих ЕРС- досліджень.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції у період постмаркетингового спостереження. Це дає можливість здійснювати контроль за співвідношенням користь/ризик для лікарського засобу. Працівники охорони здоров’я повинні повідомляти про підозрювані побічні реакції.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 30 0С.

Препарат зберігати в недоступному для дітей місці.

По 15 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 2 блістера у картонній пачці.

За рецептом.

ВАТ «Гедеон Ріхтер».

Н-1103, Будапешт, вул. Демреї, 19-21, Угорщина.