ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ДЕКСАМЕТАЗОН-ДАРНИЦЯ
(DEXAMETHASONE-DARNITSA)
Склад:
діюча речовина: dexamethasone;
1 таблетка містить дексаметазону 0,5 мг;
допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою.
Фармакотерапевтична група. Кортикостероїди для системного застосування. Глюкокортикоїди. Дексаметазон. Код АТХ Н02А В02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Дексаметазон-Дарниця − синтетичний гормон кори надниркових залоз (кортикостероїд), який чинить глюкокортикоїдну дію. Чинить протизапальну та імуносупресивну дію, а також впливає на енергетичний метаболізм, обмін глюкози і (через негативний зворотний зв'язок) на секрецію фактора активації гіпоталамуса і трофічного гормону аденогіпофіза.
Механізм дії глюкокортикостероїдів досі не повністю з'ясований. Зараз існує достатня кількість повідомлень про механізм дії глюкокортикостероїдів на підтвердження того, що вони діють на клітинному рівні. У цитоплазмі клітин існують дві добре вивчені системи рецепторів. Через зв'язування з рецепторами глюкокортикоїдів глюкокортикостероїди чинять протизапальну та імуносупресивну дію і регулюють обмін глюкози, а внаслідок зв'язування з рецепторами мінералокортикоїдів вони регулюють метаболізм натрію, калію та водно-електролітну рівновагу.
Глюкокортикостероїди розчиняються у ліпідах і легко проникають у цільові клітини через клітинну мембрану. Зв'язування гормону з рецептором призводить до зміни конформації рецептора, що сприяє збільшенню його спорідненості з ДНК. Комплекс гормон/рецептор потрапляє у ядро клітини і зв'язується з регулюючим центром молекули ДНК, який також називають елементом глюкокортикоїдної відповіді (GRE). Активований рецептор, зв'язаний з GRE або зі специфічними генами, регулює транскрипцію м-РНК, що може бути збільшеною або зменшеною. Новоутворена м-РНК транспортується до рибосоми, після чого відбувається утворення нових білків. Залежно від цільових клітин і процесів, що відбуваються у клітинах, синтез білків може бути посилений (наприклад, утворення тирозинтрансамінази у клітинах печінки) або зменшений (наприклад, утворення IL-2 у лімфоцитах). Оскільки рецептори глюкокортикостероїдів є в усіх типах тканин, можна вважати, що глюкокортикостероїди діють на більшість клітин організму.
Фармакокінетика.
Після прийому внутрішньо дексаметазон майже повністю всмоктується. Біодоступність дексаметазону в таблетках наближається до 80 %. Максимальні концентрації у плазмі крові та максимальна дія спостерігаються через 1-2 години. Після прийому разової дози дія продовжується протягом приблизно 2,75 дня.
У плазмі крові приблизно 77 % дексаметазону зв'язані з білками, переважно з альбуміном. Лише незначна кількість дексаметазону зв'язується з іншими білками плазми крові. Дексаметазон є жиророзчинною речовиною, тому він проходить у між- та внутрішньоклітинний простір. Проявляє свою дію у центральній нервовій системі (гіпоталамус, гіпофіз) шляхом зв'язування з мембранними рецепторами. У периферичних тканинах зв'язується і діє через рецептори цитоплазми. Дексаметазон розпадається у місці своєї дії, тобто у клітині. Лікарський засіб метаболізується переважно у печінці. Невелика кількість дексаметазону метаболізується у нирках та інших тканинах. Основним шляхом виведення є нирки.
Клінічні характеристики.
Показання.
Алергічні захворювання: контроль тяжких або інвалідизуючих алергічних станів, що не піддаються традиційному лікуванню: бронхіальна астма; атопічний дерматит; контактний дерматит; алергія на лікарські засоби; хронічний або сезонний алергічний риніт; сироваткова хвороба.
Захворювання шкіри: бульозний герпетиформний дерматит; ексфоліативна еритродермія; фунгоїдний мікоз; пухирчатка; тяжка мультиформна еритема (синдром Стівенса-Джонсона).
Ендокринні порушення: замісна терапія первинної або вторинної (гіпофізарної) недостатності надниркових залоз (гідрокортизон або кортизон є препаратами вибору; у разі необхідності синтетичні аналоги можна застосовувати разом з мінералокортикоїдами; у педіатричній практиці сумісне застосування з мінералокортикоїдами надзвичайно важливе); уроджена гіперплазія надниркових залоз; гіперкальціємія, спричинена раковим ураженням; негнійне запалення щитовидної залози.
Шлунково-кишкові захворювання: для виведення пацієнта з критичного періоду при: хворобі Крона; виразковому коліті.
Гематологічні захворювання: набута (аутоімунна) гемолітична анемія; уроджена (еритроїдна) гіпопластична анемія; ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих; справжня еритроцитарна аплазія; деякі випадки вторинної тромбоцитопенії.
Онкологічні захворювання: паліативне лікування лейкемії та лімфоми.
Неврологічні захворювання: загострення розсіяного склерозу; набряк мозку через первинну або метастатичну пухлину мозку, краніотомію або травму голови.
Захворювання очей: симпатична офтальмія; темпоральний артеріїт; увеїт; запальні захворювання ока, що не піддаються лікуванню глюкокортикостероїдами для місцевого застосування.
Захворювання нирок: стимулювання діурезу або зменшення протеїнурії при ідіопатичному нефротичному синдромі та порушенні функції нирок при системному червоному вовчаку.
Захворювання дихальних шляхів: бериліоз; вогнищевий або дисемінований туберкульоз легенів (застосовується разом із відповідною протитуберкульозною хіміотерапією); ідіопатична еозинофілічна пневмонія; симптоматичний саркоїдоз.
Ревматичні захворювання: як допоміжна терапія для короткочасного застосування (для виведення пацієнта з гострого стану або при загостренні хвороби) при: гострому подагричному артриті; гострому ревматичному кардиті; анкілозуючому спондиліті; псоріатичному артриті; ревматоїдному артриті, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (деякі випадки можуть потребувати низькодозової підтримуючої терапії); лікування дерматоміозиту, поліміозиту та системного червоного вовчака.
Інші показання: діагностичне випробування гіперфункції надниркових залоз; трихіноз із неврологічними симптомами або трихіноз міокарда; туберкульозний менінгіт із субарахноїдальною блокадою або загрозою блокади (разом із відповідною протитуберкульозною терапією).
Протипоказання.
Індивідуальна підвищена чутливість до дексаметазону або до інших компонентів лікарського засобу.
Паразитарні, вірусні, бактеріальні або системні грибкові інфекції (в даний час або нещодавно перенесені, включаючи нещодавній контакт із хворим), якщо не застосовується належна терапія.
Вакцинація живою вакциною, синдром Іценка-Кушинга, а також годування груддю (за винятком невідкладних випадків).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування з дексаметазоном нестероїдних протизапальних засобів та етанолу підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі та утворення виразок.
Ефективність дексаметазону зменшується, якщо одночасно приймати рифампіцин, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, примідон, ефедрин або аміноглутетимід, тому дозу дексаметазону у таких комбінаціях слід збільшувати. Взаємодія між дексаметазоном та усіма вищезгаданими лікарськими засобами може спотворити тест пригнічення дексаметазону. Це потрібно враховувати при оцінці результатів тесту.
Сумісне застосування дексаметазону та лікарських засобів, що інгібують CYP 3A4 ферментну активність, таких як кетоконазол, антибіотики-макроліди, може спричиняти збільшення концентрації дексаметазону в сироватці та плазмі крові. Дексаметазон є помірним індуктором CYP 3A4. Одночасне застосування з лікарськими засобами, що метаболізуються CYP 3A4, такими як індинавір, еритроміцин, може збільшувати їх кліренс, що спричиняє зниження концентрації у сироватці крові.
Шляхом інгібування ферментної дії CYP 3A4 кетоконазол може збільшувати концентрації дексаметазону в сироватці крові. З іншого боку, кетоконазол може пригнічувати наднирковий синтез глюкокортикоїдів, таким чином, унаслідок зниження концентрації дексаметазону може розвиватися недостатність надниркових залоз.
Дексаметазон зменшує терапевтичний ефект ліків: протидіабетичних лікарських засобів та антигіпертензивних засобів, кумаринових антикоагулянтів, празиквантелу і натрійуретиків (тому дозу цих лікарських засобів слід збільшити); він підвищує активність гепарину, альбендазолу і калійуретиків (дозу цих лікарських засобів слід зменшити у разі необхідності).
Дексаметазон може змінити дію кумаринових антикоагулянтів, тому при застосуванні такої комбінації лікарських засобів слід частіше перевіряти протромбіновий час.
Одночасне застосування дексаметазону і високих доз інших глюкокортикоїдів або агоністів β2-адренорецепторів підвищує ризик гіпокаліємії.
У пацієнтів з гіпокаліємією серцеві глікозиди більшою мірою сприяють порушенню ритму і мають більшу токсичність.
Антациди зменшують всмоктування дексаметазону у шлунку. Не було встановлено, чи впливає одночасне вживання їжі або алкоголю на фармакокінетику дексаметазону, проте паралельний прийом лікарських засобів і їжі з високим вмістом натрію не рекомендований.
Глюкокортикостероїди посилюють нирковий кліренс саліцилату, тому іноді важко одержати терапевтичні концентрації саліцилатів у сироватці крові. Слід виявляти обережність пацієнтам, яким поступово знижують дозу глюкокортикостероїду, оскільки при цьому може спостерігатися підвищення концентрації саліцилату в сироватці крові та інтоксикація.
Якщо одночасно застосовувати пероральні контрацептиви, період напіввиведення глюкокортикостероїдів може подовжитися, що посилить їхню біологічну дію і може підвищити ризик розвитку побічних ефектів.
Одночасне застосування ритордину і дексаметазону протипоказане під час пологів, оскільки може призвести до набряку легенів. Повідомлялося про летальні наслідки породіль через розвиток такого стану.
При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами і на тлі інших видів імунізації збільшує ризик активації вірусів і розвитку інфекцій.
Посилює метаболізм ізоніазиду, мексилетину (особливо у «швидких ацетиляторів»), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій.
Збільшує ризик розвитку гепатотоксичної дії парацетамолу (індукція «печінкових» ферментів і утворення токсичного метаболіту парацетамолу).
Підвищує (при тривалій терапії) вміст фолієвої кислоти.
Гіпокаліємія, зумовлена глюкокортикостероїдами, може збільшувати вираженість і тривалість м'язової блокади на тлі застосування міорелаксантів.
У високих дозах знижує ефект соматропіну.
Ослаблює вплив вітаміну D на всмоктування Ca2+ у просвіті кишечнику.
Ергокальциферол та паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, спричиненої глюкокортикостероїдами.
Індометацин, витісняючи дексаметазон зі зв'язку з альбумінами, збільшує ризик розвитку його побічних ефектів.
Амфотерицин В та інгібітори карбоангідрази збільшують ризик розвитку остеопорозу.
Застосування мітотану та інших інгібіторів функції кори надниркових залоз - може призводити до необхідності підвищення дози глюкокортикостероїдів.
Кліренс глюкокортикостероїдів підвищується на тлі застосування гормонів щитовидної залози.
Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних з вірусом Епштейна-Барра.
Естроген (включаючи пероральні естрогенвмісні контрацептиви) знижує кліренс глюкокортикостероїдів, подовжує період напіввиведення та їх терапевтичні і токсичні ефекти.
Появі гірсутизму та вугрів сприяє одночасне застосування інших стероїдних гормональних лікарських засобів − андрогенів, естрогену, анаболіків, пероральних контрацептивів.
Трициклічні антидепресанти можуть посилювати вираженість депресії, спричиненої прийомом глюкокортикостероїдів.
Ризик розвитку катаракти підвищується при застосуванні на тлі інших глюкокортикостероїдів, антипсихотичних лікарських засобів (нейролептиків), карбутаміду та азатіоприну.
Одночасне призначення з м-холіноблокаторами, антигістамінними лікарськими засобами, трициклічними антидепресантами, нітратами сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску.
Одночасне застосування циклоспорину та глюкокортикостероїдів призводить до підвищення їх активності; при їх одночасному застосуванні можливе виникнення судом.
Одночасне застосування дексаметазону і талідоміду може спричинити токсичний епідермальний некроліз.
Одночасне застосування дексаметазону з антихолінестеразними лікарськими засобами може призводити до вираженої слабкості у пацієнтів із міастенією gravis.
При одночасному застосуванні дексаметазону з амфотерицином В та лікарськими засобами, які виводять калій з організму (діуретики), відзначається гіпокаліємія, що може призводити до серцевої недостатності.
Види взаємодії, що мають терапевтичні переваги: одночасне призначення дексаметазону і метоклопраміду, дифенгідраміду, прохлорперазину або антагоністів рецепторів 5-НТ3 (рецепторів серотоніну або 5-гідрокситриптаміну, тип 3, таких як ондансетрон або гранісетрон) ефективне для профілактики нудоти і блювання, спричинених хіміотерапією цисплатином, циклофосфамідом, метотрексатом, фторурацилом.
Особливості застосування.
До початку і під час проведення терапії глюкокортикостероїдами необхідно контролювати загальний аналіз крові, рівень глікемії та вміст електролітів у плазмі крові.
Під час лікування дексаметазоном (особливо тривалого) необхідний нагляд окуліста, контроль артеріального тиску і водно-електролітного балансу, зокрема рівня калію у сироватці крові, а також картини периферичної крові і рівня глікемії. З метою зменшення побічних явищ можна призначати препарати стероїдів, антациди, а також збільшити надходження K+ в організм (дієта, препарати K+). Їжа повинна бути багатою K+, білками, вітамінами, із вмістом невеликої кількості жирів, вуглеводів і солі.
Тривале лікування лікарським засобом може призвести до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи та атрофії кори надниркових залоз, що може зберігатися протягом років після припинення прийому дексаметазону.
Пацієнтам, які отримували більші ніж фізіологічні дози системних глюкокортикостероїдів (близько 1 мг дексаметазону) протягом більше 3 тижнів, припиняти лікування дексаметазоном слід поступово, залежно від дози, тривалості лікування, особливостей захворювання, зокрема здатності до рецидиву. При раптовій відміні лікарського засобу, особливо у разі попереднього застосування високих доз, виникає синдром відміни (без видимих ознак недостатності надниркових залоз) із симптомами: підвищена температура, нежить, почервоніння кон’юнктиви, головний біль, запаморочення, сонливість або дратівливість, загальмованість, біль у м’язах і суглобах, нудота, блювання, зменшення маси тіла, загальна слабкість, судоми. У зв′язку з чим дозу дексаметазону слід зменшувати поступово. Раптове припинення прийому може призвести до летального наслідку.
Різка відміна системних глюкокортикостероїдів при тривалості курсу лікування до 3-х тижнів у дозі до 6 мг на добу навряд чи призведе до клінічно значущого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. Але у наступних груп пацієнтів лікування слід припиняти поступово, навіть якщо воно тривало менше 3-х тижнів:
– пацієнти, які проходять повторне лікування дексаметазоном, особливо якщо попередні курси терапії тривали більше 3 тижнів;
– пацієнти, яким повторний курс лікування був призначений протягом року після тривалого лікування (місяці, роки);
– пацієнти з наднирковою недостатністю, причиною якої не є екзогенний прийом кортикостероїдів;
– пацієнти, які отримують дексаметазону більше 6 мг/добу.
При щоденному застосуванні до 5 місяця лікування розвивається атрофія кори надниркових залоз.
Якщо пацієнт перебуває у стані тяжкого стресу (через травму, операцію або тяжке захворювання) під час терапії або під час припинення терапії дексаметазоном, дозу слід збільшити або застосовувати гідрокортизон чи кортизон.
Пацієнтам, які застосовували дексаметазон тривалий час і зазнають тяжкого стресу після припинення терапії, слід відновити прийом дексаметазону, оскільки спричинена недостатність надниркових залоз може продовжуватися протягом кількох місяців після припинення лікування.
Лікування дексаметазоном або природними глюкокортикостероїдами може приховати симптоми існуючої або нової інфекції, а також симптоми кишкової перфорації. Під час лікування слід уникати контакту з хворими на застуду чи інші інфекції.
Дексаметазон може викликати загострення системної грибкової інфекції, латентний амебіаз і туберкульоз легень.
Пацієнти з туберкульозом легень в активній формі мають отримувати дексаметазон (разом із засобами проти туберкульозу) тільки при швидкоплинному або розсіяному туберкульозі легень. Пацієнти з неактивною формою туберкульозу легень, які лікуються дексаметазоном, або пацієнти, які реагують на туберкулін, мають отримувати хімічні профілактичні засоби.
Вакцинація живою вакциною протипоказана під час лікування дексаметазоном. Вакцинація неживою вірусною або бактеріальною вакциною не призводить до очікуваного розвитку антитіл і не дає очікуваного захисного ефекту. Дексаметазон не призначати за 8 тижнів до вакцинації і не призначати раніше, ніж через 2 тижні після вакцинації.
Лікарський засіб з обережністю призначають інфекційним хворим, особливо з вітряною віспою та кором, тому що дані захворювання при застосуванні дексаметазону протікають у тяжчій формі. Тому особам, які не хворіли на ці захворювання, слід бути обережними, щоб максимально виключити інфікування. У випадку контакту з хворими необхідно одразу ж звернутися до лікаря. Рекомендовано профілактичне лікування імуноглобуліном.
При активних формах туберкульозу застосування дексаметазону слід обмежити випадками блискавичних або дисемінованих форм захворювання, при яких глюкокортикостероїди використовувати паралельно зі специфічною терапією. Пацієнти латентними формами туберкульозу або позитивними туберкуліновими реакціями, яким показані кортикостероїди, мають перебувати під постійним наглядом лікаря для уникнення появи рецидивів.
Глюкокортикостероїди слід з обережністю призначати хворим на пухирчатий лишай очей (herpes sіmplex), тому що їхнє застосування може призвести до перфорації рогівки.
Обережність і медичний нагляд рекомендовані хворим на остеопороз, артеріальну гіпертензію, серцеву недостатність, туберкульоз, глаукому, печінкову або ниркову недостатність, цукровий діабет, гастрит, езофагіт, дивертикуліт, активну пептичну виразку, з нещодавнім кишковим анастамозом, коліт і епілепсію, тиреотоксикоз, синдром Іценка-Кушинга, ожиріння (III-IV ступеня), нефроуролітіаз, гіперліпідемію, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), гіпоальбумінемію та хворим у станах, що призводять до її виникнення, хворим з імунодефіцитними станами (у т. ч. СНІД або ВІЛ-інфікування), лімфаденіт після щеплення БЦЖ.
Особливого догляду потребують пацієнти протягом перших тижнів після інфаркту міокарда, пацієнти з тромбоемболією, тяжкою міастенією, глаукомою, гіпотиреозом, психозом або психоневрозом, а також пацієнти літнього віку.
Під час лікування дексаметазоном може спостерігатися загострення цукрового діабету або перехід від латентної фази до клінічних проявів.
Дія глюкокортикостероїдів посилюється у хворих на цироз печінки або гіпотиреоз.
Хворі з порушенням водно-електролітного балансу повинні бути обережними при прийомі дексаметазону, тому що середні та великі дози глюкокортикостероїдів можуть спричинити в організмі затримку солі та рідини, а також підвищену екскрецію калію. У даних випадках показане обмеження вживання солі та додатковий прийом калію. Усі кортикостероїди підвищують процес виведення кальцію, внаслідок чого може бути порушена секреція мінералокортикоїдів. Тому показане додаткове призначення солі та/або мінералокортикоїдів.
Тривалий прийом глюкокортикостероїдів може призвести до розвитку задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми, з можливим пошкодженням очного нерва, а також збільшити ризик вторинних вірусних або грибкових очних інфекцій.
Рекомендується бути обережними пацієнтам, які одужують після операції або перелому кісток, оскільки дексаметазон може уповільнити загоєння ран і утворення кісткової тканини.
Особливої уваги потребує питання застосування системних глюкокортикостероїдів хворим з існуючими або наявними в анамнезі тяжкими афективними розладами, що включають депресивний, маніакально-депресивний психоз, попередній стероїдний психоз. Пацієнтів та/або опікунів слід попередити щодо можливості розвитку серйозних побічних ефектів з боку психіки. Симптоми зазвичай проявляються протягом кількох днів або тижнів після початку лікування. Ризик виникнення даних побічних ефектів вищий при застосуванні високих доз. Більшість реакцій зникає після зменшення дози або відміни лікарського засобу, хоча інколи є необхідним специфічне лікування. При розвитку подібних симптомів необхідно звернутися до лікаря. Також психічні розлади можуть спостерігатися під час відміни глюкокортикоїдів.
Глюкокортикостероїди можуть порушувати результати алергічних нашкірних тестів.
Дітей можна лікувати дексаметазоном тільки у разі явної необхідності. Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей.
Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Цей лікарський засіб містить 1,0 мг натрію кроскармелози. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Лікарський засіб не застосовувати у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Даних немає. Слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору.
Спосіб застосування та дози.
Дозу слід визначати індивідуально відповідно до захворювання конкретного пацієнта, передбаченого періоду лікування, переносимості глюкокортикостероїдів і реакції організму.
Дорослим.
Рекомендована початкова доза становить 0,75-9 мг на добу залежно від діагнозу. Початкові дози дексаметазону застосовувати до появи клінічної реакції, а потім дозу слід поступово зменшити до найнижчої клінічно ефективної дози. Якщо пероральне лікування великими дозами триває протягом періоду, що перевищує кілька днів, дозу слід поступово зменшити протягом кількох послідовних днів або навіть протягом більш тривалого часу (зазвичай на 0,5 мг за 3 дні). Підтримуюча доза зазвичай становить 2-4,5 мг на добу. Добову дозу можна застосовувати у 2-4 прийоми. Максимальна добова доза зазвичай становить 15 мг, мінімальна ефективна доза – 0,5-1 мг на добу. При лікуванні загострень розсіяного склерозу добова доза може становити 30 мг дексаметазону протягом першого тижня лікування з послідуючим застосуванням доз від 4 мг до 12 мг через день протягом
1 місяця.
Під час тривалого лікування високими пероральними дозами рекомендується приймати дексаметазон разом з їжею, а між прийомами їжі застосовувати антациди.
Дітям.
Початкову дозу дексаметазону визначає лікар відповідно до характеристик конкретного захворювання.
Рекомендована доза для перорального застосування при замісній терапії становить 0,02 мг/кг маси тіла або 0,67 мг/м2 площі поверхні тіла на добу у 3 прийоми.
При всіх інших показаннях діапазон початкових доз становить 0,02-0,3 мг/кг на добу за 3-4 прийоми (0,6-9 мг/м2 площі поверхні тіла на добу).
Діагностичне випробування гіперфункції надниркових залоз.
Проба з дексаметазоном (проба Лідла). Проводити у вигляді малого та великого тестів. Під час малого тесту дексаметазон призначати по 0,5 мг кожні 6 годин протягом
48 годин (а саме: о 8 годині ранку, о 14 годині, 20 годині та 2 годині ночі). До і після призначення дексаметазону визначати вміст 17-гідроксикортикостероїду або вільного кортизолу в добовій сечі. Наведені дози дексаметазону пригнічують утворення глюкокортикостероїдів майже у всіх практично здорових добровольців. Через 6 годин після останньої дози дексаметазону вміст кортизолу у плазмі крові нижче 135-138 нмоль/л (4,5-5 мкг/100 мл). Зниження виведення 17-гідроксикортикостероїду нижче 3 мг на добу, а вільного кортизолу – нижче 54-55 нмоль на добу (19-20 мкг на добу) виключає гіперфункцію надниркових залоз. В осіб із захворюванням або синдромом Іценка-Кушинга при проведенні малого тесту виведення глюкокортикостероїдів не змінюється.
Під час проведення великого тесту дексаметазон призначати по 2 мг кожні 6 годин протягом 48 годин (а саме: 8 мг дексаметазону на добу). Також проводити збір сечі для визначення 17-гідроксикортикостероїду або вільного кортизолу (у разі необхідності визначати вільний кортизол у плазмі крові). При хворобі Іценка-Кушинга спостерігається зниження виведення 17-гідроксикортикостероїду або вільного кортизолу на 50 % та більше, у той час як при пухлинах надниркових залоз або АКТГ-ектопованому (або кортиколіберин-ектопованому) синдромі виведення глюкокортикостероїдів не змінюється. У деяких хворих з АКТГ-ектопованим синдромом зниження виведення глюкокортикостероїдів не виявляється навіть після прийому дексаметазону у дозі 32 мг на добу.
З метою порівняння нижче наведені еквівалентні дози у міліграмах для різних глюкокортикостероїдів:
доза 0,75 мг дексаметазону еквівалентна дозі 2 мг параметазону або 4 мг метилпреднізолону і триамцинолону, або 5 мг преднізону і преднізолону, або 20 мг гідрокортизону, або 25 мг кортизону, або 0,75 мг бетаметазону.
Такі співвідношення дозувань стосуються лише перорального або внутрішньовенного застосування цих лікарських засобів. Якщо ці лікарські засоби або їхні похідні вводити внутрішньом'язово або внутрішньосуглобово, їхні відносні властивості можуть значно змінюватися.
Діти.
Досвід щодо ефективності та безпеки застосування глюкокортикостероїдів дітям базується на добре обґрунтованому вивченні терапевтичної дії глюкокортикостероїдів, що є подібною для дитячої та дорослої вікових груп. Існують повідомлення про підтвердження ефективності та безпеки застосування лікарського засобу дітям для лікування нефротичного синдрому (дітям віком від 2 років) та агресивних лімфоми та лейкемії (у дітей віком від 1 місяця). Застосування глюкокортикостероїдів дітям при інших показаннях, наприклад, тяжка бронхіальна астма та хрип, базуються на адекватних та добре контрольованих випробуваннях, проведених у дорослих, на допущенні, що перебіг захворювань та їхня патофізіологія є в основному подібними для обох вікових груп.
Під час лікування дексаметазоном необхідний ретельний нагляд за ростом і розвитком дітей і підлітків.
Передозування.
Існують рідкі повідомлення про гостре передозування або летальний наслідок через гостре передозування.
Разовий прийом надмірної кількості таблеток зазвичай не призводить до клінічно суттєвої інтоксикації.
Передозування, зазвичай тільки після кількох тижнів застосування надмірних доз, проявляється симптомами посилення описаних побічних ефектів, зокрема: перш за все синдром Іценка-Кушинга, акне, екхімози, гірсутизм, нудота, анорексія, пептична виразка травного тракту, артралгія, міопатія, міалгія, задишка, запаморочення, втрата свідомості, гарячка, підвищення артеріального тиску, гіперліпідемія, остеопороз, ортостатична гіпотензія, розвиток інфекцій, стероїдний діабет, «місяцеподібне» обличчя, статева дисфункція.
Лікування. Дозу лікарського засобу слід зменшити або лікарський засіб відмінити, подальше лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз не є ефективним методом прискореного виведення дексаметазону з організму.
Побічні реакції.
Частота появи побічних реакцій залежить від дози і тривалості лікування. Найпоширенішими побічними реакціями короткочасного лікування є тимчасова недостатність надниркових залоз, непереносимість глюкози, підвищений апетит і збільшення маси тіла, психічні порушення; більш рідкісними побічними ефектами є алергічні реакції, гіпертригліцеридемія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки та гострий панкреатит.
Тривале лікування найчастіше призводить до тривалого порушення функції надниркових залоз, уповільненого росту дітей, центрального ожиріння, уразливості шкіри, атрофії м'язів, остеопорозу, рідше – до зниження імунного захисту та підвищеної сприйнятливості до інфекційних захворювань, катаракти, глаукоми, артеріальної гіпертензії, асептичного некрозу кісток.
З боку органів зору: підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, катаракта, екзофтальм, загострення офтальмологічних вірусних або грибкових захворювань.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: набряк легенів.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, диспепсія, гикавка, метеоризм, езофагіт, кандидоз стравоходу, підвищення або зниження апетиту; рідко – пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, можливі також виразкові перфорації та кровотеча у травному тракті (криваве блювання, мелена), панкреатит і перфорація жовчного міхура та кишечнику (особливо у пацієнтів з хронічним запаленням кишечнику), атонія травного тракту; в окремих випадках − підвищення активності печінкових трансаміназ та лужної фосфатази.
З боку ендокринної системи: пригнічення функції та атрофія надниркових залоз (зменшення реакції на стрес), синдром Іценка-Кушинга, затримка статевого розвитку у дітей, порушення секреції статевих гормонів (порушення менструального циклу, аменорея, гірсутизм, імпотенція), гіперглікемія, «стероїдний» цукровий діабет, перехід латентного діабету у клінічно активну форму, зменшення переносимості вуглеводів, підвищена потреба в інсуліні або пероральних протидіабетичних лікарських засобах у хворих на цукровий діабет.
З боку обміну речовин, метаболізму: підвищене виведення іонів кальцію, гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний азотистий баланс (підвищений розпад білків), затримка рідини та іонів натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, підвищене виділення калію, гіпокаліємічний синдром: гіпокаліємія, гіпокаліємічний алкалоз, аритмія, міалгія або спазм м'язів, незвична слабкість і підвищена стомлюваність.
З боку нервової системи: після лікування можлива поява набряку диска зорового нерва і підвищення внутрішньочерепного тиску (псевдопухлина), загострення епілепсії, запаморочення, непритомність, судоми, головний біль, гіперкінезія, неврит, невропатія, парестезії; у дітей лікарський засіб може спричинити параліч кори головного мозку.
З боку психіки: зміни особистості та поведінки, що найчастіше проявляються у вигляді афективних порушень (дратівливість, ейфорія, делірій, параноя, нервозність, неспокій, дезорієнтація, депресія, лабільність настрою, суїцидальні думки), порушення сну, пізнавальна дисфункція (включаючи сплутаність свідомості та амнезію), психотичні реакції (включаючи манію, галлюцинації, психози та загострення шизофренії).
З боку серцево-судинної системи: пароксизмальна брадикардія, зупинка серця, серцеві аритмії, напад стенокардії, збільшення серця, судинна недостатність, хронічна серцева недостатність, жирова емболія, артеріальна гіпертензія, гіпертрофічна кардіоміопатія у недоношених немовлят; дуже рідко – розрив серця у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда; також можуть виникати політропна шлуночкова екстрасистола, гіпертонічна енцефалопатія, тахікардія, тромбоемболія, тромбофлебіт, васкуліт.
З боку крові та лімфатичної системи: випадки тромбоемболії, зменшення кількості моноцитів та/або лімфоцитів, лейкоцитоз, еозинофілія (як і при застосуванні інших глюкокортикоїдів); рідко – тромбоцитопенія і нетромбоцитопенічна пурпура.
З боку імунної системи: пригнічення реакції на нашкірні тести та щеплення, імуносупресія, реакції гіперчутливості, зокрема висипання, свербіж, гіперемія, алергічний дерматит, кропив’янка, набряк Квінке, бронхоспазм, анафілактичний шок.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: уповільнене загоєння ран, потоншена та чутлива шкіра, сухість шкіри, гіпер- або гіпопігментація, петехії, синці, вугри, стриї, телеангіектазія.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: м’язова слабкість, атрофія м’язів, стероїдна міопатія (м’язова слабкість спричиняє м’язовий катаболізм), остеопороз (підвищене виведення кальцію), переломи трубчастих кісток або компресійні переломи хребта, асептичний остеонекроз (більш частіше – асептичний некроз головок кісток стегон і плечей), розриви сухожиль (особливо при паралельному застосуванні деяких хінолонів), затримка росту і процесу мінералізації кісток у дітей, передчасне закриття епіфізарних зон росту.
Інші: підвищення ризику виникнення або загострення грибкових, вірусних або бактеріальних інфекцій, розвиток умовно-патогенних інфекцій, пригнічення регенеративних і репаративних процесів, набряки, підвищене потовиділення, лейкоцитурія, синдром відміни. Лікарський засіб може спричинити фізичну залежність.
Ознаки синдрому відміни глюкокортикостероїдів: у пацієнтів, які тривалий час лікувалися дексаметазоном, під час дуже швидкого зниження дози може спостерігатися синдром відміни та траплятися випадки недостатності надниркових залоз, артеріальної гіпотензії або летального наслідку. У деяких випадках симптоми синдрому відміни можуть бути подібними до ознак погіршення або рецидиву захворювання, від якого пацієнт лікувався.
Термін придатності. 2 роки.
Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.
Упаковка.
По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці; по 5 контурних чарункових упаковок у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.
ИНСТРУКЦИЯ
по медицинскому применению лекарственного средства
ДЕКСАМЕТАЗОН-ДАРНИЦА
(DEXAMETHASONE-DARNITSA)
Состав:
действующее вещество: dexamethasone;
1 таблетка содержит дексаметазона 0,5 мг;
вспомогательные вещества: лактоза моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия кроскармеллоза, магния стеарат.
Лекарственная форма. Таблетки.
Основные физико-химические свойства: таблетки белого или почти белого цвета, плоскоцилиндрической формы, с фаской.
Фармакотерапевтическая группа. Кортикостероиды для системного применения. Глюкокортикоиды. Дексаметазон. Код АТХ Н02А В02.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Дексаметазон-Дарница – синтетический гормон коры надпочечников (кортикостероид), который оказывает глюкокортикоидное действие. Оказывает противовоспалительное и иммуносупрессивное действие, а также влияет на энергетический метаболизм, обмен глюкозы и (через отрицательную обратную связь) на секрецию фактора активации гипоталамуса и трофического гормона аденогипофиза.
Механизм действия глюкокортикостероидов до сих пор не полностью выяснен. Сейчас существует достаточное количество сообщений о механизме действия глюкокортикостероидов в подтверждение того, что они действуют на клеточном уровне. В цитоплазме клеток существуют две хорошо изученные системы рецепторов. Через связывание с рецепторами глюкокортикоидов глюкокортикостероиды оказывают противовоспалительное и иммуносупрессивное действие и регулируют обмен глюкозы, а вследствие связывания с рецепторами минералокортикоидов они регулируют метаболизм натрия, калия и водно-электролитное равновесие.
Глюкокортикостероиды растворяются в липидах и легко проникают в целевые клетки через клеточную мембрану. Связывание гормона с рецептором приводит к изменению конформации рецептора, что способствует увеличению его родства с ДНК. Комплекс гормон/рецептор попадает в ядро клетки и связывается с регулирующим центром молекулы ДНК, который также называют элементом глюкокортикоидного ответа (GRE). Активированный рецептор, связанный с GRE или со специфическими генами, регулирует транскрипцию м-РНК, которая может быть увеличена или уменьшена. Образовавшаяся м-РНК транспортируется в рибосомы, после чего происходит образование новых белков. В зависимости от целевых клеток и процессов, происходящих в клетках, синтез белков может быть усилен (например, образование тирозинтрансаминазы в клетках печени) или уменьшен (например, образование IL-2 в лимфоцитах). Поскольку рецепторы глюкокортикостероидов есть во всех типах тканей, можно считать, что глюкокортикостероиды действуют на большинство клеток организма.
Фармакокинетика.
После приема внутрь дексаметазон почти полностью всасывается. Биодоступность дексаметазона в таблетках приближается к 80 %. Максимальные концентрации в плазме крови и максимальное действие наблюдается через 1-2 часа. После приема лекарственного средства действие продолжается в течение примерно 2,75 дня.
В плазме крови примерно 77 % дексаметазона связаны с белками, преимущественно с альбумином. Лишь незначительное количество дексаметазона связывается с другими белками плазмы крови. Дексаметазон является жирорастворимым веществом, поэтому он проходит в меж- и внутриклеточное пространство. Проявляет свое действие в центральной нервной системе (гипоталамус, гипофиз) путем связывания с мембранными рецепторами. В периферических тканях связывается и действует через рецепторы цитоплазмы. Дексаметазон распадается в месте своего действия, то есть в клетке. Лекарственное средство метаболизируется преимущественно в печени. Небольшое количество дексаметазона метаболизируется в почках и других тканях. Основным путем выведения являются почки.
Клинические характеристики.
Показания.
Аллергические заболевания: контроль тяжелых или инвалидизирующих аллергических состояний, не поддающихся традиционному лечению: бронхиальная астма; атопический дерматит; контактный дерматит; аллергия на лекарственные средства; хронический или сезонный аллергический ринит; сывороточная болезнь.
Заболевания кожи: буллезный герпетиформный дерматит; эксфолиативная эритродермия; фунгоидный микоз; пузырчатка; тяжелая мультиформная эритема (синдром Стивенса-Джонсона).
Эндокринные нарушения: заместительная терапия первичной или вторичной (гипофизарной) недостаточности надпочечников (гидрокортизон или кортизон являются препаратами выбора; при необходимости синтетические аналоги можно применять вместе с минералокортикоидами; в педиатрической практике совместное применение с минералокортикоидами чрезвычайно важное); врожденная гиперплазия надпочечников; гиперкальциемия, вызванная раковым поражением; негнойное воспаление щитовидной железы.
Желудочно-кишечные заболевания: для выведения пациента из критического периода при: болезни Крона; язвенном колите.
Гематологические заболевания: приобретенная (аутоиммунная) гемолитическая анемия; врожденная (эритроидная) гипопластическая анемия; идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура у взрослых; настоящая эритроцитарная аплазия; некоторые случаи вторичной тромбоцитопении.
Онкологические заболевания: паллиативное лечение лейкемии и лимфомы.
Неврологические заболевания: обострение рассеянного склероза; отек мозга вследствие первичной или метастатической опухоли мозга, краниотомии или травмы головы.
Заболевания глаз: симпатическая офтальмия; темпоральный артериит; увеит; воспалительные заболевания глаза, не поддающиеся лечению глюкокортикостероидами для местного применения.
Заболевания почек: стимуляция диуреза или уменьшения протеинурии при идиопатическом нефротическом синдроме и нарушении функции почек при системной красной волчанке.
Заболевания дыхательных путей: бериллиоз; очаговый или диссеминированный туберкулез легких (применяется вместе с соответствующей противотуберкулезной химиотерапией); идиопатическая еозинофилическая пневмония; симптоматический саркоидоз.
Ревматические заболевания: как вспомогательная терапия для кратковременного применения (для выведения пациента из острого состояния или при обострении болезни) при: остром подагрическом артрите; остром ревматическом кардите; анкилозирующем спондилите; псориатическом артрите; ревматоидном артрите, включая ювенильный ревматоидный артрит (некоторые случаи могут потребовать низкодозовой поддерживающей терапии); лечение дерматомиозита, полимиозита и системной красной волчанки.
Другие показания: диагностическое испытание гиперфункции надпочечников; трихиноз с неврологическими симптомами или трихиноз миокарда; туберкулезный менингит с субарахноидальной блокадой или угрозой блокады (вместе с соответствующей противотуберкулезной терапией).
Противопоказания.
Индивидуальная повышенная чувствительность к дексаметазону или другим компонентам лекарственного средства.
Паразитарные, вирусные, бактериальные или системные грибковые инфекции (в настоящее время или недавно перенесенные, включая недавний контакт с больным), если не применяется надлежащая терапия.
Вакцинация живой вакциной, синдром Иценко-Кушинга, а также кормление грудью (за исключением неотложных случаев).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.
Одновременное применение с дексаметазоном нестероидных противовоспалительных средств или этанола повышает риск желудочно-кишечного кровотечения и образование язв.
Эффективность дексаметазона уменьшается, если одновременно принимать рифампицин, карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, примидон, эфедрин или аминоглутетимид, поэтому дозу дексаметазона в таких комбинациях следует увеличивать. Взаимодействие между дексаметазоном и всеми вышеупомянутыми лекарственными средствами может исказить тест подавления дексаметазона. Это нужно учитывать при оценке результатов теста.
Совместное применение дексаметазона и лекарственных средств, ингибирующих CYP 3A4 ферментную активность, таких как кетоконазол, антибиотики-макролиды, может вызывать увеличение концентрации дексаметазона в сыворотке и плазме крови. Дексаметазон является умеренным индуктором CYP 3A4. Одновременное применение с лекарственными средствами, которые метаболизируются CYP 3A4, такими как индинавир, эритромицин, может повышать их клиренс, что приводит к снижению концентрации в сыворотке крови.
Путем ингибирования ферментного действия CYP 3A4 кетоконазол может увеличивать концентрации дексаметазона в сыворотке крови. С другой стороны, кетоконазол может подавлять синтез глюкокортикоидов, таким образом, вследствие снижения концентрации дексаметазона может развиваться недостаточность надпочечников.
Дексаметазон уменьшает терапевтический эффект лекарств: противодиабетических лекарственных средств и антигипертензивных средств, кумариновых антикоагулянтов, празиквантела и натрийуретиков (поэтому дозу этих лекарственных средств следует увеличить); он повышает активность гепарина, альбендазола и калийуретиков (дозу этих лекарственных средств следует уменьшить в случае необходимости).
Дексаметазон может изменить действие кумариновых антикоагулянтов, поэтому при применении такой комбинации лекарственных средств следует чаще проверять протромбиновое время.
Одновременное применение дексаметазона и высоких доз других глюкокортикостероидов или агонистов β2-адренорецепторов повышает риск гипокалиемии.
У пациентов с гипокалиемией сердечные гликозиды в большей степени способствуют нарушению ритма и имеют большую токсичность.
Антациды уменьшают всасывание дексаметазона в желудке. Не было установлено, влияет ли одновременное употребление пищи или алкоголя на фармакокинетику дексаметазона, однако параллельный прием лекарственных средств и пищи с высоким содержанием натрия не рекомендуется.
Глюкокортикостероиды усиливают почечный клиренс салицилата, поэтому иногда трудно получить терапевтические концентрации салицилатов в сыворотке крови. Следует проявлять осторожность пациентам, которым постепенно снижают дозу глюкокортикостероида, поскольку при этом может наблюдаться повышение концентрации салицилата в сыворотке крови и интоксикация.
Если одновременно применять пероральные контрацептивы, период полувыведения глюкокортикостероидов может удлиняться, что усилит их биологическое действие и может повысить риск развития побочных эффектов.
Одновременное применение ритордина и дексаметазона противопоказано при родах, поскольку может привести к отеку легких. Сообщалось о летальных последствиях рожениц вследствие развития такого состояния.
При одновременном применении с живыми противовирусными вакцинами и на фоне других видов иммунизации увеличивает риск активации вирусов и развития инфекций.
Увеличивает метаболизм изониазида, мексилетина (особенно у «быстрых ацетиляторов»), что приводит к снижению их плазменных концентраций.
Увеличивает риск развития гепатотоксического действия парацетамола (индукция «печеночных» ферментов и образования токсичного метаболита парацетамола).
Повышает (при длительной терапии) содержание фолиевой кислоты.
Гипокалиемия, вызываемая глюкокортикостероидами, может увеличивать выраженность и длительность мышечной блокады на фоне применения миорелаксантов.
В высоких дозах снижает эффект соматропина.
Ослабляет влияние витамина D на всасывание Ca2+ в просвете кишечника.
Эргокальциферол и паратгормон препятствуют развитию остеопатии, вызываемой глюкокортикостероидами.
Индометацин, вытесняя дексаметазон из связи с альбуминами, увеличивает риск развития его побочных эффектов.
Амфотерицин В и ингибиторы карбоангидразы увеличивают риск развития остеопороза.
Применение митотана и других ингибиторов функции коры надпочечниковых желез – может приводить к необходимости повышения дозы глюкокортикостероидов.
Клиренс глюкокортикостероидов повышается на фоне применения гормонов щитовидной железы.
Иммунодепрессанты повышают риск развития инфекций и лимфомы или других лимфопролиферативных нарушений, связанных с вирусом Эпштейна-Барра.
Эстроген (включая пероральные эстрогенсодержащие контрацептивы) снижают клиренс глюкокортикостероидов, удлиняют период полувыведения и их терапевтические и токсические эффекты.
Появлению гирсутизма и угрей способствует одновременное применение других стероидных гормональных лекарственных средств − андрогенов, эстрогенов, анаболиков, пероральных контрацептивов.
Трициклические антидепресанты могут усиливать выраженность депрессии, вызванной приемом глюкокортикостероидов.
Риск развития катаракты повышается при применении на фоне других глюкокортикостероидов, антипсихотических лекарственных средств (нейролептиков), карбутамида и азатиоприна.
Одновременное назначение с м-холиноблокаторами, антигистаминными лекарственными средствами, трициклическими антидепрессантами, нитратами способствует повышению внутриглазного давления.
Одновременное применение циклоспорина и глюкокортикостероидов приводит к повышению их активности; при их одновременном применении возможно возникновение судорог.
Одновременное применение дексаметазона и талидомида может вызвать токсический эпидермальный некролиз.
Одновременное применение дексаметазона с антихолинэстеразными лекарственными средствами может приводить к выраженной слабости у пациентов с миастенией gravis.
При одновременном применении дексаметазона с амфотерицином В и лекарственными средствами, которые выводят калий из организма (диуретики), отмечается гипокалиемия, что может приводить к сердечной недостаточности.
Виды взаимодействия, имеющие терапевтические преимущества: одновременное назначение дексаметазона и метоклопрамида, дифенгидрамида, прохлорперазина или антагонистов рецепторов 5-НТ3 (рецепторов серотонина или 5-гидрокситриптамина, тип 3, таких как ондансетрон или гранисетрон) эффективно для профилактики тошноты и рвоты, вызванных химиотерапией цисплатином, циклофосфамидом, метотрексатом, фторурацилом.
Особенности применения.
До начала и во время проведения терапии глюкокортикостероидами необходимо контролировать общий анализ крови, уровень гликемии и содержание электролитов в плазме крови.
Во время лечения дексаметазоном (особенно длительного) необходимо наблюдение окулиста, контроль артериального давления и водно-электролитного баланса, в частности уровня калия в сыворотке крови, а также картины периферической крови и уровня гликемии. С целью уменьшения побочных явлений можно назначать препараты стероидов, антациды, а также увеличить поступление K+ в организм (диета, препараты K+). Пища должна быть богатой K+, белками, витаминами, с содержанием небольшого количества жиров, углеводов и соли.
Длительное лечение лекарственным средством может привести к угнетению гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы и атрофии коры надпочечников, что может сохраняться годами после прекращения приема дексаметазона.
Пациентам, которые получали большие чем физиологические дозы системных глюкокортикостероидов (около 1 мг дексаметазона) в течение более 3 недель, прекращать лечение дексаметазоном следует постепенно, в зависимости от дозы, продолжительности лечения, особенностей заболевания, в частности способности к рецидиву. При внезапной отмене лекарственного средства, особенно в случае предшествующего применения высоких доз, возникает синдром отмены (без видимых признаков недостаточности надпочечников) с симптомами: повышенная температура, насморк, покраснение конъюнктивы, головная боль, головокружение, сонливость или раздражительность, заторможенность, боли в мышцах и суставах, тошнота, рвота, уменьшение массы тела, общая слабость, судороги. В связи с чем дозу дексаметазона следует снижать постепенно. Внезапное прекращение приема может привести к летальному исходу.
Резкая отмена системных глюкортикостероидов при продолжительности курса лечения до 3-х недель в дозе до 6 мг в сутки вряд ли приведет к клинически значимому угнетению гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы. Но в следующих группах пациентов лечение следует прекращать постепенно, даже если оно продолжалось менее 3-х недель:
– пациенты, проходящие повторное лечение дексаметазоном, особенно если предыдущие курсы терапии продолжались более 3 недель;
– пациенты, которым повторный курс лечения был назначен в течение года после длительного лечения (месяцы, годы);
– пациенты с надпочечниковой недостаточностью, причиной которой не является экзогенный прием кортикостероидов;
– пациенты, получающие дексаметазона более 6 мг/сутки.
При ежедневном применении к 5 месяцу лечения развивается атрофия коры надпочечников.
Если пациент находится в состоянии тяжелого стресса (из-за травмы, операция или тяжелое заболевание) при терапии или после прекращения терапии дексаметазоном, дозу следует увеличить или применять гидрокортизон или кортизон.
Пациентам, которые применяли дексаметазон длительное время и испытывают тяжелый стресс после прекращения терапии, следует возобновить прием дексаметазона, поскольку вызванная недостаточность надпочечников может продолжаться в течение нескольких месяцев после прекращения лечения.
Лечение дексаметазоном или естественными глюкокортикостероидами может скрыть симптомы существующей или новой инфекции, а также симптомы кишечной перфорации. Во время лечения следует избегать контакта с больными простудой или другими инфекциями.
Дексаметазон может вызвать обострение системной грибковой инфекции, латентный амебиаз и туберкулез легких.
Пациенты с туберкулезом легких в активной форме должны получать дексаметазон (вместе со средствами против туберкулеза) только при мимолетном или рассеянном туберкулезе легких. Пациенты с неактивной формой туберкулеза легких, которые лечатся дексаметазоном, или пациенты, которые реагируют на туберкулин, должны получать химические профилактические средства.
Вакцинация живой вакциной противопоказана при лечении дексаметазоном. Вакцинация неживой вирусной или бактериальной вакциной не приводит к ожидаемому развитию антител и не дает ожидаемого защитного эффекта. Дексаметазон не назначать за 8 недель до вакцинации и не назначать ранее чем через 2 недели после вакцинации.
Лекарственное средство с осторожностью назначать инфекционным больным, особенно с ветряной оспой и корью, так как данные заболевания при применении дексаметазона протекают в более тяжелой форме. Поэтому лицам, которые не болели этими заболеваниями, следует быть осторожными, чтобы максимально исключить инфицирование. В случае контакта с больными необходимо сразу же обратиться к врачу. Рекомендовано профилактическое лечение иммуноглобулином.
При активных формах туберкулеза применение дексаметазона следует ограничить случаями молниеносных или диссеминированных форм заболевания, при которых глюкокортикостероиды применять параллельно со специфической терапией. Пациенты с латентными формами туберкулеза или положительными туберкулиновыми реакциями, которым показаны глюкокортикостероиды, должны находиться под постоянным наблюдением врача во избежание появления рецидивов.
Глюкокортикостероиды следует с осторожностью назначать больным пузырчатым лишаем глаз (herpes sиmplex), так как их применение может привести к перфорации роговицы.
Осторожность и медицинское наблюдение рекомендованы больным остеопорозом, артериальной гипертензией, сердечной недостаточностью, туберкулезом, глаукомой, печеночной или почечной недостаточностью, сахарным диабетом, гастритом, эзофагитом, дивертикулитом, активной пептической язвой, с недавним кишечным анастамозом, колитом и эпилепсией, тиреотоксикозом, синдромом Иценко-Кушинга, ожирением (III-IV степени), нефроуролитиазом, гиперлипидемией, полиомиелитом (за исключением формы бульбарного энцефалита), гипоальбуминемией и больным в состояниях, приводящих к ее возникновению, больным с иммунодефицитными состояниями (в т.ч. СПИД или ВИЧ-инфицирование), лимфаденитом после прививки БЦЖ.
Особого ухода требуют пациенты в первые недели после инфаркта миокарда, пациенты с тромбоэмболией, тяжелой миастенией, глаукомой, гипотиреозом, психозом или психоневрозом, а также пациенты пожилого возраста.
Во время лечения дексаметазоном может наблюдаться обострение сахарного диабета или переход от латентной фазы до клинических проявлений.
Действие глюкокортикостероидов усиливается у больных циррозом печени или гипотиреозом.
Больные с нарушением водно-электролитного баланса должны быть осторожными при приеме дексаметазона, так как средние и большие дозы глюкокортикостероидов могут вызвать в организме задержку соли и жидкости, а также повышенную экскрецию калия. В данных случаях показано ограничение употребления соли и дополнительный прием калия. Все глюкокортикостероиды повышают процесс выведения кальция, вследствие чего может быть нарушена секреция минералокортикоидов. Поэтому показано дополнительное назначение соли и/или минералокортикоидов.
Длительный прием глюкокортикостероидов может привести к развитию задней субкапсулярной катаракты, глаукомы, с возможным повреждением глазного нерва, а также увеличить риск вторичных вирусных или грибковых глазных инфекций.
Рекомендуется соблюдать осторожность пациентам, которые выздоравливают после операции или перелома костей, поскольку дексаметазон может замедлить заживление ран и образование костной ткани.
Особого внимания требует вопрос применения системных глюкокортикостероидов больным с существующими или имеющимися в анамнезе тяжелыми аффективными расстройствами, включающими депрессивный, маниакально-депрессивный психоз, предыдущий стероидный психоз. Пациентов и/или опекунов следует предупредить о возможности развития серьезных побочных эффектов со стороны психики. Симптомы обычно проявляются в течение нескольких дней или недель после начала лечения. Риск возникновения данных побочных эффектов выше при применении высоких доз. Большинство реакций исчезает после снижения дозы или отмены лекарственного средства, хотя иногда необходимо специфическое лечение. При развитии подобных симптомов необходимо обратиться к врачу. Также психические расстройства могут наблюдаться при отмене глюкокортикостероидов.
Глюкокортикостероиды могут нарушать результаты аллергических кожных тестов.
Детей можно лечить дексаметазоном только в случае явной необходимости. Во время лечения дексаметазоном необходимо тщательное наблюдение за ростом и развитием детей.
Лекарственное средство содержит лактозу, поэтому его не следует назначать пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции.
Это лекарственное средство содержит 1,0 мг натрия кроскармеллозы. Следует быть осторожным при применении пациентам, которые применяют натрий-контролируемую диету.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Лекарственное средство не применять в период беременности или кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакций при управлении автотранспортом или другими механизмами.
Данных нет. Следует учитывать возможность развития побочных реакций со стороны нервной системы и органов зрения.
Способ применения и дозы.
Дозу следует определять индивидуально в соответствии с заболеванием конкретного пациента, предусмотренного периода лечения, переносимости глюкокортикостероидов и реакции организма.
Взрослым.
Рекомендованная начальная доза составляет 0,75-9 мг в сутки в зависимости от диагноза. Начальные дозы дексаметазона применять до появления клинической реакции, а затем дозу следует постепенно уменьшить до самой низкой клинически эффективной дозы. Если пероральное лечение большими дозами продолжается в течение периода, превышающего несколько дней, дозу следует постепенно уменьшить в течение нескольких последовательных дней или даже в течение более длительного времени (обычно на 0,5 мг за 3 дня). Поддерживающая доза обычно составляет 2-4,5 мг в сутки. Суточную дозу можно применять в 2-4 приема. Максимальная суточная доза обычно составляет 15 мг, минимальная эффективная доза – 0,5-1 мг в сутки. При лечении обострений рассеянного склероза суточная доза может составлять 30 мг дексаметазона в течение первой недели лечения с последующим применением доз от 4 мг до 12 мг через день в течение 1 месяца.
Во время длительного лечения высокими пероральными дозами рекомендуется принимать дексаметазон вместе с пищей, а между приемами пищи применять антациды.
Детям.
Начальную дозу дексаметазона определяет врач в соответствии с характеристиками конкретного заболевания.
Рекомендуемая доза для перорального применения при заместительной терапии составляет 0,02 мг/кг или 0,67 мг/м2 площади поверхности тела в сутки в 3 приема.
При всех других показаниях диапазон начальных доз составляет 0,02-0,3 мг/кг в сутки в 3-4 приема (0,6-9 мг/м2 площади поверхности тела в сутки).
Диагностическое испытание гиперфункции надпочечников.
Проба с дексаметазоном (проба Лидла). Проводиться в виде малого и большого тестов. Во время малого теста дексаметазон назначать по 0,5 мг каждые 6 часов в течение 48 часов (а именно: в 8 часов утра, в 14 часов, 20 часов и 2 часа ночи). До и после назначения дексаметазона определять содержание 17-гидроксикортикостероидов или свободного кортизола в суточной моче. Приведенные дозы дексаметазона угнетают образование глюкокортикостероидов почти у всех практически здоровых добровольцев. Через 6 часов после последней дозы дексаметазона содержание кортизола в плазме крови ниже 135-138 нмоль/л (4,5-5 мкг/100 мл). Снижение выведения 17-гидроксикортикостероида ниже 3 мг в сутки, а свободного кортизола – ниже 54-55 нмоль в сутки (19-20 мкг в сутки) исключает гиперфункцию надпочечников. У лиц с заболеванием или синдромом Иценко-Кушинга при проведении малого теста выведение глюкокортикостероидов не изменяется.
При проведении большого теста дексаметазон назначать по 2 мг каждые 6 часов в течение 48 часов (а именно: 8 мг дексаметазона в сутки). Также проводить сбор мочи для определения 17-гидроксикортикостероидов или свободного кортизола (при необходимости определять свободный кортизол в плазме крови). При болезни Иценко-Кушинга наблюдается снижение выведения 17-гидроксикортикостероидов или свободного кортизола на 50 % и более, в то время как при опухолях надпочечников или АКТГ-эктопированном (или кортиколиберинэктопированном) синдроме выведение глюкокортикостероидов не изменяется. У некоторых больных с АКТГ-эктопированным синдромом снижения выведения глюкокортикостероидов не выявляется даже после приема дексаметазона в дозе 32 мг в сутки.
С целью сравнения ниже приведены эквивалентные дозы в миллиграммах для различных глюкокортикостероидов:
доза 0,75 мг дексаметазона эквивалентна дозе 2 мг параметазона или 4 мг метилпреднизолона и триамцинолона, или 5 мг преднизона и преднизолона, или 20 мг гидрокортизона, или 25 мг кортизона, или 0,75 мг бетаметазона.
Такие соотношения дозировок касаются лишь перорального или внутривенного применения этих лекарственных средств. Если эти лекарственные средства или их производные вводить внутримышечно или внутрисуставно, их относительные свойства могут значительно изменяться.
Дети.
Опыт относительно эффективности и безопасности применения глюкокортикостероидов детям базируется на хорошо обоснованном изучении терапевтического действия глюкокортикостероидов, что является сходной для детской и взрослой возрастных групп. Есть сообщения о подтверждении эффективности и безопасности применения лекарственного средства детям для лечения нефротического синдрома (детям от 2 лет) и агрессивных лимфомы и лейкемии (у детей от 1 месяца). Применение глюкокортикостероидов детям при других показаниях, например, тяжелая бронхиальная астма и хрип, основанное на адекватных и хорошо контролируемых испытаниях, проведенных у взрослых, на допущении, что течение заболеваний и их патофизиология является в основном сходными для обеих возрастных групп.
Во время лечения дексаметазоном необходимо тщательное наблюдение за ростом и развитием детей.
Передозировка.
Существуют редкие сообщения об острой передозировке или летальном исходе вследствие острой передозировки.
Разовый прием чрезмерного количества таблеток обычно не приводит к клинически существенной интоксикации.
Передозировка, обычно только после нескольких недель применения чрезмерных доз, проявляется симптомами усиления описанных побочных эффектов, в частности: прежде всего синдром Кушинга, акне, экхимозы, гирсутизм, тошнота, анорексия, пептическая язва пищеварительного тракта, артралгия, миопатия, миалгия, одышка, головокружение, потеря сознания, лихорадка, повышение артериального давления, гиперлипидемия, остеопороз, ортостатическая гипотензия, развитие инфекций, стероидный диабет, «лунообразное» лицо, половая дисфункция.
Лечение. Дозу лекарственного средства следует уменьшить или лекарственное средство отменить, дальнейшее лечение симптоматическое. Специфического антидота нет. Гемодиализ не является эффективным методом ускоренного выведения дексаметазона из организма.
Побочные реакции.
Частота появления побочных реакций зависит от дозы и продолжительности лечения. Наиболее распространенными побочными реакциями кратковременного лечения являются временная недостаточность надпочечников, непереносимость глюкозы, повышенный аппетит и увеличение веса, психические нарушения; более редкими побочными эффектами являются аллергические реакции, гипертриглицеридемия, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки и острый панкреатит.
Длительное лечение зачастую приводит к длительному нарушению функции надпочечников, замедленного роста детей, центральному ожирению, уязвимости кожи, атрофии мышц, остеопорозу, реже – к снижению иммунной защиты и повышенной восприимчивости к инфекционным заболеваниям, катаракте, глаукоме, артериальной гипертензии, асептическому некрозу костей.
Со стороны органов зрения: повышенное внутриглазное давление, глаукома, катаракта, экзофтальм, обострение офтальмологических вирусных или грибковых заболеваний.
Со стороны респираторной системы, органов грудной клетки и средостения: отек легких.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, диспепсия, икота, метеоризм, эзофагит, кандидоз пищевода, повышение или снижение аппетита; редко – пептические язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, возможны также язвенные перфорации и кровотечение в пищеварительном тракте (кровавая рвота, мелена), панкреатит и перфорация желчного пузыря и кишечника (особенно у пациентов с хроническим воспалением кишечника), атония пищеварительного тракта; в отдельных случаях – повышение активности печеночных трансаминаз и щелочной фосфатазы.
Со стороны эндокринной системы: угнетение функции и атрофия надпочечников (уменьшение реакции на стресс), синдром Иценко-Кушинга, задержка полового развития у детей, нарушение секреции половых гормонов (нарушение менструального цикла, аменорея, гирсутизм, импотенция), гипергликемия, «стероидный» сахарный диабет, переход латентного диабета в клинически активную форму, уменьшение переносимости углеводов, повышенная потребность в инсулине или пероральных противодиабетических лекарственных средствах у больных сахарным диабетом.
Со стороны обмена веществ, метаболизма: повышенное выведение ионов кальция, гипокальциемия, повышение массы тела, отрицательный азотистый баланс (повышенный распад белков), задержка жидкости и ионов натрия (периферические отеки), гипернатриемия, повышенное выделение калия, гипокалиемический синдром: гипокалиемия, гипокалиемический алкалоз, аритмия, миалгия или спазм мышц, необычная слабость и повышенная утомляемость.
Со стороны нервной системы: после лечения возможно появление отека диска зрительного нерва и повышение внутричерепного давления (псевдоопухоль), обострение эпилепсии, головокружение, обморок, судороги, головная боль, гиперкинезия, неврит, невропатия, парестезии; у детей лекарственное средство может вызвать паралич коры головного мозга.
Со стороны психики: изменения личности и поведения, которые зачастую проявляются в виде аффективных нарушений (раздражительность, эйфория, делирий, паранойя, нервозность, беспокойство, дезориентация, депрессия, лабильность настроения, суицидальные мысли), нарушения сна, познавательная дисфункция, (включая спутанность сознания и амнезию), психотические реакции (включая манию, галлюцинации, психозы и обострение шизофрении).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: пароксизмальная брадикардия, остановка сердца, сердечные аритмии, приступ стенокардии, увеличение сердца, сосудистая недостаточность, хроническая сердечная недостаточность, жировая эмболия, артериальная гипертензия, гипертрофическая кардиомиопатия у недоношенных младенцев, очень редко – разрыв сердца у пациентов, недавно перенесших инфаркт миокарда; также возможны политопная желудочковая экстрасистола, гипертоническая энцефалопатия, тахикардия, тромбоэмболия, тромбофлебит, васкулит.
Со стороны крови и лимфатической системы: случаи тромбоэмболии, уменьшение количества моноцитов и/или лимфоцитов, лейкоцитоз, эозинофилия (как и при применении других глюкокортикоидов); редко – тромбоцитопения и нетромбоцитопеническая пурпура.
Со стороны иммунной системы: подавление реакции на кожные тесты и прививки, иммуносупрессия, реакции гиперчувствительности, в частности сыпь, зуд, гиперемия, аллергический дерматит, крапивница, отек Квинке, бронхоспазм, анафилактический шок.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: замедленное заживление ран, утонченная и чувствительная кожа, сухость кожи, гипер- или гипопигментация, петехии, синяки, угри, стрии, телеангиектазия.
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: мышечная слабость, атрофия мышц, стероидная миопатия (мышечная слабость вызывает мышечный катаболизм), остеопороз (повышенное выведение кальция), переломы трубчатых костей или компрессионные переломы позвоночника, асептический остеонекроз (чаще – асептический некроз головок костей бедер и плеч), разрывы сухожилий (особенно при одновременном применении некоторых хинолонов), задержка роста и процесса минерализации костей у детей, преждевременное закрытие эпифизарных зон роста.
Другие: повышение риска возникновения или обострения грибковых, вирусных или бактериальных инфекций, развитие условно-патогенных инфекций, подавление регенеративных и репаративных процессов, отеки, повышенное потоотделение, лейкоцитурия, синдром отмены. Лекарственное средство может вызывать физическую зависимость.
Признаки синдрома отмены глюкокортикостероидов: у пациентов, длительно лечившихся дексаметазоном, при очень быстром снижении дозы может наблюдаться синдром отмены и могут возникать случаи недостаточности надпочечников, артериальной гипотензии или летального исхода. В некоторых случаях симптомы синдрома отмены могут быть подобными признакам ухудшения или рецидива заболевания, от которого пациент лечился.
Срок годности. 2 года.
Не применять лекарственное средство после окончания срока годности, указанного на упаковке.
Условия хранения.
Хранить в оригинальной упаковке в недоступном для детей месте при температуре не выше 25 °С.
Упаковка.
По 10 таблеток в контурной ячейковой упаковке; по 5 контурных ячейковых упаковок в пачке.
Категория отпуска. По рецепту.
Производитель. ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».
Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.
Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.
