Ципрофлоксацин-Новофарм 2 мг/мл розчин для інфузій 100 мл

Ципрофлоксацин-Новофарм (Ciprofloxacin-Novofarm) інструкція по застосуванню

Склад

діюча речовина: ципрофлоксацин гідрохлорид;

• 1 мл розчину містить ципрофлоксацин гідрохлориду у перерахуванні на ципрофлоксацин 2 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, кислота хлористоводнева розведена, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий жовтуватий або жовтувато-зелений колір розчин.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного використання. Група фторхінолонів. Ципрофлоксацин. Код АТХ J01 М А02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Ципрофлоксацин пригнічує фермент ДНК-гіразу, який відіграє важливу роль у процесі сегментної деспіралізації та спіралізації хромосоми під час фази розмноження бактерій та запобігає хромосомній транскрипції інформації, яка необхідна для здійснення нормального метаболізму бактеріальної клітини, що призводить до приведення бактеріальної клітини. Препарат має швидкий і виражений бактерицидний вплив на мікроорганізми, що знаходяться як у фазі розмноження, так і у фазі спокою. Виявляє високу ефективність по відношенню до практично всіх грамнегативних та грампозитивних збудників. До ципрофлоксацину чутливі Escherichia coli, Shigella spp., Salmonella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Hafhia spp., Edwardsieila spp., Proteus (як індолпозитивні, так і індолпозитивні spp., Providencia spp., Yersinia, Vibrio spp., Aeromonas spp., Plesiomonas, Pasteur ella, Haemophilus, Campylobacter spp., Pseudomonas spp. (у тому числі - Pseudomonas aeruginosa), Legionella, Moraxella spp., Branhamella spp., Acinetobacter spp., Brucella spp., Staphylococcus spp., Listeria spp., Corynebacterium, Chlamydia, а також плазмідні форми бактерій. Різну чутливість виявляють Gardnerella spp., Flavobacterium spp., Alcaligenes spp., Streptococcus agalactiae, Streptococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus Viridans, Mycoplasma hominis, Mycobacterium. Анаеробні коки (Peptococcus, Peptostreptococcus) помірно чутливі до ципрофлоксацину, а Bacteroides – стійкий. Ципрофлоксацин ефективний щодо бактерій, які продукують бета-лактамази. Виявляє активність також щодо мікроорганізмів, резистентних практично до всіх антибіотиків, сульфаніламідних та нітрофуранових препаратів. У деяких випадках ципрофлоксацин є активним щодо штамів мікроорганізмів, резистентних до інших препаратів групи фторхінолонів. Однак слід мати на увазі, що між різними фторхінолонами існує перехресна резистентність. Як правило, резистентні до препарату Streptococcus faecium, Ureaplasma urealyticum, Nocardia asteroides, Treponema pallidum. Резистентність до ципрофлоксацину розвивається повільно та поступово (багатоступінчастий тип).

Фармакокінетика

Ципрофлоксацин швидко та добре проникає у всі тканини організму. Максимальна концентрація в плазмі після внутрішньовенного введення досягається через 60-90 хвилин. Об'єм розподілу у стані стійкої рівноваги досягає 2-3 л/кг. Оскільки зв'язування ципрофлоксацину з білками незначне (20-30%), а речовина знаходиться в плазмі переважно в неіонізованій формі, майже вся кількість введеного препарату може вільно дифундувати в екстравазальний простір. У зв'язку з цим концентрації ципрофлоксацину в деяких рідинах і тканинах організму здатні значно перевищувати рівень препарату в сироватці крові (зокрема відзначається висока концентрація ципрофлоксацину в жовчі). Виділяється ципрофлоксацин , переважно, нирками (майже 45% – у незміненому вигляді, близько 11% – як метаболітів). Через кишечник виділяється решта дози (приблизно 20% – у незміненому вигляді, майже 5-6% – у вигляді метаболітів). Нирковий кліренс становить 3-5 мл/хв/кг, загальний кліренс – 8-10 мл/хв/кг. Період напіввиведення становить 3-5 годин. У зв'язку з тим, що препарат виводиться різними шляхами, збільшення періоду напіввиведення спостерігається лише за значного порушення функції нирок (можливе збільшення цього показника до 12 годин).

Клінічні властивості

Показання

Показаний для лікування інфекцій нижче (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»). Перед початком терапії слід звернути особливу увагу на всю доступну інформацію щодо резистентності до ципрофлоксацину.
Слід врахувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних препаратів.

Дорослі.

• Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями: загострення хронічного обструктивного захворювання легень*; бронхолегеневі інфекції при кістозному фіброзі або бронхоектазах; негоспитальна пневмонія.
• Хронічний гнійний отит середнього вуха.
• Загострення хронічного синуситу, якщо він викликаний грамнегативними бактеріями*.
• Інфекції сечового тракту: неускладнений гострий цистит; гострий пієлонефрит; ускладнені інфекції сечового тракту; бактеріальний простатит
• Інфекції статевої системи: гонококовий уретрит та цервіцит, викликаний Neisseria gonorrhoeae; орхієпідидимит, зокрема викликаний Neisseria gonorrhoeae; запальні захворювання органів малого тазу, зокрема, викликані Neisseria gonorrhoeae.

При вищевказаних інфекціях статевого тракту, коли відомо чи є підозри на Neisseria gonorrhoeae як збудника, особливо важливо отримати місцеву інформацію про резистентність до ципрофлоксацину та підтвердити чутливість на основі лабораторних аналізів.

• Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, лікування діареї мандрівників).
• Інтраабдомінальні інфекції.
• Інфекції шкіри та м'яких тканин, спричинені грамнегативними бактеріями.
• Інфекції кісток та суглобів.
• Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).
• Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією.

Діти та підлітки

• Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом.
• Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.
• Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування).

Ципрофлоксацин можна також використовувати для лікування важких інфекцій у дітей та підлітків, коли лікар вважає це за необхідне.

Лікування повинен починати тільки лікар, який має досвід лікування вищезгаданих інфекцій у дітей та підлітків (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

* Тільки якщо визнано неефективним чи недоцільним застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай призначають для лікування цієї інфекції.

Протипоказання Ципрофлоксацину-Новофарм

Препарат не слід застосовувати при підвищеній чутливості до діючої речовини – ципрофлоксацину, інших препаратів групи фторхінолонів або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та іншими видами взаємодій.

Вплив інших засобів на ціпрофлоксацин.

Пробенецид

Пробенецид впливає на ниркову секрецію ципрофлоксацину. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид та ципрофлоксацин, призводить до підвищення концентрації ципрофлоксацину в сироватці крові.

Препарати, що подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід призначати з обережністю пацієнтам, які отримують препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Вплив ципрофлоксацину інші лікарські засоби.

Тизанідін

Тизанідин не можна призначати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ "Протипоказання"). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може спричинити підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові. При цьому збільшується ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. Одночасне призначення не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у сироватці крові, що, у свою чергу, може призвести до розвитку побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть мати летальний наслідок. Якщо одночасне застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих ксантинів у сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину та фенітоїну може призвести до підвищення або зниження сироваткових концентрацій фенітоїну, тому рекомендується моніторинг рівнів препарату.

Циклоспорин

Було визначено транзиторне підвищення креатиніну плазми при одночасному призначенні ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять циклоспорин. Тому необхідний частий (2 рази на тиждень) контроль концентрації креатиніну плазми у цих пацієнтів.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К може посилюватись їх антикоагулянтна дія. Повідомлялося про підвищення активності пероральних антикоагулянтів у пацієнтів, які отримували антибактеріальні препарати, зокрема фторхінолони. Ступінь ризику може змінюватись в залежності від основного виду інфекції, віку, загального стану хворого, тому точно оцінити вплив ципрофлоксацину на підвищення міжнародного нормалізованого відношення (МНО) складно. Слід здійснювати частий контроль МНО під час та відразу після одночасного введення ципрофлоксацину та антагоністів вітаміну К (наприклад, варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону, флуіндіону).

Дулоксетін

Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину з сильними інгібіторами CYP450 1A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і C max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, можна очікувати подібних ефектів при одночасному застосуванні зазначених препаратів (див. розділ «Особливості застосування»).

Ропінірол

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором ізоензиму CYP450 1A2 помірної дії, призводить до підвищення AUC та Сmax. ропініролу на 60% і 84% відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується проводити під час та відразу після спільного введення з ципрофлоксацином (див. «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Було показано, що у здорових осіб супутнє застосування ципрофлоксацину, помірного інгібітору ізоферментів цитохрому Р450 1А2 та внутрішньовенних лікарських засобів, що містять лідокаїн, знижує кліренс лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лікування лідокаїном, можлива взаємодія при супутньому застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном протягом 7 днів сироваткові концентрації клозапіну та N-десметилклозапіну були підвищені на 29% та 31% відповідно. Клінічне спостереження та відповідна корекція дози клозапіну рекомендується під час та відразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Сілденафіл

Cmax та AUC силденафілу зросли приблизно вдвічі у здорових добровольців після перорального застосування 50 мг силденафілу та супутнього застосування 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід бути обережними при супутньому призначенні ципрофлоксацину з силденафілом і враховувати співвідношення ризик/користу.

Агомелатин

У клінічних дослідженнях було продемонстровано, що флувоксамін як потужний інгібітор ізоферменту CYP450 1A2 суттєво пригнічує метаболізм агомелатину, що призводить до 60-кратного збільшення впливу агомелатину.

Незважаючи на відсутність клінічних даних про можливу взаємодію з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP450 1A2, подібні ефекти можна очікувати при їх одночасному застосуванні.

Золпідем

Одночасне застосування з ципрофлоксацином може підвищити рівень золпідеми у крові, тому одночасне застосування не рекомендується.

Особливості застосування препарату

Слід уникати призначення лікарського засобу пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції у минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування таких пацієнтів ципрофлоксацином слід розпочинати лише за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Хворим на епілепсію, з нападами судом в анамнезі, з судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку небезпеку розвитку побічних реакцій з боку ЦНС ципрофлоксацин слід призначати лише за життєвими показаннями.

При виникненні під час або після лікування тяжкої та тривалої діареї ципрофлоксацином слід виключити діагноз псевдомембранозного коліту, який потребує негайного відміни препарату та призначення відповідної терапії.

Тривалі, інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявності факторів ризику, повідомлялося про тривалі (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливали на різні, а іноді на кілька відразу ., системи організму (опорно-руховий апарат, нервову та психічну системи, органи чуття) Застосування лікарського засобу слід негайно припинити після появи перших ознак та/або симптомів серйозної побічної реакції та звернутися до лікаря.

Тяжкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними бактеріями та анаеробними патогенними мікроорганізмами

Ципрофлоксацин не застосовувати як монотерапію для лікування важких інфекцій та інфекцій, викликаних грампозитивними або анаеробними бактеріями.

Для лікування тяжких інфекцій, інфекцій, викликаних стафілококами або анаеробними бактеріями, ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (у тому числі Streptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендований для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевої системи

Орхоепідідіміт і запальні захворювання органів тазу можуть бути викликані фторхінолонрезістентними. Neisseria gonorrhoeae. Ципрофлоксацин слід призначати одночасно з іншими відповідними антибактеріальними препаратами, за винятком клінічних ситуацій, коли виключено наявність резистентних до ципрофлоксацину штамів Neisseria gonorrhoeae. Якщо через 3 дні лікування клінічного покращення не відбувається, слід переглянути терапію.

Інфекції сечового тракту

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з боку Escherichia coli. найпоширенішого збудника, що призводить до інфекції сечовивідних шляхів. При призначенні терапії лікарям рекомендується враховувати локальну поширеність резистентності Escherichia coli до фторхінолонів.

Вважається, що одноразові дози ципрофлоксацину, які можна застосовувати при неускладненому циститі у жінок перед клімактеричним періодом, менш ефективні, ніж триваліша терапія препаратом. Цей факт необхідно враховувати, враховуючи зростаючий рівень резистентності Escherichia coli до хінолінів і фторхінолонів.

Інтраабдомінальні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні постопераційних інтраабдомінальних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі препарату слід взяти до уваги інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних мікроорганізмів у відвіданих країнах.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід застосовувати у поєднанні з іншими антимікробними засобами, залежно від результатів мікробіологічного аналізу.

Легенева форма сибірки

Можливість застосування людині ґрунтується на даних про визначення чутливості in vitro, дослідів на тваринах та обмежених даних при застосуванні людині. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірки.

Антибіотикоасоційована діарея, спричинена Clostridium difficile

Відомо про випадки антибіотикоасоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile, яка може варіювати за тяжкістю від легкої діареї до летального коліту, при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі при застосуванні Ципрофлоксацину. Лікування антибактеріальними препаратами спричиняє зміну нормальної флори товстого кишечника, що, у свою чергу, призводить до надмірного зростання Difficile.

Clostridium difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку антибіотикоасоційованої діареї. Clostridium difficile продукує велику кількість токсину, призводить до підвищення захворюваності та летальності через можливу стійкість збудника до антимікробної терапії та необхідності проведення коллектомії. Слід пам'ятати про можливість виникнення антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Необхідний ретельний збір медикаментозного анамнезу, оскільки можливий розвиток антибіотикоасоційованої діареї, спричиненої Clostridium difficile протягом двох місяців після введення антибактеріальних препаратів. Якщо діагноз антибіотикоасоційованої діареї, викликаної Clostridium difficile, розглядається або вже підтверджено, застосування антибіотиків, які не діють на Clostridium difficile, можливо, необхідно буде припинити. Залежно від клінічних даних необхідно проводити корекцію водно-електролітного балансу, розглянути необхідність додаткового запровадження білкових препаратів, застосувати антибактеріальні препарати, яких чутлива Clostridium difficile. Також може виникнути потреба у хірургічному втручанні.

Діти та підлітки

Застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам слід проводити згідно з чинними офіційними рекомендаціями. Лікування із застосуванням ципрофлоксацину проводить тільки лікар з досвідом ведення дітей та підлітків, хворих на кістозний фіброз та/або тяжкі інфекції.

Ципрофлоксацин викликав артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. Зростання числа випадків артропатій, пов'язаних із застосуванням препарату, було статистично незначним. Однак лікування ципрофлоксацином дітей та підлітків має починатися тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик через ризик розвитку побічних реакцій, пов'язаних із суглобами та/або прилеглими тканинами.

Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa, у пацієнтів з кістозним фіброзом

У клінічні випробування були включені діти та підлітки віком 5-17 років.

Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5 років.

Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.

Слід розглянути можливість лікування інфекцій сечового тракту із застосуванням ципрофлоксацину, коли інше лікування неможливе. Лікування має ґрунтуватися на результатах мікробіологічного дослідження.

У клінічних дослідженнях оцінювали застосування ципрофлоксацину дітям та підліткам 1–17 років.

Інші специфічні важкі інфекції

Застосування ципрофлоксацину може бути виправдане у разі наявності за результатами мікробіологічного дослідження інших інфекцій, згідно з офіційними рекомендаціями або після ретельної оцінки користі-ризику, коли інше лікування не можна застосувати або коли загальноприйняте лікування виявилося неефективним.

Застосування ципрофлоксацину при специфічних важких інфекціях, крім згаданих вище, не оцінювалося під час клінічних випробувань, а клінічний досвід обмежений. Отже, лікування пацієнтів з інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого введення ципрофлоксацину (див. «Побічні реакції»), про що слід негайно повідомити лікаря.

У поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються після першого введення ципрофлоксацину. У такому разі введення ципрофлоксацину слід призупинити та негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Тендиніт та розрив сухожиль

Загалом ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями сухожиль або порушеннями, пов'язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Незважаючи на це, у поодиноких випадках після мікробіологічного дослідження збудника та оцінки співвідношення «користь/ризик» цим пацієнтам можна призначати ципрофлоксацин для лікування окремих важких інфекційних процесів, а саме – у разі неефективності стандартної терапії або бактеріальної резистентності, коли результати мікробіологічних досліджень виправдовують застосування ципрофлокса . Тендиніт та розрив сухожилля (не обмежуючись ахіловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть протягом декількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантаціями цілісних органів та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) застосування ципрофлоксацину слід припинити та розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди слід застосовувати при виникненні ознак тендинопатії.

Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс (див. розділ «Побічні реакції»).

Фоточутливість

Доведено, що ципрофлоксацин спричиняє реакцію фоточутливості. Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, рекомендується під час лікування уникати прямого сонячного світла або УФ-випромінювання (див. «Побічні реакції»).

Центральна нервова система

Хінолони викликають судоми або знижують поріг судомної готовності. Ципрофлоксацин застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами ЦНС, які схильні до виникнення судом. У разі виникнення судом прийом ципрофлоксацину слід припинити (див. розділ «Побічні реакції»). Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до суїцидальних думок і вчинків, таких як самогубство або його спроба. У цих випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та вжити необхідних заходів.

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які приймали хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводили до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються, необхідно повідомити свого лікаря, щоб запобігти розвитку потенційно незворотного стану.

Серцеві розлади

Застосування ципрофлоксацину пов'язують з подовженням інтервалу QT (див. розділ «Побічні реакції»).

Оскільки жінки в порівнянні з чоловіками зазвичай мають триваліший інтервал QT, вони можуть бути більш чутливі до лікарських засобів, що призводять до подовження інтервалу QT. Пацієнти похилого віку можуть бути більш чутливими до дії лікарських засобів на тривалість інтервалу QT. Необхідно бути обережними при одночасному призначенні ципрофлоксацину. та лікарських засобів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT (таких як клас IA та III антиаритмічних засобів, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотики) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а також за наявності у пацієнтів факторів ризику подовження інтервалу QT або розвитку двонаправленої шлуночкової веретеноподібної тахікардії (наприклад, вродженого синдрому подовженого QT, некоректованих електролітних розладів, таких як гіпокаліємія або гіпомагніємія, та серцевих захворювань, зокрема серцевої недостатності, інфаркту міокарда або брадикардії).

Аневризм, дисекція аорти та регургітація/недостатність серцевого клапана
Епідеміологічні дослідження виявили підвищений ризик аневризми та дисекції аорти, особливо у літніх пацієнтів, та регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та диссекції аорти, іноді ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).

Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтам з аневризмою в сімейному анамнезі або вродженим пороком серцевих клапанів, пацієнтам із встановленим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти із захворюванням серця а саме:

• фактори ризику як аневризми та диссекції аорти, так і регургітації/недостатності серцевого клапана: захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана або синдром Елерса – Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит;
• фактори ризику аневризми та диссекції аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена;
• фактори ризику регургітації/недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит.

Ризик аневризми та диссекції аорти та її розриву підвищений у пацієнтів, які одночасно одержують системні кортикостероїди.

З появою раптового болю в животі, грудях чи спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.
Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою при гострій задишці, новому нападі серцебиття, розвитку набряку живота або нижніх кінцівок.

Гіпоглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, зазвичай у пацієнтів з діабетом, які одночасно лікувалися пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Для всіх пацієнтів, хворих на цукровий діабет, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Шлунково-кишковий тракт

У разі виникнення протягом або після лікування тяжкої та стійкої діареї (навіть через кілька тижнів після лікування) про це слід повідомити лікаря, оскільки такий симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може мати летальний наслідок), яке потребує негайного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках прийом ципрофлоксацину слід припинити та розпочати застосування відповідної терапії. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, протипоказані.

Нирки та сечовивідна система

Повідомлялося про кристалурію, пов'язану із застосуванням ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які приймають ципрофлоксацин, повинні мати достатню кількість рідини. Слід уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться з організму переважно у незміненій формі через нирки, необхідно проводити корекцію дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок, щоб уникнути збільшення небажаних реакцій внаслідок накопичення ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки розвитку некрозу печінки та печінкової недостатності із загрозою життю пацієнта (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких симптомів захворювання печінки (таких як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи напруженість передньої черевної стінки) лікування слід припинити. Також може спостерігатися тимчасове збільшення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, розвиток холестатичної жовтяниці, особливо у пацієнтів з пошкодженням печінки, які отримували ципрофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»).

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про гемолітичну реакцію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину. цими пацієнтами, крім випадків, коли потенційна користь переважає над потенційним ризиком. У цьому випадку слід спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином резистентні бактерії можуть бути виділені з клінічно визначеною суперінфекцією або без неї. Існує певний ризик виділення резистентних до ципрофлоксацину бактерій під час тривалих курсів лікування та при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій та/або інфекцій, спричинених видами Staphylococcus та Pseudomonas.

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин помірно пригнічує CYP450 1A2 і тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно призначених речовин, які також метаболізуються цим ферментом (наприклад, теофіліну, клозапіну, оланзапіну, ропініролу, тизанідину, дулоксетину). Одночасне призначення ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане. Підвищення концентрацій у плазмі крові, що асоціюється зі специфічними для лікарських засобів побічними реакціями, визначається через пригнічення їхнього метаболічного кліренсу ципрофлоксацином. Отже, пацієнтам, які приймають ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати для виявлення клінічних ознак передозування.

Також може виникнути необхідність визначення сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Метотрексат

Одночасне призначення ципрофлоксацину та метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на лабораторні показники

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву Mycobacterium spp. шляхом пригнічення росту культури мікобактерій, що може призвести до помилково-негативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.

Реакції у місці введення

Повідомлялося про реакції у місці введення ципрофлоксацину. Частота таких реакцій зростає, якщо введення становить 30 хвилин. Реакції можуть виявлятися як місцеві шкірні реакції, які швидко зникають після завершення інфузії. Подальше введення не протипоказано, якщо реакції не повторюються або стають інтенсивнішими.

Навантаження NaCl

У пацієнтів, які дотримуються дієти зі зниженим вмістом натрію (пацієнти із застійною серцевою недостатністю, нирковою недостатністю, нефротичним синдромом), слід брати до уваги додаткове сольове навантаження.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним демонструють відсутність розвитку мальформацій чи фето/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не вказують на прямий чи непрямий токсичний вплив на репродуктивну функцію. У молодих тварин і тварин, які зазнали впливу хінолонів до народження, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину, тому не можна виключити ймовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонародженого/плода. Тому під час вагітності краще уникати прийому ципрофлоксацину.

Період годування груддю. Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем та працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. «Побічні реакції»). Тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози Ципрофлоксацин-Новофарм

Режим дозування встановлює лікар індивідуально залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також від чутливості збудника, функції нирок у пацієнта, а для дітей та підлітків – відповідно до маси тіла.

Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічної та бактеріологічної картини.

Лікування інфекцій, викликаних деякими бактеріями (наприклад, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter або Staphylococci) може вимагати введення більш високих доз ципрофлоксацину та поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальних захворювань органів тазу, інтраабдомінальних інфекцій, інфекцій у хворих на нейтропенію та інфекцій кісток та суглобів) може вимагати поєднання з іншими відповідними антибактеріальними засобами залежно від збудника.

Дорослі

Показання		Добова доза в мг	Тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехід на яке слід провести якнайшвидше)
Інфекції нижніх дихальних шляхів		Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 7 до 14 днів
Інфекції верхніх дихальних шляхів	Загострення хронічного синуситу	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 7 до 14 днів
	Хронічний гнійний отит середнього вуха	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 7 до 14 днів
Інфекції сечового тракту	Ускладнений та неускладнений гострий пієлонефрит	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 7 до 21 днів; лікування може тривати більше 21 дня за особливих обставин (наприклад, абсцес)
	Бактеріальний простатит	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 2 до 4 тижнів (загострення)
Інфекції статевих шляхів	Орхієпідидиміт та запальні захворювання тазових органів	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Мінімум 14 днів
Інфекції шлунково-кишкового тракту та інтра-абдомінальні інфекції	Діарея, викликана бактеріальними патогенами, включаючи штами Shigella spp , крім Shigella dysenteriae I типу та емпіричне лікування важкої форми «діареї мандрівника»	400 мг 2 рази на добу	1 день
	Діарея, викликана Shigella dysenteriae I типу	400 мг 2 рази на добу	5 днів
	Діарея, спричинена Vibrio cholerae	400 мг 2 рази на добу	3 дні
	Черевний тиф	400 мг 2 рази на добу	7 днів
	Інтраабдомінальні інфекції, спричинені грамнегативними бактеріями	Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Від 5 до 14 днів
Інфекції шкіри та м'яких тканин		Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	від 7 до 14 днів
Інфекції кісток та суглобів		Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Максимум 3 місяці
Гарячка у пацієнтів з нейтропенією, спричинена бактеріальною інфекцією. Ципрофлоксацин вводиться у поєднанні з іншими відповідними антибактеріальними засобами згідно з офіційними рекомендаціями		Від 400 мг 2 рази на день до 400 мг 3 рази на день	Лікування проводиться протягом усього періоду нейтропенії.
Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування). Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якнайшвидше розпочати введення препарату		400 мг 2 рази на добу	60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis

Діти

Показання	Добова доза в мг	Тривалість лікування (з урахуванням перорального лікування, перехід на яке слід провести якнайшвидше)
Бронхолегеневі інфекції, викликані Pseudomonas aeruginosa , у пацієнтів з кістозним фіброзом.	10 мг/кг маси тіла 3 рази на добу максимум 400 мг на дозу	Від 10 до 14 днів
Ускладнені інфекції сечового тракту та гострий пієлонефрит.	Від 6 мг/кг маси тіла 3 рази на добу до 10 мг/кг маси тіла 3 рази на добу максимум 400 мг на дозу	Від 10 до 14 днів
Легенева форма сибірки (профілактика після контакту та радикальне лікування). Після підозрюваного або підтвердженого контакту слід якнайшвидше приступити до введення препарату.	Від 10 мг/кг маси тіла двічі на добу до 15 мг/кг маси тіла двічі на добу максимум 400 мг на дозу.	60 днів з дня підтвердження контакту з носієм Bacillus anthracis
Інші тяжкі форми інфекцій	10 мг/кг маси тіла 3 рази на добу максимум 400 мг на дозу	Відповідно до типу інфекцій

Дозування для пацієнтів похилого віку.

Пацієнтам похилого віку слід призначати нижчі дози ципрофлоксацину залежно від тяжкості захворювання та кліренсу креатиніну.
Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки у дорослих.

Порушення функції нирок.

Кліренс креатиніну [мл/хв/1,73 м2]	Сироватковий креатинін [µмоль/л]	Внутрішньовенна доза [мг]
> 60	< 124	розділ Звичайне дозування.
30-60	Від 124 до 168	200-400 мг кожні 12 годин
< 30	> 169	200-400 мг кожні 24 години
Пацієнти на гемодіалізі	> 169	200-400 мг кожні 24 години (після діалізу)
Пацієнти на перитонеальному діалізі	> 169	200-400 мг кожні 24 години

Порушення функції печінки.

Коригування дози не потрібне.

Режим дозування у разі порушення функції нирок або печінки у дітей не вивчався.
Ципрофлоксацин вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60 хв. Для дорослих пацієнтів тривалість інфузії становить 60 хвилин для препарату, що містить 400 мг ципрофлоксацину, та 30 хвилин для препарату, що містить 200 мг ципрофлоксацину. Проведення повільної інфузії у велику вену дозволить мінімізувати відчуття дискомфорту у пацієнта та знизити ризик венозного подразнення.

Розчин для інфузій вводити або окремо або після змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами.

Сумісність із іншими розчинами.

Інфузійний розчин ципрофлоксацину сумісний з розчином Рінгера 0,9% розчином хлориду натрію, 5% і 10% розчином глюкози, 10% розчином фруктози, 5% розчином глюкози з 0,225% NaCl або 0,45% NaCl. Якщо сумісність з іншими інфузійними розчинами не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо. Видими ознаками несумісності є випадання осаду, помутніння або зміна кольору розчину.

Діти

Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, крім зазначених у розділі «Показання».

Передозування

Повідомлялося, що передозування внаслідок прийому 12 г препарату призводило до симптомів помірної токсичності. Гостра передозування у дозі 16 г призводила до розвитку ГНН.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену стомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, абдомінальний дискомфорт, ниркову та печінкову недостатність, а також кристалурію та гематурію. Повідомлялося також про оборотну ниркову токсичність.
Крім звичайних невідкладних заходів, що проводяться у разі передозування, рекомендується моніторинг функції нирок, зокрема визначення рН сечі та у разі необхідності підвищення її кислотності для запобігання явищам кристалурії. Пацієнти повинні одержувати достатню кількість рідини.

За допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу виводиться лише невелика кількість ципрофлоксацину (<10%).

При передозуванні слід провести симптоматичне лікування. Необхідно контролювати показники ЕКГ, оскільки інтервал QT може збільшитись.

Побічні реакції Ципрофлоксацину-Новофарм

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат, як нудота, діарея, блювота, минуще підвищення рівня трансаміназ, висип та місцеві реакції в місці введення.

Дані про побічні реакції на лікарський засіб, отримані в ході клінічних досліджень та постмаркетингового спостереження (пероральний, парентеральний та послідовний способи застосування), наведено нижче.
При аналізі частоти виникнення беруться до уваги дані перорального та внутрішньовенного шляхів застосування ципрофлоксацину.

Частота виникнення побічних реакцій відповідає наступним критеріям: часто (≥ 1/100, < 1/10), рідко (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000 , < 1/1000), дуже рідко ( < 1/10000) частота невідома (на основі наявних даних визначити частоту неможливо).

Інфекції та інвазії: нечасто – грибкова суперінфекція; рідко – антибіотикоасоційований коліт. (дуже рідко – з летальним кінцем) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія, рідко – анемія, нейтропенія, лейкопенія (гранулоцитопенія), лейкоцитоз, змінені значення рівня протромбіну, тромбоцитопенія, тромбоцитемія (тромбоцитоз), дуже рідко, агранія; пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне життя).

З боку метаболізму та харчування: нечасто – анорексія (зниження апетиту), підвищення рівня креатиніну, підвищення рівня азоту сечовини, рідко – набряк (периферичний, васкулярний, лицьовий), гіперглікемія, гіпоглікемія, дуже рідко – збільшена активність амілази, збільшена активність ліпази, частот невідома – гіпоглікемічна кома.

З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону (СПСАДГ).

З боку психіки: нечасто – ажитація, психомоторна збудливість/тривожність; рідко – сплутаність свідомості та дезорієнтація, стривоженість, порушення сну (кошмарні сновидіння), патологічні сновидіння, депресія з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства, галюцинації; дуже рідко – психоз, психотичні реакції з можливими суїцидальними ідеями/думками чи спроби/вчинення самогубства (див. розділ «Особливості застосування»)*, частота невідома – манія, гіпоманія.

З боку нервової системи*: нечасто – запаморочення, біль голови, розлади сну, нечасто – порушення смаку, рідко – парестезія (периферична паралгезія), дизестезія, гіперстезія, тремор, судоми, включаючи епілептичний статус (див. розділ «Особливості застосування»), вертиго, дуже рідко - мігрень, порушення координації, порушення ходи, паросмія (порушення нюху), втрата нюху (зазвичай зворотна при відміні препарату), інтракраніальна (внутрішньочерепна) гіпертензія, атаксія, гіперстезія, посмикування, частота невідома - периферична нейро застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, діарея, нечасто – блювання, біль у ділянці шлунка та кишечника, абдомінальний біль, диспептичні розлади, метеоризм, рідко – кандидоз (оральний), псевдомембранозний коліт, дуже рідко – кандидоз для життя, панкреати .

З боку гепатобіліарної системи: нечасто – збільшення рівня печінкових трансаміназ: АЛТ, АСТ, білірубінемія, аномальні значення тестів на функцію печінки, рідко порушення функції печінки, жовтяниця, холестатична жовтяниця, гепатит, дуже рідко – некроз печінки яка загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»)

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, макуло-папульозний висип, кропив'янка, рідко – реакція фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»), дуже рідко – петехія, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром. Джонсона (з загрозою життю), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) (з загрозою життю), стійкі висипання, частота невідома – гострий генералізований екзантематозний пустульоз, медикаментозна висипка з еозинофілією та системними проявами (DRESS).

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини*: нечасто – м'язово-скелетний біль (наприклад, біль у кінцівках, ділянці нирок, грудної клітини), артралгії (біль у суглобах), рідко – міалгії (м'язовий біль), набряк суглобів, артрит, підвищення м'язового тонусу та судоми м'язів, дуже рідко – м'язова слабкість, тендиніт, розриви сухожиль (переважно ахілла) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – порушення функції нирок, рідко – гостра ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

З боку вітчизняної системи: рідко вагінальний кандидоз.

З боку імунної системи: рідко – алергічні реакції, алергічний набряк/ангіоневротичний набряк, дуже рідко – анафілактоїдна (анафілактична) реакція, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакція, подібна до сироваткової хвороби.

З боку органів зору: рідко – порушення зору (візуальні аномалії), диплопія, хроматопсія, дуже рідко – порушення кольорового сприйняття.

З боку органів слуху*: рідко – дзвін у вухах, втрата слуху/порушення слуху, дуже рідко – тимчасова глухота (особливо за високої частоти звуку).

З боку органів дихання, торакальні та медіастинальні розлади: рідко – диспное (включаючи астматичні стани), набряк гортані.

З боку судин: рідко – тромбофлебіт (у місці інфузії), дуже рідко – васкуліт.

З боку серцево-судинної системи**: рідко – тахікардія, вазодилатація (припливи), артеріальна гіпотензія, синкопальний стан (непритомність), частота невідома – шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (torsades de pointes) (ці реакції фіксувалися під час постмаркетингового періоду) переважно у пацієнтів з додатковими факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Загальний стан та реакції у місці введення*: нечасто – астенія, лихоманка; рідко – набряки, підвищення потовиділення (гіпергідроз).

Інші: псевдопухлини мозку.

Лабораторні показники: нечасто – підвищення рівня лужної фосфатази; рідко – відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення активності амілази, частота невідома – підвищене міжнародне нормалізоване ставлення (МНО) у пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К.

* У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від наявності факторів ризику, спостерігалися тривалі (протягом кількох місяців або років), що інвалідизують та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, що впливали на різні системи органів (у тому числі тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатія, пов'язана з парестезією, депресія, втома, порушення пам'яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та нюху).

** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, спостерігалися випадки аневризми та диссекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Нижченаведені небажані явища виникають частіше в підгрупах пацієнтів, які отримували внутрішньовенне або ступінчасте (перехід від внутрішньовенного до перорального) лікування:

Часто	Блювота, минуще підвищення трансаміназ, висипання
Не часто	Тромбоцитопенія, тромбоцитемія, сплутаність свідомості та дезорієнтація, галюцинації, парестезія та дизестезія, судоми, запаморочення, порушення зору, слуху, тахікардія, вазодилатація, гіпотонія, минуща печінкова недостатність, холестатична жовтяниця
Рідкісні	Панцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, розлади нюхового нерва, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожиль

Застосування для дітей

Частота випадків артропатії, зазначена вище, ґрунтується на даних, отриманих у дослідженнях за участю дорослих пацієнтів. Діти артропатія спостерігається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище
25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком тих, що зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози». Якщо сумісність з іншим інфузійним препаратом не підтверджена, інфузійний розчин ципрофлоксацину слід вводити окремо.
Несумісність виявляється при застосуванні з усіма інфузійними розчинами/препаратами, фізично або хімічно нестабільними (наприклад, пеніциліни, розчини гепарину), особливо у поєднанні з розчинами, рН яких було доведено до лужного.

Упаковка

По 100 мл або 200 мл у скляних пляшках.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.