Фуросемід Софарма 40 мг таблетки №20

Фуросемід Софарма (furosemid Sopharma) інструкція по застосуванню

Склад

Діюча речовина: фуросемід;

• 1 таблетка містить фуросеміду 40 мг;

Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль пшеничний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості

Круглі двоопуклі таблетки діаметром 6 мм, від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Діуретики. Високоактивні петльові діуретики.

Код АТХ С03С А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фуросемід – петльовий діуретик, який пригнічує абсорбцію іонів натрію та хлору у висхідній частині петлі Генле, проксимальних та дистальних канальцях нефрону. Високий рівень ефективності обумовлена унікальним механізмом дії. Ефект у дистальних канальцях не залежить від переважної дії карбоангідрази чи ефекту альдостерону. Фармакологічна дія фуросеміду обмежується лише нирками. Основний механізм дії фуросеміду полягає в придушенні активного хлоридного транспортування у висхідній частині петлі. Резорбція натрію хлориду в нефроні зменшена та утворюється гіпо-або ізотонічна сеча.

Встановлено, що застосування фуросеміду впливає на синтез простагландинів та ренін-ангіотензинову систему. Фуросемід впливає і на проникність клубочка щодо білків сироватки крові.

Початок діуретичного ефекту починається приблизно через 1 годину після перорального застосування. Максимальна терапевтична дія настає між першою та другою годиною. Тривалість діуретичної дії – понад 4 години.

Фармакокінетика

Всмоктування

Фуросемід всмоктується швидко, але не повністю (приблизно 60-70%) після перорального застосування. При пероральному застосуванні препарат у значній кількості резорбується у верхньому відділі дванадцятипалої кишки при рН 5,0. Його ефект триває більше 4 годин після перорального застосування та в середньому близько 2 годин після його парентерального застосування.

Розподіл

Характерна високий рівень зв'язування з протеїнами плазми крові, переважно з альбумінами. У здорових суб'єктів плазмові концентрації варіюють від 1 до 400 мкг/мл, причому 91-99% фуросеміду зв'язується з протеїнами плазми. Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр і повільно потрапляє у плід.

Метаболізм

Глюкуронід фуросеміду є єдиним або принаймні основним метаболітом його біотрансформації у людини. Невеликі кількості метаболізуються шляхом відщеплення бічного ланцюга.

Виведення

Виведення в основному нирками із сечею (гломерулярна фільтрація та проксимальна тубулярна секреція) становить близько 50% від введеної дози після перорального застосування, до 80-90% після внутрішньовенного або внутрішньом'язового застосування, а 10-15% кількості активної речовини виводиться з фекаліями, в межах 24. Невелика частина виводиться із жовчю.

Пацієнти з ураженням нирок/печінки.

При захворюванні печінки виведення через жовчні шляхи зменшено до 50%. Ураження нирок має мінімальний ефект на швидкість виведення фуросеміду, але за наявності менше 20% залишкової ниркової функції помітно збільшення часу елімінації.

Пацієнти похилого віку

За наявності ниркової недостатності уповільнюється виведення фуросеміду.

Клінічні властивості.

Показання

• Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків);
• набряки при хронічній нирковій недостатності;
• набряки при нефротичному синдромі (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків);
• гостра ниркова недостатність, у тому числі у вагітних або під час пологів;
• набряки при захворюваннях печінки (у разі необхідності для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону);
• артеріальна гіпертензія.

Протипоказання Фуросеміду Софарма

• Гіперчутливість до фуросеміду або будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
• алергія на сульфонаміди (наприклад, на сульфонамідні антибіотики або сульфонілсечовину) через можливий прояв перехресної чутливості на фуросемід;
• гіповолемія чи дегідратація;
• анурія або порушення функції нирок (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв), ниркова недостатність з анурією, якщо не відзначається терапевтичної відповіді на фуросемід;
• ниркова недостатність внаслідок отруєння нефротоксичними чи гепатотоксичними препаратами;
• тяжка гіпокаліємія;
• тяжка гіпонатріємія;
• прекоматозні та коматозні стани, пов'язані з печінковою енцефалопатією;
• інтоксикація наперстянкою;
• супутні застосування препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антигіпертензивні препарати

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати артеріальний тиск, застосовувати одночасно з фуросемідом, слід очікувати потенціювання дії антигіпертензивних засобів та ще більшого зниження артеріального тиску. У пацієнтів, лікованих діуретиками, можливий розвиток тяжкої гіпотензії та погіршення ниркової функції до ниркової недостатності при їх комбінуванні з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, особливо якщо застосовуються вперше або у високих дозах. Слід обдумати можливе тимчасове припинення застосування фуросеміду або принаймні зменшення його дози протягом 3 днів перед лікуванням або перед збільшенням дозування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

Інші діуретики

Застосування з тіазидними діуретиками підвищує ризик гіпокаліємії. Одночасне застосування з метолазоном (тіазидний діуретик) може спричинити посилений діурез.

Антиаритмічні препарати (включаючи аміодарон, дизопірамід, флекаїнід та соталол) – ризик серцевої токсичності (через спричинену фуросемідом гіпокаліємію). Ефекти лідокаїну, токаїніду або мексилетину можуть бути антагонізовані фуросемідом.

Препарати, пов'язані з QT-пролонгацією

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія) можуть підвищити токсичність дигіталісу та токсичність лікарських засобів, що викликають синдром подовженого інтервалу QT.

Серцеві глікозиди

Фуросемід підвищує чутливість міокарда до дії серцевих глікозидів.

Вазодилататори

Посилення гіпотензивного ефекту нітратів, тимоксаміну або гідралазину.

Інгібітори реніну

Аліскірен знижує концентрацію фуросеміду у плазмі крові.

Літій

Фуросемід зменшує виведення солей літію і може спричинити підвищення рівня літію у сироватці крові та посилити ризик токсичності препаратів літію, включно та їх кардіо- та нейротоксичні ефекти. З цієї причини необхідне обережне простеження рівня літію у пацієнтів, які приймають зазначену комбінацію.

Сукральфат

Одночасне застосування сукральфату та фуросеміду може призвести до придушення його діуретичної та антигіпертензивної дії, що потребує дотримання не менш як двогодинного інтервалу між прийомом двох лікарських засобів.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби.

Індометацин, ацетилсаліцилова кислота та кеторолак у комбінації з фуросемідом можуть значно зменшити діуретичну та антигіпертензивну дію фуросеміду. У пацієнтів з дегідратацією або з гіповолемією НПЗЗ можуть спричинити гостру ниркову недостатність, призвести до гострої серцевої недостатності.

Саліцилати

Під дією фуросеміду може збільшуватись токсичність саліцилатів.

Антибіотики

Фуросемід може потенціювати ототоксичність аміноглікозидів, поліміксину або ванкоміцину та інших ототоксичних лікарських засобів. Так як це може призвести до пошкодження, що має незворотний характер, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом або застосовувати лише якщо є вагомі причини.

Підвищений ризик нефротоксичності з аміноглікозидами чи цефалоридином.

Фуросемід може знизити рівень ванкоміцину в сироватці після операції на серці. Підвищений ризик гіпонатріємії із триметопримом. Одночасне застосування фуросеміду з високими дозами деяких цефалоспоринів може призвести до порушення функції нирок.

Антидепресанти

Посилення гіпотензивного ефекту за допомогою інгібіторів МАО; підвищений ризик постуральної гіпотензії із трициклічними антидепресантами; підвищений ризик гіпокаліємії з ребоксетином

Пероральні протидіабетичні засоби

Фуросемід може зменшити їхню терапевтичну дію.

Інсулін

Фуросемід може зменшити його терапевтичну дію. Потреба в інсуліні у хворих на діабет може зрости.

Протиепілептичні засоби

Комбіноване застосування з карбамазепіном може збільшити ризик гіпонатріємії. Дія фуросеміду зменшується (сечогінний ефект знижується) за рахунок фенітоїну та фенобарбіталу.

Антигістамінні препарати

Гіпокаліємія із підвищеним ризиком серцевої токсичності.

Протигрибкові препарати

При одночасному застосуванні з фуросемідом можуть призвести до серйозного зниження плазмових рівнів калію та нефротоксичності з амфотерицином.

Анксіолітики та снодійні – посилений гіпотензивний ефект

В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливи, підвищене потовиділення, збудження, нудоту, підвищення артеріального тиску та тахікардію. Отже, не рекомендується одночасне застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Антипсихотичні засоби – спричинена фуросемідом гіпокаліємія збільшує ризик серцевої токсичності; підвищений ризик шлуночкових аритмій з амісульпридом чи сертиндолом; посилений гіпотензивний ефект від застосування фенотіазинів

Рисперидон

Необхідна особлива обережність при застосуванні фуросеміду одночасно з рисперидоном як комбіноване або супутнє лікування і слід ретельно оцінити співвідношення користь/ризик.

Стимулятори ЦНС (препарати, які застосовують при СДВГ (синдром дефіциту уваги та гіперреактивності)) – гіпокаліємія збільшує ризик шлуночкових аритмій. Посилення гіпотензивного ефекту при застосуванні леводопи.

Кортикостероїди

Ведуть до втрати калію. При одночасному застосуванні з фуросемідом можуть призвести до серйозного зниження плазмових рівнів калію, можуть спричинити затримку натрію.

Цисплатин

Існує ризик розвитку як ототоксичної, так і нефротоксичної дії при одночасному застосуванні з цисплатином, якщо фуросемід не застосовувати у низьких дозах (40 мг у пацієнтів з нормальною функцією нирок) або при позитивному водному балансі з метою досягнення форсованого діурезу під час лікування цисплатином.

Імуномодулятори

Одночасне застосування з циклоспорином А пов'язане з підвищеним ризиком вторинних подагричних артритів через індуковану фуросемідом гіперурикемію та порушений циклоспорин виведенням уратів з нирок. Підвищений ризик гіперкаліємії з циклоспорином та такролімусом; посилюється гіпотензивний ефект із альдеслейкіном.

Міорелаксанти

Фуросемід може посилювати дію міорелаксантів (курареподібного типу), потенціювати гіпотензивний ефект за допомогою баклофену, тизанідину та теофіліну.

Загальні анестетики

Вони можуть посилювати гіпотензивну дію фуросеміду.

Естрогени – антагонізм діуретичного ефекту.

Прогестагени – підвищений ризик гіперкаліємії.

Простагландини – посилення гіпотензивного ефекту за допомогою алпростадилу.

Левотироксин

Високі дози фуросеміду у поєднанні з левотироксином можуть пригнічувати зв'язування гормонів щитовидної залози з білком-носієм, а отже, спричиняти спочатку тимчасове зростання рівнів вільних фракцій гормонів щитовидної залози з подальшим абсолютним зниженням рівнів загальних фракцій гормонів щитовидної залози. Слід контролювати рівень гормонів щитовидної залози.

Симпатоміметики

Фуросемід може зменшити терапевтичну дію симпатоміметиків, які мають властивість підвищувати артеріальний тиск (наприклад, епінефрин, норепінефрин), застосування β2-симпатоміметиків у високих дозах може збільшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Пробенецид, метотрексат

Як і сам фуросемід, виводяться шляхом тубулярної секреції, внаслідок чого можуть зменшити дію фуросеміду. І навпаки, фуросемід може зменшити виведення цих лікарських засобів нирками. При застосуванні у високих дозах підвищується їхня концентрація в плазмі крові і, відповідно, підвищується ризик появи побічних реакцій, спричинених фуросемідом або застосуванням супутньої терапії.

Карбеноксолон, лікворіс, ребоксетин можуть збільшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Проносні засоби – їх тривале застосування може збільшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Застосування кореня солодки у високих дозах може збільшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Холестирамін

Пацієнтам, яким призначений холестирамін, слід застосовувати цей лікарський засіб щонайменше через 1 годину після прийому фуросеміду.

Радіоконтрастні речовини

У пацієнтів, які належали до групи високого ризику нефропатії внаслідок терапії радіоконтрастними речовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалася велика частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин у порівнянні з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію до призначення радіоконтрастних речовин.

Особливості застосування препарату

Надмірно агресивний діурез може спричинити ортостатичну гіпотензію, як і гострі гіпотензивні епізоди.

Простежуються рівні натрію, калію, кальцію, хлору, магнію та креатиніну в сироватці крові, особливо у пацієнтів, які мають високий ризик розвитку електролітного дисбалансу або значної втрати рідини. На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори, як існуючі захворювання (наприклад, цироз печінки, серцева недостатність), одночасне застосування лікарських засобів та харчування. Наприклад, внаслідок блювання або діареї може виникнути нестача калію. При застосуванні фуросеміду доцільно рекомендувати пацієнтові їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам'ятати, що при застосуванні фуросеміду може виникнути необхідність медикаментозної компенсації дефіциту калію.

Стан гіповолемії або дегідратації, як і порушення кислотно-лужного балансу або значні електролітні порушення, слід коригувати перед початком лікування або при початому лікуванні тимчасово його припинити.

Необхідно забезпечити шлях відтоку виділення сечі з організму. У пацієнтів із частковою обструкцією потоку сечі можуть бути спровоковані скарги або посилені існуючі. Пацієнти з порушеннями сечовипускання (гіпертрофія передміхурової залози або обструкція сечових шляхів) можуть розвинути гостру затримку сечі, якщо попередньо не буде забезпечено випорожнення сечового міхура.

Лікування із застосуванням фуросеміду потребує регулярного медичного спостереження.

В умовах особливої обережності та контролю мають бути:

• пацієнти з гіпотензією або з підвищеним ризиком різкого зниження артеріального
• тиск (наприклад, пацієнти з вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин головного мозку);
• пацієнти, у яких латентна форма діабету може перейти у виражену або пацієнти з діабетом із підвищеною потребою в інсуліні;
• пацієнти з подагрою. Застосування фуросеміду уповільнює виведення сечової кислоти та може спровокувати подагричний напад;
• пацієнти з гепаторенальним синдромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжким захворюванням печінки;
• пацієнти з гіпопротеїнемією, зумовленою нефротичним синдромом (дія фуросеміду послаблюється, але потенціюється його ототоксичність), необхідне обережне титрування дози;
• недоношені новонароджені – можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу, необхідні контролювання ниркової функції та ехографічний контроль;
• пацієнти з гострою порфірією – використання діуретиків у них вважається потенційно небезпечним;
• пацієнти, які одночасно застосовують рисперидон.

У плацебо-контрольованих випробуваннях з рисперидоном, що охоплюють пацієнтів похилого віку з деменцією, спостерігалася більш висока летальність у пацієнтів, лікованих одночасно фуросемідом і рисперидоном, порівняно з такими, лікованих тільки фуросемідом або тільки рисперидоном. У цих випадках необхідно оцінити співвідношення користь/ризик до застосування такого комбінованого лікування. Немає повідомлень про підвищену летальність серед пацієнтів, які приймають інші діуретики (в основному тіазидні діуретики, у низьких дозах) як супутнє лікування з рисперидоном.

Слід виявляти обережність та ретельно зважувати ризики та користь, перш ніж ухвалити рішення про застосування такої комбінації або одночасного лікування іншими потужними діуретиками. Слід уникати зневоднення.

Слід уникати одночасного вживання алкоголю та фуросеміду.

До складу лікарського засобу як допоміжна речовина входить пшеничний крохмаль, який може містити тільки сліди глютену та вважається безпечним для осіб з целіакією.

Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

При застосуванні препарату існує ймовірність загострення або активації системного червоного вовчака.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Фуросемід проникає через плацентарний бар'єр. Його не слід призначати під час вагітності, за винятком випадків проведення лікування за життєвими показаннями. Лікування фуросемідом у період вагітності потребує моніторингу росту та розвитку плода.

Годування груддю

Фуросемід проникає у грудне молоко і може пригнічувати лактацію. Жінкам слід припинити годування груддю під час лікування фуросемідом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами

Фуросемід знижує концентрацію уваги і може спричинити порушення здатності керувати транспортними засобами, а також при роботі з машинами. При застосуванні фуросеміду деякі побічні ефекти (наприклад, несподіване значне зниження артеріального тиску) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги та швидкість реакції.

Тому на період лікування слід утриматися від керування автотранспортом чи роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози Фуросемід Софарма

Фуросемід застосовувати внутрішньо зазвичай під час їжі або натще.

Режим дозування встановлює лікар індивідуально відповідно до терапевтичної відповіді пацієнта, застосовуючи мінімальну ефективну дозу. Можна застосовувати 1 раз на день або через день.

Дорослі

Початкова рекомендована одноразова доза для дорослих становить 40 мг. Може знадобитися додаткова корекція дози до досягнення підтримуючої дози. При легких випадках доза 40 мг через добу може бути достатньою. У випадках резистентних набряків звичайна добова доза становить 80 мг і більше, 1 або 2 рази на добу, або застосовувати за необхідності. При важких набрякових станах може бути необхідним поступове збільшення дози до 600 мг на добу.

Максимальна добова доза фуросеміду не повинна перевищувати 1500 мг.

Спеціальні рекомендації щодо дозування.

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності.

Рекомендована початкова доза препарату для перорального прийому становить 20-40 мг на добу. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується приймати добову дозу, розділену на 2 або 3 прийоми.

Набряки при хронічній нирковій недостатності

Натрійуретична дія фуросеміду залежить від певної кількості факторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Отже, неможливо точно передбачити ефективність дози. Для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це застосування такої дози, яка призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na+).

Рекомендована початкова добова доза перорального прийому становить 40-80 мг. У разі потреби можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна застосовувати одноразово або поділити на 2 прийоми. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, загальна добова доза становить 250-1500 мг.

При гострій нирковій недостатності перед тим, як розпочати прийом фуросеміду, слід компенсувати гіповолемію, артеріальну гіпотензію, суттєвий електролітний та кислотно-лужний дисбаланс.

Рекомендується якнайшвидше здійснити перехід від внутрішньовенного введення на пероральний прийом.

Набряки при нефротичному синдромі

Рекомендована початкова доза перорального прийому становить 40-80 мг на добу. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна застосовувати одноразово або розділити на кілька прийомів.

Набряки при захворюваннях печінки

Фуросемід призначати як доповнення до терапії антагоністами альдостерону у випадках, коли застосування лише антагоністів альдостерону недостатньо. Для запобігання ускладненням, таким як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу слід обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це застосування такої дози, що призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг.

Початкова добова пероральна доза, що рекомендується, становить 20-80 мг. У разі потреби можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або поділити на кілька прийомів. Якщо внутрішньовенне введення абсолютно необхідне, початкова разова доза становить 20-40 мг.

Діти

Препарат у вигляді таблеток призначати дітям із масою тіла понад 10 кг.

Рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла на добу, але максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг на добу.

Пацієнти похилого віку

Немає особливих рекомендацій до дозування. У літніх пацієнтів фуросемід виводиться повільніше. Необхідно титрувати дозу до досягнення терапевтичного ефекту.

Діти

Для дітей дозу слід зменшувати відповідно до маси тіла (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Для дітей, які не можуть набувати лікарської форми для перорального застосування, наприклад, недоношених дітей та новонароджених, необхідно розглядати можливість застосування форми для парентерального введення.

Передозування

Симптоми

Клінічна картина при гострій або хронічній формі передозування залежить в основному від ступеня та наслідків втрати електролітів та рідин, і проявляється як гіповолемія, дегідратація, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи AV-блокаду та фібриляцію шлуночків), зумовлені посиленим діурезом. При передозуванні фуросеміду, яка найчастіше проявляється тяжкою артеріальною гіпотензією (прогресуючою до шоку), серцевою аритмією, ортостатичним колапсом або іншими ознаками гіповолемії (гостра ниркова недостатність, тромбоз, деліріозні стани, марення, периферичний параліч, апатія).

Лікування

Слід негайно припинити лікування препаратом та в разі потреби ввести розчин електролітів для відновлення циркуляторного об'єму та водно-електролітного балансу. У зв'язку з профілактикою та лікуванням цих порушень може знадобитися інтенсивне лікування та контроль стану хворого. Відразу після поглинання лікарського засобу, з метою обмежити системну абсорбцію активної речовини, проводити промивання шлунка та застосовувати активоване вугілля.

Специфічного антидоту немає. Терапія – симптоматична.

Побічні реакції Фуросеміду Софарма

Метаболічні та аліментарні розлади. Фуросемід призводить до збільшеної екскреції з організму натрію та хлориду та, як наслідок, рідини. Це призводить до зменшення кількості натрію та хлору в крові (гіпонатріємія, гіпохлоремія). Крім цього, посилюється екскреція інших електролітів (зокрема калію, кальцію, магнію і це призводить до зменшення їх рівнів у крові – гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія). Симптоматичні порушення електролітного балансу, метаболічний алкалоз і псевдо-синдром Барттера (на тлі неправильного та/або тривалого застосування фуросеміду) можуть перейти у форму електролітного дефіциту, що поступово зростає. При застосуванні пацієнтам з нормальною функцією печінки вищих доз фуросеміду може виникнути гостре погіршення стану внаслідок великої втрати електролітів.

До попереджувальних симптомів порушень електролітного балансу відносяться: посилене відчуття спраги, біль голови, сплутаність свідомості, судоми м'язів, тетанія, слабкість м'язів, розлади серцевого ритму та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту. Істотний дефіцит калію може призвести до паралітичної кишкової непрохідності чи сплутаності свідомості, що може призвести до коми.

Діуретичний ефект фуросеміду може призвести або сприяти гіповолемії та зневодненню організму, особливо у пацієнтів похилого віку. Істотне зменшення кількості рідини в організмі може призвести до посилення згортання крові з тенденцією до розвитку тромбозів.

Лікування фуросемідом може призвести до скороминущого зростання рівня креатиніну крові та рівня сечовини, а також до зниження рівня холестерину ЛПВЩ та підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів у сироватці крові. Можуть підвищитися рівні сечової кислоти у сироватці крові та виникнути напади подагри.

Переносність глюкози може зменшуватися внаслідок застосування фуросеміду. У хворих на цукровий діабет це може призвести до погіршення метаболічного контролю; цукровий діабет може перейти з латентної форми у виражену форму перебігу захворювання.

З боку крові та лімфатичної системи: апластична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, лейкопенія, еозинофілія, гемоконцентрація.

Є повідомлення про придушення функції кісткового мозку, що потребує негайного припинення лікування фуросемідом.

З боку імунної системи: важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції, у дуже рідкісних випадках аж до шоку, загострення або активація системного червоного вовчака.

З боку нервової системи: парестезії, марення, гіперосмолярна кома, запаморочення, непритомність та втрата свідомості (викликані симптоматичною гіпотензією).

З боку органів зору: Порушення зору.

З боку органів слуху та лабіринту: шум або дзвін у вухах, порушення слуху. Зазвичай є минущими. Найчастіше виявляються у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (при нефротичному синдромі), як і при швидкому внутрішньовенному введенні фуросеміду.

Повідомлялося про випадки глухоти, іноді незворотної після перорального прийому або внутрішньовенного введення фуросеміду.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія (у більш тяжких випадках протікає з симптомами зниженої концентрації та уповільненими реакціями, запамороченням, відчуттям тиску в голові, головним болем, сонливістю, слабкістю, сухістю у роті), ортостатична гіпотензія (ортостатичний колапс), серцева. Схильність до тромбозів, васкулітів.

З боку шлунково-кишкового тракту: втрата апетиту, шлунково-кишкові розлади, такі як діарея, нудота, блювання, метеоризм, спрага, порушення моторики кишківника, запори, але вони зазвичай не настільки серйозні, щоб скасувати лікування.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: внутрішньопечінковий холестаз, підвищення рівнів печінкових трансаміназ, гострий панкреатит. Печінкова енцефалопатія (у пацієнтів із гепатоцелюлярною недостатністю або гострим панкреатитом).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, кропив'янка, інші висипання або бульозний дерматит, мультиформна еритема, пемфігоїд, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, ексфоліативний дерматит, пурпура, фоточутливість, гострий генералізований екзантез ний висип з еозинофілією та системною симптоматикою).

З боку нирок та сечовивідної системи: збільшення об'єму сечі, гостра затримка сечі (при частковій обструкції сечовивідних шляхів), тубуло-інтерстиціальний нефрит, підвищення рівня натрію у сечі, підвищення рівня хлору у сечі, ниркова недостатність, нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених дітей.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: повідомлялося про випадки рабдоміолізу, часто на тлі тяжкої гіпокаліємії (див. розділ «Протипоказання»).

Вроджені, спадкові та генетичні порушення: підвищений ризик персистуючої артеріальної протоки, коли фуросемід застосовують у недоношених дітей у перші тижні їхнього життя.

Загальні порушення: лихоманка, втома, нездужання.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.

Упаковка

10 таблеток у блістері з ПВХ плівки та алюмінієвої фольги. По 2 блістери в картонній пачці.

Категорія відпуску з аптеки

За рецептом.