ЗИТИГА® таблетки по 250 мг №120 во флак.

Зитига | ZYTIGA таблетки 250мг фл. №120

Особенности препарата и фармакологическая сторона

Препарат Зитига предназначен для уменьшения концентрации тестостерона и различных андрогенов, таким образом, чтобы получить меньшие показатели, чем были те, которые удалось получить при применении агонистов лю-либерина, а также после операции орхидэктомии. Для тех, у кого выявлен рак предстательной железы, скопление антигена, играет роль биомаркера. Данное средство выступает в роли противоопухолевого, а также как антиандроген.

Происходит избирательное подавление фермента 17-гидроксилазы/С17,20-лиазы, которое нужно для биосинтеза андрогенов в:
·        Надпочечниках.
·        Клетках опухоли простаты.

Лекарственная форма

Таблетки ZYTIGA выпускается в форме овальных таблеток, у которых характерный белый цвет. С одной стороны таблетки присутствует выбитая гравировка для быстрого распознания - АА250.

Применение и дозировка

Рекомендуется принимать препарат по 4 таблетки (каждая по 250 мг) за один час до приема еды, или через два часа после. Лучше всего таблетки глотать целыми, не пережевывая их. Запить чистой водой. Стоит заметить, что препарат используется в совокупности с преднизолоном. Дозировка последнего – 10 мл.

Необходимо перед началом, и во время лечения препаратом, проверять показатели интенсивности сывороточных трансаминаз, а также плотность билирубина. Кроме того, каждый месяц осуществлять проверку:
·        Скопление в крови калия.
·        Уровень задерживания в организме жидкости.
·        Артериального давления.

В том случае, если был пропущен ежедневный прием лекарственного препарата, далее принимать средство как обычно (с установленной дозировкой).
При печеночной или почечной недостаточности у пациента, рекомендуемая доза регулируется врачом, исходя из индивидуальных особенностей.
Детям данный препарат не выписывается, поскольку в таком возрасте нет проблем с предстательной железой.

Противопоказания

Если в пациента обнаружена особая чувствительность к любому веществу препарата Зитига, лекарство принимать нельзя.
Также, не выписывают данное средство особам, которые не достигли 18 лет, и для группы, у которой присутствует обостренное нарушение работы печени.
Препарат не разрешен для применения женщинами.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЗИТИГА^®

(ZYTIGA)

Склад:

діюча речовина: abiraterone acetate;

1 таблетка містить абіратерону ацетату 250 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза; повідон (К29/К32); натрію лаурилсульфат; целюлоза мікрокристалічна; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: овальна таблетка від білого до  майже білого кольору з гравіюванням «AA250» з одного боку.

Фармакотерапевтична група. Інші антагоністи гормонів та їхні аналоги. Код АТХ L02B X03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Абіратерону ацетат in vivo метаболізується до абіратерону, який є інгібітором біосинтезу андрогену. Зокрема, абіратерон селективно інгібує фермент 17α-гідроксилазу/C17,20-ліазу (CYP17). Даний фермент необхідний для біосинтезу андрогену в тканинах яєчок, кори надниркових залоз та пухлини простати. CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону до попередників тестостерону, ДГЕА та андростендіону відповідно через 17α-гідроксилювання та розщеплення зв’язку C17,20. Пригнічення CYP17 також призводить до підвищення продукування мінералокортикоїдів наднирковими залозами (див. розділ «Особливості застосування»).

Андрогенчутливий рак передміхурової залози відповідає на лікування, яке знижує рівень андрогенів. Однак терапія, направлена на зниження рівня андрогенів, зокрема застосування агоністів ЛГРГ або проведення орхіектомії, знижують продукцію андрогенів у яєчках, але не впливають на продукцію андрогенів наднирковими залозами або тканинами пухлини. Лікування із застосуванням Зитиги^® знижує сироватковий рівень тестостерону до невизначуваних показників при одночасному застосуванні з агоністами ЛГРГ (або проведення орхіектомії).

Фармакодинаміка

Зитига^® зменшує рівні сироваткового тестостерону та інших андрогенів сильніше, ніж агоністи ЛГРГ або орхіектомія. Це є результатом селективного пригнічення CYP17, необхідного для біосинтезу андрогенів. Cпецифічний антиген передміхурової залози (ПСА) є біологічним маркером у пацієнтів з раком передміхурової залози. У ході клінічного дослідження 3 фази у пацієнтів після невдало проведеної хіміотерапії із застосуванням таксанів, у пацієнтів, які приймали Зитигу^® (38 %), порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (10 %), відмічалося зниження рівня ПСА не менше ніж на 50 % початкового рівня.

Фармакокінетика.

Фармакокінетику абіратерону та абіратерону ацетату досліджували у здорових добровольців, пацієнтів з метастазуючим раком передміхурової залози та пацієнтів без раку з печінковою або нирковою недостатністю. Абіратерону ацетат швидко метаболізується in vivo до абіратерону, який є інгібітором біосинтезу андрогену.

Всмоктування.

Після перорального застосування абіратерону ацетату натще максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2 години.

Застосування абіратерону ацетату разом з їжею порівняно з прийомом препарату натще призводить до 10-кратного підвищення AUC та майже до 17-кратного підвищення C_max абіратерону від середнього системного впливу абіратерону залежно від вмісту жирів у їжі. Тому прийом Зитиги^® під час їжі потенційно може призвести до варіювання системної дії препарату. Отже Зитигу^® не можна приймати з їжею. Зитигу^® слід застосовувати не менше ніж через 2 години після їди, а також прийом їжі слід відкласти на 1 годину після прийому препарату. Таблетки потрібно ковтати не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розподіл.

Зв’язування ¹⁴C-абіратерону з білками плазми людини становить 99,8 %. Об’єм розподілу дорівнює 5630 л, вказуючи на те, що абіратерон широко розподіляється в периферичних тканинах.

Біотрансформація.

Після перорального застосування ¹⁴C-абіратерону ацетату у вигляді капсул абіратерону ацетат гідролізується до абіратерону, який далі піддається реакціям сульфування, гідроксилювання та окислення переважно печінкою. Більша частина циркулюючого радіоактивного препарату (приблизно 92 %) виявляється у формі метаболітів абіратерону. З 15 метаболітів, які можливо виявити, на два основні метаболіти – абіратерону сульфат та N-оксид абіратерону сульфат – припадає приблизно по 43 % загальної радіоактивності.

Виведення.

Середній період напіввиведення абіратерону з плазми становить приблизно 15 годин, з огляду на дані, отримані у здорових добровольців. Після перорального застосування 1000 мг ¹⁴C-абіратерону ацетату приблизно 88 % радіоактивної дози виявлялося у калі та приблизно 5 % – у  сечі. Основними компонентами, які виділяються з калом, є незмінений абіратерону ацетат та абіратерон (приблизно 55 % та 22 % від призначеної дози відповідно).

Пацієнти з печінковою  недостатністю.

Фармакокінетику абіратерону ацетату оцінювали у пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня (клас A і В за класифікацією Чайлда - П’ю, відповідно) і у контрольної групи здорових добровольців. Системний вплив абіратерону після одноразового перорального застосування препарату в дозі 1000 мг підвищувався приблизно на 11 % та 260 % у пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня відповідно. Середній період напіввиведення абіратерону подовжувався приблизно до 18 годин у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня і приблизно до 19 годин у пацієнтів з печінковою недостатністю середнього ступеня.

У ще одному дослідженні фармакокінетику абіратерону оцінювали у 8 пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлда - П’ю) та 8 здорових добровольців з нормальною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, у пацієнтів з тяжким порушенням функцій печінки системний вплив (AUC) абіратерону збільшувався на 600 %, а фракція незв’язаної діючої речовини – на 80 %.

Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня підбір дози не потрібен.

Слід з обережністю застосовувати препарат Зитига^® пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості і лише у разі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Зитигу^® не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Пацієнтам, у яких розвивається гепатотоксичність у ході лікування із застосуванням Зитиги^®, може бути потрібне призупинення лікування та корекція дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Фармакокінетику абіратерону ацетату порівнювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності на постійному гемодіалізі та контрольною групою пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системний вплив абіратерону після одноразового перорального застосування препарату в дозі 1000 мг не підвищувався у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться на гемодіалізі. При застосуванні препарату Зитига^® пацієнтам з нирковою недостатністю, включаючи тяжку ниркову недостатність, у зниженні дози немає потреби. Однак слід з обережністю призначати Зитигу^®  хворим на рак передміхурової залози з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, оскільки клінічні дані про застосування Зитиги^® таким пацієнтам відсутні.

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат