Що таке біполярний розлад і як його лікувати
Біполярний розлад: симптоми, причини, діагностика та лікування.
- Причини біполярного розладу
- Симптоми біполярного розладу
- Як лікують біполярний розлад
- Що буде, якщо не лікувати біполярний розлад
Біполярний розлад (біполярний афективний розлад, БАР) – це психічне захворювання, при якому настрій людини коливається: то підвищена активність (манія або гіпоманія), то глибока пригніченість (депресія). У періоди манії людина може почуватися занадто енергійною, впевненою у собі або навіть дратівливою. А під час депресивних фаз переважають втома, апатія та втрата інтересу до звичних речей. Такі коливання можуть значно впливати на якість життя, стосунки, роботу й самопочуття.
Причини біполярного розладу
Зазвичай ця хвороба виникає на фоні поєднання кількох чинників:
- Спадковість. Якщо в родині були випадки біполярного розладу, ризик захворіти зростає.
- Біохімічні порушення в мозку. Дисбаланс нейромедіаторів (зокрема серотоніну та дофаміну) впливає на емоційний стан.
- Сильні стреси. Травматичні події, втрати чи постійні емоційні навантаження можуть «запустити» хворобу або загострити її перебіг.
- Гормональні зміни. У жінок симптоми біполярного розладу іноді з’являються після пологів, у період менопаузи або при ендокринних порушеннях.
[banner]
Симптоми біполярного розладу
БАР має хвилеподібний перебіг, під час якого чергуються епізоди манії та депресії:
- Манія (або гіпоманія): надмірна активність і енергія, ейфорія або підвищена дратівливість, пришвидшене мислення, безперервна мова, імпульсивні вчинки, ризиковані покупки чи поїздки, порушення сну без відчуття втоми.
- Депресія: пригнічений настрій і апатія, постійна втома і зниження мотивації, втрата задоволення від улюблених занять, безсоння або, навпаки, підвищена сонливість, суїцидальні думки.
Встановити точний діагноз може лише психіатр або досвідчений психотерапевт. Зазвичай таке обстеження включає:
- бесіду з пацієнтом та аналіз історії симптомів,
- опитувальники для оцінки психічного стану,
- додаткові обстеження (наприклад, аналізи), щоб виключити інші хвороби.
Як лікують біполярний розлад
Потрібно зазначити, що лікування біполярного розладу повинно бути комплексним: медикаменти, психотерапія, зміни у способі життя.
Препарати при біполярному розладі:
- стабілізатори настрою (нормотиміки): літій, вальпроат – зменшують частоту та інтенсивність епізодів;
- антидепресанти: призначаються з обережністю, часто в комбінації зі стабілізаторами, щоб не викликати манію;
- антипсихотичні засоби: використовують при тяжких маніакальних станах чи галюцинаціях.
Психотерапія при біполярному розладі:
- когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): допомагає краще розуміти свій стан, розпізнавати сигнали загострень та адаптуватися до змін;
- соціальна та інтерперсональна терапія: працює над стабілізацією режиму дня, покращенням сну та зменшенням впливу стресу.
Зміни в способі життя при біполярному розладі:
- регулярні фізичні навантаження (навіть прогулянки можуть покращити настрій);
- дотримання стабільного режиму сну та харчування;
- відмова від алкоголю та інших психостимуляторів.
Що буде, якщо не лікувати біполярний розлад
Якщо не лікувати біполярний розлад, стан людини з часом може суттєво погіршитися. Без лікування перепади настрою (від надмірної збудженості до глибокої депресії ) стають частішими й інтенсивнішими і у такі моменти людині важко контролювати свої думки, емоції та дії. Через це можуть виникати серйозні проблеми в роботі, навчанні, стосунках з близькими. Часто люди, які не отримують лікування, намагаються впоратися зі своїм станом самостійно – починають вживати алкоголь або наркотики, що лише погіршує ситуацію.
Також є ризик, що в періоди депресії у людини з біполярним розладом можуть з’являтися думки про самогубство або навіть спроби його здійснити. У тяжких випадках без лікування можуть з'явитися галюцинації або марення. Все це серйозно впливає на якість життя і може призвести до повної соціальної ізоляції. Отже, біполярний розлад – це не просто зміни настрою, а серйозна хвороба, який потребує професійної допомоги. Своєчасне лікування допомагає таким пацієнтам жити повноцінно, зберігати стосунки, працювати й почуватися стабільно.