Акімова Альона

Потрапила до пологового будинку після відходження вод із доношеною вагітністю, але розкриття шийки було лише 1 см, тому направили у відділення патології. На чергуванні була лікарка Акімова. Вона прийшла в палату, посміхалася. Ближче до вечора сказала, що якщо перейми та розкриття не почнуться вночі, а на той час пройде вже 24 години, то, щоб мене не будити, почекаємо до ранку.
Це була фатальна помилка, тому що за протоколами дитині не бажано перебувати більше 24 годин після відходження вод.
Зранку мене підняли, Акімова була без настрою. Вона подивилася на мене, почала кричати: «Що ти робиш та чому не можеш розслабитися?», бо їй нібито було незручно мене оглядати. Я почала плакати, мені було дуже боляче, і це було грубо. Потім вона сказала черговій, що потрібно давати Мазіпростол, при цьому мені нічого не пояснила.
Як згодом виявилося і підтвердили інші лікарі, 32 години - це забагато часу для початку стимуляції. Можливо, пані Акімова хотіла просто поспати вночі, а не дотримувалася протоколу. Я й так не спала, бо в палаті були інші жінки з переймами.
Під час пологів у дитини почало падати серцебиття, і зробили екстрений кесарів розтин. В результаті дитину ледве врятували: малюк не закричав, була гіпоксія, він наковтався вод із меконієм, знадобилася штучна вентиляція легенів, дитину рятували в реанімації.
Чергова бригада була дуже здивована, що стимуляцію почали не через 24 години, а тільки через 32 години. Як пояснили інші лікарі, у таких випадках майже завжди показаний кесарів розтин.
Висновок: стимуляцію почали через 32 години - це вже пізніше, ніж радять протоколи, тому ризик гіпоксії у дитини і меконію був підвищений. Якщо безводний період триває довго, вищі шанси на дистрес плода та меконій у водах.
Крім того, як наслідок, часто виникає ендометрит у матері після пологів, що, власне, теж сталося у моєму випадку.