Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.
Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути... Читать отзывПотрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м. Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота". Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів. Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям. О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної. Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте". Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню. ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки. Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована. Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці. Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці. Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям. Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка. В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.
Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.
Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути... Читать отзывПотрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м. Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота". Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів. Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям. О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної. Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте". Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню. ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки. Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована. Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці. Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці. Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям. Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка. В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.
Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.
Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути... Читать отзывПотрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м. Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота". Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів. Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям. О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної. Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте". Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню. ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки. Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована. Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці. Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці. Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям. Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка. В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.
Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.
Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути... Читать отзывПотрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м. Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота". Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів. Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям. О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної. Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте". Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню. ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки. Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована. Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці. Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці. Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям. Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка. В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.
Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.
Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути... Читать отзывПотрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м. Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота". Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів. Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям. О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної. Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте". Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню. ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки. Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована. Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці. Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці. Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям. Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка. В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.
Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.
Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути... Читать отзывПотрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м. Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота". Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів. Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям. О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної. Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте". Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню. ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки. Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована. Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці. Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці. Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям. Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка. В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.
Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.
Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути... Читать отзывПотрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м. Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота". Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів. Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям. О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної. Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте". Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню. ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки. Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована. Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці. Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці. Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям. Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка. В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.
Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.
Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути... Читать отзывПотрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м. Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота". Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів. Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям. О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної. Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте". Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню. ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки. Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована. Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці. Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці. Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям. Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка. В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.
Потрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м.
Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути... Читать отзывПотрапили у відділ токсикології з підозрою на отруэння орасептом, я не догледіла , не предбачила що дитина достане з тумбочки 1.5 м. Потрапивши на прийом усе було добре, але коли дитину забрали на промивання я зрозуміла що тут не дбають про психологічний стан дитини. Її прив"язали, мені не дозволили бути поруч, або просто пояснити що з нею робитимуть. Дитина кричала, а їй відповідали " тепер не братимеш гадость до рота". Я просила, молила бути поруч, гарантувала що не заважатиму а навпаки допоможу, так як у нас великий емоцІйний зв"язок і при мені все пройшло б спокійніше. Був досвІд коли при прорізуванні зубів нам ставили катетер, капельниці та й звичайні уколи донечка нормально переносила і не боялась лікарів. Мені дали підписати правила згідно з якими я мала право на ознайомлення з методами проведення лікування дитини, але ніхто нізчим не ознайомлював, на запитання отримувала відповідь незадоволеної медсестри з перекошеним обличчям. О 5 год. ранку дитину сонну забирали від матері щоб взяти аналіз крові, ледве випрсила 2 хвилини щоб пояснити дитині що з нею робитимуть, заспокоїла та провела до маніпуляційної. Після промивання мені вручили список : муссорні мішки, 100 пар перчаток, упаковку паперу А4, я не була проти, навпаки готова була помножити цей список на 10, але просила дати 5 хвили щоб заспокоїти свою донечку, на що мені відповіли: " ми потратили на ваС перчатки, купите тоді заспокоюйте". Я намагаюсь як найкраще виховувити і доглядати дитину, за три роки вона навІть простудою не хворіла, один раз був нежить, але жодного разу не кашляла, за цю свою помилку не пробачу собі ніколи, розумію що лише я винувата, тут про це не давали забути , на кожному кроці дорікали, було враження що потрапила на суд, а не в лікарню. ЛОР рано призначив антибіотики, а ввечері прийшла медсестра і сказала що прийшли результати аналізу і нам не треба приймати антибіотик. Самі робіть висновки. Прийшла уточнити дозу флемоксин солютабу, який треба було купити, а медсестра сказала " яку хочеш", аптекар була шокована. Доречі тут всі повинні бути телепатами, я пройшла через відкриті двері на яких не було жодного напису, а мене догнала медсестра і хамовито сказала: " мамочка в нас не виходять через ці двері, а через ліфт" це притому що про це ніхто не попереджав. Вибачте за такі дрібниці, але морально давили на кожному кроці. Я вимоглива до чистоти, тому неприэмно було що промивали підлогу лише прямо від вікна до дверей, а під ліжком ми застали липку пляму, виписувались вона була на місці. Вже три дні як ми дома, дитина жахається вночі, просинаэться плаче, часто каже: " мамочка я буду слухняною, тільки хай мене не прив"язують", питає чи більше не віддам її чужим тьотям. Заболів животик, я кажу зараз сходимо доктор подивиться, а вона з жахом в очах каже " ні будь- ласка, вже не боляче", а сама терпить крихітка. В даному випадку мед. персонал повів себе по -варварськи, нехай я погана мати, але які вони після цього? Вони вимагають поваги до себе, в правилах навіть прописали щоб з ними вічливо розмовляли, а самі ставляться як до ворога народу. Багато хто був проти такого підходу до дітей, але всі мовчали, а на мене обізлились, бо я все говорила до останнього коректно з повагою, хоча вони й не заслужили на це. Тепер ще більше боїмось лікарів і дай Боже ніколи й нікому не потрапити до таких морально холодних людей.
Огромное человеческое спасибо!!! Всему мед. персоналу пластической хирургии и ортопедии "Охматдета", и огромная благодарность Бебешко Алексею Владимировичу! Замечательный доктор, хирург от Бога! С искренним уважением. От всей души СПАСИБО! Мы еще Вам пожмем руку... Огромное человеческое спасибо!!! Всему мед. персоналу пластической хирургии и ортопедии "Охматдета", и огромная благодарность Бебешко Алексею Владимировичу! Замечательный доктор, хирург от Бога! С искренним уважением. От всей души СПАСИБО! Мы еще Вам пожмем руку...
Люди подскажите кто знает как попасть к окулисту на консультацию. Сынуле годик, дали направления ОХМАДИТ, косоглазие. Какие хоть там расценки. И очень хотелось бы попасть к педиатру, очень болезненный ребенок, средсв не очень много бегать по частным клиникам, а местная поликлиника хуже некуда. Люди подскажите кто знает как попасть к окулисту на консультацию. Сынуле годик, дали направления ОХМАДИТ, косоглазие. Какие хоть там расценки. И очень хотелось бы попасть к педиатру, очень болезненный ребенок, средсв не очень много бегать по частным клиникам, а местная поликлиника хуже некуда.
Хотіла поділитись враженням про одного з лікарів що працює в поліклініці "Охматдет", вул. Стрітенська, 7/9 - а саме про гастроентеролога, яка трудиться в 516 кабінеті, фамілію та ім"я навіть не захотілося запам"ятовувати. Справа в тому що мою дитину навіть не захотіли оглядати із-за того що у нас "временная карточка", хто... Читать отзывХотіла поділитись враженням про одного з лікарів що працює в поліклініці "Охматдет", вул. Стрітенська, 7/9 - а саме про гастроентеролога, яка трудиться в 516 кабінеті, фамілію та ім"я навіть не захотілося запам"ятовувати. Справа в тому що мою дитину навіть не захотіли оглядати із-за того що у нас "временная карточка", хто собі може це уявити?! і де це бачено щоб дитину не оглядали тому що у неї "временная карточка", де бачено щоб мами у запитували: "А почему именно в Ахмадет" вы пришли? У вас что областной больницы нет? У нас здесь знаете сколько таких как вы?!!!!!!!!!" НОНСЕНС! Хамство, хотя такая ситуация не сегодня не только в этой поликлинике, пока "не помажешь...." А если "мазать" не чем? Что тогда делать???
меня одно интересует..кто шлепает поппрошайкам справки от охмадита?.... прям толпами ходят))).....невозможно..каждый день по человеку...понимаю поодинокие случаи..но что бы один за другим...это уже слишком..мода сегодня пошла ..просить..что ли? меня одно интересует..кто шлепает поппрошайкам справки от охмадита?.... прям толпами ходят))).....невозможно..каждый день по человеку...понимаю поодинокие случаи..но что бы один за другим...это уже слишком..мода сегодня пошла ..просить..что ли?
Бабич Флора Іванівна - просто жах а не лікар, обходьте стороною. Не компетентна, дитину нормально не оглянула, знімок не помітила що зроблений невірно, совковий підхід. Шкода її паціентів, бідні дітки та їх батьки. Савдепівська професура може скалічити і здоровя і психіку. Чому таких пенсіонерів не відправляють на пенсію?... Читать отзывБабич Флора Іванівна - просто жах а не лікар, обходьте стороною. Не компетентна, дитину нормально не оглянула, знімок не помітила що зроблений невірно, совковий підхід. Шкода її паціентів, бідні дітки та їх батьки. Савдепівська професура може скалічити і здоровя і психіку. Чому таких пенсіонерів не відправляють на пенсію? Дострокову??? Шануйте здоровя своїх діток, не ходіть до таких псевдолікарів!
Medcentre.com.ua Медицинский информационный ресурс 
