Зоксі табл. в/о 500мг №3

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЗОКСІ

(ZOXY)

Cклад:

діюча речовина: азитроміцин;

1 таблетка містить азитроміцинудигідрату перерахуванні на азитроміцин250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: кальціюгідрофосфатбезводний, натрію лаурилсульфат, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, плівкова оболонка OpadryWhite (гіпромелоза, титану діоксид (E 171)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, овальної форми з тисненням «2» з однієї сторони і тисненням «AZI» – з іншої сторони;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору, овальної форми з тисненням «5» та рискою для поділу з однієї сторони і тисненням «AZI» – з іншої сторони.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування.Макроліди,лінкозамідита стрептограміни.Азитроміцин. Код АТХ J01F A10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Азитроміцинє макроліднимантибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється у результаті введення атома азоту влактоновекільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцинуполягає в інгібуваннісинтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокаціїпептидних ланцюгів з однієї субодиницірибосоми на іншу.

Механізм резистентності

Стійкість до азитроміцинуможе бути вродженою або набутою. Є три основні механізми резистентності бактерій: зміна місця мішені, зміна транспортування антибіотика та модифікація антибіотика.

Азитроміциндемонструє перехресну резистентність зі стійкими до еритроміцину грампозитивними ізолятами. Зменшення чутливості до макролідівз часом було відзначено, зокрема, у Streptococcus pneumoniae та Staphylococcus aureus. Подібним чином спостерігалося зниження чутливості стрептококівStreptococcus viridansі Streptococcus agalactiae(група B) до інших макролідіві лінкозамідів.

Порогові значення чутливості до азитроміцинудля типових бактеріальних збудників, опубліковані EUCAST

Поширеність набутої резистентності може відрізнятися географічно та з часом для окремих видів, тому бажано мати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Якщо необхідно, слід отримати консультацію експерта, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що корисність препарату принаймні для деяких типів інфекцій є сумнівною.

 Спектр антимікробної дії азитроміцину

*Метицилінрезистентнийзолотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до макролідіві був зазначений тут через рідкісну чутливість до азитроміцину.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Біодоступністьпісля перорального прийому препарату становить приблизно 37 %. Максимальна концентрація у сироватці крові досягається через 2-3 години після прийому препарату. C_maxпісля разового прийому 500 мг препарату становить 0,4 мкг/мл.

Розподіл.

При прийомі внутрішньоазитроміцинрозподіляється по всьому організму. У фармакокінетичнихдослідженнях було показано, що концентраціяазитроміцинуу тканинах значно вища (у 50 разів), ніж у плазмі крові, що свідчить про сильне зв’язування препарату з тканинами (уявний об’єм розподілу у рівноважному стані (VV_ss) становив 31,1 л/кг). При прийомі у рекомендованих дозах накопичення препарату у плазмі/сироватці крові  не відбувається. Згідно з даними досліджень, через 3 дні після разового прийому 500 мг азитроміцинубули виявлені такі концентрації: у легенях – 1,3-4,8 мкг/г, у передміхуровій залозі – 0,6-2,3 мкг/г, у мигдаликах – 2,0-2,8 мкг/г, у плазмі крові – 0-0,3 мкг/мл. Концентрації, що спостерігалися у тканинах легень, передміхурової залози та мигдаликів, перевищують MIC90 для найпоширеніших патогенів після одноразового прийому 500 мг азитроміцину.

В експериментальних дослідженняхinvitroта invivoвиявлено накопичення азитроміцинуу макрофагах з послідуючим вивільненням при активації фагоцитозу. Також в експериментах на тваринах встановлено, що цей процес сприяє накопиченню азитроміцинуу тканинах органів.

Зв’язування з білками сироватки крові варіює залежно від плазмових концентрацій і становить від 18 % при 0,5 мкг/мл до 52 % при 0,05 мкг/мл у сироватці крові.

Біотрансформаціята виведення.

Кінцевий період плазмового напіввиведенняповністю відображає період напіввиведенняз тканин упродовж 2-4 днів.

Приблизно 12 % внутрішньовенної дози азитроміцинувиділяється у незмінному вигляді з сечею упродовж наступних 3 днів (основна кількість – у перші 24 години). Особливо високі концентрації незміненого азитроміцинубули виявлені в жовчі людини через 2 дні після 5-денного курсу лікування (до 237 мкг/мл). Також у жовчі були виявлені 10 метаболітів, які утворювалися за допомогою N- та O-деметилювання,гідроксилюваннякілець дезозамінута агліконуі розщеплення кон’югатукладінози. Порівняння результатів рідинної хроматографії та мікробіологічних аналізів показало, що метаболіти азитроміцинуне є мікробіологічноактивними.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до азитроміцинумікроорганізмами:

–                   інфекції верхніх дихальних шляхів, придаткових пазух носа та середнього вуха (бактеріальний фарингіт, тонзиліт,синусит, середній отит);

–                   інфекції нижніх дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія);

–                   інфекції шкіри та м’яких тканин (мігруюча еритема (І стадія хворобиЛайма), бешиха, імпетиго і вторинна піодермія);

–                   інфекції, що передаються статевим шляхом (неускладненігенітальніінфекції, спричинені Chlamydia trachomatis).

Згідно з даними доклінічнихдосліджень, азитроміцинє ефективним щодо багатьох інфекцій, які передаються статевим шляхом.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, антибіотиків групи макролідів/кетолідівабо до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцинне слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід обережно призначати азитроміцинпацієнтам разом з іншими препаратами, які можуть подовжувати інтервал QT.

Антациди.

У фармакокінетичномудослідженні впливу одночасного застосуванняантацидівз азитроміциномне було виявлено жодного впливу на загальну біодоступність, хоча пікові концентрації в сироватці крові були знижені приблизно на 24 %. Пацієнтам, яким одночасно призначеноазитроміцині антациди, не слід приймати ці препарати одночасно.

Цетиризин.

У здорових добровольців при одночасному застосуванніазитроміцинуупродовж 5днівізцетиризином20мгурівноважномустанінеспостерігалисьявищафармакокінетичноївзаємодії чи суттєвих змін інтервалуQT. Слід обережно призначати азитроміцинпацієнтам разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT.

Диданозин.

При одночасному застосуванніазитроміцинуу дозі 1200 мг/добу з диданозиному дозі 400 мг/добу не було виявлено впливу на фармакокінетикудиданозинупорівняно з плацебо.

Дигоксин і колхіцин (субстрати Р-глікопротеїну).

Одночасне застосуваннямакроліднихантибіотиків, включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксині колхіцин, призводить до підвищення рівня субстрату P-глікопротеїнув сироватці крові. Отже, при супутньому застосуванніазитроміцинутасубстратуP-глікопротеїну,такогоякдигоксин,слідвраховувати можливість підвищення концентрації субстрату в сироватцікрові. Необхідний клінічний моніторинг і, можливо, вимірювання рівню дигоксинув сироватці крові під час лікування азитроміциномі після його припинення.

Зидовудин.

Одноразові дози 1000 мг та 1200 мг або багаторазові дози 600 мг азитроміцинумали незначний вплив на плазмову фармакокінетику або виділення із сечею зидовудинучи його глюкуроніднихметаболітів. Однак прийом азитроміцинупідвищував концентраціюфосфорильованогозидовудину, клінічно активного метаболіту, вмононуклеараху периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.

Похідні ріжків.

Не рекомендовано одночасно застосовуватиазитроміцинз похідними ріжків, оскільки можливе виникнення ерготизму.

Взаємодії, пов’язані з системою цитохромів.

Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичноїлікарської взаємодії, що спостерігається з еритроміциномтаіншимимакролідами.Азитроміциннеспричиняєіндукціюабоінактивацію печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітнийкомплекс.

Були проведені фармакокінетичнідослідження застосуванняазитроміцинута нижчезазначених препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається з участю цитохрому Р450.

Аторвастатин.

Одночасне застосуванняаторвастатину(10 мг на добу) та азитроміцину(500 мгнадобу)неспричинялозміниконцентраційаторвастатинууплазмікрові(наосновіаналізуінгібуванняГМГ-КoA-редуктази). Проте у постмаркетинговийперіод було зареєстровано випадки рабдоміолізуу пацієнтів, які застосовувалиазитроміцинзістатинами.

Карбамазепін.

У дослідженні фармакокінетичноївзаємодії у здорових добровольцівазитроміцинне виявив значного впливу на плазмові рівнікарбамазепінуабо на його активні метаболіти.

Циметидин.

Уфармакокінетичномудослідженні впливу одноразової дози циметидину, прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину, на фармакокінетикуазитроміцинужодних змін у фармакокінетиціазитроміцинуне спостерігалося.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину.

У дослідженні фармакокінетичноївзаємодії азитроміцинне змінював антикоагулянтнийефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетинговийперіод були отримані повідомлення про потенціюванняантикоагулянтногоефекту після одночасного застосуванняазитроміцинута пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок встановлений не був, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбіновогочасу при призначенні азитроміцинупацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.

Циклоспорин.

У фармакокінетичномудослідженні з участю здорових добровольців, які застосовувалиазитроміцину дозі 500 мг/добу пероральнопротягом 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу 10 мг/кг циклоспорину, отримані Cmaxі AUC0-5 циклоспоринувиявилися значно підвищеними (на 24 % і 21 % відповідно), однак суттєвих змін AUC0-∞ не спостерігалося. Отже, варто бути обережними при розгляді можливості одночасного застосування цих препаратів. Якщо одночасне застосування таких препаратів є необхідним, слід контролювати рівні циклоспоринута відповідно коригувати дозу.

Ефавіренз.

Одночаснезастосуванняодноразовоїдозиазитроміцину600мгіефавірензу400мгщоденно протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичноївзаємодії.

Флуконазол.

Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину1200 мг не призводить дозмінифармакокінетикиодноразовоїдозифлуконазолу800мг.Загальнаекспозиціяіперіод напіввиведенняазитроміцинуне змінювалися при одночасному застосуванніфлуконазолу,проте спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18 %)азитроміцину.

Індинавір.

Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетикуіндинавіру, який приймають у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.

Метилпреднізолон.

У дослідженні фармакокінетичноївзаємодії у здорових добровольцівазитроміцинсуттєво не впливав на фармакокінетикуметилпреднізолону.

Мідазолам.

У здорових добровольців одночасне застосуванняазитроміцину500 мг/добу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинамікимідазоламу, який застосовували в однократній дозі 15 мг.

Нелфінавір.

Одночасне застосуванняазитроміцину(1200 мг) і нелфінавірув рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентраціїазитроміцину. Клінічнозначущихпобічнихявищнеспостерігалося,томунемаєпотребиурегулюваннідози.

Рифабутин.

Одночасне застосуванняазитроміцинуі рифабутинуне впливало на концентрацію цих препаратів у сироватці крові. Нейтропеніяспостерігалась у суб’єктів, які приймали одночасноазитроміцині рифабутин. Хоча нейтропеніябула пов’язана із застосуваннямрифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцинуне був встановлений.

Силденафіл.

У здорових добровольців чоловічої статі не було отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг/добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

Терфенадин.

У фармакокінетичнихдослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміциномі терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої взаємодії повністю; однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії.

Теофілін.

Відсутніданіщодоклінічносуттєвоїфармакокінетичноївзаємодіїприодночасному застосуванніазитроміцинуітеофіліну.

Тріазолам.

Одночасне застосуванняазитроміцину500 мг у перший день і 250 мг на другий деньз0,125мгтріазоламусуттєвоневпливалонавсіфармакокінетичніпоказникитріазоламупорівняно з тріазоламоміплацебо.

Триметоприм/сульфаметоксазол.

Одночасне застосування подвійної дози триметоприму/сульфаметоксазолу(160 мг/800 мг) упродовж 7 днів із азитроміцином1200 мг на 7-му добу не виявляло суттєвого впливу на максимальні концентрації, загальну експозицію або екскрецію із сечею триметопримуабо сульфаметоксазолу. Значення концентраційазитроміцинув сироватці крові відповідали таким, які спостерігалися в інших дослідженнях.

Гідроксихлорохін або хлорохін.

Дані спостережень показали, що одночасне застосуванняазитроміцинуз гідроксихлорохіном у пацієнтів зревматоїднимартритом пов’язане з підвищеним ризиком серцево-судинних подій і серцево-судинної летальності. Перед призначеннямазитроміцинубудь-яким пацієнтам, які приймають гідроксихлорохін, слід ретельно врахувати співвідношення переваг і ризиків. Перед призначеннямазитроміцинубудь-яким пацієнтам, які приймають хлорохін, слід також ретельно оцінити співвідношення користі та ризику через потенційний ризик, подібний до хлорохіну.

Інші антибіотики.

Потрібно враховувати потенційну перехресну резистентність між азитроміциномта іншими макроліднимиантибіотиками (наприклад, еритроміцином), а також лінкоміциномта кліндаміциномпри їх сумісному застосуванні. Не рекомендується одночасне застосування декількох лікарських засобів із цього класу.

Особливості застосування.

Алергічні реакції.

Як і у випадку з еритроміцином та іншими макроліднимиантибіотиками, повідомлялося про рідкісні серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичнийнабряк та анафілаксію (у поодиноких випадках - з летальним наслідком), дерматологічні реакції, включаючи гострий генералізованийекзантематознийпустульоз,cиндром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальнийнекроліз(у поодиноких випадках - з летальним наслідком) тареакція на ліки у вигляді еозинофіліїі системних проявів (DRESS синдром). Деякі з цих реакцій, спричинених азитроміцином, спричиняли рецидивні симптоми і потребували тривалішого спостереження талікування.

У разі виникнення алергічної реакції слід припинити застосування лікарського засобу та призначити відповідну терапію. Лікарі повинні знати, що повторні прояви симптомів алергії можуть виникнути після припинення симптоматичної терапії.

Порушення функції печінки.

Оскільки печінка є основним шляхом виведенняазитроміцину, слід обережно призначати азитроміцинпацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Випадки блискавичного гепатиту, які потенційно призводять до небезпечної для життя печінкової недостатності, були зареєстровані при прийомі азитроміцину. Можливо, деякі пацієнти мали в анамнезі захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичнілікарські засоби.

Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки у випадку розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією,печінкові проби/дослідження повинні бути проведені негайно. У разі виявлення порушень функції печінки застосуванняазитроміцинуслід припинити.

Похідні ріжків.

У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макроліднихантибіотиків сприяє швидкому розвитку ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцинне слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Суперінфекції.

Як і у разі застосування інших антибіотиків, рекомендується проводити спостереженнящодоознаксуперінфекції,спричиненоїнечутливимиорганізмами,включаючи грибки.

Перехресна чутливість.

Через наявну перехресну резистентність стійких до еритроміцину грампозитивних штамів та більшості штамів метицилінорезистентнихстафілококів використанняазитроміцинуне рекомендується.

Слід враховувати локальну епідеміологію та схему чутливості.

Серйозна інфекція.

Азитроміцин не призначений для лікування важких інфекцій, де потрібно досягати швидких високих концентрацій антибіотика в крові.

Clostridium difficile.

При прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, зафіксовано Clostridium difficile-асоційовану діарею (CDAD), серйозність якої варіювалась від слабо вираженої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальнимипрепаратамизмінюєнормальнуфлорувтовстійкишці,щопризводитьдо надмірного росту C.difficile.

C. difficile продукує токсини А і В, які сприяють розвитку CDAD. Штами C. difficile, що гіперпродукуютьтоксини, є причиною підвищеного рівня захворюваності і летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії і потребувати проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібне ретельне ведення історії хвороби, оскільки CDAD може мати місце впродовж 2 місяців після прийому антибактеріальних препаратів. Слід розглянути можливість припинення терапіїазитроміциномі призначення специфічної терапії C. difficile.

Порушення функції нирок.

У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочковоїфільтрації < 10 мл/хв) спостерігалося 33 % збільшення системної експозиції азитроміцину.Азитроміциннеобхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок.

Подовження серцевої реполяризаціїта інтервалу QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), спостерігалося при лікуваннііншимимакроліднимиантибіотиками,утомучисліазитроміцином.Оскількистани, які супроводжуються підвищеним ризиком шлуночковихаритмій (включаючи torsade de pointes), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцинслід призначати зобережністю пацієнтамзіснуючимипроаритмічнимистанами(особливожінкаміпацієнтамлітньоговіку), зокремапацієнтам:

·          із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалуQT;

·          які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал QT, наприклад антиаритмічніпрепарати класів IA(хінідинта прокаїнамід) і III (дофетилід,аміодаронта соталол),цизаприді терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам, а також фторхінолони, такі як моксифлоксацинталевофлоксацин;

·          із порушенням електролітного обміну, особливо у випадку гіпокалієміїі гіпомагніємії;

·          із клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Міастенія гравіс.

Повідомляли про загострення симптомів міастенії гравіс та про новий розвиток міастенічногосиндрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Тривале застосування.

Немає досвіду щодо безпеки та ефективності тривалого застосуванняазитроміцинуза вказаними вище показаннями. При швидко рецидивуючихінфекціях слід розглянути можливість лікування іншими антибіотиками.

Неврологічні та психічні розлади.

Азитроміцинслід застосовувати з обережністю пацієнтам із неврологічними та психічними розладами.

Пошкодження слуху.

Описано, що антибіотики-макролідипошкоджують слух. У деяких пацієнтів, які отримувалиазитроміцин, повідомляли про порушення слуху, глухоту та дзвін у вухах. Багато з цих випадків стосуються експериментальних досліджень, в яких азитроміцинзастосовували у високих дозах протягом тривалого періоду часу. Однак, згідно з наявними звітами про подальші дії, більшість із цих проблем були оборотними.

Стрептококові інфекції.

При лікуванні фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes, препаратом вибору, як правило, є пеніцилін, його також застосовують для профілактики при гострій ревматичній гарячці.Азитроміцинзагалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції у ротоглотці; щодо профілактики ревматичної гарячки немає жодних даних, які демонструють ефективністьазитроміцину.

Гідроксихлорохінабохлорохін

Перед призначеннямазитроміцинубудь-яким пацієнтам, які приймають гідроксихлорохін або хлорохін, слід уважно врахувати співвідношення користі та ризику через потенційне підвищення ризику серцево-судинних подій та летальності від серцево-судинних захворювань (див. розділ «Особливості застосування»).

Антимікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що розвиток інфекції зумовлюють анаеробні мікроорганізми.

Безпека та ефективність для профілактики або лікуванняMycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дотепер відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження щодо застосуванняазитроміцинувагітним жінкам. Дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин були виконані при введенні доз, що відповідали помірним токсичним дозам для материнського організму. У цих дослідженнях не було отримано доказів токсичного впливу азитроміцинуна плід. Оскільки дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин не завжди відповідають ефекту у людини, азитроміцинслід призначати у період вагітності лише за життєвими показаннями.

Період годування груддю.

Повідомляли, що азитроміцинпроникає у молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцинув грудне молоко людини, не проводили. Оскільки невідомо, чи може азитроміцинмати шкідливий вплив на дитину у період годування, слід припинити під час лікування азитроміциномгодування груддю. Серед можливих ускладнень у дитини – діарея, грибкова інфекція слизової оболонки, а також гіперчутливістьчерез потраплянняазитроміцинуу грудне молоко. Рекомендується відмовитися від годування груддю під час застосування препарату і протягом 2 днів після припинення його застосування. Вигодовування може бути відновлено після цього.

Фертильність.

Дослідження фертильності проводили на тваринах; показник вагітності знижувався після введення азитроміцину.Релевантністьцих даних щодо людини невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Докази про те, що азитроміцинможе погіршувати здатність керувати автотранспортом або роботу з іншими механізмами, відсутні, однак слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як делірій, галюцинації, запаморочення, сонливість, порушення зору, судоми.

Спосіб застосування та дози.

Препарат ЗОКСІ слід приймати у визначеній дозі один раз на добу, незалежно від вживаняїжі. Таблетки потрібно ковтати, не розжовуючи, запиваючи половиною склянки води. У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу необхідно прийняти якомога раніше, а наступні - з інтервалами у 24 години.

Дорослі та діти з масою тіла ≥45 кг.

Курсова доза зазвичай становить 1500 мг та призначається для прийому по 500 мг/добу протягом 3 днів. Альтернативною схемою може бути призначення курсової дози на 5 днів: 500 мг у 1-й день та по 250 мг – з 2-го по 5-й день лікування.

У разі лікування неускладненого уретриту або цервіциту, спричиненогоChlamydia trachomatis, слід приймати препарат одноразово у дозі 1000 мг.

При лікуванні гонореї рекомендована курсова доза становить 1000 мг або 2000 мг у поєднані з призначенням 250 мг або 500 мг цефтріаксонувідповідно до діючих клінічних настанов.

Пацієнтам з алергією на цефалоспорини або пеніциліни повинна бути призначена альтернативна схема лікування.

Пацієнти літнього віку.

У людей літнього віку немає необхідності змінювати дозування.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

Для пацієнтів з незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочковоїфільтрації 10-80 мл/хв) можна використовувати те ж саме дозування, що й для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Азитроміциннеобхідно з обережністю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкістьклубочковоїфільтрації <10 мл/хв). У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочковоїфільтрації <10 мл/хв) спостерігалося 33 % збільшення системної експозиції азитроміцину.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Оскільки азитроміцинметаболізуєтьсяу печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. Досліджень, пов’язаних з лікуванням таких пацієнтів із застосуваннямазитроміцину, не проводили.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям з масою тіла менше 45 кг.

Передозування.

Досвід клінічного застосуванняазитроміцинусвідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігаються при застосуванні звичайних терапевтичних доз, а саме: вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, оборотну втрату слуху. У разі передозування при необхідності рекомендується прийом активованого вугілля та проведення загальних симптоматичних і підтримувальних лікувальних заходів.

Побічні реакції.

Наведені нижче побічні реакції визначені за допомогою клінічних досліджень і в період постмаркетинговогоспостереження при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцинувідповідно до системно-органного класу та частоти. Групи за частотою проявів визначали за допомогою шкали: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко(≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). У межах кожної групи за частотою проявів небажані явища зазначені у порядку зменшення їхньої тяжкості.

Небажані реакції можливо або ймовірно пов’язані з азитроміциномна основі даних, отриманих у ході клінічних досліджень і в період постмаркетинговогоспостереження.

Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт, оральний кандидоз; частота невідома – псевдомембранозний коліт.

З боку системи крові і лімфатичної системи:нечасто – лейкопенія,нейтропенія,еозинофілія; частота невідома – тромбоцитопенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: нечасто – ангіоневротичнийнабряк, реакції підвищеної чутливості; дужерідко – анафілактичний шок.

З бокуобміну речовин: часто – анорексія (відсутність апетиту).

Збоку психіки:нечасто – нервозність, безсоння; рідко– ажитація; дужерідко – агресивність, неспокій, делірій, галюцинації.

Збоку нервової системи: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість, парестезія, дисгевзія; частота невідома – непритомність, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія, паросмія, агевзія, міастенія гравіс, гіпестезія.

Збоку органів зору: часто – зорові розлади.

Збоку органів слуху: нечасто – порушення слуху, вертиго; дуже рідко– погіршення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах.

З боку серця: нечасто – пальпітація (серцебиття); дужерідко – тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), аритмія,включаючи шлуночковутахікардію, подовження QT-інтервалу на ЕКГ.

З боку судин: нечасто – припливи; дужерідко – артеріальнагіпотензія.

З боку респіраторної системи: нечасто – диспное, носова кровотеча.

Збоку травного тракту: дуже часто – діарея, коліки, метеоризм, нудота; часто – блювання, диспепсія; нечасто – гастрит, запор, дисфагія, здуття живота, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини; дуже рідко – панкреатит,зміна кольору язика.

З боку гепатобіліарноїсистеми: рідко – порушення функції печінки, холестатичнажовтяниця; дужерідко – печінкова недостатність (яка рідкопризводила до летального наслідку), фульмінантнийгепатит, некротичний гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – висипання, свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз;рідко – фоточутливість, гострий генералізованийекзантематознийпустульоз, реакція на ліки у вигляді еозинофіліїта системних проявів (DRESS синдром)*; невідомо: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальнийнекроліз, поліморфна еритема.

З боку скелетно-м’язової системи: нечасто – остеоартрит,міалгія, біль у спині, біль у шиї; невідомо – артралгія.

З боку сечовидільної системи: нечасто – дизурія, біль у нирках; невідомо – гостра ниркова недостатність,інтерстиціальнийнефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – маткова кровотеча, тестикулярні порушення.

Загальні порушення та місцеві реакції: нечасто – швидка втомлюваність; біль у грудях, набряк, нездужання, астенія, набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний набряк.

Зміни лабораторних показників: часто – знижена кількість лейкоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, моноцитів, нейтрофілів; нечасто – підвищення рівнів АсАТ,АлАТ, лужної фосфатази, білірубіну, сечовини, креатиніну в крові, зміни показників електролітів крові, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбонату, відхилення від норми рівня натрію.

Ураження та отруєння: нечасто: ускладнення після процедури.

Інформація про побічні реакції, які, можливо, пов’язані з профілактикою та лікуванням Mycobacterium Avium Complex,базується на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговийперіод. Ці побічні реакції відрізняються за типом або за частотою від тих, про які повідомляли при застосуванні лікарських форм з негайним вивільненням та тривалої дії:

З боку метаболізму та аліментарні розлади: часто: анорексія.

З боку нервової системи: часто: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія;рідко: гіпестезія.

З боку органів зору:часто: погіршення зору.

З боку органів слуху та лабіринту: часто: глухота;рідко: погіршення слуху, дзвін у вухах.

З боку серцевої системи: рідко: прискорене серцебиття.

З боку травного тракту: дуже часто:діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення.

З боку гепатобіліарноїсистеми: рідко: гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто:висипання, свербіж; рідко: синдром Стівенса-Джонсона,фоточутливість.

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканини:часто: артралгія.

Загальні порушення та стан місця введення: часто:підвищена втомлюваність;рідко: астенія, нездужання.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконаглядуза посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності.Дозування 250 мг - 3 роки; дозування 500 мг - 3,5 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 3 таблетки у блістері, по 1 блістеру у пачці з картону.

По 3 таблетки у блістері, по 2 блістери у пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ЕвертодженЛайф СаєнсизЛімітед/EvertogenLife Sciences Limited.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Плот №: Ес-8, Ес-9, Ес-13/Пі та Ес-14/Пі Ті Ec Ай Ай Сі, Фарма Ес І Зет, Грін ІндастріалПарк, Полепаллі(Ві), Єдчерла(Ем), Махабубнагар,Телангана, ІH-509 301, Індія/

Plot No: S-8, S-9, S-13/P & S-14/P TSIIC, Pharma SEZ, Green Industrial Park, Polepally (V), Jadcherla (M), Mahabubnagar, Telangana, IN-509 301, India.