Дякую за врятоване життя!

23 лютого моєму батьку стало погано. Працівники швидкої допомоги знеболили і порадили якнайшвидше записатись до сімейного лікаря. Та потрапити до нього не судилось - сталась війна. Наш район було окуповано 36 днів. За цей час тато не міг взагалі нічого їсти, больові приступи були страшні, ліків не було взагалі.
Відразу після звільнення району ми звернулись до місцевих лікарів. Все, чим змогли допомогти - дати гель від інтоксикації (жовтий колір шкіри вказав на проблему). Проте наші хірурги від нього відразу відмовились, пояснюючи це тим, що подібні операції у нас не проводять.
Далі була довга і небезпечна дорога в Київ. Через зірвані мости, оминаючи міни та розтяжки потрапили до обласної лікарні. Там йому зробили ретельний огляд і констатували про необхідність термінової операції, проте допомогти нічим не змогли через відсутність спеціаліста відповідного профілю.
Національний інститут ім. Шалімова став нашою останньою надією. Тато прибув сюди знесилений, у дуже тяжкому стані, камені вже давно забили протоки, які почали загнивати. Тут йому було проведено ряд операцій, перша була позаплановою.
Велика вдячність лікарю-хірургу Галочці Ігорю Петровичу за високі людські якості, турботу, професіоналізм та відвагу взятись за цю справу, адже в нашому випадку це було ризиковано. Він, провівши операції, витягнув батька з того світу, особисто робив перев’язки, контролював від А до Я весь перебіг хвороби та процес одужання.
Дякуємо завідуючому відділом хірургії поєднаної патології та захворювань заочеревинного простору Скумсу Анатолію Васильовичу, лікарю Цубері Богдану Івановичу, анестезіологу Бабічу Максиму Миколайовичу, всім фахівцям і трудовому колективу відділу за людяність, уважність та гарне ставлення.
Добре, що є такий заклад, де цінується кожне людське життя і можна отримати висококваліфіковану допомогу!