Протипухлинний пепарат Бавенсіо. Людський імуноглобулін G1 (IgGl), моноклональне антитіло, спрямоване проти ліганду програмованої клітинної смерті 1 (PDL1). Авелумаб безпосередньо зв'язується з PD-L1 та блокує його взаємодію з рецепторами PD-1 та В7.1. Таким чином, авелумаб усуває переважні ефекти PD-L1 щодо цитотоксичних Т лімфоцитів CD8+, що призводить до відновлення протипухлинної Т-клітинної відповіді. Авелумаб індукує прямий лізис клітини пухлини опосередкований натуральними клітинами кілерами (NK) за допомогою активації антитіло-залежної клітинно-опосередкованої цитотоксичності (АЗКЦ).
Авелумаб розподіляється в загальному кровотоку і меншою мірою - у позаклітинному просторі. Vd у рівноважному стані становив 4.72 л. У зв'язку з обмеженим позасудинним розподілом Vd авелумабу у рівноважному стані є невеликим. Як і інших антитіл, для авелумабу не характерне специфічне зв'язування з білками плазми.
Загальний системний кліренс становить 0.59 л/добу. Згідно з результатами аналізу загальний системний кліренс авелумабу знижується з часом: найбільш виражене середнє максимальне зниження (коефіцієнт варіації) порівняно з вихідним станом серед різних типів пухлин становив приблизно 32.1% (КВ 36.2%).
Рівноважна концентрація авелумабу досягалася приблизно через 4-6 тижнів (2-3 цикли) повторного застосування в дозах 10 мг/кг кожні 2 тижні з системним накопиченням приблизно в 1.25 рази. T1/2 при дозі, що рекомендується, становить 6.1 діб, за даними популяційного фармакокінетичного аналізу.
Монотерапія у дорослих раніше лікованих пацієнтів із метастатичною карциномою Меркеля (МКМ).
Режим дозування конкретного препарату залежать від його форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування та режиму дозування.
Терапія має призначати та контролювати лікар, який має досвід лікування онкологічних захворювань.
Рекомендована доза становить 10 мг/кг внутрішньовенно протягом 60 хв кожні 2 тижні.
Побічна дія
З боку крові та лімфатичної системи: дуже часто – анемія, часто – лімфопенія; нечасто – тромбоцитопенія, еозинофілія.
З боку імунної системи: нечасто – лікарська реакція гіперчутливості.
Алергічні реакції: нечасто – анафілактична реакція гіперчутливості, реакція гіперчутливості.
З боку ендокринної системи: часто – гіпотиреоз; нечасто – надниркова недостатність, гіпертиреоз, аутоімунний гіпотиреоз, тиреоїдит, аутоімунний тиреоїдит, гостра недостатність кори надниркових залоз, недостатність функції гіпофіза.
З боку обміну речовин: часто - зниження апетиту, зменшення маси тіла; нечасто – цукровий діабет, цукровий діабет 1 типу.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, периферична невропатія; нечасто – синдром Гійєна-Барре.
З боку органу зору: нечасто – увеїт.
З боку серцево-судинної системи: рідко – міокардит; часто – артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія; нечасто – гіперемія шкіри.
З боку дихальної системи: дуже часто – кашель, задишка; часто – пневмоніт.
З боку травної системи: дуже часто – нудота, діарея, запор, блювання, біль у животі; часто – зниження апетиту, сухість у роті; нечасто – коліт, аутоімунний коліт, ентероколіт, кишкова непрохідність.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто – аутоімунний гепатит, печінкова недостатність гострого ступеня тяжкості, печінкова недостатність, гепатит.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто – біль у спині, артралгія; часто – міалгія; нечасто – міозит.
З боку шкіри або підшкірних тканин: часто - висипання, свербіж, плямисто-папульозний висип, сухість шкіри; нечасто - сверблячий висип, еритема, генералізований висип, псоріаз, еритематозний висип, плямистий висип, папульозний висип, ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема, пемфігоїд, генералізований свербіж, екзема, дер.
З боку сечовидільної системи: нечасто – тубулоінтерстиціальний нефрит.
Загальні розлади: дуже часто – стомлюваність, підвищення температури тіла, периферичні набряки; часто – астенія, озноб, грипоподібне захворювання; нечасто – синдром системної запальної реакції.
Результати лабораторних досліджень: часто – підвищення активності ГГТ, ЛФ, амілази, ліпази, концентрації креатиніну в крові; нечасто – підвищення активності АСТ, АЛТ, КФК.
Протипоказання до застосування
- Підвищена чутливість до авелумабу;
- дитячий вік до 18 років;
- порушення функції нирок та печінки тяжкого ступеня тяжкості.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Досліджень щодо впливу авелумабу на репродуктивну функцію у тварин не проводилося. Тим не менш, на моделях у вагітних мишей було виявлено, що пригнічення шляху PD-L1/PD-1 призводить до зниження толерантності материнського організму до тканин плода, що супроводжується підвищенням частоти викиднів. Ці результати вказують на ризик того, що застосування авелумабу під час вагітності може мати несприятливий вплив на плід, включаючи підвищення частоти викиднів та мертвонароджених дітей. Відомо, що імуноглобуліни людини IgG1 проникають через плацентарний бар'єр. У зв'язку з цим існує можливість проникнення авелумабу з організму матері в плід, що розвивається. Авелумаб не рекомендується застосовувати при вагітності, за винятком тих випадків, коли клінічний стан жінки потребує його призначення.
Невідомо, чи виділяється авелумаб із грудним молоком у людини. Оскільки відомо, що антитіла можуть секретуватись у грудне молоко, не можна виключити ризик для новонароджених та дітей грудного віку. Жінкам, що годують, рекомендується припинити грудне вигодовування на час лікування авелумабом і мінімум на 1 місяць після введення останньої дози у зв'язку з можливістю розвитку серйозних небажаних реакцій у дітей грудного віку.
Застосування при порушеннях функції печінки
Протипоказання: порушення функції печінки тяжкого ступеня тяжкості.
Застосування при порушеннях функції нирок
Протипоказання: Порушення функції нирок.
Застосування у дітей
Препарат протипоказаний для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років.
Особливі вказівки
У пацієнтів слід контролювати появу симптомів та ознак інфузійних реакцій, у т.ч. підвищення температури тіла, ознобу, почервоніння шкіри, зниження артеріального тиску, задишки, свистячого дихання, біль у спині, біль у животі та висипки. При розвитку інфузійних реакцій 3-го та 4-го ступеня тяжкості слід припинити інфузію та скасувати авелумаб.
Більшість небажаних імуноопосередкованих реакцій на фоні застосування авелумабу були оборотними і припинялися після короткочасного або тривалого переривання терапії авелумабом, застосування кортикостероїдів та/або підтримуючої терапії.
При підозрі на імуноопосередковані небажані реакції слід провести повноцінне обстеження для підтвердження етіології та виключення інших причин. З урахуванням тяжкості небажаної реакції слід скасувати авелумаб та призначити кортикостероїди.
Якщо для лікування небажаної реакції застосовують кортикостероїди, дозу гормонів слід знижувати протягом мінімум 1 місяця після поліпшення. У пацієнтів, у яких імуноопосередковані реакції неможливо контролювати кортикостероїдами, необхідно розглянути можливість призначення інших системних імунодепресантів.
У пацієнтів, які отримували авелумаб, спостерігалися випадки пневмоніту, зокрема. один із летальним кінцем. У пацієнтів необхідно контролювати появу ознак та симптомів пневмоніту та виключити інші причини, крім пневмоніту. При підозрі на пневмоніт, діагноз слід підтвердити за допомогою рентгенографії. У разі розвитку пневмоніту > 2-го ступеня тяжкості слід призначити кортикостероїди (початкова доза 1-2 мг/кг/добу преднізону або іншого препарату в еквівалентній дозі з наступним поступовим зниженням). Застосування авелумабу слід припинити при розвитку пневмоніту 2-го ступеня тяжкості до усунення симптомів. І повністю скасувати при розвитку пневмоніту 3-го та 4-го ступеня тяжкості або рецидиві пневмоніту 2-го ступеня тяжкості.
У пацієнтів, які отримували авелумаб, спостерігалися випадки гепатиту, зокрема. два з летальним кінцем. У пацієнтів необхідно контролювати появу ознак та симптомів зміни функції печінки, появи симптомів гепатиту, та виключити інші причини крім гепатиту. У разі розвитку гепатиту > 2-го ступеня тяжкості слід призначити кортикостероїди (початкова доза 1-2 мг/кг/добу преднізону або іншого препарату в еквівалентній дозі з наступним поступовим зниженням).
Застосування авелумабу слід тимчасово припинити при розвитку гепатиту 2 ступеня тяжкості до його вирішення та повністю скасувати при розвитку гепатиту 3 та 4 ступеня тяжкості.
У пацієнтів, які отримували авелумаб, спостерігалися випадки коліту. У пацієнтів необхідно контролювати появу ознак та симптомів коліту, та виключити інші причини крім коліту. У разі розвитку коліту >2 ступеня тяжкості слід призначити кортикостероїди (початкова доза 1-2 мг/кг/добу преднізону або іншого препарату в еквівалентній дозі з подальшим зниженням). Застосування авелумабу слід тимчасово припинити при розвитку коліту 2 або 3 ступеня тяжкості до вирішення стану, і повністю скасувати при розвитку коліту 4 ступеня тяжкості або рецидив коліту 3 ступеня тяжкості.
У пацієнтів необхідно контролювати появу ознак та симптомів ендокринопатій. Авелумаб слід тимчасово відмінити при розвитку ендокринопатій 3 та 4 ступеня тяжкості до усунення симптомів.
Порушення функції щитовидної залози можуть виникнути будь-коли під час лікування. Потрібно спостереження за змінами функції щитовидної залози до початку терапії та періодично в ході лікування (на підставі даних клінічного обстеження), а також виявляти симптоми та ознаки захворювань. При гіпотиреозі застосовують замісну терапію, при гіпертиреозі – антитиреоїдні препарати в міру потреби.
Застосування авелумаб слід припинити при розвитку порушень функції щитовидної залози 3 або 4 ступеня тяжкості.
У пацієнтів необхідно контролювати появу ознак та симптомів надниркової недостатності в процесі терапії та після її завершення. При розвитку наднирникової недостатності >3 ступеня тяжкості слід призначити кортикостероїди (1-2 мг/кг/добу преднізону внутрішньовенно або еквівалентну дозу внутрішньо) з наступним поступовим зниженням до досягнення дози 10 мг/добу або менше. При розвитку надниркової недостатності 3 або 4 ступенів тяжкості слід тимчасово скасувати.
Авелумаб може спричинити розвиток цукрового діабету 1 типу, включаючи діабетичний кетоацидоз. У пацієнтів слід контролювати появу гіперглікемії чи інших симптомів цукрового діабету. При розвитку цукрового діабету типу 1 слід призначити інсулін. У пацієнтів з гіперглікемією > 3-го ступеня тяжкості слід тимчасово перервати терапію авелумабом та призначити гіпоглікемічні препарати. Після досягнення контролю за глікемією на фоні застосування замісної терапії інсуліном лікування авелумабом слід відновити.
Авелумаб може спричинити розвиток нефриту. У пацієнтів слід контролювати підвищення рівня креатиніну у сироватці крові до початку терапії та періодично під час лікування. При нефриті >2 ступеня тяжкості слід призначити кортикостероїди (початкова доза 1-2 мг/кг/добу преднізону або іншого препарату в еквівалентній дозі з подальшим зниженням). При розвитку нефриту 2 або 3 ступеня тяжкості терапію авелумабом слід тимчасово припинити до вирішення нефриту до 1 ступеня, а при розвитку нефриту 4 ступеня тяжкості, авелумаб слід скасувати.
Інші клінічно значущі небажані реакції були зареєстровані менш ніж у 1% пацієнтів: міокардит, у тому числі міокардит з летальним кінцем, міозит, недостатність функції гіпофіза, увеїт та синдром Гійєна-Барре. При підозрі на інші небажані реакції слід провести повноцінне обстеження на підтвердження етіології та виключення інших причин. З урахуванням тяжкості інших небажаної реакції авелумаб слід відмінити та призначити кортикостероїди. При зменшенні інших небажаних реакцій до 1 ступеня тяжкості або менше після зниження дози кортикостероїдів слід відновити терапію авелумабом. При розвитку рецидивів інших небажаних реакцій 3 ступеня тяжкості або розвитку реакцій 4 ступеня тяжкості слід повністю скасувати авелумаб.
Авелумаб незначно впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. На фоні застосування було зареєстровано стомлюваність. Пацієнтам рекомендується бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами, поки вони не переконаються, що авелумаб не викликає небажаної реакції.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Окремих досліджень взаємодії авелумабу з іншими лікарськими засобами не проводили. Оскільки авелумаб виводиться за допомогою катаболізму, фармакокінетична взаємодія з іншими лікарськими засобами не очікується.
Medcentre.com.ua Медичний інформаційний ресурс 
