Протипухлинний засіб. Механізм дії пов'язаний з пригніченням клітинного ферменту топоізомерази I, що бере участь у синтезі ДНК. Має імунодепресивну активність.
Інгібує ацетилхолінестеразу.
При внутрішньовенній інфузії іринотекан метаболізується в печінці під дією ферменту карбоксиестерази до активного метаболіту SN-38.
Розподіл у плазмі дво- або трифазний. Середній T1/2 в першу фазу становить 12 хв, у другу фазу - 2.5 год і в останній фазі - 14.2 год. Нирками протягом 24 годин виділяється в середньому 20% незміненого іринотекану та 0.25% у вигляді метаболіту SN-38. З жовчю виводиться близько 30% іринотекану – як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболіту SN-38 глюкуроніду.
Зв'язування з білками плазми для іринотекану становить приблизно 65%, для його активного метаболіту SN-38 - 95%.
Місцево-поширений або метастатичний колоректальний рак (у складі моно-або комбінованої терапії).
Встановлюють індивідуально, залежно від показань та стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії. Застосовують у складі моно- та комбінованої терапії.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, анорексія, мукозити, запори, кандидоз ШКТ, гикавка, зниження апетиту; рідко – псевдомембранозний коліт, кишкова непрохідність, кровотечі із шлунково-кишкового тракту, перфорація кишечника, підвищення активності амілази або ліпази. Діарея, що виникає пізніше ніж через 24 години після застосування іринотекану (відстрочена діарея), є його дозолімітуючим токсичним ефектом.
Гострий холінергічний синдром: рання діарея (протягом 8 год після введення іринотекану), біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, зниження артеріального тиску, брадикардія, вазодилатація, посилена перистальтика кишечника, посилене потовиділення, озноб, нездужання, головокруж , сльозотеча, слинотеча.
З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто - оборотна алопеція; іноді – шкірні реакції.
Інші: підвищена стомлюваність, приєднання вторинних інфекцій, підвищення температури тіла, місцеві реакції.
Підвищена чутливість до іринотекану; хронічні запальні захворювання кишечника та/або порушення кишкової прохідності; виражене пригнічення кістковомозкового кровотворення; концентрація білірубіну в сироватці крові більш ніж у 3 рази вища за ВГН; загальний стан пацієнтів, що оцінюється за шкалою ECOG (Eastern Cooperative Oncology Group) >2; вагітність, період грудного вигодовування; дитячий вік (дані з безпеки та ефективності у дітей відсутні), ниркова недостатність (дані щодо безпеки відсутні).
З обережністю: променева терапія (в анамнезі) на область черевної порожнини або тазу (високий ризик розвитку мієлосупресії), лейкоцитоз, пацієнти жіночої статі (підвищується ризик розвитку діареї), гіповолемія, підвищений ризик венозних тромбоемболічних ускладнень, пож.
Протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).
Пацієнтам дітородного віку слід застосовувати надійні методи контрацепції в період лікування та протягом 3 місяців після його закінчення.
При концентрації білірубіну в сироватці крові, що перевищує ВГН не більше ніж у 1.5 рази, у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку вираженої нейтропенії слід ретельно контролювати показники крові.
При підвищенні концентрації білірубіну більш ніж утричі терапію іринотеканом слід відмінити.Протипоказане застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю. Не рекомендують застосовувати іринотекан у пацієнтів із порушенням функції нирок.
Протипоказане застосування іринотекану у дітей.
З обережністю слід призначати пацієнтам старше 65 років у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку ранньої діареї у цієї категорії хворих.
Лікування іринотеканом слід проводити у спеціалізованих хіміотерапевтичних відділеннях під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами.
У хворих, які отримують іринотекан, необхідно щотижня робити розгорнутий клінічний аналіз крові та контролювати функцію печінки.
Пацієнта необхідно заздалегідь попередити про можливість розвитку відстроченої діареї. Пацієнти повинні одразу інформувати свого лікаря про виникнення діареї та негайно розпочати відповідне лікування.
При розвитку першого епізоду діареї необхідно негайно вжити заходів для її корекції. Тривалість нейтропенії найчастіше становить 8 днів, повне відновлення нейтрофілів спостерігається до 22 дня. Гострий холінергічний синдром спостерігається приблизно у 83% пацієнтів, що виникає під час введення або через 24 години після введення.
При неадекватному лікуванні діареї може розвинутись стан, що загрожує життю хворого, особливо якщо діарея розвинулася на тлі нейтропенії.
При розвитку на фоні лікування нейтропенії, нудоти, блювання, діареї потрібна корекція режиму дозування. Не застосовують до відновлення кількості нейтрофілів у периферичній крові (>1500/мкл).
Пацієнтам дітородного віку слід застосовувати надійні методи контрацепції в період лікування та протягом 3 місяців після його закінчення.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування іринотеканом, особливо протягом 24 годин після його введення, не рекомендується займатися потенційно небезпечними видами діяльності, пов'язаними з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій.
Завдяки антихолінестеразній активності іринотекану можливе збільшення тривалості нервово-м'язової блокади, спричиненої суксаметонієм хлоридом; антагоністична взаємодія щодо нервово-м'язової блокади, спричиненої недеполяризуючими міорелаксантами
При сумісному застосуванні іринотекану з мієлосупресивними лікарськими засобами та променевою терапією посилюється токсична дія на кістковий мозок (лейкопенія, тромбоцитопенія).
При сумісному застосуванні іринотекану з глюкокортикостероїдами (наприклад, з дексаметазоном) підвищується ризик розвитку гіперглікемії (особливо у хворих на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози) та лімфоцитопенії.
При сумісному застосуванні іринотекану з діуретиками може посилюватись дегідратація, що виникає внаслідок діареї та блювання.
Спільне застосування проносних препаратів на фоні терапії іринотеканом може посилювати частоту або тяжкість діареї.Спільний прийом іринотекану та прохлорперазину підвищує ймовірність прояву ознак акатизії.
При сумісному застосуванні іринотекану з препаратами рослинного походження на основі звіробою продірявленого, а також із протисудомними препаратами – індукторами ізоферменту CYP3A (карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн), концентрація у плазмі активного метаболіту SN-38 знижується. Слід оцінити можливість прийому протисудомних препаратів, що не індукують ізоферменти, або перехід на них як мінімум за 1 тиждень до початку терапії іринотеканом у пацієнтів, які потребують лікування протисудомними препаратами. Звіробій продірявлений не слід приймати одночасно з іринотеканом, його необхідно відмінити щонайменше за 1 тиждень до початку терапії іринотеканом.
Іринотекан та активний метаболіт SN-38 метаболізуються за допомогою ізоферменту CYP3A4 та УГТ1А1. Одночасне застосування іринотекану та інгібіторів ізоферменту CYP3A4 та/або УГТ1А1 може призводити до підвищення системної експозиції іринотекану та активного метаболіту SN-38.
Спільний прийом іринотекану з атазанавіром, інгібітором ізоферментів CYP3A4 та УГТ1А1, а також з кетоконазолом може спричинити підвищення концентрації в плазмі активного метаболіту SN-38. Слід припинити прийом кетоконазолу щонайменше за 1 тиждень до початку терапії та не приймати кетоконазол протягом терапії іринотеканом.
Іринотекан не слід змішувати з іншими препаратами в одному флаконі.
Введення живої або ослабленої вакцини пацієнтам, які проходять курс лікування протипухлинними засобами, включаючи іринотекан, може призвести до серйозних або фатальних інфекцій. Необхідно уникати вакцинації живою вакциною у хворих, які отримують іринотекан. Можливе введення вбитої або інактивованої вакцини, проте відповідь на таку вакцину може бути ослаблена.
При сумісному застосуванні іринотекану з фенітоїном виникає ризик загострення судом у зв'язку зі зниженням абсорбції фенітоїну в шлунково-кишковому тракті на тлі одночасного застосування з протипухлинними препаратами або підвищений ризик збільшення токсичності на тлі активнішого метаболізму в печінці, індукованого фенітоїном.
При сумісному застосуванні іринотеказ циклоспорином, такролімусом можлива значна імуносупресія з ризиком лімфопроліферації.
Концентрат для приготування розчину для інфузій у вигляді прозорого розчину світло-жовтого кольору.
Діюча речовина (1мл): іринотекану гідрохлориду тригідрат - 20 мг.
Допоміжні речовини: сорбітол - 45 мг, молочна кислота - 0.9 мг, натрію гідроксид q.s., хлористоводнева кислота q.s., вода д/і - до 1 мл.
| Назва: | ІРИТЕРО |
| Код АТХ: | L01XX19 - Irinotecan |
Medcentre.com.ua Медичний інформаційний ресурс 
