КЕТИЛЕПТ

Інструкція для застосування

Фармакологічна дія

Антипсихотичне засіб (нейролептик). Виявляє більш високу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів, порівняно з допаміновими D1- та D2-рецепторами в головному мозку. Має також високу спорідненість до гістамінових та α1-рецепторів і менш виражених – до α2-рецепторів. Не має спорідненості до м-холінорецепторів та бензодіазепінових рецепторів.

Кветіапін у дозі, що ефективно блокує допамінові D2-рецептори, викликає лише слабку каталепсію. Селективно зменшує активність мезолімбічних A10-допамінових нейронів порівняно з A9-нігростріатальними нейронами, залученими до моторної функції.

Не викликає тривалого підвищення рівня пролактину.

Відповідно до результатів позитронної емісійної томографії дія кветіапіну на серотонінові 5HT2- та допамінові D2-рецептори триває до 12 год.

Фармакокінетика

Після прийому внутрішньо добре абсорбується із ШКТ. Прийом їжі не істотно впливає на біодоступність кветіапіну.

Фармакокінетика кветіапіну має лінійний характер.

Зв'язування із білками плазми становить близько 83%.

Зазнає інтенсивного метаболізму. У дослідженнях in vitro встановлено, що ключовим ферментом метаболізму кветіапіну є CYP3A4. Основні метаболіти, що визначаються в плазмі крові, не мають вираженої фармакологічної активності.

T1/2 становить близько 7 год. Менше 5% кветіапіну виводиться в незміненому вигляді нирками або через кишечник. Приблизно 73% метаболітів виводиться нирками та 21% – через кишечник. Середній кліренс кветіапіну у пацієнтів похилого віку на 30-50% менше, ніж спостерігається у пацієнтів віком від 18 до 65 років.

Середній плазмовий кліренс кветіапіну був приблизно менший на 25% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (алкогольний цироз у стадії компенсації), але індивідуальні рівні кліренсу були в межах, відповідних здоровим людям.

Показання

Гострі та хронічні психози (в т.ч. шизофренія).

Режим дозування

При застосуванні у дорослих початкова доза становить 50 мг на добу, для пацієнтів похилого віку – 25 мг на добу. Потім дозу поступово збільшують за схемою. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості ефективна терапевтична доза може становити 150-750 мг на добу.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок початкова доза становить 25 мг на добу. Щоденне збільшення дози повинне становити 25-50 мг до досягнення оптимального ефекту.

Побічна дія

З боку ЦНС: головний біль, сонливість, запаморочення, тривога; рідко – ЗНС.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, артеріальна гіпертензія.

З боку травної системи: запор, сухість у роті, диспепсія, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ), біль у животі.

З боку органів кровотворення: асимптоматична лейкопенія та/або нейтропенія; рідко – еозинофілія.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія.

З боку дихальної системи: риніт.

Дерматологічні реакції: шкірний висип, сухість шкіри.

З боку органу слуху: біль у вусі.

З боку сечостатевої системи: інфекції сечового тракту.

Зі сторін обміну речовин: незначне підвищення вмісту холестерину та тригліцеридів у крові.

З боку ендокринної системи: невелике дозозалежне оборотне зниження рівня гормонів щитовидної залози (зокрема загального та вільного Т4).

Інші: астенія, біль у попереку, збільшення маси тіла, лихоманка, біль у грудній клітці.

Протипоказання до застосування

Підвищена чутливість до кветіапіну.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

При вагітності та в період лактації застосування можливе у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

В експериментальних дослідженнях на тварин не було виявлено мутагенної та кластогенної дії кветіапіну. Не виявлено впливу кветіапіну на фертильність (зниження чоловічої фертильності, псевдобеременность, збільшення періоду між двома течками, збільшення прекоітального інтервалу та зменшення частоти наступу вагітності), проте не можна прямо переносити отримані дані на людину, т.к. існують специфічні відмінності у гормональному контролі репродукції.

Застосування при порушеннях функції печінки

Кветіапін піддається активному метаболізму печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветіапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із порушеннями функцій печінки.

Застосування при порушеннях функції нирок

У пацієнтів з порушеннями функції нирок кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветіапін слід застосовувати обережно у пацієнтів з порушеннями функцій нирок.

Застосування у літніх пацієнтів

З обережністю застосовують у осіб похилого віку, особливо при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QT.

Особливі вказівки

З обережністю застосовують у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та іншими станами, пов'язаними з ризиком артеріальної гіпотензії, особливо на початку лікування та у осіб похилого віку; при вказівках в анамнезі на напади судом.

Кветіапін піддається активному метаболізму печінки. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та нирок кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветіапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки та нирок.

З обережністю застосовують одночасно з препаратами, що подовжують інтервал QT (особливо в осіб похилого віку); з препаратами, що мають пригнічуючу дію на ЦНС, а також з етанолом; з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (зокрема з кетоконазолом, еритроміцином).

При розвитку на фоні лікування ЗНС кветіапін слід відмінити та призначити відповідне лікування.

При тривалому застосуванні існує можливість розвитку пізньої дискінезії. У таких випадках необхідно зменшити дозу кветіапіну або скасувати його.

З обережністю застосовувати у комбінації з іншими препаратами, що впливають на діяльність ЦНС, а також з етанолом.

В експериментальних дослідженнях при вивченні канцерогенності кветіапіну було відзначено збільшення частоти виникнення аденокарцином молочної залози у щурів (при дозах 20, 75 і 250 мг/кг/добу), що пов'язано з тривалою гіперпролактинемією.

У чоловічих особин щурів (250 мг/кг/сут) і мишей (250 і 750 мг/кг/сут) відзначалося збільшення частоти виникнення доброякісних аденом з тиреоїдних фолікулярних клітин, що було з відомим, специфічним для гризунів механізмом збільшення печінкового кліренсу.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Кветіапін може викликати сонливість, тому пацієнтам не рекомендується виконувати роботу, пов'язану з необхідністю концентрації уваги та високої швидкості психомоторних реакцій (в т.ч. керувати транспортними засобами).

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з кетоконазолом, еритроміцином теоретично можливе підвищення концентрації кветіапіну в плазмі та розвиток побічних ефектів.

При одночасному застосуванні з фенітоїном, карбамазепіном, барбітуратами, рифампіцином підвищується кліренс кветіапіну, зменшується його концентрація у плазмі крові.

При одночасному застосуванні з тіорідазином можливе підвищення кліренсу кветіапіну.

Форма випуску та склад

Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з гравіюванням літери "E" і числа "205" на одному боці, без або майже без запаху.

Діюча речовина: кветіапін фумарат 345.4 мг, що відповідає вмісту кветіапіну 300 мг.

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію карбоксиметилкрохмаль (тип А), повідон K-90, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Склад плівкової оболонки: Гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, макрогол / ПЕГ 3350, триацетин (тріацетилгліцерол).