КУСТОДІОЛ

Інструкція для застосування

Фармакологічні властивості

Кардіоплегійний розчин. Дозволяє забезпечити ефективний захист серця за умов загальної помірної гіпотермії під час ішемії серця тривалістю до 180 хв після одноразового введення. КУСТОДІОЛ містить гістидиновий буфер, що дозволяє не вдаватися до пероксигенації. Гіпонатрієвий буфер спричиняє внутрішньоклітинний механізм захисту тканин. Застосування КУСТОДІОЛУ дозволяє підвищити стійкість тканин міокарда, нирок, печінки та ін. внутрішніх органів до гіпоксії внаслідок наявності в його складі збалансованих компонентів, що зумовлюють метаболічний захист клітин та їхній іонний баланс.

Показання

• кардіоплегія;
• захист органів (серце, печінка, нирки, легені) при трансплантації, транспортуванні та пересадці від донора до реципієнта;
• захист венозного трансплантата (головним чином великої підшкірної вени) при заміні коронарних судин.

Режим дозування

Серце. У дорослих розчин, охолоджений до 5-8°С, вводять під гідростатичним тиском близько 100 мм рт.ст. (пляшка з розчином розташовують на висоті 140 см над рівнем серця) або за допомогою насоса з постійною швидкістю подачі та перфузують через коронарні артерії. Протягом першої хвилі від початку перфузії серце зупиняють і потім знижують тиск до 40-50 мм рт.ст. (пляшка опускають до 50-70 см над рівнем серця). При значному стенозі коронарних судин рекомендується тиск верхній межі інтервалу (тобто. близько 50 мм рт.ст.). Повний час перфузії визначається необхідністю врівноваження в системі та становить 6-8 хв.

У дітей * серце * перфузують також 6-8 хв при перфузійному тиску 40-50 мм рт.ст. та швидкості подачі розчину 1 мл/хв/г маси серця.

Нірку перфузують при перфузійному тиску не вище 120 мм рт.ст.

Печень. Витрата розчину повинна становити близько 20 л (з розрахунку 300 мл на 1 кг маси тіла донора) на 1 пересадку за тривалості перфузії близько 10 хв через канюлю з внутрішнім діаметром 5 мм.

Венозний трансплантат (зазвичай частина великої підшкірної вени) поміщають в охолоджений до 5-8°С розчин КУСТОДІОЛА (50-100 мл) і зберігають у ньому. Імпланують після вилучення з розчину.

Побічна дія

Чи не виявлені ні в клініці, ні в експерименті, не відзначені в літературі. У разі можливого потрапляння препарату до загальної системи кровообігу зміни концентрації іонів натрію та кальцію незначні. Якщо дані аналізу на вміст іонів натрію і кальцію в екстракорпоральному кровообігу підтверджують їх недолік, обидва електроліти повинні бути заповнені.

Протипоказання до застосування

Нині невідомі. Препарат не призначений для будь-яких видів ін'єкцій чи інфузій.

Особливі вказівки

Допоміжне обладнання:

• набір для перфузії з трійником для двох бутлів та перфузійною трубкою необхідної довжини та внутрішнього діаметра не менше 5 мм.
• перфузійні канюлі (внутрішній діаметр від 2.5 до 6 мм)
• затискачі для трубок
• перфузійна стійка до 200 см, регульована по висоті, з мірною лінійкою.
• холодильна установка (забезпечує охолодження розчину до 5-8 градусів за Цельсієм).

Толерантність серця до ішемії визначається як бездоганним проведенням перфузії з самого початку її проведення, так і температурою міокарда, температурою на ділянці екстракорпоральної циркуляції, наявними ушкодженнями серця тощо. В цілому, в умовах помірної системної гіпотермії (27-29°С) 180-хвилин перетискання аорти добре переноситься серцем без додаткового охолодження, але за умови, що стадія відновлювальних заходів не перевищує 20 хв.

При виявленні в період штучної зупинки серця, передсердної або шлуночкової активності проводиться перфузія додаткової кількості КУСТОДІОЛУ, охолодженого до 5-8°С, у тих самих умовах. Слід пам'ятати, що досягнення зазначеної тривалості захисту міокарда передбачає ефективне вирівнювання температур по ділянках міокарда, а також максимально рівноважне заповнення розчином КУСТОДІОЛУ внутрішньоклітинного та міжклітинного простору міокарда.

Початок кардіоплегії. Після підключення машини "серце-легкі" у вищій точці висхідної аорти накладають кисетний або U-подібний шов (PDS 4-0) з петлею для зміцнення перфузійної канюлі та вентиляційного дренажу. Розчин слід виймати з холодильника безпосередньо перед його застосуванням, щоб уникнути нагрівання рідини під впливом навколишнього середовища. Насичення розчину чистим киснем або сумішшю кисню та вуглекислого газу не потрібно, більше, це може мати негативний ефект. Розчин містить достатню кількість кисню (0.6 об.%) необхідне забезпечення потреби зупиненого серця в умовах кардіолегії (температура 10°С, швидкість перфузії 0.2 мл/хв/100 г маси серця). При підключенні перфузійної системи до ємності з кардіоплегічним розчином слід звертати увагу на ретельну вентиляцію системи шлангів: пастка для повітряних бульбашок у системі повинна бути повністю заповнена розчином для виключення утворення мікробульбашок повітря внаслідок великого напору. Безпосередньо перед перетиском аорти роблять прокол - надріз між ніжками U-подібного шва і вводять перфузійну канюлю, закріплену на перфузійному шлангу, після чого затягують дросель.

Після перетискання аорти охолоджений до 5-8°С кардіоплегічний розчин з повним шунтуванням під гідростатичним тиском (висота перфузійної ємності над рівнем серця спочатку становить близько 140 см = 100 мм рт.ст.) перфузують корінь аорти і коронарну систему.

а) гарантії бездоганного замикання клапанів аорти;

б) досягнення швидкого вимивання крові з коронарної системи та, внаслідок цього, швидкої зупинки серця;

в) швидкого охолодження серця та завдяки цьому додаткового захисту серця від первинної нестачі кисню. Через 20-40 з початку перфузії серце припиняє скорочуватися.

Для того, щоб не наражати непрацююче серце на небезпеку надмірно високого перфузійного тиску, судину з кардіорлегічним розчином після зупинки серця слід опустити до 50-70 см над рівнем серця.

При виражених стенозах коронарних судин потрібен більш високий перфузійний тиск (близько 70 см від рівня судини до серця). Загальна тривалість введення кардіоплегічного розчину повинна становити 6-8 хв, що достатньо для забезпечення гомогенного розподілу та врівноважування розчину. З початком подачі розчину розкривають праве передсердя на ділянці канюлювання і відсмоктують перфузат через додаткову канюлю, вставлену у верхню порожню вену. У разі, якщо істотна кількість кардіоплегічного розчину все ж таки потрапляє в машину "серце-легке", для запобігання викликаному цим зниження кров'яного тиску в потік, що циркулює, вводять розчин солі кальцію.

Клінічний досвід показує, що на серцях малих розмірів (діти, новонароджені) КУСТОДІОЛ, що застосовується в описаних вище умовах, забезпечує ту ж ефективність функціонального захисту, що й у дорослих. Загальна тривалість перфузії тут також повинна становити щонайменше 6-8 хв при гідростатичному тиску 40-50 мм рт. ст. Переважна швидкість подачі розчину – 1 мл/хв/г маси серця.

• Закінчення кардіоплегії. * Кардіоплегія закінчується з відкриттям аорти після підключення коронарної системи до системи кровообігу. Дуже ослаблений міокард рекомендується перфузувати за низького тиску крові (близько 2 хв при середньому АТ 40 мм рт.ст.). Перфузійний тиск можна потім нормалізувати зі збільшенням активності міокарда. Часто активність міокарда відновлюється спонтанно. Якщо цього немає, досить одноразової дефібриляції. "Реанімацію" серця слід проводити при збалансованому кислотно-лужному стані, нормальних концентраціях у крові іонів натрію, калію та кальцію (особливо при нормальній концентрації іонів кальцію) та при температурі серця 32-36°С. Нижчі температури призводять до посилення фібриляції, тоді як вищі температури погіршують відновлення міокарда через надлишковий приплив до нього енергії.
• Толерантність нирки до ішемії.*¦Нірка може зберігатися в холодному розчині препарату (при 2-4°С) до 48 год (т.зв.
  час холодної ішемії). Час теплої ішемії, під яким мається на увазі час, необхідний повного анастомозу судин, становить зазвичай 30 хв. З урахуванням цього тимчасового інтервалу вважається, що повне відновлення функцій органу можливе, якщо з моменту приживлення минуло трохи більше 24 годин. З погляду як теорії, і практики при операціях in situ цього часу досить. Таким чином, при використанні КУСТОДІОЛу збереження нирки з точки зору ішемічних ушкоджень зростає у 2-3 рази.
• Початок пересадки нирки. * Якщо лапаротомія пройшла успішно, нирку препарують накладанням лігатури на судини капсули. Катетер для селективної перфузії фіксують у нирковій артерії, використовуючи турнікет. Перфузію проводять під гідростатичним тиском. На першій хвилині перфузії ниркову вену розрізають і притискають до порожнистої вені. Випливає перфузат відсмоктують із черевної порожнини. Перфузують протягом 10 хв. Якщо далі має бути трансплантація, проводять резекцію, якщо висічення пухлини, нирку залишають на місці.

Толерантність печінки до ішемії. Відповідно до літературних даних печінка, що пересаджується через 21 год після ішемії, функціонує нормально. Однак, відомо також, що за часів консервації більше 12 год можуть наростати показники первинних порушень. Разом з тим, можна стверджувати, що при захисті печінки за допомогою КУСТОДІОЛУ протягом 12 годин відбувається найменша кількість порушень у вигляді жовчних анастомозів.

Початок пересадки печінки. Зазвичай Центром забору приймається рішення, проводити перфузію печінки in situ з подальшим препаруванням або навпаки. Стандартизованих даних щодо умов застосування КУСТОДІОЛУ поки що немає. Як рекомендація може бути запропонована перфузія близько 20 л препарату, охолодженого до 5-8°С (з розрахунку 300 мл на кг маси тіла донора). Якщо Центром забору прийнято рішення про проведення перфузії за схемою аорта - комірцева вена, відпадає потреба як у насосі, що створює тиск, так і в окремій аортній лінії. Усі трубки магістралі повинні мати максимально максимальний діаметр. Це відноситься також до канюлі, яка повинна мати внутрішній діаметр не менше 5 мм. У умовах досить перфузувати орган протягом 10 хв. Якщо весь розчин мають намір подавати через аорту, необхідно використовувати систему з трійником, трубки і канюлю з максимально великим внутрішнім діаметром (не менше 5 мм). Розчин йде, як у попередньому варіанті, самопливом, причому рекомендується проводити декомресію печінки перед початком перфузії.

• Транспортування донорських органів. Орган має бути повністю покритий розчином. Мішок заклеюють адгезивною стрічкою і поміщають у другий мішок, а також заповнений холодним препаратом (на випадок пошкодження одного мішка і для поліпшення термостатування). Орган у подвійному мішку поміщають у стерильний пластиковий контейнер для транспортування, заповнений льодом. Прикладають інформацію про донора, копію результатів лабораторних аналізів та зразки крові. Доставку органу до місця використання слід проводити якнайшвидше.

Передозування

У разі можливого влучення КУСТОДІОЛУ до загальної системи кровообігу зміни концентрації натрію та кальцію незначні. Якщо дані аналізу на натрій і кальцій в екстракорпоральному кровообігу підтверджують їх недолік, обидва електроліти повинні бути заповнені.

Лікарська взаємодія

Повідомлення про будь-які взаємодії з такими фармацевтичними препаратами, як глікозиди, діуретики, нітрати, антигіпертензивні препарати, антагоністи кальцію, бетаблокатори, що використовуються у передопераційний період, відсутні.

Форма випуску та склад

Розчин для перфузій у флаконах по 500мл, 1л, 2л або 5л.

Містить в 1 л: L-гістидин - 27.9289 г, L-гістидину хлорид моногідрат - 3.7733 г, L-триптофан - 408.5 мг, калію хлорид - 671 мг, кальцію хлориду дигідрат - 2.2 мг, калію кетоглута2. – 813.2 мг, манітол – 5.4651 г, натрію хлорид – 876.6 мг.

Умови зберігання та термін придатності

Умови зберігання: зберігати при температурі 8-15 °С у місцях, захищених від світла та недоступних для дітей!

Застосовувати протягом терміну, вказаного на упаковці!

Термін придатності становить 1 рік та вказаний на упаковці.

Не використовувати після закінчення зазначеного терміну придатності!