РИСПАКСОЛ

Інструкція для застосування

Фармакологічні властивості

Антипсихотичний препарат (нейролептик), похідне бензізоксазолу. Чинить також седативну, протиблювотну та гіпотермічну дію.

Рисперидон є селективним моноамінергічним антагоністом з вираженою спорідненістю до серотонінових 5-НТ2 та допамінових D2-peцепторів. Також рисперидон зв'язується з α1-адренорецепторами і, при дещо меншій афінності, з гістаміновими Н1-рецепторами та α2-адренорецепторами. Не має тропності до холінорецепторів.

Антипсихотична дія обумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної системи.

Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія – блокадою допамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія – блокадою допамінових рецепторів гіпоталамуса.

Знижує продуктивну симптоматику (маячня, галюцинації, агресивність), автоматизм. Викликає менше придушення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотики (нейролептики).

Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та допаміну може зменшувати ризик виникнення екстрапірамідної симптоматики.

Рисперидон може спричиняти дозозалежне збільшення концентрації пролактину у плазмі.

Фармакокінетика

При прийомі внутрішньо рисперидон повністю всмоктується (незалежно від їди) і максимальні рівні концентрації в плазмі спостерігаються через 1-2 год.

Рисперидон піддається метаболізму за участю Р-450 IID6 цитохрому з утворенням 9-гідроксирисперидону, який має аналогічну фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон являють собою ефективну антипсихотичну фракцію.

При внутрішньому прийомі рисперидон виводиться з періодом напіввиведення близько 3 годин. Встановлено, що період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції становить 24 години.

У більшості пацієнтів рівноважна концентрація рисперидону спостерігається через день після початку лікування. Рівноважний стан 9-гідроксирисперидону в більшості випадків досягається через 3-4 дні після початку лікування. Концентрація рисперидону у плазмі пропорційна дозі препарату (у межах терапевтичних доз).

Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1 -2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та а-1-глікопротеїдом. Зв'язування рисперидону з білками плазми становить 88%, 9-гідроксирисперидону-77%.

Виводиться нирками – 70 % (з них 35 – 45 % у вигляді фармакологічно активної фракції) та 14 % – з жовчю.

У пацієнтів похилого віку після одноразового прийому препарату внутрішньо спостерігалися підвищені концентрації активної фракції у плазмі до 30%, і у хворих з нирковою недостатністю – до 60%, а також знижений кліренс антипсихотичної фракції.

Наявність печінкової недостатності не впливає на вміст концентрації рисперидону в плазмі, але серед таких хворих середня кількість вільної фракції в плазмі була на 35% вищою.

Показання

• шизофренія (гостра та хронічна) та інші психотичні стани з переважанням продуктивної симптоматики (марення, галюцинації, агресивність) та негативної симптоматики (мідність мови, емоційна та соціальна відчуженість);
• афективні розлади при різних психічних захворюваннях;
• поведінкові розлади у пацієнтів з деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), порушення діяльності (збудження, марення) або психотичні симптоми;
• як допоміжна терапія при лікуванні маній при біполярних розладах;
• як допоміжна терапія розладів поведінки у підлітків з 15 років та дорослих пацієнтів зі зниженим інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку, у випадках, коли деструктивна поведінка (агресивність, імпульсивність, аутоагресія) є провідним у клінічній картині хвороби.

Режим дозування

Риспаксол можна приймати під час їди або в перервах між їдою. Таблетки слід запивати невеликою кількістю води.

При шизофренії дорослим і дітям старше 15 років препарат призначають 1 або 2 рази на добу. Початкова доза – 2 мг на добу. На другий день дозу слід збільшити до 4 мг на добу. З цього моменту дозу можна зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Зазвичай оптимальною дозою є 4-6 мг на добу. У ряді випадків може бути виправдано більш повільне підвищення дози та нижчі початкова та підтримуюча дози.

Дози вище 10 мг на добу не показали більш високої ефективності порівняно з меншими дозами та можуть спричинити появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз більше 16 мг на добу не вивчалася, дози вище за цей рівень застосовувати не можна.

Відомості щодо використання для лікування шизофренії у дітей молодше 15 років відсутні.

Літнім пацієнтам рекомендується начальная доза по 500 мкг 2 рази на добу. Дозу можна індивідуально збільшити по 500 мкг 2 рази на добу до 1-2 мг 2 рази на добу.

При захворюваннях печінки та нирок рекомендується початкова доза по 500 мкг 2 рази на добу. Цю дозу можна поступово збільшити до 1-2 мг на прийом 2 рази на добу.

При зловживанні лікарськими засобами або лікарською залежністю рекомендована добова доза препарату становить 2-4 мг.

При поведінкових розладах у хворих з деменцією рекомендується початкова доза по 250 мкг 2 рази на добу (слід використовувати адекватну лікарську форму). Дозування за потреби можна індивідуально збільшувати по 250 мкг 2 рази на добу, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 500 мкг 2 рази на добу. Однак деяким пацієнтам показаний прийом по 1 мг 2 рази на добу.

Після досягнення оптимальної дози може бути рекомендований прийом препарату 1 раз на добу.

При манії при біполярних розладах рекомендована початкова доза препарату - 2 мг на день за один прийом. При необхідності ця доза може бути збільшена на 2 мг на день, не частіше ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 2-6 мг на добу.

При розладах поведінки у пацієнтів із затримкою розумового розвитку пацієнтам з масою тіла 50 кг і більше призначають по 500 мкг 1 раз на добу. При необхідності ця доза може бути підвищена на 500 мкг на добу, не частіше, ніж через день. Більшість пацієнтів оптимальною дозою є доза 1 мг/сут. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 500 мкг/сут, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1.5 мг/сут. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг призначають по 250 мкг/добу. При необхідності ця доза може бути підвищена на 250 мкг на добу, не частіше, ніж через день. Більшість пацієнтів оптимальною дозою є доза 500 мкг/сут. Однак для деяких пацієнтів краще прийом по 250 мкг/сут, тоді як деяким потрібне збільшення дози до 750 мкг/сут.

Тривалий прийом Рісперидону у підлітків повинен проводитися під постійним контролем лікаря. Застосування у дітей молодше 15 років не рекомендується.

Побічна дія

Як і інші лікарські засоби, риспаксол може мати побічну дію, яка, однак, виявляється не у всіх. Риспаксол має гарну переносимість. Можливі такі побічні дії.

З боку ЦНС: безсоння, ажитація, тривога, головний біль; іноді – сонливість, стомлюваність, запаморочення, порушення концентрації уваги, порушення чіткості зору; рідко – екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія). У хворих з шизофренією можливі гіперволемія (або через полідипсію, або через синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону), пізня дискінезія (мимовільні ритмічні рухи переважно мови та/або особи), ЗНС (гіпертермія, м'язова ригідність, нестабільність свідомості та підвищення рівня КФК), порушення терморегуляції та судомні напади.

З боку травної системи: запор, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових ферментів, сухість у роті, гіпо-або гіперсалівація, анорексія, посилення апетиту, підвищення або зниження маси тіла.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, рефлекторна тахікардія, підвищення артеріального тиску.

З боку системи кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія.

З боку ендокринної системи: можливі галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, аменорея; у поодиноких випадках – розвиток гіперглікемії або погіршення перебігу цукрового діабету.

З боку сечостатевої системи: приапізм, порушення ерекції, порушення еякуляції, аноргазмія, нетримання сечі.

Дерматологічні реакції: сухість шкіри, гіперпігментація, свербіж, себорея, фотосенсибілізація.

Алергічні реакції: риніт, шкірний висип, ангіоневротичний набряк.

Інші: Артралгія.

Протипоказання до застосування

• період лактації (грудного вигодовування);
• Підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю слід призначати препарат при:

• захворювання серцево-судинної системи (хронічна серцева недостатність, перенесений інфаркт міокарда, порушення провідності серцевого м'яза);
• зневоднення та гіповолемії;
• Порушення мозкового кровообігу;
• хвороби Паркінсона;
• судомах (в т.ч. в анамнезі);
• ниркової недостатності тяжкого ступеня;
• тяжкої печінкової недостатності;
• зловживанні лікарськими засобами або лікарською залежністю;
• станах, що схильні до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, супутній прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT);
• пухлинах мозку, кишкової непрохідності, випадках гострого лікарського передозування, синдромі Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів);
• вагітності (ефективність та безпека не встановлені);
• дитячому віці до 15 років (ефективність та безпека не встановлені).

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Безпека застосування рисперидону у вагітних не вивчалася. При вагітності препарат можна використовувати лише у тому випадку, якщо позитивний ефект виправдовує можливий ризик. Оскільки рисперидон та 9-гідроксирисперидон виділяються з грудним молоком, жінкам, які застосовують препарат, не слід годувати груддю.

Особливі вказівки

При шизофренії, на початку лікування рисперидоном, рекомендується поступово відмінити попередню терапію, якщо це клінічно виправдано.

У зв'язку з альфа-адреноблокуючою дією рисперидону може розвинутись ортостатична гіпотензія, особливо в період початкового підбору дози. У разі виникнення гіпотензії слід розглянути питання про зниження дози.

У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях дозу слід збільшувати поступово, згідно з рекомендаціями.

Виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику для розвитку пізньої дискінезії. У разі виникнення ознак та симптомів пізньої дискінезії слід розглянути питання про скасування всіх антипсихотичних препаратів.

При виникненні нейролептичного злоякісного синдрому, що характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю автономних функцій, порушеннями свідомості та підвищенням рівня КФК, необхідно відмінити всі антипсихотичні лікарські засоби, включаючи рисперидон.

При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів доза рисперидону має бути знижена.

Пацієнтам слід рекомендувати утриматися від переїдання через можливість збільшення маси тіла.

Пігулки Риспаксолу містять лактозу. Даний препарат не слід приймати пацієнтам з непереносимістю цукрів (вроджена непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози/галактози).

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Риспаксол може вплинути на активну діяльність, для якої потрібна швидкість реакцій. Тому не слід керувати автомобілем або обслуговувати механізми, доки не виявлено індивідуальну переносимість препарату.

Передозування

Симптоми: сонливість, седативний ефект, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні розлади, у поодиноких випадках подовження інтервалу QT.

Лікування: необхідно забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий непритомний) та призначення активованого вугілля у поєднанні зі проносними засобами. Симптоматична терапія, спрямовану підтримку життєво важливих функцій організму. Для своєчасного діагностування можливих порушень ритму серця необхідно якнайшвидше розпочати моніторування ЕКГ. Ретельне медичне спостереження та ЕКГ моніторування проводять до повного зникнення симптомів інтоксикації. Специфічний антидот відсутній.

Лікарська взаємодія

З огляду на те, що Риспаксол впливає в першу чергу на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю у поєднанні з іншими препаратами центральної дії та етанолом.

Риспаксол зменшує ефективність леводопи та інших агоністів допаміну.

Клозапін знижує кліренс рисперидону.

При одночасному застосуванні риспаксолу та карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону у плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися під час використання інших індукторів печінкових ферментів.

При одночасному застосуванні з риспаксолом фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрації рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції.

При одночасному застосуванні з риспаксолом флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, однак меншою мірою концентрацію активної антипсихотичної фракції.

При застосуванні риспаксолу разом з іншими препаратами, що високо зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції плазми не спостерігається.

Антигіпертензивні препарати посилюють вираженість зниження артеріального тиску на фоні прийому риспаксолу.

Форма випуску та склад

Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, з ризиком на одному боці; на місці розлому – білі.

Речовина, що діє (1 таб): рисперидон 1 мг, 2 мг або 4 мг (залежно від дозування).

допоміжні речовини: лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, магнію з теарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, мікрокристалічна целюлоза.

Склад оболонки: барвник Опадрай II білий 33G28707 (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), лактоза моногідрат, макрогол 3000, титану діоксид, гліцерилтріацетат), карнаубський віск.

Умови зберігання та термін придатності

Препарат слід зберігати в захищеному від світла місці, недоступному для дітей, при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 2 роки.