Байдужість керуючих що до лікарень

Так сталося, що моїй невістці 11 серпня в вечері стало зле і ми вимушені були викликати швидку допомогу. Швидка приїхала за 10 хвилин. Після огляду хворої з скаргами на лихоманку, температура 38,6, біль в животі, попереку, швидка допомога близько 22:00, з підозрою на апендицит, доставила нас в прийомне відділення лікарні Пирогова. Черговий лікар прийомного відділення викликала з хірургічного відділення чергового хірурга, який після огляду хворої і взяття крові на аналіз, призначив для полегшення стану хворої укол і до отримання результатів аналізу крові пішов в своє відділення.
Коли ми через деякий час запитали чому хворій не роблять призначений лікарем укол нам відповіли що в прийомному відділені не має шприців. Ми з сином почувши це, не могли в це повірити, але це було так. Залишивши хвору лежати в прийомному відділенні ми пішли по аптекам шукати шприц. Я йшов і думав, як так, що в обласній лікарні імені Пирогова, яка має бути взірцем медицини всієї Вінничини, в прийомному відділенні не має шприців. Але це ще не все. Як виявилось в нічний час, жодна аптека на території лікарні не працює, не працюють аптеки не тільки на території лікарні а й в прилеглих до лікарні кварталах також. Шукаючи вночі шприци ми натрапили на пункт де стояли декілька авто швидкої медичної допомоги і попросили в них шприц, вони відповіли що вони відносяться до підрозділу «медицини катастроф» почувши це, я подумав що мабуть навпаки.
В своїх пошуках ми зустріли ще двох чоловіків які теж шукали шприци. Витративши більше години на безрезультатні пошуки шприца ми повернулися в прийомне відділення і почали на підвищених тонах питати в медпрацівників як таке може бути, чому не надають допомогу хворій. В відповідь ми почули таке, в що здоровий глузд відмовлявся вірити. Нам немає чим працювати- відповіли вони. Старша медична сестра видає на нічне чергування прийомного відділення, куди привозять хворих з усієї області - два шприца. Ми також почули про те що вони іноді купують за власні кошти для роботи шприци, рукавички, мило, серветки, але їхні зарплати не дозволяють їм робити це постійно. Санітарка яка в цей час мила підлогу з дезрозчином показала що вона це робить голими руками, бо не має рукавичок.
Після почутого ми зрозуміли що вини мед персоналу в цьому не має. Вибачившись перед ними ми пішли по відділенням лікарні шукати шприца. В одному з відділень якась жінка яка в цей час не спала і була в коридорі, дала нам свого шприца, не взявши навіть запропоновані за нього кошти. Таким чином тільки через дві години після призначення уколу , нам вдалося його зробити. Страшно навіть уявити що було б, якби це був ургентний хворий якому була б не обхідна термінова допомога.
Важко було повірити, що в відділені - де зроблений чудовий євроремонт, крани в туалетах обладнані сенсорними датчиками руху, на стінах де в гарних рамках висять документи, які засвідчують що заклад пройшов перевірки і відповідає всім вимогам ISO, щодо надання якісного медичного обслуговування – не має шприца !!! Шприца який я впевнений є вдома в кожній родині. Во істину блиск і вбогість нашої медицини. Іншим словом як блюзнірство, це назвати не можливо. І винні в цьому я вважаю медичниі керівники. В першу чергу мабуть завідуючий прийомним відділенням, головний лікар- лікарні і його заступники.
Разом з цим, хочеться подякувати персоналу який працював без посередньо з хворою і робив все необхідне щоб допомогти їй. Хвору, не зважаючи на нічний час, для вияснення причини хвороби, оглянув хірург, гінеколог і лор лікар.
Не дає спокою думка яка виникла після того коли швидка, яка везла хвору в лікарню поламалася. Хвору оперативно пересадили в іншу машину швидкої і швидко привезли в лікарню. Поломану машину відремонтують, а хто відремонтує -нашу байдужість? Мабуть тільки ми самі.