Я вклоняюсь Стаховському Едуарду Олександровичу за його золоті, невтомні руки

Коли переглядаю минулий рік свого життя, кожного разу ще більше упевнена, що всі події були для чогось потрібні. Навіь коли здавалось, що все йшло не так і хвороба була поряд. Але ми з синами прийняли виклик і шукали вихід.
І ось мене прооперували. Сказати «дякую» – це не сказати нічого. Я вклоняюсь Стаховському Едуарду Олександровичу за його золоті, невтомні руки. За дивовижне поєднання людяності, терпимості, професіоналіхму і любові до людей.
Кланяюсь щирій, добрій, чуйній команді медичних працівників, які були поряд в самі тяжкі післяопераційні дні. Ви подарували мені віру в майбутнє. Хай Господь береже вас і ваші родини!