Будьте обережні з цим "лікарем"

18 грудня я прийшла на плановий огляд рівно у 40 тижнів першої вагітності. Після огляду мені сказали, що шийка матки не готова, родової діяльності немає і навіть натяку на неї немає, тому я можу спокійно їхати додому.
Але поки я одягалася в кабінеті, ситуація раптово змінилася. Без пояснень було прийнято рішення про госпіталізацію. На моє логічне запитання «чому?» відповіли розмито: «потрібно дообстежити, зробити УЗД і потім вирішити, що робити далі». Я була спокійна, бо вірила лікарям і навіть не могла уявити, чим це закінчиться.
Мене поселили у відділення патології в «палату», яка більше нагадувала комірчину. Згодом зайшов лікар і сухо сказав, що мене потрібно «готувати». У той момент я відчула тривогу — жодного пояснення, жодного слова про те, що відбувається з моїм тілом і моєю дитиною. На запитання до чого саме, як і навіщо — відповідей не було. Коли я наполягала, лікар почав помітно дратуватися.
З’ясувалося, що рішення про стимуляцію родової діяльності було прийнято виключно на основі УЗД, зробленого за два дні до мого приїзду, де приблизна вага дитини становила 4200 г. При цьому жодних додаткових обстежень при госпіталізації не проводили — лише виміряли тиск.
Я просила (за додаткову оплату):
- зробити повторне УЗД;
- провести додаткові обстеження;
- дати хоча б один день часу, щоб усе обдумати.
Мені у всьому було категорично відмовлено.
Далі спілкування перейшло у відверто грубу форму. Лікар заявив, що потрібно негайно ставити катетер Фолея! Нервував, що він «вже 15 хвилин як мав бути вдома, а змушений зі мною возитися».
Коли я сказала, що маю право знати, що це за процедура, як вона проводиться і до яких наслідків може призвести, лікар ще більше розлютився. Я чесно сказала, що не готова до стимуляції, особливо зважаючи на те, що природна родова діяльність навіть не почалася.
У відповідь я почула фразу, яка досі звучить у мене в голові: «Пиши відмову і рожай де хочеш».
Коли він приніс бланк відмови — кинув його на стіл і сказав: «Він у тобі помре».
У той момент я зламалася. Це був не просто страх — це був панічний жах за свою дитину. У мене почалася сильна тахікардія, темніло в очах, мене трусило. Я була абсолютно беззахисна в цій ситуації. Я написала відмову і пішла в палату чекати виписку, не розуміючи, що робити далі.
Через деякий час лікар «згадав», що жодних обстежень мені так і не провели, а у виписці потрібно щось написати, і мене відправили на КТГ.
КТГ показало те, чого я найбільше боялася: мій стан передався дитині. У плода зафіксували тахікардію до 240 ударів.
Після цього мене терміново направили на екстрений кесарів розтин.
Вже другий місяць я живу з наслідками цієї «медичної допомоги». За перший місяць життя вдома моя дитина провела лише 5 днів. Увесь інший час — реанімація та кардіологічне відділення Охматдиту. Кожен день — страх, лікарні, монітори, сльози і безсилля.
Через непрофесійність, психологічний тиск, грубість і повну відсутність медичної етики з боку цієї людини моя дитина зараз змушена приймати три види ліків, щоб серце просто тримало нормальний ритм.
Я пишу цей відгук не з бажанням помсти. Я пишу його як мама, яка пройшла через пекло, щоб попередити інших жінок. Вагітна жінка має право на повагу, на пояснення, на зважені рішення і на безпеку — фізичну і психологічну.
У моєму випадку цього не було.