Наш рятівник з відділення онкогематоголії.

Добрий день! Я, Поратуй Світлана Петрівна, проживаю м. Гадяч Полтавська область. Осінню 2015 року нас з моїм чоловіком ошелешили діагнозом. В Полтавському обласному онкодиспансері , відділенні таракальної медицини без ретельної перевірки , мабуть по зовнішньому вигляду, моєму чоловікові був встановлений діагноз Рак легень ІІІ степені( на підставі лише цитології ) на протязі 5 днів . Діагноз встановлений і було запропоновано лікування.

Ми розуміли , що мій чоловік хворий, але покладатися на наших обласних лікарів не стали і поїхали в м.Київ. Обстеження пройшли в міській лікарні №17 професором Гетьман і його командою лікарів. Вперше за час хвороби ми зустрілися з чуйним відношенням. Нам було встановлено діагноз неходжкинська лімфома ( і часу на встановлення діагнозу світилам медицини потрібно було близько місяця). Після встановлення діагнозу нам порадили пройти лікування в Інституті раку в відділенні онкогематології. Так ми вперше переступили поріг медичного закладу з страшною назвою «Інститут раку». Перше знайомство з завідуючою відділенням Кадніковою Тетяною Вікторівною надало нам надію. Вона підійшла з усією відповідальністю , все нам розповіла , відповіла на всі нехай і недолугі запитання, які вирували в голові від страху і нерозуміння як з цим бути і що робити. Ми оформилися в відділення і відбулося наше перше знайомство з нашим лікарем Кущевим Євгеном Вікторовичем. Розмова була без обіцянок , без заспокоєнь, а нам дуже дохідливо розказали , що і як. Да було страшно , але вперше ми зрозуміли , що з даної біди є вихід, довгий , важкий , але є. Ми повністю довірилися ПРОФЕСІОНАЛУ Євгену Вікторовичу і пішли з ним у важкий бій з хворобою. Тяжких 10 місяців , 10 хіміотерпій, багато ускладнень і завжди поруч наш лікар. Всі проблеми лікування обговорювалися і вирішувалися з Тетяною Вікторівною і ,як ми вважаємо, світилом науки професором Крячок Іриною Анатолієвною, яка віддала нам немало свого часу і щиро старалася нам допомогти. Ці троє лікарів завжди нам підставляли своє плече і ми зпершись на нього потроху піднімалися з того морока в якому перебували. Але без команди середнього медичного персоналу ми не змогли б досягнути успіху і тому сліпо вірячи і виконуючи всі настанови та призначення лікуючого лікаря ми довірилися медичним сестрам, які нам допомогли. Хочеться відзначити Ірину,Марину , Аліну, Світлану, які не тільки виконували свою роботу , але й стали справжніми друзями, які могли навіть у важких ситуаціях розрадити та й просто пожартувати. Багато підтримки нам надала психолог Марина, вона завжди могла розрадити , щось порадити , підказати , щось передати на прикладах хворих , які вже пройшли цей тяжкий шлях. Все позаду , на даний час все добре , віримо що назавжди. І все це завдяки людям від Бога і Богам своєї професії Євгену Вікторовичу, Тетяні Вікторівні , Ірині Анатоліївні і всьому колективу онкогематології. Багато читаю на форумах , про погані умови перебування, взятки , вимагання , халатного відношення. Так, умови повинні бути кращими, лікування безкоштовним, але це ніяк не вина колективу лікарні, а вина нашої системи медицини , її фінансування,а ніяк не колективу самовідданих працівників. Взятки в нас не вимагали, ліки наявні в Інституті видавалися безкоштовно, звичайно чого не було потрібно було купувати.



Низько вклоняюся Вам , нашим рятівникам, хай Вас береже Бог, багато років вам Життя!

Будьте такими ж вірними і відданими своїй професії і це нагородить Вас багатьма врятованими життями. Знати , що ти живеш рятуючи чужі життя і долі Вам дано від Бога. Бережіть цей Дар.

З вдячністю Ваш пацієнт Поратуй Вячеслав, його дружина та діти.