Де-Спан р-н д/ін. 25мг/мл амп. 2мл №10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЕ-СПАН^®

(DE-SPAN)

Склад:

діюча речовина: dexketoprofen;

1 мл розчину для ін’єкцій містить декскетопрофенутрометамолу36,9 мг, що еквівалентно 25 мг декскетопрофену;

допомiжнi речовини: етанол 96 %, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіоновоїкислоти. Декскетопрофен. Код АТХ M01A E17.

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинаміка.

Декскетопрофену трометамол— трометаміновасіль (S)-(+)-2-(3-бензоїлфеніл)пропіоновоїкислоти, що чинить аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію і належить до класу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Механізм дії.

Механізм дії НПЗЗ базується на зменшенні синтезупростагландинівза рахунок пригнічення активності циклооксигенази. Зокрема гальмується перетворення арахідонової кислоти у циклічні ендопероксидиPGG₂ та PGH₂, з яких утворюються простагландиниPGE₁, PGE₂, PGF_2α, PGD₂, а також простациклінPGI₂ та тромбоксаниТхА₂ і ТхВ₂. Крім цього, пригнічення синтезу простагландинівможе впливати на інші медіатори запалення, такі як кініни, що може також опосередковано впливати на основну дію препарату.

Фармакодинаміка.

Була виявлена пригнічувальнадія декскетопрофенутрометамолуна активність циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2 у лабораторних тварин та у людей.

Клінічна ефективність та безпека.

Клінічні дослідження при різних видах болю продемонстрували, що декскетопрофенутрометамолчинить виражену аналгетичну дію. Знеболювальна дія декскетопрофенутрометамолупри внутрішньом’язовомута внутрішньовенному введенні пацієнтам із болем середньої та сильної інтенсивності була вивчена при різних видах болю при хірургічних втручаннях(ортопедичні та гінекологічні операції, операції на черевній порожнині), а також при болю в опорно-руховомуапараті(гострий біль у попереку) та ниркових коліках. Під час проведених досліджень аналгетичний ефект препарату швидко розпочинався та досягав максимуму протягом перших 45 хвилин. Тривалість знеболювальної дії після застосування 50 мг декскетопрофенутрометамолу, як правило, становить 8 годин. Клінічні дослідження продемонстрували, що застосуваннядекскетопрофенутрометамолудозволяє значно скоротити дозу опіатівпри їх одночасному застосуванні з метою купіруванняпісляопераційного болю. Якщо пацієнтам, яким застосовували з метою купіруванняпісляопераційного болю морфій за допомогою приладу для знеболювання, що контролюється пацієнтом, призначали і декскетопрофенутрометамол, то їм було потрібно значно менше морфію (на 30–45 %), ніж пацієнтам, які отримували плацебо.

Фармакокінетика.

Післявнутрішньом’язовоговведення декскетопрофенутрометамолулюдині максимальна концентрація (C_max)досягається приблизно через 20 хвилин (10–45 хвилин). Доведено, що при одноразовомувнутрішньом’язовомуабо внутрішньовенному введенні 25–50 мг препарату площа під кривою AUC («концентрація — час») пропорційна до дози. Фармакокінетичнідослідження багаторазового застосування препарату довели, що AUC та C_max(середнє максимальне значення) після останньоговнутрішньом’язовогоі внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після одноразового застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.

Розподіл.

Аналогічно до інших лікарських засобів із високим ступенем зв’язування з білками плазми крові (99 %), об’єм розподілу декскетопрофенустановить у середньому 0,25 л/кг. Період напіврозподілустановить приблизно 0,35 години, а період напіввиведення — 1–2,7 години.

Фармакокінетичнідослідження багаторазового застосування лікарського засобу продемонстрували, що C_max та AUC після останнього внутрішньом’язовогоабо внутрішньовенного введення не відрізняються від показників після однократного застосування, що свідчить про відсутність кумуляції лікарського засобу.

Біотрансформація та виведення.

Метаболізмдекскетопрофенув основному відбувається шляхом кон’югації з глюкуроновоюкислотою та наступним виведенням нирками. Після введення декскетопрофенутрометамолуу сечі виявляється тільки оптичний ізомер S-(+), що свідчить про відсутність трансформації препарату в оптичний ізомер R-(–) у людей.

Пацієнти літнього віку.

Після введення одноразових та багаторазових доз ступінь впливу препарату на здорових добровольців літнього віку (від 65 років), які брали участь у дослідженні, була значно вищою (до 55 %), ніж на молодих добровольців, однак статистично значущої різниці у максимальній концентрації (C_max) та часі її досягнення не спостерігалося. Середній період напіввиведення збільшувався (до 48 %), а визначений сумарний кліренс скорочувався.

Доклінічні дані з безпеки.

Стандартнідоклінічнідослідження — дослідження фармакологічної безпеки, генотоксичностіта імунофармакології— не виявили особливої небезпеки для людини. Дослідження хронічної токсичності на тваринах дало змогу виявити максимальну дозу лікарського засобу, що не викликає побічних реакцій, яка є в 2 рази вищою від дози, рекомендованої для людини. При введенні більш високих доз лікарського засобу мавпам основною побічною реакцією була кров у калі, зниження приросту маси тіла, а при найбільш високій дозі — патології з боку шлунково-кишкового тракту у вигляді ерозій. Ці реакції проявлялися при дозах, при яких експозиція лікарського засобу була в 14–18 раз вище, ніж при максимальній дозі, рекомендованій людині. Досліджень канцерогенного впливу на тваринах не проводилося.

Як і всі НПЗЗ, декскетопрофен здатен призвести до загибелі ембріона або плода у тварин за рахунок безпосереднього впливу на його розвиток або опосередковано — за рахунок шкідливого впливу на шлунково-кишковий тракт організму матері.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування гострого болю середньої та високої інтенсивності у випадках, коли пероральне застосування препарату недоцільне, наприклад при післяопераційних болях, ниркових колікахта болю у попереку (біль у спині).

Протипоказання.

-     Підвищена чутливість до декскетопрофену, будь-якого іншого нестероїдного протизапального засобу (НПЗЗ) або до допоміжних речовин лікарського засобу;

-    протипоказано застосовувати пацієнтам, у яких речовини аналогічної дії, наприклад ацетилсаліцилова кислота або інші НПЗЗ, провокують розвиток нападів бронхіальної астми, бронхоспазму, гострого риніту або спричиняють розвиток носових поліпів, появу кропив’янки або ангіоневротичногонабряку;

-    протипоказано застосовувати пацієнтам, у яких під час лікування кетопрофеномабо фібратамивиникали фотоалергічніабо фототоксичніреакції;

-    шлунково-кишкова кровотеча або перфорація в анамнезі, пов’язані з попередньою терапією НПЗЗ;

-    пептична виразка в активній фазі / шлунково-кишкова кровотеча або наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі, виразок або перфорацій;

-    хронічна диспепсія;

-    шлунково-кишкова кровотеча, інша кровотеча в активній фазі або підвищена кровоточивість;

-    хвороба Крона або неспецифічний виразковий коліт;

-    тяжка серцева недостатність;

-    порушення функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну становить < 59 мл/хв);

-    тяжке порушення функції печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда— П’ю);

-    геморагічний діатез та інші порушення згортання крові;

-    виражена дегідратація (внаслідок блювання, діареї або недостатнього прийому рідини);

-    ІІІ триместр вагітності та період грудного годування;

-    не застосовувати для нейроаксіального,інтратекальногоабо епідуральноговведення (через вміст етанолу).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосуваннянижчевказанихзасобів із НПЗЗ не рекомендується:

-     інші НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2), у тому числі саліцилати у високих дозах (≥ 3 г/добу). При одночасному застосуванні кількох НПЗЗ підвищується ризик виникнення виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі внаслідок їх взаємного посилення дії;

-     антикоагулянти: НПЗЗ посилюють дію антикоагулянтів, наприклад варфарину, через високий ступінь зв’язування декскетопрофенуз білками плазми крові, а також пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під ретельним контролем лікаря та відповідних лабораторних показників;

-     гепарини: підвищується ризик кровотеч (через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки). Якщо одночасне застосування необхідне, його слід проводити під наглядом лікаря та з ретельним контролем відповідних лабораторних показників;

-     кортикостероїднізасоби: підвищується ризик розвиту виразки у травному тракті та шлунково-кишкової кровотечі;

-     літій (були повідомлення щодо кількох НПЗЗ): НПЗЗ підвищують рівень літію у крові, що може призвести до інтоксикації (знижується виведення літію нирками). Тому на початку застосуваннядекскетопрофену, при корекції дози або відміні препарату необхідно контролювати рівень літію у крові;

-     метотрексату високих дозах (не менше 15 мг на тиждень). За рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексатуна тлі застосування НПЗЗ у цілому посилюється його негативний вплив на систему крові;

-     похіднігідантоїнута сульфонаміди: можливе посилення токсичності цих речовин.

Одночасне застосуваннянижчевказанихзасобів із НПЗЗ вимагає обережності:

-    діуретичні засоби, інгібітори ангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ), антибактеріальніаміноглікозидита антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ. Декскетопрофен знижує ефективність діуретичних засобів та інших антигіпертензивнихзасобів. У деяких пацієнтів із порушеннями функції нирок (наприклад, при зневодненні або в осіб літнього віку) застосування засобів, що пригнічують циклооксигеназу, одночасно з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ або антибактеріальнимиаміноглікозидамиможе погіршити функцію нирок, що зазвичай є оборотним процесом. При застосуваннідекскетопрофенуразом із будь-яким діуретичним засобом слід переконатися у відсутності зневоднення у пацієнта, а на початку лікування необхідно контролювати функцію нирок;

-    метотрексату низьких дозах (менше 15 мг на тиждень): за рахунок зменшення ниркового кліренсу метотрексатуна тлі застосування НПЗЗ посилюється його негативний вплив на систему крові загалом. У перші тижні одночасного застосування необхідно щотижня проводити аналіз крові. Навіть при незначному порушенні функції нирок, а також у пацієнтів літнього віку лікування слід проводити під суворим наглядом лікаря;

-    пентоксифілін: існує ризик кровотечі. Необхідно посилити контроль і частіше перевіряти показник часу кровотечі;

-    зидовудин: існує ризик збільшення токсичного впливу на еритроцити за рахунок впливу на ретикулоцити, що після 1-го тижня застосування НПЗЗ призводить до тяжкої анемії. Протягом 1–2 тижнів після початку застосування НПЗЗ слід зробити аналіз крові та перевірити вміст ретикулоцитів;

-    препаратисульфонілсечовини: НПЗЗ здатні посилити гіпоглікемічнудію цих засобів за рахунок заміщення препаратів сульфонілсечовиниу сполуках з білками плазми крові.

Слід врахувати можливі взаємодії при застосуванні таких засобів:

-    β-блокатори: НПЗЗ здатні послабити їх антигіпертензивнудію за рахунок пригнічення синтезу простагландинів;

-    циклоспоринта такролімус: можливе посилення нефротоксичностіза рахунок впливу НПЗЗ на ниркові простагландини. При комбінованій терапії слід контролювати функцію нирок;

-    тромболітичнізасоби: підвищується ризик кровотечі;

-    антиагрегантнізасоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі;

-    пробенецид: можливе збільшення концентраціїдекскетопрофенуу плазмі крові, що, вірогідно, зумовлено пригніченням ниркової канальцевоїсекреції та кон’югації препарату з глюкуроновоюкислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену;

-    серцеві глікозиди: НПЗЗ здатні збільшити концентрацію глікозидів у плазмі крові;

-    міфепристон: теоретично існує ризик зміни ефективностіміфепристонупід впливом інгібіторів простагландинсинтетази. Обмежені дані дають змогу припустити, що сумісне введення НПЗЗ в один день із простагландиномне здійснює небажаного впливу на ефективністьміфепристонуабо простагландинущодо дозрівання шийки матки або її скоротності, а також не знижує клінічну ефективність засобів для медикаментозного переривання вагітності;

-    антибіотики хінолінового ряду: результати досліджень на тваринах показали, що при застосуванні похідних хінолонуу високих дозах у комбінації з НПЗЗ підвищується ризик розвитку судом;

-    тенофовір: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися концентрація азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові, тому для оцінки можливого впливу сумісного застосування даних лікарських засобів необхідно проводити контроль функції нирок;

-    деферасирокс: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може підвищуватися ризик токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт. При застосуванні даного лікарського засобу сумісно з деферасироксомнеобхідний ретельний нагляд за пацієнтом;

-    пеметрексед: при сумісному застосуванні з НПЗЗ може знижуватися виведення пеметрекседу; тому при застосуванні НПЗЗ у високих дозах необхідно виявляти особливу обережність. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну від 45 мл/хв до 79 мл/хв) слід уникати одночасного застосуванняпеметрекседуй НПЗЗ протягом двох днів до і двох днів після прийому пеметрекседу.

Особливості застосування.

З обережністю слід застосовувати лікарський засіб пацієнтам з алергічними станами в анамнезі. Необхідно уникати застосування препарату у комбінації з іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану.

Безпека стосовно шлунково-кишкового тракту.

Шлунково-кишкові кровотечі, утворення виразки або її перфорація, у деяких випадках з летальним наслідком, спостерігалися при застосуванні усіх НПЗЗ на різних етапах лікування незалежно від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозної патології з боку травного тракту. При розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки застосування препарату слід припинити. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, утворення виразки або її перфорації підвищується зі збільшенням дози НПЗЗ у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечеюабо перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку.

У пацієнтів літнього віку підвищена частота побічних реакцій НПЗЗ, особливо виникнення шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, іноді з летальним наслідком. Лікування таких пацієнтів слід розпочинати з найменшої можливої дози. Перед початком застосуваннядекскетопрофенутрометамолупацієнтам, які мають в анамнезі езофагіт, гастрит та/або виразкову хворобу, слід упевнитися, що ці захворювання знаходяться у фазі ремісії. У пацієнтів із наявними симптомами патології травного тракту та із захворюваннями травного тракту в анамнезі протягом застосування препарату необхідно контролювати стан травного тракту на предмет виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі. НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам із захворюваннями травного тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки існує ризик їх загострення. Для таких пацієнтів та пацієнтів, які застосовують ацетилсаліцилову кислоту у малих дозах або інші засоби, що збільшують ризик виникнення побічних реакцій з боку травного тракту, слід розглянути можливість комбінованої терапії з препаратами-протекторами, наприклад із мізопростоломабо інгібіторами протонної помпи.

Пацієнтам, особливо літнього віку, які мають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, необхідно сповістити лікаря про всі незвичні симптоми, пов’язані з травною системою, зокрема про шлунково-кишкові кровотечі, особливо на початкових етапах лікування.

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які одночасно застосовують засоби, що можуть збільшити ризик виникнення виразки або кровотечі, а саме: пероральні кортикостероїднізасоби, антикоагулянтнізасоби (наприклад, варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антиагрегантнізасоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.

Безпека стосовно нирок.

Пацієнтам із порушенням функції нирок лікарський засіб слід призначати з обережністю, оскільки на тлі застосування НПЗЗ можливе погіршення функції нирок, затримка рідини в організмі і набряки. Через підвищений ризик нефротоксичностілікарський засіб слід призначати з обережністю при лікуванні діуретиками, а також тим пацієнтам, у яких можливий розвитокгіповолемії. Під час лікування організм повинен отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути зневоднення, яке може призвести до посилення токсичної дії на нирки. Так само як і всі НПЗЗ, лікарський засіб може підвищувати концентрацію азоту сечовини і креатиніну в плазмі крові. Подібно до інших інгібіторів синтезу простагландинів, його застосування може супроводжуватися побічними реакціями з боку нирок, що призводить до гломерулонефриту,інтерстиціальногонефриту, папілярного некрозу, нефротичногосиндрому і гострої ниркової недостатності. Найбільше порушень функції нирок виникає у пацієнтів літнього віку.

Безпека стосовно печінки.

Пацієнтам із порушенням функції печінки лікарський засіб слід застосовувати з обережністю. Аналогічно іншим НПЗЗ, препарат може викликати тимчасове та незначне підвищення показників деяких печінкових проб, а також виражене підвищення активності аспартатамінотрансферази(АСТ) та аланінамінотрансферази(АЛТ). При відповідному підвищенні зазначених показників терапію слід припинити.

Найбільше порушень функції печінки виникає у пацієнтів літнього віку.

Безпека стосовно серцево-судинної системи і мозкового кровообігу.

Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості слід перебувати під ретельним наглядом лікаря. Особливої обережності слід дотримуватися при лікуванні пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі, зокрема з попередніми епізодами серцевої недостатності (на тлі застосування препарату підвищується ризик розвитку серцевої недостатності), оскільки при лікуванні НПЗЗ спостерігалися затримка рідини в тканинах і утворення набряків. Клінічні дослідження і епідеміологічні дані дають змогу припустити, що на тлі застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і протягом тривалого часу) дещо підвищується ризик розвитку артеріальних тромбозів (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). Даних для виключення такої небезпеки при застосуваннідекскетопрофенунедостатньо. Отже, у разі неконтрольованої артеріальної гіпертензії, застійної серцевої недостатності, ішемічної хвороби серця, захворювань периферичних артерій та/або судин головного мозку декскетопрофен слід призначати тільки після ретельної оцінки стану пацієнта. Настільки ж ретельну оцінку стану слід проводити перед початком тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Неселективні НПЗЗ здатні зменшувати агрегацію тромбоцитів та збільшувати час кровотечі за рахунок пригнічення синтезу простагландинів. Одночасне застосуваннядекскетопрофенутрометамолуі низькомолекулярного гепарину у профілактичних дозах у післяопераційний період вивчалося у клінічних дослідженнях, і впливу на показники коагуляції не було виявлено. Однак пацієнтам, які застосовуютьдекскетопрофенутрометамолодночасно з препаратами, що впливають на гемостаз (наприклад, варфарин, інші кумаринові препарати абогепарини), необхідно перебувати під ретельним наглядом лікаря. Найбільше порушення функції серцево-судинної системи виникає у пацієнтів літнього віку.

Повідомлялося про випадки синдрому Коунісау пацієнтів, які отримували лікування декскетопрофеном. Синдром Коунісавизначається як серцево-судинні симптоми, спричинені алергічною реакцією або реакцією гіперчутливості, пов’язаною зі звуженням коронарних артерій, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.

Шкірні реакції.

Були повідомлення про дуже рідкісні випадки розвитку серйозних шкірних реакцій (деякі— з летальним наслідком) на тлі застосування НПЗЗ, у тому числі ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса— Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найбільший ризик їх виникнення спостерігається у пацієнтів на початку лікування; у більшості пацієнтів вони виникали протягом 1-го місяця терапії. При появі шкірних висипів, ознак ураження слизових оболонок або інших симптомів підвищеної чутливості лікарський засіб ДЕ-СПАН^®слід відмінити.

Маскування симптомів основних інфекцій

ДЕ-СПАН^®здатний маскувати симптоми інфекцій, що може завадити діагностуванню та своєчасному лікуванню і, тим самим, погіршити наслідки інфекції. Такі випадки спостерігалися при бактеріальній пневмонії і бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли ДЕ-СПАН^®вводять для полегшення болю у зв’язку з інфекційним процесом, рекомендується моніторинг інфекційного процесу. В амбулаторних умовах пацієнт повинен проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми зберігаються або погіршуються.

Інша інформація.

Особливу обережність слід проявляти у разі призначення лікарського засобу пацієнтам зі:

-     спадковим порушенням метаболізму порфірину (наприклад, при гострій переміжній порфірії);

-     дегідратацією;

-     безпосередньо після великих хірургічних втручань.

Якщо лікар вважає, що необхідне тривале застосуваннядекскетопрофену, слід регулярно контролювати функцію печінки та нирок.

У дуже рідкісних випадках спостерігалися тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок). При перших ознаках розвитку тяжких реакцій гіперчутливості після прийому препарату ДЕ-СПАН^®лікування слід припинити. Залежно від симптомів, будь-яке необхідне в таких випадках лікування повинно проводитися під наглядом лікаря.

Пацієнти, які страждають на астму в поєднанні з хронічним ринітом, хронічним синуситомта/або поліпами носа, схильні до вищого ризику алергії на ацетилсаліцилову кислоту та/або НПЗЗ, ніж інші пацієнти. Призначення даного препарату може викликати напади астми або бронхоспазм, особливо у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або НПЗЗ.

Можливий розвиток тяжких інфекційних ускладнень з боку шкіри і м’яких тканин на тлі вітряної віспи. Дотепер даних, що дають змогу виключити роль НПЗЗ в посиленні цього інфекційного процесу, отримано не було. Тому при вітряній віспі не рекомендується застосовувати лікарський засіб ДЕ-СПАН^®.

ДЕ-СПАН^®слід з обережністю призначати пацієнтам із порушеннями кровотворення, системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини.

Як і інші НПЗЗ, декскетопрофенутрометамолздатний маскувати симптоми інфекційних захворювань під час його застосування. В окремих випадках під час застосування НПЗЗ були повідомлення про активізацію інфекційних процесів, що локалізуються у м’яких тканинах. Таким чином, якщо під час застосування з’являються або посилюються симптоми бактеріальної інфекції, пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря.

Кожна ампула лікарського засобу ДЕ-СПАН^®містить 200 мг етанолу, що відповідає 5 мл пива або 2,08 мл вина на дозу. Препарат може негативно впливати на осіб, які страждають на алкоголізм. Вміст етанолу слід враховувати при застосуванні вагітним та жінкам, які годують груддю, дітям та пацієнтам із групи ризику, наприклад при захворюваннях печінки, а також пацієнтам з епілепсією.

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тому майже не містить вільного натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосуваннялікарського засобуДЕ-СПАН^®протипоказано у ІІІ триместрі вагітності та у період годування груддю.

Вагітність.

Пригнічення синтезу простагландинівможе негативно вплинути на вагітність та/або розвиток плода. Відповідно до результатів епідеміологічних досліджень, застосування препаратів, що пригнічують синтез простагландинів, на ранніх термінах вагітності збільшує ризик викидня, виникнення у плода вади серця та незрощення передньої черевної стінки. Так абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшувався з < 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ підвищується зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії. Застосування інгібіторів синтезу простагландиніву тварин викликало збільшення пре- та постімплантаційнихвтрат і підвищення ембріофетальноїсмертності. Крім того, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландиніву період органогенезу, підвищувалася частота виникнення пороківрозвитку плода, у тому числі аномалій серцево-судинної системи. Проте дослідження декскетопрофенутрометамолуна тваринах не виявили токсичності щодо репродуктивних органів.

Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування лікарського засобу ДЕ-СПАН^®може спричинити олігогідрамніонвнаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, яке у більшості випадків зникало після припинення лікування. Тому призначеннядекскетопрофенутрометамолуу І та ІІ триместрах вагітності можливе тільки у разі крайньої необхідності. При призначенні декскетопрофенутрометамолужінкам, які планують вагітність, або у І та ІІ триместрах вагітності слід застосовувати найменшу можливу ефективну дозу протягом якомога коротшого терміну лікування.

Після впливу лікарського засобуДЕ-СПАН^®  протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційноготижня, в допологовомумоніторингу слід розглянути олігогідрамніонта звуження артеріальної протоки.  Якщо виявлено олігогідрамніонабо звуження артеріальної протоки, застосування лікарського засобу ДЕ-СПАН^® слід припинити.

Під час ІІІ триместру вагітності усі інгібітори синтезу простагландинівспричиняють:

ризики для плода:

-     кардіопульмональнийтоксичний синдром (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

-     порушення функції нирок (див. вище), що може прогресувати до ниркової недостатності з розвитком маловоддя;

ризики наприкінці вагітності для матері та дитини:

-     подовження часу кровотечі (ефект пригнічення агрегації тромбоцитів), що можливе навіть за умови застосування низьких доз;

-     затримка скорочення матки з відповідною затримкою пологів та затяжними пологами.

Годування груддю.

Даних щодо проникнення декскетопрофенуу грудне молоко немає. Лікарський засіб ДЕ-СПАН^®протипоказаний у період годування груддю.

Фертильність.

Як і всі інші НПЗЗ, декскетопрофенутрометамолможе знижувати жіночу фертильність, тому його не рекомендується застосовувати жінкам, які планують вагітність. Якщо жінка має проблеми із зачаттям або проходять обстеження на предмет безпліддя, слід розглянути можливість відміни препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

На тлі застосування лікарського засобу ДЕ-СПАН^®можливе виникнення запаморочення, порушення зору або сонливості. У таких випадках можливе погіршення здатності до швидкого реагування, орієнтування в дорожній ситуації і керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Для мінімізації побічних реакцій слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду (див. розділ «Особливості застосування»).

Дорослі.

Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом 8–12 годин. При необхідності повторну дозу слід вводити через 6 годин. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг. Препарат призначений для короткотривалого застосування, тому його слід застосовувати тільки у період гострого болю (не довше 2 діб). Пацієнтів слід переводити на пероральне застосування аналгетиків, якщо це можливо. Побічні реакції можна скоротити за рахунок застосування найменшої ефективної дози протягом якомога коротшого часу, необхідного для покращення стану. При післяопераційних болях середнього або сильного ступеня тяжкості препарат можна застосовувати за показаннями у тих же самих рекомендованих дозах у комбінації з опіоїдними аналгетиками.

Пацієнти літнього віку.

Коригування дози зазвичай не потрібне. Однак через фізіологічне зниження функції нирок рекомендується нижча доза препарату, максимальна добова доза становить 50 мг при легкому порушенні функції нирок.

Порушення з боку печінки.

Для пацієнтів із патологією печінки легкого або середнього ступеня тяжкості (5–9 балів за шкалою Чайлда— П’ю) слід зменшити максимальну добову дозу до 50 мг та ретельно контролювати функцію печінки. При тяжких захворюваннях печінки (10–15 балів за шкалою Чайлда— П’ю) лікарський засіб протипоказаний.

Порушення з боку нирок.

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну становить 60–89 мл/хв) максимальну добову дозу слід зменшити до 50 мг. При порушенні функції нирок середнього або тяжкого ступеня (кліренс креатиніну становить < 59 мл/хв) лікарський засіб протипоказаний.

Діти (у тому числі підлітки).

Лікарський засіб не слід застосовувати дітям (у тому числі підліткам) через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки застосування.

Спосіб застосування.

Внутрішньом’язовевведення.

Вміст однієї ампули (2 мл) слід повільно вводити глибоко у м’язи.

Внутрішньовеннаінфузія.

Для проведення внутрішньовенноїінфузіївміст ампули 2 мл розвести у 30–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, розчині глюкози або Рінгералактату розчині. Розчин для інфузійслід готувати в асептичних умовах, не допускаючи впливу природного денного світла. Готовий розчин повинен бути прозорий. Інфузіюнеобхідно проводити протягом 10–30 хвилин.

ДЕ-СПАН^®, розведений у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або у розчині глюкози, можна змішувати з допаміном, гепарином, гідроксизином,лідокаїном, морфіном, петидиномта теофіліном.

Внутрішньовенна ін’єкція (болюсневведення).

При необхідності вміст однієї ампули (2 мл розчину для ін’єкцій) слід вводити внутрішньовенно повільно, протягом не менше 15 секунд.

Лікарський засіб можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинами для ін’єкцій гепарину, лідокаїну, морфіну та теофіліну.

ДЕ-СПАН^®не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинами допаміну, прометазинупентазоцину,петидинута гідроксизину, тому що утворюється осад.

Розведені розчини для інфузійне можна змішувати з прометазиномабо пентазоцином.

Лікарський засіб можна змішувати тільки з препаратами, що вказані вище.

При внутрішньом’язовомуабо внутрішньовенномуболюсномузастосуванні препарат слід негайно ввести після того, як він був набраний з ампули.

При зберіганні розведених розчинів препарату у поліетиленових пакетах або у прилаштованих для введення виробах з етилвінілацетату,пропіонатуцелюлози, поліетилену низької щільності та полівінілхлориду змін вмісту діючої речовини внаслідок сорбції не спостерігалося.

Лікарський засіб ДЕ-СПАН^®призначений для одноразового застосування, тому залишки готового розчину слід утилізувати. Перед введенням препарату необхідно впевнитися, що розчин прозорий та безбарвний. Розчин, що містить тверді частки, застосовувати не можна.

Діти.

Лікарський засіб не слід застосовувати дітям (у тому числі підліткам) через відсутність даних щодо його ефективності та безпеки.

Передозування.

Симптоматика передозування невідома. Аналогічні лікарські засоби спричиняють порушення з боку травного тракту (блювання, анорексія, біль у животі) та нервової системи (сонливість, запаморочення, дезорієнтація, головний біль). При випадковому передозуванні слід негайно розпочати симптоматичне лікування відповідно до стану пацієнта.Декскетопрофенутрометамолвидаляється з організму за допомогою діалізу.

Побічні реакції.

У нижченаведеній таблиці зазначені розподілені за системами органів і частотою виникнення побічні реакції, зв’язок яких із декскетопрофенутрометамолом, за даними клінічних досліджень, визнаний як мінімум можливим, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані після виведення препарату на ринок.

Порушення з боку травного тракту спостерігалися найчастіше.

Можливий розвиток виразкової хвороби, перфорації або шлунково-кишкової кровотечі, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку. За наявними даними, на тлі застосування препарату може виникати нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор,диспептичніявища, біль у животі, мелена, блювання з домішками крові, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороба Крона. Рідше спостерігається гастрит. Також відзначалися набряки, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність, що можуть бути спричинені застосуванням НПЗЗ. Як і у випадку застосування інших НПЗЗ, можливі такі побічні реакції: асептичний менінгіт, що загалом виникає у пацієнтів, хворих на системний червоний вовчак або на змішані захворювання сполучної тканини, та реакції з боку крові (пурпура, апластичната гемолітична анемія, рідко— агранулоцитоз та гіпоплазія кісткового мозку). Можливі бульозніреакції, у тому числі синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальнийнекроліз(дуже рідко).

Відповідно до результатів клінічних досліджень та епідеміологічних даних, застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та протягом тривалого часу, деякою мірою збільшує ризик розвитку патології, спричиненої тромбозом артерій, наприклад інфаркту міокарда та інсульту.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконаглядуза посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Після розведення розчин зберігають протягом 24 годин при температурі від 2 до 8 °С у захищеному від дії світла місці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

ДЕ-СПАН^® не можна змішувати у малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинами допаміну, прометазинупентазоцину,петидинута гідроксизину, тому що утворюється осад.

Розведені розчини для інфузій, отримані як зазначено у розділі «Спосіб застосування та дози», не можна змішувати з прометазиномабо пентазоцином.

Упаковка.

По 2 мл в ампулах № 5 (5×1) або № 10 (5×2) або № 10 (10×1) у касетах у пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробники.

Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків» (відповідальний за виробництво та контроль/випробування серії, не включаючи випуск серії).

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (відповідальний за випуск серії, не включаючи контроль/випробування серії).

Місцезнаходження виробників та адреси місця провадження їх діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, 36.

Україна, 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Леніна, буд. 33.

Заявник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ».

Місцезнаходження заявника.

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5.

Повідомити про небажане явище при застосуванні лікарського засобу Ви можете, зателефонувавши на номер +38(050) 309-83-54 (цілодобово).

ІНСТРУКЦІЯ

длямедичногозастосуваннялікарськогозасобу

ДЕ-СПАН^®

(DE-SPAN)

Склад:

діючаречовина: dexketoprofen;

1 млрозчинудляін’єкційміститьдекскетопрофенутрометамолу 36,9 мг, щоеквівалентно 25 мгдекскетопрофену;

допомiжнiречовини:етанол 96 %, натріюхлорид, натріюгідроксид, водадляін’єкцій.

Лікарськаформа. Розчиндля ін’єкцій.

Основні фізико-хімічнівластивості:прозорабезбарвнарідина.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальніта протиревматичнізасоби. Похідні пропіоновоїкислоти. Декскетопрофен. Код АТХ M01A E17.

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинаміка.

Декскетопрофену трометамол— трометаміновасіль (S)-(+)-2-(3-бензоїлфеніл)пропіоновоїкислоти, що чинить аналгетичну,протизапальнута жарознижувальнудію і належитьдо класу нестероїднихпротизапальнихзасобів(НПЗЗ).

Механізм дії.

Механізм дії НПЗЗ базуєтьсяна зменшеннісинтезу простагландинівза рахунокпригніченняактивностіциклооксигенази.Зокрема гальмуєтьсяперетворенняарахідоновоїкислотиу циклічніендопероксидиPGG₂ та PGH₂, з якихутворюютьсяпростагландиниPGE₁, PGE₂, PGF_2α, PGD₂, а також простациклінPGI₂ та тромбоксаниТхА₂ і ТхВ₂. Крім цього,пригніченнясинтезу простагландинівможе впливатина інші медіаторизапалення,такі як кініни, що можетакож опосередковановпливатина основнудіюпрепарату.

Фармакодинаміка.

Була виявлена пригнічувальнадія декскетопрофенутрометамолуна активністьциклооксигенази-1 та циклооксигенази-2 у лабораторнихтварин та у людей.

Клінічна ефективністьта безпека.

Клінічні дослідженняпри різнихвидах болю продемонстрували,що декскетопрофенутрометамолчинить вираженуаналгетичнудію. Знеболювальнадія декскетопрофенутрометамолупри внутрішньом’язовомута внутрішньовенномувведенніпацієнтаміз болемсередньоїта сильноїінтенсивностібула вивченапри різнихвидах болю при хірургічнихвтручаннях(ортопедичніта гінекологічніоперації,операціїна черевнійпорожнині), а також при болю в опорно-руховомуапараті (гострий біль у попереку) та нирковихколіках. Під час проведенихдослідженьаналгетичнийефектпрепарату швидко розпочинавсята досягав максимуму протягомперших 45 хвилин.Тривалістьзнеболювальноїдії післязастосування50 мг декскетопрофенутрометамолу, як правило, становить 8 годин. Клінічнідослідженняпродемонстрували,що застосуваннядекскетопрофенутрометамолудозволяєзначно скоротитидозу опіатівпри їх одночасномузастосуванніз метою купіруванняпісляопераційногоболю. Якщопацієнтам,яким застосовувализ метою купіруванняпісляопераційногоболю морфійза допомогоюприладудля знеболювання,що контролюєтьсяпацієнтом,призначалиі декскетопрофенутрометамол, то їм булопотрібнозначно менше морфію(на 30–45 %), ніжпацієнтам,які отримувалиплацебо.

Фармакокінетика.

Після внутрішньом’язовоговведеннядекскетопрофенутрометамолулюдинімаксимальна концентрація(C_max) досягаєтьсяприблизночерез 20 хвилин(10–45 хвилин). Доведено, щопри одноразовомувнутрішньом’язовомуабо внутрішньовенномувведенні25–50 мг препарату площа підкривою AUC («концентрація— час») пропорційнадо дози. Фармакокінетичнідослідженнябагаторазовогозастосуванняпрепарату довели, щоAUC та C_max (середнє максимальнезначення)після останньоговнутрішньом’язовогоі внутрішньовенноговведенняне відрізняютьсявід показниківпісляодноразовогозастосування,що свідчитьпро відсутністькумуляціїлікарськогозасобу.

Розподіл.

Аналогічно до іншихлікарськихзасобів із високимступенемзв’язуванняз білкамиплазми крові (99 %), об’єм розподілудекскетопрофенустановить у середньому0,25 л/кг. Періоднапіврозподілустановить приблизно0,35 години, а період напіввиведення— 1–2,7 години.

Фармакокінетичні дослідженнябагаторазовогозастосуваннялікарськогозасобу продемонстрували,що C_maxта AUC післяостанньоговнутрішньом’язовогоабо внутрішньовенноговведенняне відрізняютьсявід показниківпісляоднократногозастосування,що свідчитьпро відсутністькумуляціїлікарськогозасобу.

Біотрансформація та виведення.

Метаболізм декскетопрофенув основному відбуваєтьсяшляхом кон’югаціїз глюкуроновою кислотою та наступнимвиведеннямнирками. Після введеннядекскетопрофенутрометамолуу сечі виявляєтьсятільки оптичний ізомер S-(+), що свідчитьпро відсутністьтрансформаціїпрепарату в оптичний ізомер R-(–) у людей.

Пацієнти літньоговіку.

Після введенняодноразовихта багаторазовихдоз ступіньвпливупрепарату на здорових добровольцівлітньоговіку (від65 років), які брали участь у дослідженні,була значновищою (до 55 %), ніж на молодих добровольців,однак статистичнозначущоїрізниціу максимальнійконцентрації(C_max) та часіїї досягненняне спостерігалося.Середнійперіод напіввиведеннязбільшувався(до 48 %), а визначенийсумарнийкліренс скорочувався.

Доклінічні даніз безпеки.

Стандартні доклінічнідослідження— дослідженняфармакологічноїбезпеки, генотоксичностіта імунофармакології— не виявилиособливоїнебезпекидля людини.Дослідженняхронічноїтоксичностіна тваринах дало змогувиявити максимальнудозу лікарськогозасобу, що не викликаєпобічнихреакцій, яка є в 2 рази вищою віддози, рекомендованоїдля людини. При введеннібільш високихдоз лікарськогозасобу мавпамосновною побічноюреакцієюбулакров у калі,зниженняприросту маситіла, а при найбільшвисокій дозі — патологіїз боку шлунково-кишковоготракту у виглядіерозій. Ці реакціїпроявлялисяпри дозах, при яких експозиціялікарськогозасобу була в 14–18 раз вище, ніж при максимальнійдозі, рекомендованійлюдині. Дослідженьканцерогенноговпливуна тваринах не проводилося.

Як і всіНПЗЗ, декскетопрофенздатен призвестидо загибеліембріонаабоплода у тварин за рахунокбезпосередньоговпливуна його розвиток або опосередковано— за рахунокшкідливоговпливуна шлунково-кишковийтракт організмуматері.

Клінічніхарактеристики.

Показання.

Симптоматичне лікуваннягострогоболю середньоїта високоїінтенсивностіу випадках, коли пероральнезастосуванняпрепарату недоцільне,наприкладпри післяопераційнихболях, нирковихколікахта болю у попереку(біль у спині).

Протипоказання.

-     Підвищена чутливістьдо декскетопрофену, будь-якогоіншого нестероїдногопротизапальногозасобу(НПЗЗ) абодо допоміжнихречовин лікарськогозасобу;

-    протипоказано застосовуватипацієнтам, у яких речовини аналогічноїдії, наприкладацетилсаліциловакислота абоіншіНПЗЗ, провокуютьрозвитокнападів бронхіальноїастми, бронхоспазму,гострогориніту або спричиняютьрозвитокносових поліпів, появу кропив’янкиабо ангіоневротичногонабряку;

-    протипоказано застосовуватипацієнтам, у яких під час лікуваннякетопрофеномабо фібратамивиникалифотоалергічніабо фототоксичніреакції;

-    шлунково-кишкова кровотечаабо перфораціяв анамнезі,пов’язаніз попередньоютерапієюНПЗЗ;

-    пептична виразкав активнійфазі / шлунково-кишковакровотечаабо наявністьв анамнезішлунково-кишковоїкровотечі,виразок або перфорацій;

-    хронічна диспепсія;

-    шлунково-кишкова кровотеча,інша кровотечав активнійфазі абопідвищенакровоточивість;

-    хвороба Крона абонеспецифічнийвиразковийколіт;

-    тяжка серцева недостатність;

-    порушення функціїнирок середньогоаботяжкого ступеня(кліренс креатинінустановить < 59 мл/хв);

-    тяжке порушенняфункції печінки(10–15 балівза шкалою Чайлда — П’ю);

-    геморагічний діатезта інші порушеннязгортаннякрові;

-    виражена дегідратація(внаслідокблювання,діареї або недостатньогоприйому рідини);

-    ІІІ триместр вагітностіта періодгрудного годування;

-    не застосовуватидля нейроаксіального,інтратекальногоабо епідуральноговведення(через вмістетанолу).

Взаємодія з іншимилікарськимизасобамита інші види взаємодій.

Одночасне застосуваннянижчевказанихзасобів із НПЗЗ не рекомендується:

-     інші НПЗЗ (включаючиселективніінгібіторициклооксигенази-2), у тому числісаліцилатиу високихдозах (≥ 3 г/добу). При одночасномузастосуваннікількохНПЗЗ підвищуєтьсяризик виникненнявиразкиу травному тракті та шлунково-кишковоїкровотечівнаслідокїх взаємногопосиленнядії;

-     антикоагулянти: НПЗЗ посилюютьдію антикоагулянтів,наприкладварфарину, через високийступінь зв’язуваннядекскетопрофенуз білкамиплазми крові, а також пригніченняфункції тромбоцитіві пошкодженняслизовоїоболонкишлунката дванадцятипалоїкишки. Якщоодночаснезастосуваннянеобхідне,його слідпроводитипід ретельнимконтролем лікаря та відповіднихлабораторнихпоказників;

-     гепарини: підвищуєтьсяризик кровотеч(через пригніченняфункції тромбоцитівта пошкодженняслизовоїоболонкишлунката дванадцятипалоїкишки). Якщоодночаснезастосуваннянеобхідне,його слідпроводитипід наглядомлікарята з ретельнимконтролем відповіднихлабораторнихпоказників;

-     кортикостероїдні засоби: підвищуєтьсяризик розвиту виразки у травному трактіта шлунково-кишковоїкровотечі;

-     літій (були повідомленнящодо кількохНПЗЗ): НПЗЗпідвищуютьрівень літію у крові, щоможе призвестидо інтоксикації(знижуєтьсявиведеннялітію нирками). Тому на початку застосуваннядекскетопрофену, при корекціїдози абовідмініпрепарату необхідноконтролюватирівень літію у крові;

-     метотрексат у високихдозах (не менше15 мг на тиждень). За рахунокзменшеннянирковогокліренсуметотрексату на тлі застосуванняНПЗЗ у цілому посилюєтьсяйого негативнийвплив на систему крові;

-     похідні гідантоїнута сульфонаміди:можливе посиленнятоксичностіцих речовин.

Одночасне застосуваннянижчевказанихзасобів із НПЗЗвимагає обережності:

-     діуретичні засоби, інгібіториангіотензинперетворювальногоферменту (АПФ), антибактеріальніаміноглікозидита антагоністирецепторівангіотензинуІІ. Декскетопрофензнижує ефективністьдіуретичнихзасобівта інших антигіпертензивнихзасобів. У деяких пацієнтівіз порушеннямифункції нирок (наприклад, при зневодненніабо в осіблітньоговіку) застосуваннязасобів, що пригнічуютьциклооксигеназу,одночасноз інгібіторамиАПФ, антагоністамирецепторівангіотензинуІІ абоантибактеріальнимиаміноглікозидамиможе погіршитифункцію нирок, щозазвичайє оборотнимпроцесом. При застосуваннідекскетопрофенуразом ізбудь-якимдіуретичнимзасобом слід переконатисяу відсутностізневодненняу пацієнта, а на початку лікуваннянеобхідноконтролюватифункцію нирок;

-     метотрексат у низькихдозах (менше15 мг на тиждень): за рахунокзменшеннянирковогокліренсуметотрексату на тлі застосуванняНПЗЗ посилюєтьсяйого негативнийвплив на систему кровізагалом. У перші тижні одночасногозастосуваннянеобхіднощотижня проводитианаліз крові. Навітьпри незначномупорушенніфункції нирок, а також у пацієнтівлітньоговіку лікуванняслід проводитипід суворимнаглядомлікаря;

-     пентоксифілін: існує ризик кровотечі.Необхіднопосилитиконтроль і частіше перевірятипоказникчасу кровотечі;

-     зидовудин: існує ризикзбільшеннятоксичного впливу на еритроцитиза рахуноквпливуна ретикулоцити,що після1-го тижня застосуванняНПЗЗ призводитьдо тяжкоїанемії. Протягом 1–2 тижнівпісляпочатку застосуванняНПЗЗ слідзробити аналіз крові та перевіритивміст ретикулоцитів;

-     препарати сульфонілсечовини:НПЗЗ здатніпосилитигіпоглікемічнудію цихзасобівза рахунокзаміщенняпрепаратівсульфонілсечовиниу сполукахз білкамиплазми крові.

Слід врахуватиможливі взаємодіїпри застосуваннітаких засобів:

-     β-блокатори:НПЗЗ здатніпослабитиїх антигіпертензивнудію за рахунок пригніченнясинтезу простагландинів;

-     циклоспорин та такролімус:можливе посиленнянефротоксичностіза рахуноквпливу НПЗЗ на ниркові простагландини. При комбінованійтерапії слід контролюватифункцію нирок;

-     тромболітичні засоби: підвищуєтьсяризик кровотечі;

-     антиагрегантні засобита селективніінгібіторизворотногозахопленнясеротоніну:підвищуєтьсяризик шлунково-кишковоїкровотечі;

-     пробенецид: можливезбільшенняконцентраціїдекскетопрофенуу плазмі крові, що,вірогідно,зумовленопригніченнямнирковоїканальцевоїсекреціїта кон’югаціїпрепарату з глюкуроновою кислотою і вимагає корекції дози декскетопрофену;

-     серцеві глікозиди:НПЗЗ здатнізбільшитиконцентраціюглікозидіву плазмі крові;

-     міфепристон: теоретично існує ризикзміни ефективностіміфепристонупід впливомінгібіторівпростагландинсинтетази.Обмеженідані даютьзмогу припустити,що сумісневведенняНПЗЗ в один день ізпростагландином не здійснюєнебажаноговпливуна ефективністьміфепристонуабопростагландинущодо дозріванняшийкиматки абоїї скоротності, а також не знижуєклінічнуефективністьзасобівдля медикаментозногоперериваннявагітності;

-     антибіотики хіноліновогоряду: результатидослідженьна тваринах показали, щопри застосуванніпохідниххінолонуу високихдозах у комбінаціїз НПЗЗ підвищуєтьсяризик розвиткусудом;

-     тенофовір: при сумісномузастосуванніз НПЗЗ може підвищуватисяконцентраціяазоту сечовиниі креатинінув плазмі крові, тому для оцінкиможливоговпливу сумісногозастосуванняданих лікарськихзасобів необхіднопроводитиконтроль функціїнирок;

-     деферасирокс: при сумісномузастосуванніз НПЗЗ може підвищуватисяризиктоксичного впливу на шлунково-кишковийтракт. При застосуванніданого лікарськогозасобу сумісно з деферасироксомнеобхіднийретельнийнаглядза пацієнтом;

-     пеметрексед: при сумісномузастосуванніз НПЗЗ може знижуватисявиведенняпеметрекседу; тому при застосуванніНПЗЗ у високихдозах необхідновиявлятиособливуобережність.Пацієнтамз нирковоюнедостатністюлегкого та середньогоступеня тяжкості (кліренс креатинінувід 45 мл/хв до 79 мл/хв) слідуникати одночасногозастосуванняпеметрекседуй НПЗЗ протягом двох днівдо і двох днів післяприйому пеметрекседу.

Особливості застосування.

З обережністюслід застосовуватилікарськийзасіб пацієнтамз алергічнимистанами в анамнезі.Необхідноуникати застосуванняпрепарату у комбінаціїз іншими НПЗЗ, у тому числіселективнимиінгібіторамициклооксигенази-2.Побічні реакції можна скоротитиза рахунокзастосуваннянайменшоїефективноїдози протягомякомога коротшогочасу, необхідногодля покращеннястану.

Безпека стосовношлунково-кишковоготракту.

Шлунково-кишкові кровотечі,утвореннявиразки або їїперфорація, у деяких випадкахз летальнимнаслідком,спостерігалисяпри застосуванніусіх НПЗЗна різнихетапах лікуваннянезалежновід наявностісимптомів-передвісниківабо наявностів анамнезісерйозноїпатологіїз боку травного тракту. При розвитку шлунково-кишковоїкровотечіабо виразкизастосуванняпрепарату слід припинити.Ризик виникненняшлунково-кишковоїкровотечі,утвореннявиразки або їїперфораціїпідвищуєтьсязі збільшеннямдози НПЗЗу пацієнтівіз виразкоюв анамнезі, особливо ускладненоюкровотечеюабо перфорацією, а також у пацієнтівлітньоговіку.

У пацієнтівлітньоговіку підвищеначастота побічнихреакцій НПЗЗ, особливо виникненняшлунково-кишковоїкровотечіта перфорації,іноді з летальнимнаслідком.Лікуваннятаких пацієнтівслід розпочинатиз найменшоїможливоїдози. Перед початком застосуваннядекскетопрофенутрометамолупацієнтам,які маютьв анамнезіезофагіт, гастрит та/або виразковухворобу, слідупевнитися,що цізахворюваннязнаходятьсяу фазі ремісії. У пацієнтівіз наявнимисимптомами патологіїтравного тракту та іззахворюваннямитравного тракту в анамнезіпротягомзастосуванняпрепарату необхідноконтролюватистан травного тракту на предмет виникненняможливихпорушень, особливо цестосуєтьсяшлунково-кишковоїкровотечі.НПЗЗ слідз обережністюпризначатипацієнтаміз захворюваннямитравного тракту в анамнезі(виразковийколіт, хвороба Крона), оскількиіснує ризик їхзагострення. Для таких пацієнтівта пацієнтів,які застосовуютьацетилсаліциловукислоту у малихдозах абоінші засоби,що збільшуютьризик виникненняпобічнихреакційз боку травного тракту, слідрозглянутиможливістькомбінованоїтерапіїз препаратами-протекторами,наприкладіз мізопростоломабо інгібіторамипротонноїпомпи.

Пацієнтам, особливо літньоговіку, якімають в анамнезі побічні реакції з боку травного тракту, необхідносповіститилікаряпро всі незвичні симптоми, пов’язаніз травною системою, зокремапро шлунково-кишковікровотечі, особливо на початковихетапах лікування.

Слід з обережністюпризначатипрепарат пацієнтам,які одночаснозастосовуютьзасоби, що можутьзбільшитиризик виникненнявиразки або кровотечі, а саме: пероральнікортикостероїднізасоби, антикоагулянтнізасоби (наприклад, варфарин), селективніінгібіторизворотногозахопленнясеротонінуабо антиагрегантнізасоби, такі як ацетилсаліциловакислота.

Безпека стосовнонирок.

Пацієнтам із порушеннямфункції нирок лікарськийзасіб слід призначатиз обережністю,оскількина тлі застосуванняНПЗЗ можливепогіршенняфункції нирок, затримкарідини в організміі набряки. Через підвищенийризик нефротоксичностілікарськийзасіб слід призначатиз обережністюпри лікуваннідіуретиками, а також тимпацієнтам, у яких можливий розвиток гіповолемії.Під час лікуванняорганізмповинен отримуватидостатнюкількістьрідини, щоб уникнутизневоднення, яке може призвестидо посиленнятоксичноїдії на нирки. Так само як і всіНПЗЗ, лікарськийзасіб може підвищуватиконцентраціюазоту сечовиниі креатинінув плазмі крові. Подібнодо інших інгібіторівсинтезу простагландинів,його застосуванняможе супроводжуватисяпобічнимиреакціямиз боку нирок,що призводитьдо гломерулонефриту,інтерстиціальногонефриту, папілярногонекрозу, нефротичногосиндрому і гострої ниркової недостатності.Найбільшепорушеньфункції нирок виникаєу пацієнтівлітньоговіку.

Безпека стосовнопечінки.

Пацієнтам із порушеннямфункції печінки лікарськийзасіб слід застосовуватиз обережністю.Аналогічноіншим НПЗЗ, препарат можевикликатитимчасовета незначнепідвищенняпоказниківдеяких печінковихпроб, а також виражене підвищенняактивностіаспартатамінотрансферази(АСТ) та аланінамінотрансферази(АЛТ). При відповідномупідвищеннізазначенихпоказниківтерапію слід припинити.

Найбільше порушеньфункції печінки виникає у пацієнтівлітньоговіку.

Безпека стосовносерцево-судинноїсистемиі мозковогокровообігу.

Пацієнтам з артеріальноюгіпертензієюта/або серцевою недостатністюлегкого абопомірногоступеня тяжкості слід перебуватипід ретельнимнаглядомлікаря. Особливоїобережностіслід дотримуватисяпри лікуванніпацієнтівіз захворюваннямисерця в анамнезі, зокрема з попереднімиепізодамисерцевоїнедостатності(на тлі застосуванняпрепарату підвищуєтьсяризик розвитку серцевої недостатності),оскількипри лікуванніНПЗЗ спостерігалисязатримкарідини в тканинах і утвореннянабряків.Клінічнідослідженняі епідеміологічнідані даютьзмогу припустити,що на тлізастосуваннядеяких НПЗЗ(особливо у високихдозах і протягомтривалогочасу) дещопідвищуєтьсяризик розвитку артеріальнихтромбозів(наприклад,інфарктуміокардаабо інсульту).Данихдля виключеннятакої небезпекипри застосуваннідекскетопрофенунедостатньо.Отже, у разі неконтрольованоїартеріальноїгіпертензії,застійноїсерцевоїнедостатності,ішемічноїхвороби серця, захворюваньпериферичнихартерійта/або судинголовного мозку декскетопрофенслід призначатитільки після ретельноїоцінкистану пацієнта.Настількиж ретельнуоцінкустану слідпроводитиперед початком тривалоголікуванняпацієнтівз факторами ризику розвитку серцево-судиннихзахворювань(наприклад,артеріальнагіпертензія,гіперліпідемія,цукровийдіабет, паління).

Неселективні НПЗЗздатні зменшуватиагрегаціютромбоцитівта збільшуватичас кровотечіза рахунокпригніченнясинтезу простагландинів.Одночаснезастосуваннядекскетопрофенутрометамолуі низькомолекулярногогепарину у профілактичнихдозах у післяопераційнийперіод вивчалосяу клінічнихдослідженнях, і впливуна показникикоагуляціїне було виявлено. Однак пацієнтам,які застосовуютьдекскетопрофенутрометамолодночасноз препаратами, що впливаютьна гемостаз (наприклад, варфарин, іншікумариновіпрепаратиабо гепарини),необхідноперебуватипід ретельнимнаглядомлікаря. Найбільшепорушенняфункції серцево-судинноїсистеми виникає у пацієнтівлітньоговіку.

Повідомлялося про випадкисиндрому Коунісау пацієнтів,які отримувалилікуваннядекскетопрофеном. Синдром Коунісавизначаєтьсяяк серцево-судиннісимптоми,спричиненіалергічноюреакцієюабо реакцієюгіперчутливості,пов’язаноюзі звуженнямкоронарнихартерій, що потенційноможе призвестидо інфарктуміокарда.

Шкірні реакції.

Були повідомленняпро дуже рідкісні випадки розвитку серйознихшкірних реакцій (деякі — з летальнимнаслідком) на тлі застосуванняНПЗЗ, у тому числіексфоліативнийдерматит, синдром Стівенса— Джонсона та токсичнийепідермальнийнекроліз.Найбільшийризик їх виникненняспостерігаєтьсяу пацієнтівна початку лікування; у більшостіпацієнтіввони виникалипротягом1-го місяцятерапії. При появішкірних висипів, ознак ураженняслизовихоболонокабо іншихсимптомівпідвищеноїчутливостілікарськийзасіб ДЕ-СПАН^® слід відмінити.

Маскування симптомівосновнихінфекцій

ДЕ-СПАН^® здатний маскуватисимптомиінфекцій,що можезавадитидіагностуваннюта своєчасномулікуваннюі, тимсамим, погіршитинаслідкиінфекції. Такі випадкиспостерігалисяпри бактеріальнійпневмоніїі бактеріальнихускладненняхвітряноївіспи. Коли ДЕ-СПАН^®вводятьдля полегшенняболю у зв’язкуз інфекційнимпроцесом,рекомендуєтьсямоніторингінфекційногопроцесу. В амбулаторнихумовах пацієнтповинен проконсультуватисяз лікарем,якщо симптомизберігаютьсяабо погіршуються.

Інша інформація.

Особливу обережністьслід проявлятиу разі призначеннялікарськогозасобу пацієнтамзі:

-     спадковим порушеннямметаболізмупорфірину(наприклад, при гострійпереміжнійпорфірії);

-     дегідратацією;

-     безпосередньо післявеликих хірургічнихвтручань.

Якщо лікарвважає, що необхіднетривале застосуваннядекскетопрофену,слідрегулярно контролюватифункцію печінкита нирок.

У дужерідкіснихвипадкахспостерігалисятяжкі гострі реакції гіперчутливості(наприклад,анафілактичнийшок). При першихознаках розвиткутяжких реакційгіперчутливостіпісля прийомупрепарату ДЕ-СПАН^® лікуванняслід припинити.Залежно від симптомів, будь-яке необхіднев таких випадкахлікуванняповинно проводитисяпід наглядомлікаря.

Пацієнти, якістраждаютьна астму в поєднанніз хронічнимринітом, хронічнимсинуситом та/або поліпаминоса, схильнідо вищогоризику алергіїна ацетилсаліциловукислоту та/або НПЗЗ,ніж іншіпацієнти.Призначенняданогопрепарату може викликатинапади астмиабобронхоспазм, особливо у пацієнтівз алергієюна ацетилсаліциловукислоту абоНПЗЗ.

Можливий розвитоктяжких інфекційнихускладненьз боку шкіриі м’якихтканин на тлівітряноївіспи. Дотепер даних, щодають змогу виключитироль НПЗЗв посиленніцього інфекційногопроцесу, отриманоне було. Тому при вітрянійвіспі не рекомендуєтьсязастосовуватилікарськийзасіб ДЕ-СПАН^®.

ДЕ-СПАН^®слід з обережністюпризначатипацієнтаміз порушеннямикровотворення,системнимчервонимвовчакомта змішанимизахворюваннямисполучноїтканини.

Як і іншіНПЗЗ, декскетопрофенутрометамолздатний маскуватисимптомиінфекційнихзахворюваньпід час його застосування. В окремихвипадкахпід час застосуванняНПЗЗбули повідомленняпро активізаціюінфекційнихпроцесів,що локалізуютьсяу м’якихтканинах. Таким чином, якщо підчас застосуванняз’являютьсяабо посилюютьсясимптомибактеріальноїінфекції,пацієнтамрекомендуєтьсянегайно звернутисядо лікаря.

Кожна ампула лікарськогозасобуДЕ-СПАН^®містить 200 мг етанолу,що відповідає5 мл пива або2,08 мл вина на дозу. Препарат моженегативно впливатина осіб, які страждаютьна алкоголізм.Вміст етанолу слід враховуватипри застосуваннівагітнимта жінкам,які годуютьгруддю, дітям та пацієнтаміз групи ризику, наприкладпри захворюванняхпечінки, а також пацієнтамз епілепсією.

Лікарський засібмістить менше ніж1 ммоль натрію(23 мг) на дозу, тому майжене міститьвільногонатрію.

Застосування у період вагітностіабо годуваннягруддю.

Застосування лікарського засобуДЕ-СПАН^®протипоказаноу ІІІ триместрівагітностіта у періодгодуваннягруддю.

Вагітність.

Пригніченнясинтезу простагландинівможенегативно вплинутина вагітністьта/або розвитокплода. Відповіднодо результатівепідеміологічнихдосліджень,застосуванняпрепаратів,що пригнічуютьсинтез простагландинів, на ранніхтермінахвагітностізбільшуєризик викидня, виникненняу плода вади серця та незрощенняпередньоїчеревноїстінки. Так абсолютнийризик розвитку аномалій серцево-судинноїсистеми збільшувавсяз < 1 % до приблизно1,5 %. Вважається,що небезпекавиникненнятаких явищпідвищуєтьсязі збільшеннямдозипрепарату та тривалостітерапії. Застосуванняінгібіторівсинтезу простагландиніву тварин викликалозбільшенняпре- та постімплантаційнихвтрат і підвищенняембріофетальноїсмертності.Крімтого, у тварин, якимзастосовувалиінгібіторисинтезу простагландиніву періодорганогенезу,підвищуваласячастота виникненняпороків розвиткуплода, у тому числі аномалійсерцево-судинноїсистеми. Проте дослідженнядекскетопрофенутрометамолуна тваринах не виявилитоксичностіщодо репродуктивнихорганів.

Починаючи з 20-го тижнявагітності,застосуваннялікарськогозасобуДЕ-СПАН^®може спричинитиолігогідрамніонвнаслідокдисфункціїнирокплода. Це може статисяневдовзіпісляпочатку лікуванняі зазвичайє оборотнимпісля припиненнялікування.Крімтого, є повідомленняпро звуженняартеріальноїпротоки післялікуванняу другому триместрівагітності, яке у більшостівипадківзникало після припиненнялікування. Тому призначення декскетопрофенутрометамолуу І та ІІтриместрах вагітностіможливе тільки у разі крайньоїнеобхідності. При призначеннідекскетопрофенутрометамолужінкам, які плануютьвагітність,або у І та ІІтриместрах вагітностіслід застосовуватинайменшуможливу ефективнудозу протягомякомога коротшоготерміну лікування.

Після впливулікарського засобуДЕ-СПАН^®  протягом декількохднів, починаючиз 20-го гестаційноготижня, в допологовомумоніторингуслід розглянутиолігогідрамніонта звуженняартеріальноїпротоки.  Якщовиявленоолігогідрамніонабо звуженняартеріальноїпротоки, застосуваннялікарськогозасобу ДЕ-СПАН^® слідприпинити.

Під час ІІІтриместру вагітностіусі інгібіторисинтезу простагландинівспричиняють:

ризики для плода:

-    кардіопульмональний токсичнийсиндром (передчаснезвуження/закриття артеріальноїпротоки та легенева гіпертензія);

-    порушення функціїнирок(див. вище),що може прогресуватидо нирковоїнедостатностіз розвиткоммаловоддя;

ризики наприкінцівагітностідля матеріта дитини:

-    подовження часу кровотечі(ефект пригніченняагрегаціїтромбоцитів),що можливенавітьза умови застосуваннянизькихдоз;

-    затримка скороченняматки з відповідноюзатримкоюпологівта затяжнимипологами.

Годування груддю.

Даних щодопроникненнядекскетопрофенуу грудне молоко немає.Лікарськийзасіб ДЕ-СПАН^® протипоказанийу період годуваннягруддю.

Фертильність.

Як і всі іншіНПЗЗ, декскетопрофенутрометамолможе знижуватижіночу фертильність, тому йогоне рекомендуєтьсязастосовуватижінкам, які плануютьвагітність.Якщо жінкамає проблемиіз зачаттямабо проходятьобстеженняна предмет безпліддя,слід розглянутиможливістьвідмінипрепарату.

Здатність впливатина швидкістьреакціїпри керуванніавтотранспортомабо іншимимеханізмами.

На тлі застосуваннялікарськогозасобуДЕ-СПАН^®можливе виникненнязапаморочення,порушеннязору абосонливості. У таких випадкахможливе погіршенняздатностідо швидкогореагування,орієнтуванняв дорожнійситуаціїі керуванняавтотранспортомабо іншимимеханізмами.

Спосіб застосуваннята дози.

Для мінімізаціїпобічнихреакцій слід застосовуватинайнижчуефективнудозу протягомнайкоротшогоперіоду(див. розділ«Особливостізастосування»).

Дорослі.

Рекомендована доза становить 50 мг з інтервалом8–12 годин. При необхідностіповторнудозу слідвводитичерез 6 годин. Максимальна добовадоза не повинна перевищувати150 мг. Препарат призначенийдля короткотривалогозастосування, тому йогослід застосовуватитільки у період гострогоболю (не довше2 діб). Пацієнтівслід переводитина пероральнезастосуванняаналгетиків,якщо цеможливо. Побічні реакції можна скоротитиза рахунокзастосуваннянайменшоїефективноїдози протягомякомога коротшогочасу, необхідногодля покращеннястану. При післяопераційнихболях середньогоабосильного ступенятяжкостіпрепарат можназастосовуватиза показаннямиу тих же самих рекомендованихдозах у комбінаціїз опіоїднимианалгетиками.

Пацієнти літнього віку.

Коригування дози зазвичайне потрібне.Однакчерез фізіологічнезниженняфункції нирок рекомендуєтьсянижчадоза препарату, максимальна добовадоза становить 50 мг при легкому порушенніфункції нирок.

Порушення з боку печінки.

Для пацієнтівіз патологієюпечінкилегкого абосередньогоступеня тяжкості(5–9 балівза шкалою Чайлда — П’ю)слід зменшитимаксимальнудобовудозу до 50 мг та ретельно контролюватифункцію печінки. При тяжких захворюванняхпечінки(10–15 балівза шкалою Чайлда — П’ю)лікарськийзасіб протипоказаний.

Порушення з боку нирок.

Для пацієнтівіз порушеннямифункції нироклегкого ступеня(кліренс креатинінустановить 60–89 мл/хв) максимальнудобовудозу слідзменшитидо 50 мг. При порушенніфункції нирок середньогоаботяжкого ступеня(кліренс креатинінустановить < 59 мл/хв)лікарськийзасіб протипоказаний.

Діти (у тому числіпідлітки).

Лікарський засібне слід застосовуватидітям (у тому числіпідліткам) через відсутністьданих щодо йогоефективностіта безпекизастосування.

Спосіб застосування.

Внутрішньом’язове введення.

Вміст однієї ампули (2 мл) слід повільно вводити глибоко у м’язи.

Внутрішньовенна інфузія.

Для проведеннявнутрішньовенноїінфузії вміст ампули2 мл розвестиу 30–100 мл 0,9 % розчинунатріюхлориду, розчиніглюкози або Рінгералактату розчині.Розчиндля інфузійслід готуватив асептичнихумовах, не допускаючивпливуприродного денного світла.Готовий розчинповинен бути прозорий. Інфузію необхіднопроводитипротягом10–30 хвилин.

ДЕ-СПАН^®,розведенийу 100 мл 0,9 % розчинунатріюхлориду абоу розчиніглюкози, можна змішуватиз допаміном, гепарином, гідроксизином,лідокаїном,морфіном,петидиномта теофіліном.

Внутрішньовенна ін’єкція (болюсне введення).

При необхідностівміст однієї ампули (2 мл розчинудля ін’єкцій)слід вводитивнутрішньовенноповільно,протягомне менше 15 секунд.

Лікарський засіб можна змішуватиу малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинамидля ін’єкційгепарину, лідокаїну,морфінута теофіліну.

ДЕ-СПАН^®не можна змішуватиу малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинамидопаміну, прометазину пентазоцину,петидинута гідроксизину, тому що утворюєтьсяосад.

Розведені розчинидля інфузійне можна змішуватиз прометазиномабо пентазоцином.

Лікарський засіб можна змішуватитільки з препаратами, що вказанівище.

При внутрішньом’язовомуабо внутрішньовенномуболюсномузастосуванніпрепарат сліднегайноввести післятого, як вінбув набранийз ампули.

При зберіганнірозведенихрозчинівпрепарату у поліетиленовихпакетах абоу прилаштованихдля введеннявиробахз етилвінілацетату,пропіонатуцелюлози,поліетиленунизької щільностіта полівінілхлоридузмін вмістудіючої речовини внаслідоксорбціїне спостерігалося.

Лікарський засібДЕ-СПАН^®призначенийдля одноразовогозастосування, тому залишкиготового розчинуслід утилізувати. Перед введеннямпрепарату необхідновпевнитися,що розчинпрозорийта безбарвний.Розчин, що міститьтверді частки, застосовуватине можна.

Діти.

Лікарський засіб не слідзастосовуватидітям (у тому числіпідліткам) через відсутністьданих щодо йогоефективностіта безпеки.

Передозування.

Симптоматикапередозуванняневідома.Аналогічнілікарськізасоби спричиняютьпорушенняз боку травного тракту (блювання,анорексія,біль у животі) та нервової системи (сонливість,запаморочення,дезорієнтація,головнийбіль). При випадковомупередозуванніслід негайнорозпочатисимптоматичнелікуваннявідповіднодо стану пацієнта. Декскетопрофенутрометамолвидаляєтьсяз організмуза допомогоюдіалізу.

Побічні реакції.

У нижченаведенійтаблиці зазначенірозподіленіза системами органів і частотою виникненняпобічні реакції, зв’язок яких іздекскетопрофенутрометамолом, за данимиклінічнихдосліджень,визнанийяк мінімумможливим, а також побічніреакції, повідомленняпро якібули отриманіпісля виведенняпрепарату на ринок.

Порушення з боку травного тракту спостерігалисянайчастіше.

Можливий розвиток виразковоїхвороби, перфораціїабо шлунково-кишковоїкровотечі,іноді з летальнимнаслідком, особливо у пацієнтівлітньоговіку. За наявними даними, на тлі застосуванняпрепарату може виникатинудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспептичніявища, біль у животі, мелена, блюванняз домішкамикрові, виразковийстоматит, загостренняколітута хвороба Крона. Рідшеспостерігаєтьсягастрит. Також відзначалисянабряки, артеріальнагіпертензіята серцеванедостатність,що можутьбути спричиненізастосуваннямНПЗЗ. Як і у випадкузастосуванняінших НПЗЗ, можливітакі побічніреакції: асептичнийменінгіт,що загаломвиникаєу пацієнтів,хворихна системнийчервонийвовчак або на змішанізахворюваннясполучноїтканини, та реакціїз боку крові(пурпура, апластичната гемолітичнаанемія, рідко — агранулоцитоз та гіпоплазіякістковогомозку). Можливі бульозні реакції, у тому числісиндром Стівенса — Джонсона та токсичнийепідермальнийнекроліз(дуже рідко).

Відповіднодо результатівклінічнихдослідженьта епідеміологічнихданих, застосуваннядеяких НПЗЗ, особливо у високихдозах та протягомтривалогочасу, деякоюмірою збільшує ризик розвиткупатології,спричиненоїтромбозом артерій, наприкладінфарктуміокардата інсульту.

Повідомлення про підозрюваніпобічні реакції.

Повідомленняпро побічніреакції після реєстраціїлікарськогозасобу маєвелике значення.Це даєзмогу проводитимоніторингспіввідношеннякористь/ризик при застосуванніцього лікарськогозасобу. Медичнимта фармацевтичнимпрацівникам, а також пацієнтамабо їхнімзаконнимпредставникамслід повідомлятипро усі випадки підозрюванихпобічнихреакційта відсутностіефективностілікарськогозасобучерез Автоматизовануінформаційнусистему з фармаконаглядуза посиланням:https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температуріне вище 30 °С в оригінальнійупаковці.Після розведеннярозчин зберігаютьпротягом24 годин при температурівід 2 до 8 °С у захищеномувід діїсвітла місці. Зберігатиу недоступному для дітеймісці.

Несумісність.

ДЕ-СПАН^® не можназмішуватиу малих об’ємах (наприклад, у шприці) із розчинамидопаміну, прометазину пентазоцину,петидинута гідроксизину, тому що утворюєтьсяосад.

Розведені розчинидля інфузій,отриманіяк зазначеноу розділі«Спосіб застосуваннята дози», не можна змішуватиз прометазиномабо пентазоцином.

Упаковка.

По 2 мл в ампулах № 5 (5×1) або № 10 (5×2) або № 10 (10×1) у касетаху пачці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробники.

АТ «Галичфарм» (відповідальнийза виробництвота контроль/випробуваннясерії, не включаючивипуск серії).

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (відповідальнийза випусксерії, не включаючиконтроль/випробуваннясерії).

Місцезнаходження виробниківта адресимісця провадженняїх діяльності.

Україна, 79024, м. Львів, вул.Опришківська, 6/8.

Україна, 01013, м. Київ, вул.Будіндустрії, 5.

Заявник.

ТОВНВФ «МІКРОХІМ».

Місцезнаходження заявника.

Україна, 01013, м. Київ, вул.Будіндустрії, 5.

Повідомитипро небажанеявищепри застосуваннілікарськогозасобуВи можете, зателефонувавшина номер +38(050) 309-83-54 (цілодобово).