Стимулотон таблетки 100 мг 28 шт

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СТИМУЛОТОН^®

(STIMULOTON^®)

Склад:

діюча речовина: сертралін;

1 таблетка містить 100 мг сертраліну(у вигляді 111,9 мгсертралінугідрохлориду);

допоміжні речовини: магніюстеарат, гідроксипропілцелюлоза, натрію крохмальгліколят
(тип А), кальцію гідрофосфатдигідрат, целюлоза мікрокристалічна,гіпромелоза,макрогол6000, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, овальної форми, зі стилізованим гравіюванням «Е 272» з одного боку та рискою з іншого боку, без запаху.

Фармакотерапевтичнагрупа. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06А В06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейрональногозахоплення серотоніну
(5-НТ) in vitro,яке в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралінмає лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного нейрональногозахоплення норадреналінута допаміну. У терапевтичних дозах сертралінблокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат не проявляє стимулювальної, седативної, антихолінергічноїабо кардіотоксичноїдії в експериментах на тваринах. У контрольованих дослідженнях за участю здорових добровольцівсертралінне демонстрував седативного ефекту та не впливав на психомоторні функції. Згідно з властивим йому селективним інгібуваннямзахоплення 5-НТ сертралінне підвищує катехоламінергічнуактивність. Сертралінне має афінностідо мускаринових(холінергічних),серотонінергічних,дофамінергічних, адренергічних,гістамінергічних,бензодіазепіновихабо ГАМК-рецепторів. Тривале застосуваннясертралінуу тварин відзначалося зниженням кількостінорадреналіновихрецепторів у головному мозку, що також спостерігалося при застосуванні інших клінічно ефективних антидепресантів та антиобсесивнихзасобів.

Сертралін не спричиняє розвитку медикаментозного зловживання. У плацебо-контрольованому, подвійно сліпому, рандомізованомудослідженні порівняльного потенціалу зловживаннясертраліну,алпразоламута d-амфетаміну за участю людей сертралінне демонстрував позитивних суб’єктивних ефектів, які б свідчили про його потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, так і d-амфетамін, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали значно вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності.

Сертралін не викликав стимулювальногоефекту та відчуття тривожності, характерних для d-амфетаміну, а також не спричиняв седативного ефекту та психомоторних порушень, характерних для алпразоламу.Сертралінне призводить до виникнення позитивного стимулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, як і не є замісником розпізнавального стимулу щодо як d-амфетаміну, так і пентобарбіталуу макак-резус.

Клінічна ефективність та безпечність

Великий депресивний розлад

Дослідження проводилось за участю амбулаторних пацієнтів із депресією, у яких відзначалася відповідь на терапію сертраліному дозі 50–200 мг/добу до завершення початкової 8-тижневої відкритої фази. Ці пацієнти (n = 295) були рандомізованіу групи або для продовження прийому сертралінуу дозі 50–200 мг/добу, або для прийому плацебо протягом 44 тижнів відповідно до подвійно сліпого дослідження. Частота рецидивів у пацієнтів, які отримувалисертралін, була статистично значущо нижчою порівняно з такою у пацієнтів, які отримували плацебо. Середня доза для пацієнтів, які завершили участь у дослідженні, становила 70 мг/добу. Частка пацієнтів, які відповіли на терапію (що визначалися як пацієнти, в яких не спостерігався рецидив), у групах прийому сертралінута плацебо становила 83,4 % і 60,8 % відповідно.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Об’єднані дані трьох досліджень за участю пацієнтів із ПТСР свідчать про нижчий відсоток відповіді на терапію у чоловіків порівняно з жінками. У двох клінічних дослідженнях з позитивними результатами відсоток чоловіків і жінок, які відповіли на терапію сертраліном, був подібним, як і в групі плацебо (жінки: 57,2 % порівняно з 34,5 %; чоловіки: 53,9 % порівняно з 38,2 %). Кількість чоловіків і жінок, які були учасниками цих досліджень,  становила 184 і 430 осіб відповідно, при цьому результати у жінок були більш постійними, а у чоловіків на початковому рівні спостерігалися інші змінні параметри (більше зловживання речовинами, більша тривалість захворювання, причина травми тощо), що корелювали зі зниженням терапевтичного ефекту.  

Електрофізіологія серця

У ґрунтовному дослідженні інтервалу QTc в рівноважному стані за умови надтерапевтичнихекспозицій у здорових добровольців (які отримували дозу 400 мг/добу, що вдвічі перевищувала максимальну рекомендовану добову дозу) верхня межа двобічного 90 % ДІ для відповідної за часом середньої різниціQTcF між сертраліномі плацебо, отриманої методом найменших квадратів (11,666 мс), перевищувала попередньо встановлене граничне значення 10 мс у часовій точці через 4 години після застосування препарату. Аналіз залежності відповіді від експозиції вказував на слабкий позитивний зв’язок між QTcF та концентрацієюсертралінув плазмі [0,036 мс/(нг/мл); p < 0,0001]. З огляду на модель залежності відповіді від експозиції граничне значення клінічно значущого подовження інтервалу QTcF (тобто більше 10 мс для спрогнозованого90 % ДІ) збільшувалося щонайменше в 2,6 разапорівняно з відповідним показником при середній C_max (86 нг/мл) після застосування найвищої рекомендованої дози сертраліну(200 мг/добу) (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції» і «Передозування»).

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у пацієнтів дитячого віку

Безпека та ефективність застосуваннясертраліну(50–200 мг/добу) вивчалися при лікуванні дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), які не мали депресії та перебували на амбулаторному лікуванні з приводу обсесивно-компульсивногорозладу (ОКР). Через 1 тиждень початкового періоду разового сліпого прийому плацебо пацієнтіврандомізувалиу групи прийому сертралінуабо плацебо протягом 12 тижнів з гнучким дозуванням препарату. Діти (віком 6–12 років) розпочинали застосування препарату з дози 25 мг. У пацієнтів, які були рандомізованіу групу прийому сертраліну, спостерігалося значно більше покращання, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, відповідно до оцінки за Дитячою обсесивно-компульсивноюшкалою Йеля– Брауна CY-BOCS (p = 0,005), Глобальною обсесивно-компульсивноюшкалою Національного інституту психічного здоров’я (NIMH) (p = 0,019) та шкалою «Загальна клінічна оцінка – покращення» (p = 0,002). Крім того, у пацієнтів, які приймали сертралін, порівняно з тими, хто отримував плацебо, спостерігалася тенденція до більшого покращення за шкалою «Загальна клінічна оцінка – тяжкість захворювання»
(p = 0,089). Середня кількість балів за шкалою CY-BOCS на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем у пацієнтів групи плацебо становили 22,25 ± 6,15 і -3,4 ± 0,82 відповідно, тоді як у пацієнтів групи сертралінусередня кількість балів на початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем становили 23,36 ± 4,56 і -6,8 ± 0,87 відповідно. Уpost-hoc аналізі відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію та визначалися як пацієнти зі зниженням на 25 % (чи більше) кількості балів за шкалою CY-BOCS (первинний параметр ефективності) від показників початкового рівня до кінцевої точки, становив 53 % у групі прийому сертралінупорівняно з 37 % у групі плацебо (р = 0,03).

Дані щодо довгострокових клінічних досліджень ефективності застосування препарату педіатричним пацієнтам відсутні.

Діти

Дані про застосуваннясертралінудітям віком до 6 років відсутні.

Постмаркетинговедослідження безпеки SPRITES

Було проведено обсерваційнепостмаркетинговедослідження за участю 941 пацієнта віком від 6 до 16 років, в якому оцінювалась довготривала безпека терапії сертраліном(із психотерапією і без неї) в порівнянні із психотерапією стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання, тривалістю до 3 років. Це дослідження проведено в умовах клінічної практики у дітей та підлітків з первинними діагнозами обсесивно-компульсивногорозладу, депресії або інших тривожних розладів та оцінки когнітивності(оцінюється за тестом TrailsB та індексом BRIEF), поведінкової/емоційної регуляції (оцінюється за поведінковим індексом регуляції BRIEF) та фізичного/пубертатного дозрівання (оцінюється за стандартизованим індексом зріст/маса тіла/індекс маси тіла (ІМТ) та стадією Таннера).Сертралінзатверджений для застосування в педіатричній практиці лише для пацієнтів віком від 6 років з ОКР (див. розділ «Показання»).

Стандартизація кожного первинного показника результату на основі статево-вікових норм показала, що загальні результати відповідали нормальному розвитку. Не спостерігалося статистично значущих відмінностей від початкових показників, за винятком показника маси тіла. В порівняльних аналізах спостерігалися статистично значущі результати щодо маси  тіла, однак величина їхньої зміни була незначною.

Фармакокінетика

Абсорбція

Протягом 14 днів щоденного перорального прийому сертралінув дозах від 50 мг до 200 мг (перорально, 1 раз на добу) максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 4,5–8,4 години після прийому. Прийом їжі не має клінічно значущого впливу на біодоступністьсертралінув лікарській формі таблеток.

Розподіл

Близько 98 % сертраліну, що циркулює в крові, зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Сертралінзазнає інтенсивногопресистемногометаболізму («ефект першого проходження») у печінці.

Дані клінічних досліджень та досліджень in vitroсвідчать, що сертралінметаболізуєтьсябагатьма шляхами, зокрема за участю ферментів CYP3A4, CYP2C19 та CYP2B6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Сертралінта його основний метаболіт дезметилсертралінтакож є субстратами Р-глікопротеїнув умовах in vitro.

Виведення

Середній період напіввиведеннясертралінустановить приблизно 26 годин (у діапазоні від 22 до 36 годин). З огляду на термінальний період напіввиведенняперед досягненням стаціонарної концентрації в організмі спостерігається приблизно дворазове накопичення препарату; рівноважна концентрація досягається протягом одного тижня при щоденному застосуванні.

Період напіввиведенняN-дезметилсертралінустановить 62—104 години. Сертралінта
N-дезметилсертралінінтенсивнометаболізуютьсяв організмі людини, їхні кінцеві метаболіти виводяться з калом та сечею в однакових кількостях. Тільки дуже незначна частина (< 0,2 %) сертралінувиводиться з сечею у незміненому вигляді.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетикасертралінуу діапазоні доз від 50 до 200 мг є дозозалежною.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів

Діти з обсесивно-компульсивнимрозладом (ОКР)

Фармакокінетикасертралінувивчалася у 29 педіатричних пацієнтів віком 6—12 років та у 32 підлітків віком 13—17 років. Цим пацієнтам поступово підвищували добову дозу препарату до 200 мг протягом 32 днів, починаючи з дози 25 мг з кроком підвищення 25 мг або з дози 50 мг з кроком 50 мг. Обидві схеми дозування (25 мг та 50 мг) переносилися однаково добре. У рівноважному стані при застосуванні препарату у дозі 200 мг концентраціїсертралінуу плазмі крові у групі педіатричних пацієнтів віком 6—12 років були приблизно на 35 % вищі порівняно з такими у групі пацієнтів віком 13—17 років і на 21 % вищі порівняно з концентраціями у дорослих референтної групи. Не спостерігалося значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків та дівчаток. Таким чином, застосування препарату дітям, особливо з низькою масою тіла, рекомендується розпочинати з низької дози з поступовим підвищенням на 25 мг. Підліткам можна застосовувати ті ж дози, що й дорослим.

Підлітки та пацієнти літнього віку

Фармакокінетичнийпрофіль сертралінуу підлітків та пацієнтів літнього віку значуще не відрізняється від такого у дорослих віком 18—65 років.

Порушення функцій печінки

У пацієнтів із порушенням функції печінки періоднапіввиведеннясертралінуподовжується, а площа під фармакокінетичноюкривою (AUC) збільшується у 3 рази (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Порушення функцій нирок

У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок клінічно значущого накопичення сертралінуне спостерігалося.

Фармакогеноміка

У пацієнтів із низькою метаболічною активністю ферменту CYP2C19 рівень сертралінув плазмі крові був приблизно на 50 % вищим порівняно з таким у пацієнтів з високою метаболічною активністю. Клінічне значення цього ефекту залишається невизначеним, тому підбір дози слід проводити, орієнтуючись на клінічну відповідь пацієнта.

Клінічні характеристики

Показання

Сертралін показаний для лікування таких розладів:

- Великі депресивні епізоди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів.

- Панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії.

- Обсесивно-компульсивнийрозлад (ОКР) у дорослих та дітей віком 6—17 років.

- Соціальний тривожний розлад.

- Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, зазначених у розділі «Склад».

Протипоказано одночасне застосуваннясертралінуразом з інгібіторамимоноаміноксидази(МАО) необоротної дії у зв’язку з ризиком розвитку серотоніновогосиндрому з проявами таких симптомів, як збудження, тремор та гіпертермія. Розпочинати терапію сертраліномне можна щонайменше протягом 14 днів після припинення лікування інгібітором МАО необоротної дії. Застосуваннясертралінуслід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО необоротної дії.

Протипоказано одночасне застосуваннясертралінута пімозиду(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасне застосування протипоказано

Інгібіторимоноаміноксидази(ІМАО)

ІМАО необоротної дії (наприкладселегілін)

Протипоказане застосуваннясертралінуразом з ІМАО необоротної дії, такими як селегілін. Терапію сертраліномможна розпочинати не раніше ніж через 14 днів після припинення курсу лікування ІМАО необоротної дії. Застосуваннясертралінуслід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії ІМАО необоротної дії (див. розділ «Протипоказання»). 

Селективні інгібітори МАО-А оборотноїдії (моклобемід)

У зв’язку з ризиком розвитку серотоніновогосиндрому не слід застосовуватисертраліну комбінації з селективними ІМАО оборотної дії, такими як моклобемід. Після відміни інгібіторів МАО оборотної дії період до початку терапії сертраліномможе бути коротшим за 14 днів. Рекомендується припинити застосуваннясертралінущонайменше за 7 днів до початку терапії ІМАО оборотної дії (див. розділ «Протипоказання»).

Неселективні інгібітори МАО оборотноїдії (лінезолід)

Антибіотик лінезолідє слабким неселективним ІМАО оборотної дії та не повинен призначатися пацієнтам, які приймають сертралін(див. розділ «Протипоказання»).

Повідомлялося про серйозні побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили лікування ІМАО (наприклад метиленовим синім) і розпочали терапію сертраліномабо які припинили лікування сертраліномперед початком терапії ІМАО. До таких реакцій належали тремор, міоклонус, гіпергідроз, нудота, блювання, гіперемія шкіри, запаморочення, гіпертермія (з ознаками, що можуть свідчити про злоякісний нейролептичний синдром), судоми та летальний наслідок.

Пімозид

Підвищення рівня пімозидуприблизно на 35 % було зафіксовано у дослідженні з одноразовим прийомом низької дози пімозиду (2 мг). Таке підвищення не супроводжувалося змінами показників на електрокардіограмі (ЕКГ). Оскільки механізм зазначеної взаємодії залишається невідомим, а терапевтичний індекс пімозидує вузьким, одночасне застосуваннясертралінута пімозидупротипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування не рекомендується

Засоби, які пригнічують центральну нервову систему, у т. ч. алкоголь

Одночасне застосуваннясертралінуу дозі 200 мг на добу не потенціювало вплив алкоголю,карбамазепіну,галоперидолучи фенітоїнуна когнітивні та психомоторні функції у здорових учасників дослідження; однак одночасне застосуваннясертралінуз алкоголем не рекомендується.

Інші серотонінергічнілікарські засоби 

Див. розділ «Особливості застосування».

Рекомендується з обережністю призначати сертралінз опіоїдами(наприклад з фентанілом, що застосовується переважно під час загального наркозу і для лікування хронічного болю) та іншими серотонінергічнимилікарськими засобами (в т. ч. з іншими серотонінергічнимиантидепресантами, амфетамінами та триптанами).

Особливі запобіжні заходи при застосуванні

Препарати, які подовжують інтервал QT

Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночковихаритмій (наприклад, torsades de pointes(TdP)) може збільшуватися при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, які подовжують QTc-інтервал (наприклад, деякі антипсихотикита антибіотики) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Літій

У плацебо-контрольованому дослідженні за участю здорових добровольців одночасне застосуваннясертралінуз літієм значущо не змінювало фармакокінетики літію, однак спричинило посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічнувзаємодію. Пацієнти повинні перебувати під належним наглядом при одночасному застосуваннісертралінуз такими препаратами, як літій.

Фенітоїн

Результати плацебо-контрольованого дослідження за участю здорових добровольців свідчать про те, що тривале застосуваннясертралінуу дозі 200 мг на добу не спричиняє клінічно значущого пригнічення метаболізму фенітоїну. Однак, оскільки є повідомлення про підвищення рівнів фенітоїнуу пацієнтів, що приймають сертралін, рекомендуєтьсямоніторитирівні фенітоїнув плазмі крові після початку терапії сертраліномта коригувати дозування сертралінувідповідно. Крім того, одночасне застосуванняфенітоїнуможе призвести до зниження рівнів сертралінув плазмі крові. Не можна виключити, що інші індуктори CYP3A4, такі як фенобарбітал,карбамазепін, звіробій, рифампіцин, можуть призвести до зниження рівнів сертралінув плазмі крові.

Метамізол

Одночасне застосуваннясертралінуз метамізолом, який є індуктором метаболічних ензимів, включаючи CYP2B6 та CYP3A4, може призвести до зниження рівнівсертралінув плазмі крові, що може зменшити його клінічну ефективність.

Тому при одночасному застосуванніметамізолута сертралінуслід проявляти обережність. Рекомендується моніторинг клінічної відповіді та/або концентрації лікарського засобу в плазмі крові.

Триптани

Протягом періоду післяреєстраційногонагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження після одночасного застосуваннясертралінуз суматриптаном. Симптоми серотонінергічногосиндрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліномта триптанамиє необхідним з клінічної точки зору, рекомендовано забезпечити відповідний нагляд за станом пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).

Варфарин

Одночасне застосуваннясертралінуу дозі 200 мг на добу з варфариномпризводило до незначного, але статистично значущого підвищенняпротромбіновогочасу, що у поодиноких випадках може призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбіновогочасу на початку та після припинення терапії сертраліном.

Взаємодія з дигоксином,атенололом,циметидином

Одночасне застосування з циметидиномпризводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін залишається невизначеним.Сертралінне впливає на бета-адреноблокуючуактивність атенололу. При одночасному застосуваннісертралінуу дозі
200 мг на добу з дигоксиномне було виявлено жодної взаємодії.

Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів

Може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, нестероїдні протизапальні лікарські засоби, ацетилсаліцилова кислота, тиклопід), або з іншими лікарськими засобами, які можуть збільшити ризик кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Міорелаксантипериферичної дії

СІЗЗС можуть зменшувати активність холінестеразиплазми крові, що призводить до подовження нервово-м’язового блоку, спричиненогомівакуріємабо іншими міорелаксантамипериферичної дії.

Засоби, що метаболізуютьсяза участю цитохрому Р450

Сертралінможе діяти як слабкий або помірний інгібітор СYР2D6. При тривалому застосуваннісертралінуу дозі 50 мг на добу спостерігалося помірне підвищення (у середньому на 23–37 %) рівня дезипрамінуу плазмі крові в рівноважному стані (дезипрамінє маркером активності ізоферменту CYP2D6). Клінічно значущі взаємодії можуть виникати з іншими субстратами СYР2D6, що мають вузький терапевтичний індекс, такими як протиаритмічнізасоби класу 1С (наприклад пропафенон,флекаїнід), трициклічні антидепресанти та типові антипсихотики, особливо при застосуваннісертралінуу вищих дозах.

Сертралін не є клінічно значущим інгібітором CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP1A2. Це було підтверджено результатамиin vivo досліджень із субстратами CYP3A4 (ендогенний кортизол, карбамазепін,терфенадин,алпразолам), субстратом CYP2C19 (діазепам) та субстратами CYP2C9 (толбутамід,глібенкламід,фенітоїн). Результати in vitroдосліджень свідчать, що сертралінмає мінімальний потенціал до інгібуванняCYP1A2 або не має його взагалі.

Щоденне вживання трьох склянок грейпфрутового соку збільшувало концентраціюсертралінув плазмі крові майже на 100 % в перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності. Тому під час лікування сертраліномслід уникати вживання грейпфрутового соку (див. розділ «Особливості застосування»).

На основі результатів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком не можна виключити, що одночасне застосуваннясертралінута потужних інгібіторів CYP3A4, таких як інгібітори протеази, кетоконазол,ітраконазол,позаконазол,вориконазол,кларитроміцин,телітроміцинта нефазодон, може призвести до більш вираженого підвищення експозиції сертраліну. Це також стосується помірних інгібіторів CYP3A4, таких як апрепітан, еритроміцин, флуконазол,верапамілта дилтіазем. Слід уникати застосування потужних інгібіторів CYP3A4 під час терапії сертраліном. Не можна виключити, що індуктори CYP3A4, такі як фенобарбітал,карбамазепін, звіробій та рифампіцин, можуть спричинити зниження концентраціїсертралінув плазмі крові.

В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 концентраціясертралінуу плазмі крові приблизно на 50 % вища порівняно з особами з активним метаболізмом (див. розділ «Фармакокінетика»). Не можна виключити можливість взаємодії з потужними інгібіторами CYP2C19, такими як омепразол,ланзопразол,пантопразол,рабепразол,флуоксетин,флувоксамін.

Особливості застосування

Серотоніновийсиндром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)

При застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, повідомлялося про випадки розвитку потенційно загрозливих для життя синдромів, таких як серотоніновийсиндром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). Ризик розвитку СС або ЗНС зростає при одночасному застосуванні СІЗЗС з іншимисеротонінергічнимизасобами (включаючи іншісеротонінергічніантидепресанти, амфетаміни, триптани), засобами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи ІМАО, наприклад метиленовий синій), антипсихотичнимизасобами та іншими антагоністамидопаміну, а також опіоїдами. Слід проводити моніторинг щодо появи у пацієнтів ознак та симптомів СС чи ЗНС (див. розділ «Протипоказання»).

Перехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивнихпрепаратів

Існують обмежені дані контрольованих досліджень щодо оптимального часу переходу з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивнихпрепаратів на сертралін. Під час таких змін у лікуванні необхідно проводити належний медичний нагляд, особливо у разі застосування препаратів з тривалим періодом напіввиведення, таких як флуоксетин.

Інші серотонінергічнізасоби, наприклад, триптофан, фенфлурамінта 5-НТ-агоністи

Одночасне застосуваннясертралінуз іншими засобами, що підвищуютьсеротонінергічнунейротрансмісію, такими як амфетаміни, триптофан, фенфлурамінабо 5-НТ-агоністи, а також з рослинним засобом звіробій (Hypericum perforatum), слід проводити з обережністю та, за можливості, уникати через потенційний ризик фармакодинамічноївзаємодії.

Подовження інтервалу QTc / шлуночковатахікардія типу «пірует» (torsadede pointes (TdP))

Під час післяреєстраційногозастосуваннясертралінуповідомлялося про подовження інтервалу QTc та TdP. У більшості випадків ці явища спостерігалася у пацієнтів з іншими факторами ризику подовження інтервалу QTc або виникненняTdP. Вплив сертралінуна подовження інтервалу QTc було підтверджено у дослідженні QTc за участю здорових добровольців, де було виявлено статистично значуще позитивне співвідношення «експозиція/відповідь». Тому сертралінслід застосовувати з обережністю пацієнтам, у яких наявні додаткові фактори ризику подовження інтервалу QTc, такі як серцеві захворювання,гіпокалієміяабо гіпомагніємія, подовження інтервалу QTc у родинному анамнезі, брадикардія та одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QTc(див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Посилення гіпоманіїчи манії

Повідомлялося про розвиток симптомів манії або гіпоманіїу незначної кількості пацієнтів, які отримували антидепресанти та антиобсесивніпрепарати, зокремасертралін. Тому сертралінслід застосовувати з обережністю пацієнтам з манією або гіпоманієюв анамнезі. Необхідне ретельне медичне спостереження. У разі появи ознак маніакальної фази у пацієнта лікування сертраліномслід негайно припинити.

Шизофренія

Психотичнісимптоми можуть посилюватися у пацієнтів із шизофренією.

Судоми

Під час терапії сертраліномможуть виникати судоми: сертралінне слід призначати пацієнтам із нестабільною епілепсією; пацієнти з добре контрольованою епілепсією потребують ретельного нагляду. У разі виникнення судом лікування сертраліномслід припинити.

Суїциди / суїцидальнідумки / суїцидальніспроби або клінічні ознаки погіршення

Депресія асоціюється з підвищеним ризиком виникненнясуїцидальнихдумок, завдавання собі ушкоджень та спроб суїциду (суїцидальнихдій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до часу досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану пацієнта може відбуватися протягом перших кількох тижнів або більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до появи ознак клінічного покращення. Загалом клінічний досвід свідчить про підвищення ризику суїцидальноїповедінки на ранніх етапах одужання.

Інші психічні стани, для лікування яких призначений сертралін, також можуть бути пов’язані з підвищеним ризикомсуїцидальноїповедінки, а ці стани часто супроводжуються великим депресивним розладом. Тому при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватись таких самих застережних заходів, як і при лікуванні пацієнтів з великим депресивним розладом.

Відомо, що для пацієнтів із суїцидальнимидіями та проявами в анамнезі і пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мірою виявляється суїцидальнемислення, існує більший ризик виникнення суїцидальнихдумок або суїцидальнихспроб, у зв’язку з цим їм слід знаходитися під ретельним наглядом під час лікування. Метааналізданих, отриманих у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях із застосуванням антидепресантів дорослим пацієнтам із психічними розладами, показав підвищений ризик проявів суїцидальноїповедінки у осіб віком до 25 років при застосуванні антидепресантів порівняно з таким при застосуванні плацебо.

Слід здійснювати ретельний нагляд за станом пацієнтів, зокрема пацієнтів із високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії та після будь-яких змін у дозуванні препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) потрібно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникненнясуїцидальноїповедінки чи суїцидальнихдумок, а також будь-яких незвичних змін поведінки та про необхідність негайного звернення за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.

Статева дисфункція

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) можуть спричиняти симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). Повідомлялося про випадки тривалої статевої дисфункції, при яких симптоми зберігалися навіть після припинення прийому СІЗЗС.

Застосування дітям

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків (віком до 18 років), за винятком пацієнтів з обсесивно-компульсивнимрозладом віком від 6 до 17 років. У ході клінічних досліджень у дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, частіше спостерігалисясуїцидальнаповедінка (суїцидальніспроби та суїцидальнідумки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Якщо з огляду на клінічну потребу рішення все ж приймається на користь призначення цього препарату, необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта щодо виявлення ознак суїцидальнихсимптомів, особливо на початку лікування. Довгострокова безпека стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання дітей та підлітків віком від 6 до 16 років оцінювалася в довгостроковому оглядовому дослідженні тривалістю до 3 років (див. розділ «Фармакологічні властивості»). У постмаркетинговийперіод були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв’язок поки що не з’ясовані. При довгостроковій терапії пацієнтів дитячого віку лікарі мають здійснювати моніторинг для виявлення відхилень від норм у процесі росту та розвитку організму.

Аномальні кровотечі / крововиливи

При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних геморагічних явищ, у тому числі шкірних геморагічних явищ (екхімозита пурпура), та інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові або гінекологічні кровотечі, включаючи кровотечі з летальним наслідком.

СІЗЗС/ІЗЗНС можуть підвищувати ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»). Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС, особливо одночасно з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарнуфункцію (наприклад, антикоагулянти, атипові антипсихотики,фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)), а також у разі наявності геморагічних порушень в анамнезі пацієнта (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Гіпонатріємія

У результаті терапії СІЗЗС або інгібіторами зворотного захоплення норадреналінуі серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертралін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатрієміяє наслідком синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про випадки зниження рівня натрію у сироватці крові до значень нижче 110 ммоль/л.

При застосуванні СІЗЗС та ІЗЗНС ризик розвитку гіпонатрієміїбільший у пацієнтів літнього віку. Також ризик цього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймають діуретики, або у пацієнтів з гіповолемієюбудь-якого іншого походження (див. інформацію про застосування пацієнтам літнього віку у розділах «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»). Для пацієнтів із симптоматичноюгіпонатріємієюслід розглянути припинення терапії сертраліномта запровадження відповідного медичного втручання. До ознак та симптомів гіпонатрієміїналежать головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Ознаки і симптоми, що асоціюються з більш тяжкими та/або гострими епізодами гіпонатріємії, включають галюцинації, синкопе, судоми, кому, зупинку дихання та летальний наслідок.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Симптоми відміни часто спостерігалися після припинення прийому препарату, зокрема у разі раптової відміни терапії (див. розділ «Побічні реакції»). За даними клінічних досліджень частота появи симптомів відміни у пацієнтів, які припинили лікування сертраліном, становила 23 % порівняно з 12 % у пацієнтів, які продовжували лікування.

Ризик розвитку симптомів відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість терапії, терапевтичну дозу та швидкість зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривожності, нудоту та/або блювання, тремор і головний біль. Зазвичай ці симптоми мають легкий або помірний ступінь тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Як правило, симптоми виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, але у поодиноких випадках спостерігалися навіть у пацієнтів, які випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, однак у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2–3 місяці чи більше). Таким чином, рекомендується поступове зниження дози сертралінупід наглядом лікаря протягом кількох тижнів або місяців відповідно до потреб пацієнта (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Акатизія / психомоторний неспокій

Застосуваннясертралінуможе спричиняти розвиток акатизії— стану, що характеризується суб’єктивно неприємним чи тривожним відчуттям неспокою з потребою рухатися, яке часто супроводжується неможливістю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших кількох тижнів терапії. Підвищення дози препарату для пацієнтів, у яких виникають такі симптоми, може бути шкідливим.

Застосування при печінковій недостатності

Сертралін інтенсивнометаболізуєтьсяу печінці. За результатамифармакокінетичногодослідження при багаторазовому застосуванні препарату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження періоду напіввиведеннясертралінута збільшення значення AUC (площі під фармакокінетичноюкривою) і C_max(максимальної концентрації у плазмі крові) приблизно втричі порівняно з цими показниками в осіб із нормальною функцією печінки.

Значущих відмінностей у ступені зв’язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід бути обережними при призначеннісертралінупацієнтам із захворюваннями печінки. У разі призначення сертралінупацієнтам із порушеннями функції печінки слід зважити доцільність зниження дози або частоти прийому препарату. Сертралінпротипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Застосування при нирковій недостатності

Сертралін інтенсивнометаболізується; виведення незміненої сполуки із сечею є незначним шляхом елімінації. У дослідженнях за участю пацієнтів із порушенням функції нирок від легкого до середнього ступеня (кліренс креатиніну 30—60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10—29 мл/хв) фармакокінетичніпараметри (AUC_0—24або C_max) при багаторазовому застосуванні препарату були без статистично значущих відмінностей від цих показників у групі контролю. Немає необхідності у коригуванні дози залежно від ступеня порушень функції нирок.

Застосування пацієнтам літнього віку

У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів віком понад 65 років. Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними до тих, що спостерігались у молодших пацієнтів.

Проте при застосуванні СІЗЗС або ІЗЗНС, включаючи сертралін, у пацієнтів літнього віку відзначалися випадки клінічно значущої гіпонатріємії. Пацієнти цієї вікової групи можуть мати підвищений ризик розвитку цієї побічної реакції (див. «Гіпонатріємія» у розділі «Особливості застосування»).

Цукровий діабет

У пацієнтів із цукровим діабетом застосуванняселективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) може впливати на показники глікемічногоконтролю. Може виникнути потреба у коригуванні дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічнихпрепаратів.

Електрошокова терапія (ЕШТ)

Клінічні дослідження щодо оцінки ризиків або переваг одночасного застосуваннясертралінута електрошокової терапії не проводилися.

Грейпфрутовий сік

Одночасне застосуваннясертралінуз грейпфрутовим соком не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати скринінговогоаналізу сечі

Повідомлялося про хибно позитивні результати імунологічнихскринінговихтестів сечі на визначення вмісту бензодіазепініву пацієнтів, які приймали сертралін. Це обумовлено недостатньою специфічністюскринінговихтестів. Хибно позитивні результати можуть спостерігатися протягом кількох діб після припинення лікування сертраліном. Диференціюватисертралінвід похідних бензодіазепінуу сечі можна шляхом проведення уточнювальних тестів – газової хроматографії / мас-спектрометрії. 

Закритокутоваглаукома

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, можуть впливати на розмір зіниці та спричиняти мідріаз. Такий ефект може зумовити звуження кута передньої камери ока, підвищеннявнутрішньоочноготиску та розвиток закритокутовоїглаукоми, особливо у пацієнтів із відповідною схильністю. Таким чином, сертралінслід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовоюглаукомою або глаукомою в анамнезі.

Інформація щодо допоміжних речовин

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Не існує добре контрольованих досліджень препарату за участю вагітних жінок. Однак суттєва кількість даних не виявила доказів щодо виникнення вроджених вад розвитку плода внаслідок застосуваннясертраліну. У дослідженнях на тваринах було виявлено вплив на репродуктивну функцію, вірогідно, у зв’язку з токсичною дією препарату на організм матері, спричинену фармакодинамічноюдією препарату, та/або прямою фармакодинамічноюдією препарату на плід.

Повідомлялося, що застосуваннясертралінупід час вагітності призводило до виникнення симптомів, подібних до абстинентногосиндрому, у деяких новонароджених, матері яких приймали сертралін. Цей явище також спостерігалося при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.

Результати спостережень свідчать про підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологовохкровотеч при застосуванні СІЗЗС/ІЗЗНС протягом одного місяця до пологів (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Слід наглядати за станом новонароджених, матері яких продовжували застосуваннясертралінуна пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі. Після застосуваннясертралінуна пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати такі симптоми: респіраторнийдистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія,гіпертонус,гіпотонус,гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовлені абосеротонінергічнимиефектами, або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються одразу ж після пологів чи найближчим часом (протягом менш ніж 24 годин).

Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у період вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може збільшити ризик розвитку синдрому персистуючоїлегеневої гіпертензії новонароджених. Ризик спостерігався з частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1—2 випадки синдрому персистуючоїлегеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.

Годування груддю

Опубліковані дані щодо рівнів сертралінуу грудному молоці свідчать про те, що сертраліні його метаболіт N-дезметилсертралінекскретуютьсяу грудне молоко у малій кількості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли незначні концентрації препарату або концентрації препарату, недоступні для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація препарату у сироватці крові немовляти становила приблизно 50 % від концентрації препарату у сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров’я цього немовляти). Дотепер не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували груддю жінки, які застосовувалисертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату у період годування груддю не рекомендовано, за винятком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує можливий ризик.

Фертильність

Дані, отримані під час досліджень на тваринах, не показали впливу сертралінуна параметри фертильності.

Звіти досліджень застосування деяких СІЗЗС людям свідчать про оборотність їхнього впливу на якість сперми. На сьогодні не було виявлено впливу на фертильність людини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертралінуна психомоторну діяльність. Однак пацієнтів слід попереджати про те, що психотропні засоби можуть знижувати психічні або фізичні здібності, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автомобілем або робота з іншими механізмами. 

Спосіб застосування та дози

Сертралін слід приймати 1 раз на добу (вранці або ввечері).

Таблетки сертралінуможна приймати незалежно від вживання їжі.

Початок лікування

Депресія та ОКР

Лікування сертраліномслід розпочинати з дози 50 мг/добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальний тривожний розлад

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг/добу. Після першого тижня дозу слід підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Такий режим дозування доведено знижує частоту побічних ефектів, які можуть виникати на початкових етапах лікування панічного розладу.

Титрування дози

Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР

У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Коригувати дозу слід з кроком 50 мг з інтервалами не менше одного тижня до досягнення максимальної дози 200 мг/добу. Зміни дозування не слід проводити частіше ніж 1 раз на тиждень, зважаючи на період напіввиведеннясертраліну, що становить 24 години.

Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібен довший період часу, особливо для пацієнтів з ОКР.

Підтримувальна терапія

Під час довготривалої терапії дозу слід підтримувати на найнижчому ефективному рівні з можливим подальшим коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.

Депресія

Довготривала терапія також може бути доцільною для профілактики рецидиву великого депресивного епізоду (ВДЕ). У більшості випадків рекомендована доза для запобігання рецидиву ВДЕ є такою ж, як і доза, що застосовувалася під час лікування поточного епізоду. Пацієнтам із депресією слід отримувати терапію протягом достатнього періоду –  щонайменше 6 місяців – для забезпечення повної ремісії симптомів.

Панічні розлади та ОКР

При тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки не було продемонстровано ефективності застосування препарату для запобігання рецидивам цих розладів.

Застосування пацієнтам літнього віку

Пацієнтам літнього віку дозування препарату слід підбирати з обережністю, оскільки ці пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку гіпонатріємії(див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при печінковій недостатності

Слід бути обережними при застосуваннісертралінупацієнтам з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або частоту прийому препарату. Сертралінне слід застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, оскільки відсутні клінічні дані щодо застосування препарату таким хворим (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування при нирковій недостатності

При порушеннях функції нирок коригування дози лікарського засобу не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування дітям

Діти та підлітки з обсесивно-компульсивнимрозладом

Підлітки віком 13—17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.

Діти віком 6—12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через 1 тиждень дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу.

У разі необхідності, коли ефект є недостатнім, можливе подальше підвищення дози зі збільшенням на 50 мг за 1 раз протягом кількох тижнів. Максимальна доза становить до 200 мг/добу.

Однак при підвищенні дози понад 50 мг слід враховувати загалом нижчу масу тіла дітей порівняно з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше ніж 1 раз на тиждень.

Ефективність препарату для дітей з великим депресивним розладом не була продемонстрована.

Дані щодо застосування препарату дітям віком до 6 років відсутні (див. розділ «Особливості застосування»).

Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб зменшити ризик розвитку симптомів синдрому відміни, дозу потрібно поступово знижувати щонайменше протягом 1—2 тижнів (див. розділи «Особливості застосування» і «Побічні реакції»). Якщо після зниження дози препарату або припинення його застосування виникають непереносимісимптоми, може бути розглянуте відновлення застосування препарату у раніше призначеній дозі. Надалі лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, за винятком дітей віком від 6 років з обсесивно-компульсивнимрозладом (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування

Токсичність

Сертралінмає діапазон безпеки, який може варіюватися залежно від популяції пацієнтів та супутнього застосування інших лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки при  передозуваннісертраліномяк при його застосуванні окремо, так і у комбінації з іншими лікарськими засобами та/або алкоголем. З огляду на це кожен випадок передозування потребує індивідуальної терапії.

Симптоми

Симптоми передозування включають побічні реакції, опосередковані серотоніном, такі як сонливість, шлунково-кишкові порушення (у тому числі нудота та блювання), тахікардія, тремор, збудження і запаморочення. Рідше повідомлялося про розвиток коми.

Терапія

Специфічних антидотів сертралінуне існує. Рекомендується забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достатній рівень оксигенаціїі вентиляції, якщо це необхідно. При терапії передозування слід мати на увазі, що прийом активованого вугілля, яке можна застосовувати разом із проносним засобом, може бути таким же ефективним, як і  промиванняшлунка, або навіть більш ефективним. Викликати блювання не рекомендується. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності (наприклад ЕКГ), а також основних життєвих показників разом із загальною симптоматичною та підтримуючою терапією. З огляду на значний об’єм розподілу сертралінумалоймовірно, що такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузіяабо замінна гемотрансфузія, можуть бути корисними.

Передозуваннясертралінуможе призвести до подовження інтервалу QT, тому рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг в усіх випадках передозування препарату.

Побічні реакції

Нудота є найбільш поширеною побічною реакцією. У ході лікування соціального тривожного розладу сексуальна дисфункція, зокрема затримкаеякуляції, спостерігалася у 14 % чоловіків, які застосовувалисертралін, порівняно з відсутністю таких випадків у групі плацебо.
Зазначені побічні реакції є дозозалежнимита, як правило, мають тенденцію до зменшення або зникнення при подальшому застосуванні лікарського засобу.

Профіль побічних реакцій, що найчастіше спостерігався у подвійно сліпих, плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із обсесивно-компульсивнимрозладом (ОКР), панічним розладом, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) та соціальним тривожним розладом, загалом відповідав профілю побічних реакцій, зафіксованому в дослідженнях за участю пацієнтів із депресією.

У таблиці нижче наведено дані про побічні реакції, виявлені у період післяреєстраційногонагляду (частота невідома), а також у ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (із загальною кількістю 2542 пацієнти, які отримували сертралін, та 2145 пацієнтів, які отримували плацебо), при лікуванні депресії, обсесивно-компульсивногорозладу (ОКР), панічного розладу, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та соціального тривожного розладу.

Деякі побічні реакції, зазначені в таблиці, можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою при тривалому застосуванні лікарського засобу та зазвичай не призводять до припинення терапії.

Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 до < 1/100), рідко(≥ 1/10 000 до < 1/1 000), дуже рідко
(< 1/10 000), невідомо (не можна оцінити за наявними даними).

Частота побічних реакцій, зафіксованих у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях при лікуванні депресії, обсесивно-компульсивногорозладу (ОКР), панічного розладу, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та соціального тривожного розладу. Аналіз зведених даних і післяреєстраційнийнагляд

* Побічні реакції, що виявлені у післяреєстраційнийперіод.

^§ Частота побічних реакцій представлена за розрахунковою верхньою межею 95 % довірчого інтервалу із застосуванням «правила трьох».

^† Побічні реакції зареєстровані для терапевтичної групи СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Синдроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Припинення терапії сертраліном(особливо у разі різкого припинення прийому препарату) часто супроводжується симптомами відміни. Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), розлади сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривожності, нудота та/або блювання, тремор та головний біль. Ці симптоми, як правило, мають легкий або помірний ступінь тяжкості та минають самостійно, проте в окремих випадках можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим у разі припинення лікування сертраліном(якщо продовження терапії не передбачене) рекомендовано поступово знижувати дозу препарату (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Застосування пацієнтам літнього віку

Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну(СІЗЗСН), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатрієміїу пацієнтів літнього віку, в яких ризик розвитку цієї побічної реакції підвищений (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування дітям

У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був загалом подібний до того, що спостерігався у дослідженнях за участю дорослих. У ході контрольованих клінічних досліджень (кількість пацієнтів, які приймали сертралін, становила 281) були зареєстровані нижчезазначені побічні реакції.

Дуже часто (≥ 1/10): головний біль (22 %), безсоння (21 %), діарея (11 %) та нудота (15 %). Часто (від ≥ 1/100 до < 1/10): біль у грудях, маніакальні стани, пірексія, блювання, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення,гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні кошмари, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висип, акне, носова кровотеча, метеоризм.  

Нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100): подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»),суїцидальніспроби, судоми, екстрапіраміднийрозлад, парестезія, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функцій печінки, підвищення рівня аланінамінотрансферази, цистит, простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, нудота, гематурія, пустульозне висипання, риніт, травма, зниження маси тіла, посмикування м’язів, патологічні сновидіння, апатія, альбумінурія,полакіурія, поліурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, припливи.

Частота невідома: енурез.

Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів

За даними епідеміологічних досліджень, проведених переважно за участю пацієнтів віком від 50 років, встановлено підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримують терапію селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або трициклічними антидепресантами. Точний механізм, що зумовлює зростання цього ризику, наразі не встановлений.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження за співвідношенням користі та ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконаглядуза посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 14 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 1 або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ЗАТ Фармацевтичний завод ЕГІС.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

9900 м. Керменд, вул. Матяш кірай, 65, Угорщина.