Слова щирої подяки

Так склалося, що не дивлячись на вчасно зроблені мною (двічі Пфайзером) і дружиною (двічі Коронаваком) вакцинаціями, ми не вберіглися від зараження коронавірусом. Дружина на тиждень раніше, а я вже через тиждень у спадщину.
Довелося шпиталізуватися до Київської міської клінічної лікарні № 12 у Печерському районі. Спочатку дружині, а потім настала і моя черга. Обидва шпиталізувалися на межі прийнятного ризику. Нам з нею по 73 роки і маємо досить серйозні діагнози. В мене перенесена операція на серці, у дружини онкологія. Антивакцинаторам наголошую, як би не вчасне вакцинування, наврад чи з відси вибралися.
Побачили пандемію не по телевізору, не з балачок на вулицях, а з середини. Всі приміщення: палати, навчальні класи і кабінети, їдальня переповнені ліжками з тяжкохворими, з яких 90% не вакциновані і за два дні трьох перевели в реанімацію, з якої вони вже не повернулися, то все сприймається зовсім по іншому. Треба чітко усвідомити, що вакцинація не захищає, вона лише спрощує перебіг та лікування хвороби.
А тепер про головне. Про колектив медичних працівників лікарні. Зразу відмічу і прошу всіх, звертатися до цих людей лише з Великої літери. Низьколінний Вам уклін усім без винятку: санітарочкам, медичним сестричкам, черговим і лікуючим лікарям. Але висловлю слова максимальної подяки і персонально. Лікуючим лікарям: Наталії Вікторівні Автомеєнко, яка вразила мене стурбованим дзвінком мені додому і поінформувала про стан дружини; Олегу Івановичу Палію, моєму лікуючому лікарю, який стільки приділив мені уваги, турботи, чуйності, професіоналізму, що набрався впевненості, що він мене не віддасть хворобі, Дарині Вікторівні Остаповській, яка підмінила на період чергування Олега Івановича і доклала багато зусиль щодо мого лікування. Не обійду стороною та висловлю слова подяки завідувачці відділення Світлані Олександрівні Яремовій. Я точно знаю як не просто поєднувати адміністративні функції з професійними медичними і тримати колектив у гармонічній єдності. Ну і безумовно медичним сестричкам: Альоночці Литвиненко, Світланочці Сущенко, Аліночці Вороневич. Молоді, красиві, талановиті, енергійні, наче з моторчиками. У Вас велика перспектива, у Вас глибока душа і гаряче самовіддане обраній професії серце.
Коли бачиш і відчуваєш таких людей, самі собою, щиро від усього серця хочеть проголосити: СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ МЕДИЧНОГО ФРОНТУ СЛАВА!!!