Я буду боротися за свої 20% - дуже важливо зробити правильний вибір клініки і лікаря

Коли я отримав свій діагноз – рак сечового міхура у стадії, на якій задля шансу виживання показане повне видалення міхура, зрозумів, що мого «життя до» більше не буде. Що, навіть якщо вдасться подолати онкологію, мене чекає пожиттєве носіння двох сечозбирачів, внаслідок виведення сечоводів на живіт. Саме на таку операцію мене одразу зорієнтували лікарі.

На запитання про пластику відповіли, що таку складну довготривалу операцію не кожен зможе витримати і що сама операція дуже часто закінчується важкими ускладненнями, звучало слово «перитоніт».

Як аргумент ще була наведена світова статистика 80% з ускладненнями на 20% успішних.

Нічого поганого не хочу сказати про лікарів, які мене «вели». Це авторитетні фахівці, які добре виконують свою роботу, які слідкують за тенденціями в сучасній урології, які допомагають безлічі людей, витрачаючи не тільки робочий, а й свій вільний час. І вони, як будь-яка людина, мають право на свій погляд на ту чи іншу проблему.

Наведену статистику я сприйняв дуже серйозно, але чим далі тривали обстеження, в мені міцніла впевненість, що я буду боротися за свої 20%.

І що дуже важливо зробити правильний вибір клініки і лікаря, який проведе операцію.

Свій вибір я зупинив на Клініці Сучасної Урології професора Стаховського Едуарда Олександровича, який своє життя присвятив онкоурології, який першу операцію на пластиці міхура зробив ще у 1992 році. Великий досвід, велика практика – ось, що мало стати запорукою успіху. І я радий, що не помилився з вибором.

Операцію свою я проспав. Працювали 4,5 години. Професор зі своїми колегами, онкологами і урологами. Велика подяка їм за їх працю.

Вдячний анестезіологам, що виконали не тільки своєчасне «відключення», а й вдале пробудження, а в подальшому успішний підйом на ноги і відновлення організму.

Дякую медичним сестричками, що разом з лікарями забезпечили мою реабілітацію, за численні крапельниці, уколи, перев'язки, за щиру людську турботу про мене, яку я відчував щодня.

Дякую санітарочкам, чиїми стараннями і палати, і клініка в цілому сяють чистотою. І сходи з квітами створюють атмосферу ботанічного саду.

Дякуючи Богу, гістологія показала, що й мене рак не вийшов за межі міхура. Звичайно, спостерігатися буде потрібно. Повна реабілітація, тренування нового міхура триватиме місяці. Але я вірю, що в мене таки буде «життя, як до».