Ганницька Тетяна Андріївна

Робота з онкологічними хворими дуже складна, як фізично так і психологічно, та тільки не для недолікаря Ганницька Тетяна Андріївна, я не знаю навіщо ця особа вибрала шлях медицини, якщо у неї елементарно немає ні душі, ні серця до пацієнтів.
Ніхто не вимагає приділяти багато уваги, ніхто не вимагає багато часу, але поводитись як людина взагалі з людьми з такою хворобою можна?
У мами була 4 стадія раку матки, я її донька, також медик, і я все чудово розуміла, що справи у нас погані, лікувались у лікаря Зуб Олександр Валерійович, і ось він направляє нас на консультацію до цієї мерзоти, яка прямо в обличчя каже мамі, що у вас немає шансів на життя, хімію вам капати не можна, оскільки показники крові були не в нормі, їдьте додому і чекайте свого часу, після цього у мами опустились руки, хоч якби я не старалася з нею говорити, у неї в голові була одна фраза цієї особи, мама перестала боротись за життя, я розумію, що врятувати маму, як би мені не хотілось я вже не могла, але навіщо так грубо? навіщо забирати останню надію на життя у людини, уявіть сказати людині що у тебе немає шансів жити..
В підсумок я хочу сказати що наразі сама працюю з онкологічними пацієнтами і точно знаю як не потрібно говорити з людьми, які так боряться за життя
а цій особі бажаю щоб колись у житті з нею або з її рідними людьми поводились так само як вона поводилась з моєю мамою