Фармакодинаміка
Лівоком - комбінований протипаркінсонічний препарат, до складу якого входять леводопа - метаболічний попередник дофаміну, який на відміну від останнього проходить через гематоенцефалічний бар'єр, і карбідопа - інгібітор декарбоксилази ароматичних амінокислот.
Внаслідок декарбоксилювання леводопа в тканинах головного мозку перетворюється на дофамін, заповнюючи його дефіцит і тим самим зменшуючи вираженість симптомів паркінсонізму. Леводопа зменшує вираженість багатьох симптомів хвороби, особливо ригідності та брадикінезії. Зменшує тремор, дисфагію, сіалорею, ортостатичну нестійкість, пов'язаних із хворобою та синдромом Паркінсона.
Однак значна частина прийнятої внутрішньо леводопи перетворюється на дофамін поза мозком і не проходить через гематоенцефалічний бар'єр.
Карбідопа, яка не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, перешкоджає екстрацеребрального декарбоксилювання леводопи, збільшуючи таким чином кількість леводопи, що потрапляє в мозок, і перетворюється там на дофамін.
Перевагами комбінованого препарату є найкраща порівняно з леводопою терапевтична дія та сприйнятливість хворими; менш виражені побічні ефекти, оскільки для досягнення терапевтичної дії застосовують леводопу у нижчих дозах.
Препарат забезпечує терапевтично ефективний тривалий рівень леводопи у плазмі крові. Карбідопа перешкоджає дії піридоксину гідрохлориду (вітамін В6), що прискорює периферичний метаболізм леводопи.
Фармакокінетика. Активні компоненти, що входять до складу препарату, піддаються ряду перетворень. Леводопа добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту, переважно в тонкому кишечнику. Розподіляється між органами та тканинами. Леводопа піддається складним метаболічним перетворенням, основним з яких є декарбоксилювання її з утворенням дофаміну, норадреналіну та адреналіну, що виділяються нирками. Близько 80% леводопи виводиться із сечею, в основному у вигляді дигідроксифенілоцтової та гомованілінової кислот. Менш 1% виводиться у незміненому вигляді. T½ леводопи з плазми крові – близько 1 години, у присутності карбідопа T½ зростає до 2 год.
Карбідопа (альфа-метилдофагідразин) після прийому внутрішньо швидко, але не повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Розподіляється в організмі, не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Близько 50% у незміненому вигляді та у вигляді метаболітів виділяється нирками.
Лівочок ретард. Лівоком ретард є комбінацією інгібітора декарбоксилази карбідопи та метаболічного попередника дофаміну леводопи у формі таблеток пролонгованої дії на полімерній основі.
Лівоком ретард особливо показаний для зменшення періоду загальмованості у пацієнтів, яких раніше лікували звичайною комбінацією леводопи з інгібітором декарбоксилази і які мають прояви дискінезії та рухових флюктуацій.
Фармакокінетика Левокому ретард. Фармакокінетика таблеток пролонгованої дії вивчалася у пацієнтів із хворобою Паркінсона. Абсорбція леводопи після застосування леводопи/карбідопи 200/50 мг з повільним вивільненням триває більше 4-6 годин.
Біодоступність леводопи з таблеток пролонгованої дії (що містять леводопу/карбідопу) становить близько 70% порівняно з таблетками у формі зі швидким вивільненням. У зв'язку з цим добова доза леводопи у таблетках леводопи/карбідопи пролонгованої дії має бути вищою, ніж у таблетках зі швидким вивільненням.
Середній час досягнення Cmax у плазмі для таблеток пролонгованої дії 200/50 мг становить близько 2 год.
Прийом їжі не впливає на абсорбцію леводопи, але знижує біодоступність карбідопи на 50%, а Cmax у плазмі – на 40%. При цьому зниження рівня карбідопи у плазмі крові не має клінічного значення.
У присутності карбідопа леводопа метаболізується до амінокислот і меншою мірою - до похідних катехоламінів.
Усі метаболіти виділяються нирками.
Лівоком: хвороба Паркінсона, синдром Паркінсона.
Лівоком ретард: хвороба Паркінсона, симптоматичний паркінсонізм.
Лівоком застосовують у дорослих внутрішньо. Оптимальну добову дозу препарату слід ретельно підбирати для кожного пацієнта.
Пацієнти, які не приймають леводопу: для хворих, які починають лікування препаратом Левоком, початкова доза становить 1/2 таблетки 1-2 рази на добу після їди. При необхідності дозу підвищують поступовим додаванням ½ таблетки щодня або через день до отримання оптимального терапевтичного ефекту.
Терапевтична відповідь на препарат спостерігається протягом одного дня, інколи ж після однієї дози. Повна ефективна доза досягається протягом 7 днів порівняно з тижнями та місяцями застосування леводопи окремо.
Пацієнти, які приймають леводопу: прийом леводопи слід припинити принаймні за 12 годин (24 години для повільного вивільнення) до початку лікування препаратом Левоком. Найпростіший спосіб - прийом препарату вранці, причому вночі леводопу не застосовують. Доза препарату повинна містити приблизно 20% від попередньої щоденної дози леводопи.
Початкова доза: пацієнти, які отримують більше 1500 мг леводопи на добу, повинні починати з дози препарату – 1 таблетка 3-4 рази на добу.
Підтримуюча терапія: терапія препаратом Левоком повинна бути індивідуальною та коригуватися поступово відповідно до терапевтичного ефекту.
При необхідності дозу можна збільшити до 1 таблетки 3-4 рази на добу. При необхідності дозу можна збільшувати на 1 таблетку на добу або через добу. Максимальна добова доза Левокому – 8 таблеток (200 мг карбідопи та 2 г леводопи).
Пацієнти, які приймають інші інгібітори декарбоксилази: при переході пацієнта з комбінації леводопи з іншими інгібіторами декарбоксилази застосування цих препаратів слід припинити за 12 годин до початку застосування препарату Левоком. Починати слід з дози препарату Левоком, яка забезпечить таку ж кількість леводопи, що й у комбінації леводопа/інші інгібітори декарбоксилази.
Пацієнти, які приймають інші протипаркінсонічні препарати: при введенні Левокому прийом інших протипаркінсонічних засобів може бути продовжений, хоча їхня доза повинна бути скоригована лікарем відповідно до інструкцій із застосування.
Комбінація препарату з інгібіторами МАО типу Б здатна підвищити ефективність препарату в контрольованих випадках акінезії та/або дискінезії.
Пацієнти похилого віку: цей препарат застосовують у пацієнтів похилого віку.
Лівочок ретард. Таблетки пролонгованої дії можна ділити, проте не слід розжовувати, щоб зберегти властивості препарату.
Оптимальну добову дозу препарату слід ретельно підібрати для кожного пацієнта. У процесі добору дози за станом пацієнта повинен бути встановлений постійний контроль, особливо при виникненні або посиленні таких побічних явищ, як нудота та патологічні мимовільні рухи, зокрема, дискінезія, хорея або дистонія. Раннім проявом передозування може бути блефароспазм.
Пацієнти, які раніше не приймали препарати леводопи. Рекомендована початкова доза становить 1 таблетку пролонгованої дії 2-3 рази на добу і не повинна перевищувати 3 таблетки (600 мг леводопи) на добу. Між прийомами окремих доз інтервал повинен становити щонайменше 6 год.
Рекомендації щодо режиму дозування у пацієнтів, які застосовують препарати леводопи з інгібітором декарбоксилази зі швидким вивільненням. Перехід на прийом препарату Лівоком ретард повинен відбуватися при призначенні в дозах, що дозволяють збільшити добову дозу леводопи не більше ніж на 10%, хоча може виникнути необхідність підвищення добової дози леводопи порівняно з попередньою терапією на 30%.
Інтервал між прийомами окремих доз слід збільшити до 4-12 годин.
Рекомендації щодо переходу з прийому таблеток леводопи/карбідопи зі швидким вивільненням на таблетки Лівоком ретард пролонгованої дії наведено в таблиці.
Пацієнти, які отримують монотерапію леводопою (без інгібітору декарбоксилази). Між останнім прийомом леводопи та першим прийомом Левокому ретард має пройти не менше 8 годин.
У пацієнтів з легким та помірним перебігом захворювання рекомендована початкова доза становить 1 таблетку Левокому ретард (200/50 мг) 2 рази на добу.Добір дози. Після початку терапії доза та інтервали прийому можуть бути збільшені або зменшені залежно від терапевтичного ефекту. Для більшості пацієнтів ефективні дози леводопи 400-1600 мг на добу, які розподіляють на кілька прийомів з інтервалом 4-12 год. застосовуватись, але зазвичай не рекомендуються.
При необхідності скоротити інтервал між прийомами доз Левокому ретард (<4 год) та/або дози, які приймає пацієнт, слід пам'ятати, що дози не є рівномірними протягом доби, нижчі дози рекомендують приймати наприкінці дня.
У порівнянні з таблетками леводопи/карбідопи зі швидким вивільненням ефект першої дози, прийнятої вранці, може бути відстрочений у деяких пацієнтів на 1 год.
Добір дози здійснюється з інтервалом не менше 2-4 днів. Залежно від тяжкості захворювання оптимального терапевтичного ефекту можна досягти протягом 6 місяців лікування.
Підтримуюча доза. Оскільки прояви хвороби Паркінсона у процесі лікування можуть змінюватись, рекомендується регулярна рутинна оцінка стану пацієнтів. У цьому може знадобитися корекція дози препарату.
Застосування при порушенні функції печінки та нирок. Корекція дози не потрібна.
встановлена гіперчутливість до будь-якого компонента препарату; закритокутова глаукома; одночасне застосування з неселективними інгібіторами МАО (за винятком окремих інгібіторів МАО типу Б у рекомендованих дозах, наприклад, селегіліну гідрохлорид; див. ВЗАЇМОДІЮ); ці препарати необхідно відмінити за 2 тижні до призначення Левокому/Лівокому ретард); недіагностовані шкірні захворювання чи меланома в анамнезі; тяжкі психози.
при застосуванні леводопи/карбідопи частіше виникають побічні ефекти, спричинені центральною нейрофармакологічною активністю дофаміну: дискінезії (включаючи хорееподібну) дистонічну та інші мимовільні рухи, нудота. Посмикування м'язів і блефароспазм можуть бути ранніми ознаками зниження дози препарату. Вони зникають при зниженні дози або у процесі лікування.
Інші побічні реакції, про які повідомлялося у зв'язку із застосуванням леводопи або її комбінації з карбідопою, наведені нижче.
З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, екстрапірамідні та рухові розлади, брадикінезія, феномен «включення-вимкнення» (може розвинутися через кілька місяців і навіть років після початку лікування леводопою і, мабуть, пов'язаний із прогресуванням захворювання (у таких випадках може знадобитися корекція).
доз та інтервалів між ними)), парестезії, судоми, схильність до непритомності, втрата свідомості, атаксія, посилення тремору рук, міоспазм, втрата чутливості, тризм, падіння, порушення ходи, злоякісний нейролептичний синдром (який проявляється у вигляді лихоманки та м'язової ту , активація прихованого синдрому Бернара - ГорнераЗ боку психіки: зміна психічного статусу (включаючи параноїдальні думки та транзиторний психоз), депресія з розвитком суїцидальних намірів або без них, деменція, сплутаність свідомості, безсоння, нічні кошмари, галюцинації, марення, збудження, занепокоєння, ейфорія дезорієнтація, схильність до азартних ігор.
З боку органів чуття: диплопія, мідріаз, окулогірний криз, помутніння зору.
Серцево-судинна система: порушення серцевого ритму, посилене серцебиття, ортостатичні порушення, включаючи ортостатичну гіпотензію, артеріальну гіпертензію, флебіт, судинний набряк.
З боку системи крові та лімфатичної системи: лейкопенія, гемолітична та негемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
З боку дихальної системи: загрудинний біль, захриплість голосу, задишка, порушення дихання.
З боку травного тракту: блювання, сухість і гіркота в роті, глоссалгія, сіалорея, дисфагія, бруксизм, напади гикавки, біль у животі, запор, діарея, диспепсія, метеоризм, шлунково-кишкова кровотеча, виразка дванадцятипалої.
З боку обміну речовин: анорексія, зменшення чи збільшення маси тіла.
З боку імунної системи: кропив'янка, свербіж, набряк Квінке, пурпура Шенлейна - Геноха.
З боку шкірних покровів: припливи крові до обличчя, підвищена пітливість, висипання, набряки, забарвлення поту в темний колір, випадання волосся.
З боку сечостатевої системи: затримка сечовипускання, нетримання сечі, забарвлення сечі у темний колір, пріапізм, підвищення лібідо, гіперсексуальність.
Інші: астенія, слабкість, стомлюваність, нездужання, раптове загострення супутніх захворювань, біль голови, гіперемія, злоякісна меланома.
Лабораторні тести: можуть відзначати відхилення від норми різних лабораторних тестів, зокрема ЛФ, АлАТ та АсАТ, ЛДГ, білірубіну, сечовини, креатиніну, сечової кислоти та позитивна реакція Кумбса. Можливе зниження рівня гемоглобіну та показників гематокриту, підвищення рівня глюкози у плазмі крові, кількості лейкоцитів та бактерій у сечі, гематурія.
Лівоком/Лівоком ретард не застосовується для усунення екстрапірамідних реакцій, спричинених лікарськими засобами, а також не рекомендується для лікування хореї Гентінгтона.
Препарат не слід застосовувати при протипоказаннях до застосування симпатоміметиків.Усі пацієнти, які приймають препарат, повинні перебувати під ретельним наглядом виявлення психічних змін, депресивного синдрому з супутніми суїцидальними намірами. Пацієнти з психозом (зокрема в анамнезі) потребують особливої уваги. При посиленні психотичної симптоматики Лівоком/Лівоком ретард необхідно скасувати.
Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з тяжкими серцево-судинними захворюваннями, тяжкими захворюваннями легень, бронхіальною астмою, психічними порушеннями, судомним синдромом, відкритокутовою глаукомою, виразковою хворобою шлунка та/або дванадцятипалої кишки в анамнезі (через ймовірність виникнення кровотечі. ), при захворюваннях нирок, печінки та органів ендокринної системи. З обережністю призначають також пацієнтам, які недавно перенесли інфаркт міокарда за наявності передсердної, вузлової або шлуночкової аритмії. У таких пацієнтів потрібне спостереження за станом серцево-судинної системи, особливо при визначенні початкової дози.
Під наглядом повинні бути пацієнти, у яких при застосуванні препарату з'явилися гіперкінези хореоатетоїдного типу. Лівоком/Лівоком ретард в деяких випадках може викликати рецидиви гіперкінезів та психічні порушення, що може бути наслідком підвищення рівня дофаміну в головному мозку та потребує зниження дози препарату. Якщо необхідно призначити психотропні препарати, слід враховувати можливість послаблення протипаркінсонічного ефекту Левокому в таких випадках. Пацієнтів із хронічною відкритокутовою глаукомою лікувати препаратом можна за умови систематичного офтальмологічного контролю та моніторингу внутрішньоочного тиску.
У разі відміни препарату дозу поступово знижують, при цьому слід ретельно спостерігати за станом пацієнта.
При раптовому припиненні лікування можливий розвиток симптомокомплексу, подібного до злоякісного нейролептичного синдрому, який проявляється м'язовою ригідністю, підвищенням температури тіла, психічними розладами та підвищенням рівня КФК у плазмі крові. Тому при різкому зниженні дози або відміні препарату необхідно встановити ретельний контроль за станом пацієнтів, особливо якщо вони приймають антипсихотичні засоби.
Якщо необхідно провести операцію із застосуванням загального наркозу, Лівоком/Лівоком ретард напередодні скасовують. Прийом препарату відновлюють після операції, щойно пацієнт зможе його приймати.
У період застосування препарату необхідно регулярно контролювати функціональний стан печінки, нирок, серцево-судинної системи та системи кровотворення.
Леводопа може спричинити сонливість та раптові епізоди сонливості. Випадки виникнення раптових епізодів сонливості під час денної активності рідкісні. Однак пацієнтів необхідно інформувати про можливе виникнення таких симптомів, а при їх появі слід розглянути можливість зниження дози або відміни лікування.
Відомо, що пацієнти із хворобою Паркінсона мають підвищений ризик розвитку меланоми. Незрозуміло, чи пов'язаний цей ризик з хворобою Паркінсона або іншими факторами, такими як прийом препаратів для лікування хвороби Паркінсона. Тому рекомендується постійно стежити за станом шкіри для виявлення можливої меланоми та періодично проходити обстеження шкіри у кваліфікованого спеціаліста (наприклад, дерматолога) під час лікування Левокомом/Лівокомом ретард.
Препарати леводопи з карбідопою можуть викликати хибнопозитивну реакцію на кетонові тіла у сечі при використанні тестових смужок. Ця реакція не змінюється під час кип'ятіння проб сечі.
Помилково-негативні результати можуть бути отримані при використанні глюкозооксидазного методу визначення глюкозурії.
Період вагітності та годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності та годування груддю. Для запобігання виникненню негативних реакцій у дітей слід прийняти рішення або про припинення годування груддю, або про припинення прийому препарату з огляду на необхідність його прийому для матері.
Діти. Безпека препарату для дітей не встановлена, тому його не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.
протипоказане одночасне застосування з неселективними інгібіторами МАО. Ці препарати необхідно відмінити за 2 тижні до призначення Левокому/Лівокому ретард.
Слід бути обережним при одночасному застосуванні Левокому/Левокому ретард з іншими лікарськими засобами.
При одночасному застосуванні з деякими гіпотензивними засобами Лівоком/Лівоком ретард може спричиняти симптоми ортостатичної гіпотензії, що вимагає на початку лікування препаратом корекції дози гіпотензивних засобів.
При одночасному застосуванні Левокому/Лівокому ретард із трициклічними антидепресантами можливі побічні реакції, включаючи АГ та дискінезію.
Лівоком може застосовуватися разом з антихолінергічними засобами, що мають синергічну дію з леводопою щодо зменшення тремору.
Проте їхнє поєднане застосування може посилювати мимовільні рухові порушення. Антихолінергічні засоби можуть впливати на абсорбцію леводопи та, відповідно, на відповідь пацієнта на лікування. У таких випадках потрібна корекція дози препарату.Разом із препаратом можуть застосовуватися антагоністи дофаміну, амантадин. Якщо ці засоби призначають додатково до терапії Левокомом/Лівокомом ретард, може знадобитися корекція дози останнього.
Сполучена терапія з селегіліном може призвести до тяжкої ортостатичної гіпотензії, не характерної для Левокому/Лівокому ретард.
Антагоністи дофамінових D2-рецептрів (наприклад, фенотіазини, бутирофенони, рисперидон) та ізоніазид можуть знизити терапевтичний ефект Левокому.
Папаверин та фенітоїн можуть послаблювати протипаркінсонічний ефект Левокому/Левокома ретард.
Метоклопрамід підвищує концентрацію леводопи у плазмі крові.
Препарати заліза можуть пригнічувати всмоктування леводопи.
Симпатоміметики можуть потенціювати серцево-судинні побічні ефекти леводопи.
Поєднане застосування інгібіторів катехолометилтрансферази (толкапон, ентакапон) та леводопи/карбідопи може підвищувати біодоступність леводопи.
Лівоком/Лівоком ретард можна застосовувати з іншими протипаркінсонічними засобами, що не містять леводопа.
У пацієнтів, які дотримуються дієти з високим вмістом білків, відзначається зменшення всмоктування препарату.
Препарат можна застосовувати пацієнтам із паркінсонізмом, які приймають вітамінні препарати, що містять піридоксину гідрохлорид (вітамін В6).
симптоми: ранні ознаки - посмикування м'язів, блефароспазм; АГ, підвищення ЧСС, погіршення апетиту; сплутаність свідомості, тривожне збудження, безсоння, занепокоєння.
Лікування: у перші години після передозування необхідно штучно викликати блювання, екстрено промити шлунок. Симптоматична терапія: інфузії призначають із обережністю, звертають увагу на прохідність дихальних шляхів; з появою аритмії застосовують відповідне лікування під контролем ЕКГ. Значення діалізу на лікування при явищах передозування не вивчено. Застосування піридоксину є неефективним.
Одна таблетка містить (діючі речовини): леводопи – 250 мг; карбідопа - 25 мг.
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, індигокармін барвник (Е 132), магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна.
Зберігати в оригінальній упаковці за температури не вище 25 °С.
| Назва: | ЛЕВОКОМ |
| Код АТХ: | N04BA02 - Леводопа+Карбидопа |
Medcentre.com.ua Медичний інформаційний ресурс 
