Про медичну етику тут не чули, принизливе ставлення до пацієнтів. Солідарність лікарів лише в тому, щоб виставити пацієнта ідіотом.

⁩4 роки тому в мене виявили кісту яєчника і порадили звернутися до Сумцова Д. Г. Він в свою чергу направив в Сілмед, тобто туди, де він оперує. Я прийшла спочатку на прийом до терапевта, вона побачила в мене порізи на руках і сказала, що мені треба буде сказати про це анестезіологу, щоб він врахував і розрахував правильно анестезію для мене. На свою голову я послухала, хоча раніше нікому нічого не говорила і переносила наркоз нормально і він вів себе досить нахабно і жартував недоречно, коли опитував (Землюк М. М.), що не полегшило хвилювання перед операцією. Так от на порізи він взагалі почав глумитися, сказав, що в мене "дурь в голове" і "это все было из-за мальчиков. сейчас же все нормально", після цього я тупо впала в ступор від такого відношення, бо була в шоці, що мене так принизили ще й при іншій пацієнтці (останні порізи в мене були за рік до операції, мені було 25 і це результат моєї психологічної травми з дитинства, а не "мальчікі", і ні, навіть по сьогодні все не нормально). Я була перша в черзі на операцію і було страшно йому чимось докоряти, бо він і так не зовсім врівноваженим здавався, а за мною ще були люди, та і за себе страшно було (без поняття чи можна було просити заміни анестезіолога, я злякалася і просто плила по течії). З іншою дівчиною вів себе так само нахабно, коли вийшов обидві були в шоці. Далі вже коли мене повели на операцію, можете собі уявити картину, коли ти лежиш на операційному столі без спідньої білизни з розсунутими ногами в боки, бо це гінекологічна операція, сам факт того, що в такому положенні знаходися при людях, яких зовсім не знаєш - неймовірно дискомфортно, але коли тобі при цьому даються команду "улыбнись" (той самий анестезіолог) таким тоном, наче собаці вказують, що робити - комфортніше, дуже м'яко кажучи, не стає. Після всього цього хотілося просто якнайскоріше повернутися додому, щоб не бачити всіх цих людей (хоча дівчата медсестри хороші були, чуйні і уважні). Розказала про все чоловікові, коли вже наодинці були вдома, він обурився, подзвонив головному лікарю і виговорив що накипіло. Після цього мені подзвонив Ніколаєнко Р. М. і запитався про те, що сталося, я наївно подумала, що вони хочуть зрозуміти, що сталося, а виявилося, що він просто хотів знайти спосіб прикрити свою дупу і своїх підопічних, бо коли мене викликав Сумцов, з'ясувалося, що йому Ніколаєнко доніс, що я була незадоволена тим, що мені довелося "снять трусы перед операцией" (це він так переклав ситуацію на операційному столі, коли мені команду "улыбнись" давали). І це було ще одне приниження, людина у якої 2 вищих освіти + були операції не гінекологічні, навіть, коли доводилося роздягатися повністю, на стільки, виходить, тупа, що не здогадалася б, що на гінекологічній операції треба буде роздягатися. Тут в мене вже сьози почали йти, на що Сумцов сказав типу "давайте без слез, я не могу переносить женские слезы". Принизили мене купу разів, а я ще й маю підстроюватися, бо, бачте, йому не комфортно і слухати мене не дуже то й хотів, хоча з мого опису ситуації на операційному столі було ясно як сильно перекрутили мої слова. На жаль, моя велика проблема в тому, що я не вмію за себе постояти, просто замикаюся в таких ситуаціях і стараюся, щоб розмова швидше скінчилася погоджуючись з усім. Мені ще Сумцов дорікнув тим, що Землюку тепер премію не дадуть через мене, ходить бідний понурий весь тепер, хоча я знала, що це брехня, бо з головним лікарем це обговорювали і згодилися, що фін. стягнень з Землюка не треба, достатньо просто, щоб цей випадок обговорили на їх зібраннях, хоча він це стягнення і заслужив. Ще Сумцов сказав, що знав про мої порізи і
виявляється, я чомусь мала сказати йому про них і чомусь мала знати, що це його команда і він за їх дії відповідає...я це "мала" знати, щоб ви розуміли. Якщо це його команда і він знав, що я "емоционально неуравновешенная", то чий прокол, що він свого підопічного не навчив говорити з такими пацієнтами?
Кісту мені видалили, але при цьому за все моє життя мене так з гівном ніхто не змішував ні до, ні після цього і взяли за це 13000 грн. Я й до цього не дуже то довіряла лікарям, а тепер це кожного разу великий стрес, бо постійно готуєся до удару.