Українським лікарям надали безкоштовний доступ до сучасних медичних знань

Між науковими рекомендаціями та тим, що реально відбувається в українських лікарнях, досі існує велика прірва. Протоколи швидко застарівають, лікарі не завжди мають ресурси та умови, щоб їх виконувати, а пацієнти часто не довіряють новим підходам. Медичні експерти на дискусії, яку організувала Європейська медична лабораторія «Сінево», назвали ключові бар’єри, що заважають зробити доказову медицину реальним стандартом, а не теорією на папері.

На думку експертів, один із способів покращити ситуацію – колективні інструменти, як-то національні посібники та узагальнені рекомендації від провідних медичних фахівців. Новий підручник «Внутрішні хвороби» від «Сінево», PIEBM та медпорталу Empendium, презентований на події, має стати одним із таких інструментів, адже містить лише актуальні та доказові підходи до лікування, адаптовані до українського контексту вітчизняними медиками-науковцями.

«Лабораторна діагностика  – це невід’ємна складова доказової медицини. Перше видання підручника вже здобуло схвальні відгуки в медичній спільноті, а тепер ми доповнюємо його власним розділом, щоб зробити посібник ще доступнішим та зручнішим у використанні для українських лікарів. Саме так доказова медицина  ставатиме стандартом якісної медичної допомоги в Україні», – розповів заступник генерального директора «Сінево» в Україні Микола Скавронський.

Поступово ситуація із впровадженням медичних стандартів в Україні поліпшується. Тільки у військовій медицині їх кількість за три роки зросла з одного до 25. Проте ухвалення стандарту – це лише початок довгого шляху, на якому існують «людський фактор» як супротив змінам, так і імплементація в реальному практику, для якої важливо врахувати безліч точкових нюансів у кожному окремому медичному закладі.

«Доказова медицина не обмежується лише доступом до якісних джерел чи затвердженням клінічних настанов. Йдеться також про щоденну управлінську та командну роботу в кожному закладі. Формування стандарту – це лише початкова точка. Важливо, як його інтегрують у практику: хто відповідає за кожен етап, як вибудувано маршрут пацієнта, яку роль відіграє медичний директор, чи враховано кадрові та ресурсні можливості. Посібники з доказової медицини мають працювати, як елемент системного процесу, що формує культуру клінічного ухвалення рішень на основі актуальних даних, практичного досвіду і розуміння умов, у яких працює медична команда», – розповів заступник голови НСЗУ, кандидат медичних наук, дитячий анестезіолог і військовий лікар Сергій Лапоног.

Протоколи часто і швидко застарівають. Лікарям фізично складно услідкувати за всіма змінами у медичній науці. Обсяг сучасних медичних досліджень зростає шаленими темпами – щороку публікується близько двох мільйонів нових статей з оригінальними висновками та ще вдвічі більше вторинних.

«Стандарти насправді мають оновлюватись ледь не щорічно. Хоча по факту в Європі та США медичні настанови переглядають раз на три-чотири роки, інколи й раз на десять років. В Україні деякі не оновлювались десятиліттями. Якщо ми не будемо слідувати новому, то це призведе до зниження якості надання медичної допомоги і надзвичайно негативних наслідків. Тож питання запровадження доказовості навіть не стоїть – воно вже давно перезріло», – наголосив кандидат медичних наук, доцент кафедри внутрішніх хвороб стоматологічного факультету університету ім. Богомольця Ігор Свінціцький.

Видання «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини 2025/26» містить інформацію про лікування й діагностику хвороб всіх систем організму, а також дані про домедичну допомогу, окнологію та інші галузі медичних знань. Лікар може замовити посібник безкоштовно, звернувшись до «Сінево» через офіційний сайт.