Смерть пацієнтки

Моя сестра, Бобришева Олена, померла у хірургічному відділенні у лютому 2023 році у жахливих умовах і без бажання лікарів допомогти. Ні ліжок сучасних в хірургічному відділення, ні умов, ні ходунків, ні памперсів для лежачих, ні кнопок виклику, ні людського співчуття… Нянечки не встигають дивитися за кожним, багато важких зворих. Памперсів нема. Хоча в таких відділеннях це перша необхідність, бо люди лежачі.
При нашому нетривалому перебуванні померло дві літні жінки, які лежали в пролежнях на цих «сучасних ліжках для важко хворих» та які не мали належного догляду. Пам’ятаю, як якась літня нянька цього відділення підсувала під нерухоме тіло старенькоі пацієнтки судно з таким криком та нелюдською злістю, що мені стало моторошно. Бабуся-пацієнтка кричала, а та «нянечка» все сунула під нерухоме тіло холодне судно. Ця «нянька» навіть не знає, що жінку треба лише перевернути на бік і потім посадити на судно. Це якесь дикунство! Я показувала одній няні, як лежачому можна перестелити білизну, не піднімаючи його. Ви що!! Це ж важко хворі люди! Для них потрібен особливий догляд та витримка. Порядок у відділені та його роботу має створити заввідділеня!
Лікар, який мав опікуватися хворою Бобришевою, просто ігнорував іі. Навіть пролежні ніхто не обробляв сестрі-інваліду 1 групи. (Це тільки окремо домовлятися приходилось, коли я не могла приїхати).
Вона просто лежала і заживо гнила. Пролежні її виідали зі спини, а з живота весь час витікала рідина, яка подразнювала шкіру живота і робила його пунцового кольору. Я такого жаху в житті не бачила! Щоб поміняти сечовий катетер треба було довго вмовляти хірургів в ординаторській, аби хтось зголосився допомогти, бо всі сиділи та відвертали свої обличчя. Добре, що молодий хірург зголосився це зробити. З часом Бобришеву передали іншому лікарю, який хоч якось намагався допомогти та облегшити її стан. Та процес відліку вже був запущеним.
Я вже домовилася з клінікою в Німеччині, де її мали прооперувати. Вони ретельно оглянули всі останні аналізи і бралися за її порятунок. Ввечері, я навістила її, привезла поїсти, перестелила постіль та забрала у лікаря ще додаткові аналізи для кліники. На ранок о 9.00 я мала зустрітися зі спеціалістом та відвести його на огляд до сестри. Та вона померла о 5-їй.
Така історія. Хочу подякувати лише двом нянечкам, які співчували та по-людські ставилися до хворих.