Нервовий тик: причини, симптоми та лікування

Мабуть, у кожного час від часу буває нервовий тик ока або обличчя. Що це таке і чому виникає? Нервовий тик – це неперіодичні рухи або звуки, що не проходять, людина робить їх навіть тоді, коли не хоче робити, тобто це відбувається неконтрольовано.

Причини нервового тику

Причини нервового тику бувають двох типів: первинні та вторинні.

Первинні причини нервового тику. Такі симптоми виникають на фоні психогенних причин. Наприклад, людина у стані тривоги, у страху, стресі, депресії чи неврозі. Викликають нервовий тик також нервове виснаження, недосипання, хронічна втома чи постійна напруженість. Тобто м’язи обличчя скорочуються як наслідок розладів роботи нервової системи.

Часто нервові тики бувають у дітей 3-5 або 7-11 років. Лікарі кажуть, що це відбувається через слабкість психіки дітей у цьому віці. Якщо сіпаються м’язи у дітей молодше 3 років, це привід звернутися до невролога. Первинні тики у дітей – це наслідок психоемоційних травм, страхів, фобій, синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю тощо.

Вторинні (симптоматичні) причини нервового тику. Такі тики виникають як симптом проблем з обмінними процесами у мозку, уражень тканин, інфекцій, травм, інтоксикації, різних органічних патологій, вірусу герпесу тощо. Нервові тики у дітей можуть відбуватися через ускладнену вагітність матері, травми при пологах, порушення мозкового кровообігу, зараження глистами і навіть через неправильне харчування.

Окрім того, існують деякі спадкові моменти у розвитку м’язових нервових тиків (приклад – синдром Туррета). Ця хвороба зазвичай генетично спадкова, хоча у родичів може проявлятися у легкій формі (стискання пальців у кулак, періодичне сіпання ока тощо).

Симптоми нервового тику

Головний симптом нервового тику – це мимовільні судомні скорочення різних м’язів тіла. Якщо це тик на обличчі, то намагання зупинити його фізично, наприклад, заплющивши очі чи притиснувши м’яз пальцем, тільки посилюють скорочення.

Симптоми нервового тику залежать від того, які м’язи при цьому задіяні:

• найчастіше у людей буває мімічний нервовий тик, коли скорочуються м’язи обличчя. При цьому мимовільно посмикуються повіки, брови, чоло, щоки, ворушаться губи, відкривається рот або людина часто моргає;
• якщо це нервові тики голови, то у людини сіпаються шия, плечі, вона може неконтрольовано хитати головою;
• існує також вокальний нервовий тик, під час якого людина видає якісь звуки, щось вигукує і навіть лається чи виє;
• нервовий тик може також відбуватися у м’язах тіла: це неприродні рухи живота, тазу, грудної клітини тощо;
• якщо це нервовий тик кінцівок, людина підстрибує, тупотить ногами або плескає у долоні.

Діагностика нервового тику

Правильний діагноз може встановити лише профільний лікар. Якщо у вас сіпається око чи м’язи обличчя на фоні стресу або перевтоми, зазвичай це не потребує якогось лікування. Такі посмикування проходять самостійно або не особливо турбують людину. Але якщо тик поширюється на все більшу кількість м’язів обличчя або тіла, необхідна консультація невролога.

Щоб поставити діагноз «нервовий тик», мимовільні скорочення м’язів повинні відбуватися щодня протягом не менше року. Лікар призначить лабораторні аналізи, КТ або МРТ, електроенцефалографію. Якщо потрібно, людину направлять до вузьких спеціалістів (психіатра, кардіолога, ендокринолога чи онколога).

Як лікувати нервовий тик

Лікування нервових тиків може бути комплексним і зазвичай це комбінація методів, що спрямовані на зменшення симптомів та поліпшення якості життя. Ось деякі можливі методи лікування:

1. Психотерапія. Психотерапія, зокрема когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), може допомогти в управлінні стресом і навчанні методів релаксації, які допоможуть зменшити тики.
2. Препарати. Ліки можуть бути призначені для контролю симптомів нервових тиків, особливо якщо вони супроводжуються іншими розладами, такими як тривожність або депресія. Медикаментами можуть бути антипсихотичні засоби, антидепресанти або препарати, що зменшують збудливість.
3. Біофідбек. Цей метод передбачає навчання контролю за фізіологічними процесами, такими як серцевий ритм або м'язова напруга, за допомогою спеціальних приладів.
4. Здоровий спосіб життя. Збалансоване харчування, регулярна фізична активність і вправи для зменшення стресу можуть допомогти знизити інтенсивність тиків.
5. Соціальна підтримка. Важливо мати підтримку від близьких і друзів. Розуміння і прийняття нервових тиків також може сприяти зменшенню стресу, пов'язаного з цим розладом.
6. Медичні методи. У важких випадках, коли інші методи не ефективні, лікар може порадити процедури або хірургічний втручання.

Кожна людина може відреагувати на лікування по-різному, тому ідеальний план – виключно індивідуальний.