САЙРОНЕМ

Інструкція для застосування

Фармакологічні властивості

Меропенем – антибіотик для парентерального застосування з групи карбапенемів, має бактерицидну дію (пригнічує синтез клітинної стінки бактерій), легко проникає через клітинну стінку бактерій, стійкий до дії більшості бета-лактамаз.

На відміну від іміпенему меропенем практично не руйнується в ниркових канальцях, дегідропептидазою-1 (не потребує поєднання з циластатином - специфічним інгібітором дегідропептидази-1) і, відповідно, не утворюються нефротоксичні продукти розпаду, має високі афіни.

Бактерицидні та бактеріостатичні концентрації практично не відрізняються.

Взаємодіє з рецепторами - специфічними пеніцилінзв'язуючими білками на поверхні цитоплазматичної мембрани, гальмує синтез пептидогліканового шару клітинної стінки, пригнічує транспептидазу, сприяє вивільненню аутолітичних ферментів клітинної стінки, що в результаті викликає її пошкодження.

Спектр антибактеріальної активності меропенему включає більшість клінічно значущих грампозитивних і грамнегативних аеробних і анаеробних штамів бактерій:

Грампозитивні аероби:

Enterococcus faecalis (включаючи ванкоміцин-стійкі штами), Staphylococcus aureus (пеніцилінзонепродукуючі та пеніцилінозопродукуючі (метицилін-чутливі)); Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae (тільки пеніцилін-чутливі); Streptococcus pyogenes, Viridans group streptococci.

Грамнегативні аероби:

Escherichia coli, Haemophilusi nfluenzae (пеніцилінзонепродукуючі та пеніцилінозапродукуючі), Klebsiella pneumoniae, Neisseria meningitides, Pseudomonas aeruginosa, Proteus mirabilis.

Анаеробні бактерії:

Bacteroides fragilis, Bacteroides thetaiotaomicron, Peptostreptococcus spp.

Меропенем ефективний in vitro у відношенні нижчевказаних мікроорганізмів, проте клінічно його ефективність при захворюваннях, що викликаються цими збудниками, не доведена:

Грампозитивні аероби:

Staphylococcus epidermidis (пеніцилінзонепродукуючі та пеніцилінозапродукуючі (метицилін-чутливі)).

Грамнегативні аероби:

Acinetobacter spp., Aeromonas hydrophila, Campylobacter jejuni, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Haemophilus influenzae (ампициллин-устойчивые, пенициллиназонепродуцирующие штаммы), Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis (пенициллиназонепродуцирующие и пенициллиназопродуцирующие), Morganella morganii, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Salmonella spp., Serratia marcescens, Shigella spp., Yersinia enterocolitica.

Анаеробні бактерії:

Bacteroides distesonis, Bacteroides ovatus, Bacteroides uniformis, Bacteroides ureolyticus, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile, Clostridium perfringens, Eubacterium lentum, Fusobacterium spp., Prevotella bivia, Prevotella intermedia, Prevotella

Фармакокінетика

Внутрішньовенне введення протягом 30 хв 250 мг меропенему здоровим добровольцям створює Сmax дорівнює приблизно 11 мкг/мл, 500 мг - 23 мкг/мл і 1000 мг - 49 мкг/мл (залежності Сmax і площі під кривою «концентрація-час» від величини введеної дози не зазначено.

При збільшенні дози меропенему з 250 мг до 2000 мг кліренс зменшується з 287 до 205 мл/хв. При внутрішньовенному струменевому введенні протягом 5 хв 500 мг Сmax становить 52 мкг/мл, 1000 мг - 112 мкг/мл.

Сmax у плазмі після внутрішньовенного введення 1000 мг препарату протягом 2 хв, 3 хв, і 5 хв складають, відповідно, 110, 91 та 94 мкг/мл.

Через 6 годин після внутрішньовенного введення 500 мг концентрація меропенему в плазмі знижується до значень 1 мкг/мл і нижче.

При багаторазовому введенні меропенему з 8 годинним інтервалом пацієнтам з нормальною функцією нирок кумуляції препарату не спостерігається. Зазнає незначного метаболізму в печінці з утворенням єдиного неактивного метаболіту. У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 становить приблизно 1 год.

Зв'язок із білками плазми становить приблизно 2%.

Близько 70% внутрішньовенної дози меропенему виводиться нирками у незміненому вигляді протягом 12 годин. Концентрації меропенему в сечі, що перевищують 10 мкг/мл, підтримуються протягом 5 годин після введення дози 500 мг.

Меропенем добре проникає у більшість тканин та біологічних рідин організму, в т.ч. у цереброспінальну рідину у пацієнтів з бактеріальним менінгітом, досягаючи концентрацій, що перевищують необхідні для знищення більшості бактерій.

Особливості фармакокінетики у різних вікових групах

Фармакокінетика меропенему у дітей така сама, як у дорослих. T1/2 меропенему у дітей віком до 2 років приблизно 1,5-2,3 год, у діапазоні доз 10-40 мг/кг спостерігається лінійна залежність фармакокінетичних параметрів меропенему.

У пацієнтів похилого віку кліренс меропенему знижується, корелюючи зі зниженням кліренсу креатиніну.

Ниркова недостатність

Кліренс меропенему у пацієнтів з нирковою недостатністю корелює з кліренсом креатиніну. Таким хворим необхідна корекція дози. Виводиться при гемодіалізі.

Печінкова недостатність

Дослідження фармакокінетики у пацієнтів із захворюваннями печінки показали, що дані патологічні зміни не впливають на фармакокінетику меропенему.

Показання

Сайронем для внутрішньовенного введення показаний для лікування інфекційно-запальних захворювань у дітей та дорослих (монотерапія або у комбінації з іншими протимікробними засобами), викликаних одним або декількома чутливими до меропенему збудниками:

• інфекції нижніх дихальних шляхів (зокрема пневмонії, включаючи госпітальні);
• внутрішньочеревні інфекції (в т.ч. ускладнений апендицит, перитоніт, пельвіоперитоніт);
• інфекції сечовивідної системи (в т.ч. пієлонефрит, пієліт);
• інфекції шкіри та м'яких тканин (в т.ч. бешиха, імпетиго, вдруге інфіковані дерматози);
• інфекції органів малого тазу (в т.ч. ендометрит);
• бактеріальний менінгіт;
• емпіричне лікування (у вигляді монотерапії або комбінації з противірусними або протигрибковими засобами) при підозрі на інфекцію у дорослих пацієнтів з фебрильними епізодами з нейтропенією.

Досвіду застосування препарату у дітей з нейтропенією, первинним або вторинним імунодефіцитом немає.

Режим дозування

Сайронем вводять внутрішньовенно струминно протягом 5 хвилин (у розведенні стерильною водою для ін'єкцій з розрахунку 1 мл на 50 мг, або краплинно протягом 15-30 хвилин (у розведенні 50-200 мл сумісної інфузійної рідини)).

Сайронем можна розчиняти у наступних розчинах:

• 0,9% розчин хлориду натрію;
• 5% та 10% розчин декстрози;
• 5% розчин декстрози з 0,02% розчином натрію гідрокарбонату;
• 0,9% розчин хлориду натрію з 5% розчином декстрози;
• 5% розчин декстрози з 0,225% розчином натрію хлориду;
• 5% розчин декстрози з 0,15% розчином калію хлориду;
• 2,5% або 10% розчин манітолу.

Отриманий розчин є прозорою безбарвною або світло-жовтою рідиною. Сайронем не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

При розведенні Сайронему слід дотримуватися стандартного режиму асептики та антисептики. Розведений розчин перед введенням слід струсити. Усі флакони призначені лише для одноразового застосування.

Дорослі

Дози та тривалість терапії встановлюють залежно від типу та тяжкості інфекції та стану пацієнта.

Рекомендуються наступні добові дози:

• 500 мг внутрішньовенно кожні 8 годин при пневмонії, інфекціях сечовивідного тракту, інфекційно-запальних захворюваннях органів малого тазу, інфекціях шкіри та м'яких тканин;
• 1 г внутрішньовенно кожні 8 годин при госпітальних пневмоніях, перитоніті, при підозрі на бактеріальну інфекцію у пацієнтів з нейтропенією, а також септицемії.

При лікуванні менінгіту рекомендована доза становить 2 г кожні 8 годин.

Режим дозування у літніх пацієнтів

У пацієнтів похилого віку з нормальною функцією нирок або зниженням кліренсу креатиніну не нижче 50 мл/хв не потрібна корекція дози.

Режим дозування у дітей

Для дітей віком від 3 місяців до 12 років рекомендована доза для внутрішньовенного введення становить 10-20 мг/кг кожні 8 годин залежно від типу та тяжкості інфекції, чутливості патогенного мікроорганізму та стану пацієнта.

При менінгіті рекомендована доза становить 40 мг/кг кожні 8 годин.

Ефективність та переносимість препарату у дітей віком до 3 місяців не встановлена, у зв'язку з чим призначення Сайронема дітям цієї вікової категорії не рекомендується.

Немає досвіду застосування препарату у дітей із порушенням функції печінки та нирок.

Побічна дія

Місцеві реакції: запалення, тромбофлебіт, болючість у місці введення; некроз тканин із супутнім підйомом креатинфосфокінази (при внутрішньом'язовому введенні).

Системні реакції

• Алергічні реакції: * в окремих випадках можуть виникати системні алергічні реакції (гіперчутливість). Ці реакції можуть проявлятися у вигляді ангіоневротичного набряку та анафілактичного шоку, а також шкірного висипу, свербежу, кропив'янки. У поодиноких випадках можуть спостерігатися серйозні шкірні реакції, такі як багатоформна (ексудативна) еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
• Травна система: * болі в епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, холестатичний гепатит, гіпербілірубінемія, підвищення активності «печінкових» трансаміназ та лужної фосфатази, ЛДГ, рідко – кандидоз слизової оболонки порожнини рота, псевдом.

Серцево-судинна система: розвиток або посилення серцевої недостатності, зупинка серця, тахікардія або брадикардія, зниження або підвищення АТ, непритомність, інфаркт міокарда, тромбоемболія гілок легеневої артерії.

Система кровотворення: анемія, тромбоцитоз, еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопенія та нейтропенія (включаючи поодинокі випадки агранулоцитозу). У деяких пацієнтів можлива позитивна пряма чи непряма проба Кумбса, зменшення часткового тромбопластинового часу.

• Сечовидільна система: * дизурія, набряки, порушення функції нирок (гіперкреатинінемія, підвищення концентрації сечовини в плазмі), гематурія.

Нервова система: головний біль, парестезії, безсоння, підвищена збудливість, тривожність, депресія, порушення свідомості, галюцинації. Повідомлялося про розвиток судом, хоча їх причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням меропенему не доведено.

Інші: вагінальний кандидоз.

Протипоказання до застосування

• Підвищена чутливість до меропенему;
• Дитячий вік до 3 місяців.

З обережністю:

• при одночасному призначенні з нефротоксичними препаратами;
• особам із захворюваннями ШКТ (особливо страждаючим хронічними колітами), а також з тяжкою нирковою недостатністю;
• особам, які мали в анамнезі алергічні реакції на інші бета-лактамні антибіотики.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Вагітність

Безпека застосування меропенему у жінок під час вагітності не вивчалась. Дослідження на тваринах не показали будь-якої несприятливої дії на плід, що розвивається.

Сайронем не повинен застосовуватися під час вагітності, за винятком випадків, коли потенційна користь від його застосування для матері перевищує можливий ризик для плода.

Лактація

Меропенем визначається у грудному молоці тварин у дуже низьких концентраціях. Сайронем не повинен застосовуватися у жінок, які годують груддю, за винятком тих випадків, коли потенційна перевага від його застосування для матері перевищує можливий ризик для дитини. При застосуванні препарату під час лактації слід розглянути питання про припинення грудного вигодовування.

Застосування при порушеннях функції печінки

У хворих з печінковою недостатністю немає потреби у корекції дози (див. розділ «Особливі вказівки»).

Застосування при порушеннях функції нирок

У пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 51 мл/хв дози повинні бути скориговані згідно з розділом «Режим дозування».

Застосування у дітей

Препарат протипоказаний дітям віком до 3 місяців.

Особливі вказівки

Перед призначенням меропенему необхідно ретельно зібрати у хворого алергологічний анамнез, звернувши особливу увагу на переносимість інших бета-лактамних антибіотиків (потрібна обережність при призначенні хворим з реакціями гіперчутливості на них в анамнезі). При розвитку алергічних реакцій на Сайронем необхідне його скасування та вжиття відповідних заходів.

Застосування Сайронему у пацієнтів із захворюваннями печінки слід проводити під контролем активності сироваткових трансаміназ та рівня білірубіну в крові.

У процесі лікування можливий розвиток стійкості збудників, у зв'язку з чим тривале лікування проводять під постійним контролем розповсюдження резистентних штамів.

При появі невмотивованої діареї на фоні прийому меропенему необхідно враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту (токсин, який продукується Clostridium difficile, є однією з основних причин колітів, пов'язаних з антибіотиками), першим симптомом якого може бути розвиток діареї на фоні лікування.

При монотерапії Сайронемом інфекцій дихальних шляхів тяжкого перебігу, спричиненої Pseudomona saeruginosa, рекомендується регулярне визначення чутливості збудника.

Як і у разі застосування інших антибіотиків, на тлі Сайронема можливе зростання нечутливих до нього мікроорганізмів.

Застосування в педіатрії

Ефективність та безпека застосування Сайронему у дітей віком до 3 місяців не встановлена. Немає даних щодо застосування препарату у дітей із порушеною функцією печінки та/або нирок. Немає досвіду застосування меропенему у дітей з нейтропенією або первинним/вторинним імунодефіцитом.

Вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з технікою

Спеціальних досліджень щодо впливу Сайронема на швидкість психомоторних реакцій не проводилося, проте враховуючи спектр його фармакологічної активності не слід очікувати істотного впливу на здатність керувати автомобілем та іншою технікою.

Передозування

У зв'язку зі швидким виведенням препарату нирками передозування малоймовірне, але воно може виникнути під час лікування пацієнтів із порушенням функції нирок. Лікування передозування симптоматичне. У пацієнтів з нирковою недостатністю гемодіаліз ефективно виводить меропенем та його метаболіти.

Лікарська взаємодія

Меропенем фармацевтично несумісний із гепарином.

Ганцикловір підвищує ризик розвитку судин, що генералізуються.

Меропенем виявляє антагонізм при взаємодії з бета-лактамними антибіотиками.

Лікарські препарати, що блокують канальцеву секрецію, уповільнюють виведення та збільшують концентрацію меропенему у плазмі.

Спільне призначення меропенему з потенційно нефротоксичними препаратами збільшує ризик нефротоксичних реакцій.

Можливий вплив меропенему на зв'язок з білками плазми крові інших лікарських препаратів не вивчалося, проте з огляду на його слабкий афінітет (див. кінетику) до білків плазми крові, взаємодія з іншими препаратами на цьому рівні є малоймовірною.

Меропенем може знижувати концентрацію вальпроєвої кислоти у сироватці крові до субтерапевтичної, що може вимагати корекції її дози.

Форма випуску та склад

Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення.

Діюча речовина (1 флак): меропенем (у формі тригідрату) 1 г або 500 мг - залежно від дозування, вказаної на упаковці.

Умови зберігання та термін придатності

Список Б. У сухому місці, захищеному від світла, при температурі не вище 30°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.