Валодип містить два антигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску при есенціальній гіпертензії: амлодипін відноситься до класу антагоністів кальцію, а валсартан – до класу антагоністів ангіотензину II. Комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.
Амлодипін
Амлодипін пригнічує трансмембранне проникнення іонів кальцію в гладкі м'язи серця та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений прямим релаксаційним впливом на гладкі м'язи судин, що призводить до зменшення периферичного судинного опору та зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв'язується в дигідропіридинових та негідропіридинових місцях. Скорочення серцевого м'яза і гладких м'язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в ці клітини через специфічні іонні канали.
Після введення терапевтичних доз пацієнтам з есенціальною гіпертензією амлодипін спричиняє вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску в положеннях лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується суттєвою зміною швидкості серцевих скорочень або рівнів катехоламінів у плазмі при тривалому застосуванні.
Ефект корелює з концентраціями у плазмі у молодих та літніх пацієнтів.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну призводять до зниження ренального судинного опору та підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми без змін фільтрованої фракції або протеїнурії.
Вимірювання гемодинаміки серцевої функції у спокої та при навантаженні у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, загалом показало невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу на dP/dt та на лівошлуночковий та діастолічний тиск або об'єм. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не проявляв негативного інотропного ефекту при застосуванні терапевтичних доз у інтактних тварин і людей, навіть при сумісному введенні з бета-блокаторами.
Амлодипін не змінює функції синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності у здорових тварин або людини. У клінічних дослідженнях, у яких амлодипін застосовували у комбінації з бета-блокаторами пацієнтам з есенціальною гіпертензією або стенокардією, змін показників електрокардіограми не було зазначено.
Спостерігалися позитивні клінічні ефекти амлодипіну у пацієнтів із хронічною стабільною стенокардією, вазоспастичною стенокардією та ішемічною хворобою, підтвердженою ангіографічно.
Валсартан
Валсартан є активним та специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II, призначеним для внутрішнього застосування.
Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які рідко поширені та відповідальні за ефекти ангіотензину II. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має будь-якої часткової активності агоніста щодо АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно в 20000 разів) спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), відомий також під назвою кінінази II, який перетворює ангіотензин I на ангіотензин II і руйнує брадикінін. Не спостерігається жодних побічних ефектів, зумовлених брадикініном. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р<0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6% порівняно з 7,9%). відповідно). У пацієнтів, які раніше лікувалися інгібітором АПФ, розвивався сухий кашель, при лікуванні валсартаном це ускладнення було відмічено у 19,5 % випадків, а при лікуванні тіазидним діуретиком – у 19 % випадків, у той час як у групі хворих, які отримували лікування інгібітором. АПФ, кашель спостерігався у 68,5% випадків (Р<0,05). Валсартан не вступає у взаємодію та не блокує рецептори інших гормонів або іонних каналів, які, як відомо, відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.
Застосування препарату пацієнтам з гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.
У більшості пацієнтів після призначення внутрішньоразової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 годин.
Антигіпертензивний ефект зберігається понад 24 години після прийому разової дози. При регулярному застосуванні препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається за 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні під час тривалої терапії. Раптове скасування валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або інших побічних клінічних явищ.
Встановлено, що валсартан значно знижує рівень необхідності госпіталізації пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю ІІ-ІV класу за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів (NYHA). Значніший ефект досягався у пацієнтів, які не отримували інгібітори АПФ або бета-блокатори. Також встановлено, що валсартан знижував серцево-судинну смертність у клінічно стабільних пацієнтів із патологією лівого шлуночка або лівошлуночковою дисфункцією після інфаркту міокарда.
Валсартан/амлодипін
Комбінація амлодипіну та валсартану забезпечує дозозалежне адитивне зниження артеріального тиску у всьому діапазоні терапевтичних доз.
Гіпотензивна дія після однократної дози комбінації зберігається протягом 24 годин.Понад 1400 пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосовували амлодипін/валсартан 1 раз на добу у двох плацебо-контрольованих дослідженнях.
Застосування амлодипіну бесилату/валсартану вивчали у двох плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів з неускладненою есенціальною гіпертензією легкого або помірного ступеня тяжкості (середній діастолічний тиск у сидячому положенні ≥ 95 та < 110 мм рт.).
Виключалися пацієнти з високим ризиком серцево-судинних порушень: серцевою недостатністю, цукровим діабетом І типу та слабко контрольованим цукровим діабетом ІІ типу, наявністю в анамнезі інфаркту міокарда або інсульту, що відбулися протягом одного року.
У мультицентровому рандомізованому подвійному сліпому, активно контрольованому дослідженні в паралельних групах встановлено нормалізація артеріального тиску (до встановлення діастолічного тиску < 90 мм рт. ст. наприкінці випробування) у 75% пацієнтів, які застосовували 10 мг/160 мг амлодипіну/вал, у 62 % пацієнтів, які застосовували 5 мг/160 мг амлодипіну/валсартану, порівняно з 53 % пацієнтів, які застосовували 160 мг валсартану. Додавання 10 мг та 5 мг амлодипіну призводило до додаткового зниження систолічного/діастолічного тиску на 6/4,8 мм рт. ст. та 3,9/2,9 мм рт. ст. відповідно порівняно з пацієнтами, які застосовували лише 160 мг валсартану.
У мультицентровому рандомізованому подвійному сліпому, активно контрольованому дослідженні в паралельних групах встановлено нормалізація артеріального тиску (до встановлення діастолічного тиску < 90 мм рт. ст. наприкінці випробування) у 78% пацієнтів, які застосовували 10 мг/160 мг амлодипіну/вал порівняно з 67 % пацієнтів, які продовжували застосовувати лише 10 мг амлодипіну. Додавання 160 мг валсартану призводило до додаткового зниження тиску систоли/діастолічного на 2,9/2,1 мм рт. ст. порівняно з пацієнтами, які застосовували лише 10 мг амлодипіну.
Застосування амлодипіну/валсартану вивчалося в активно контрольованому дослідженні у 130 пацієнтів з есенціальною гіпертензією з діастолічним тиском ≥ 110 мм рт. ст. та <120 мм рт. ст. У цьому дослідженні (початковий АТ 171/113 мм рт. ст.) Застосування амлодипіну/валсартану в дозі від 5 мг/160 мг до 10 мг/160 мг знижував стійкий артеріальний тиск на 36/29 мм рт.ст. в порівнянні з 32/28 мм рт. при застосуванні лізиноприлу/гідрохлоротіазиду у дозі від 10 до 20 мг/12,5 мг.
У двох тривалих дослідженнях було доведено, що ефект амлодипіну/валсартану зберігався понад рік. Раптова відміна препарату не призводила до швидкого підвищення артеріального тиску.
У пацієнтів, у яких АТ адекватно контролюється амлодипіном, але мають місце неприйнятні набряки, комбінована терапія може забезпечити аналогічний контроль АТ, зменшивши набряки.
Лінійність
Валсартан та амлодипін виявляють лінійність фармакокінетики.
Амлодипін
Всмоктування. Після прийому внутрішньо терапевтичних доз амлодипіну максимальна концентрація (Сmax) у плазмі досягається протягом 6-12 годин. Розрахована абсолютна біодоступність становить від 64 до 80%. Їжа істотно впливає на біодоступність амлодипіну.
Розподіл. Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях амлодипіну in vitro доведено, що у пацієнтів з есенціальною гіпертензією приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв'язується з білками плазми.
Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90%) метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.
Виведення. Виведення амлодипіну із плазми крові двофазне, з періодом напіввиведення приблизно 30-50 годин. Рівноважні рівні у плазмі досягаються після постійного введення протягом 7-8 днів. 10% незміненого амлодипіну та 60% метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.
Валсартан.
Всмоктування. Після прийому препарату внутрішньо Сmax Валсартану в плазмі крові досягається протягом 2-4 годин. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23%. Їжа знижує експозицію валсартану за показником AUC (концентрація у плазмі – час) біля на 40%, а Сmax - на 50%, хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану в плазмі була однакова в групі, яка приймала препарат натще, і групі пацієнтів, що приймала препарат після їди. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від їди.
Розподіл. Рівноважний обсяг розподілу валсартан після введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється в тканинах не інтенсивно. Валсартан тісно зв'язується з білками плазми (94-97%), головним чином із сироватковим альбуміном.
Біотрансформація. Валсартан не трансформується значною мірою, оскільки лише 20% дози переходить у метаболіти. У плазмі в низьких концентраціях (менше 10% від AUC валсартану) ідентифікований гідроксиметаболіт, який фармакологічно неактивний.
Виведення. Фармакокінетична крива валсартану має низхідний мультиекспоненційний характер (час напіввиведення Т1/2 a менше 1 години та Т1/2 b приблизно 9 годин).
Валсартан виводиться головним чином у незміненому стані з калом (приблизно 83% від дози) та сечею (близько 13% від дози). Після введення кліренс валсартану в плазмі становить приблизно 2 л/годину, а його ренальний кліренс – приблизно 0,62 л/годину (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.Валсартан/амлодипін.
Після перорального застосування комбінації амлодипін/валсартан Сmax у плазмі валсартану та амлодипіну досягається за 3 та 6-8 годин відповідно. Швидкість та ступінь всмоктування комбінації амлодипіну/валсартану еквівалентні біодоступності валсартану та амлодипіну.
Фармакокінетика у різних групах пацієнтів.
Діти
Дані про фармакокінетику у дітей відсутні.
Пацієнти похилого віку (вік від 65 років)
Час досягнення Сmax амлодипіну в плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку та пацієнтів похилого віку. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC та подовження періоду напіввиведення. Середня системна AUC валсартану у людей похилого віку на 70% вища, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно бути обережними при підвищенні дози.
Порушення функції нирок
Порушення функції нирок не впливають на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося щодо сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30% загального плазмового кліренсу, кореляції між станом функції нирок та системною експозицією валсартану не відзначалося.
Порушення функції печінки
У пацієнтів із печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40-60%. У пацієнтів із слабкими та помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція валсартану (визначена за AUC) у середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). Пацієнти, які страждають на захворювання печінки, повинні бути обережні при застосуванні препарату.
Есенціальна гіпертензія у дорослих пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється монотерапією амлодипіном або валсартаном.
Підвищена чутливість до активної субстанції, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу;
Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.
Одночасний прийом антагоністів рецепторів ангіотензину (БРА), включаючи валсартан, або ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) <60 мг/хв/1,73 м2).
Протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Тяжка гіпотензія;
Шок (включаючи кардіогенний шок);
Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня);
Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
Дослідження взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами не проводили.
Слід враховувати при супутньому застосуванні
Інші гіпотензивні препарати
Часто застосовувані гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-блокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть спричинити появу гіпотензивних небажаних явищ (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензію.
Взаємодії, пов'язані з амлодипіном
Супутнє застосування не рекомендовано
Грейпфрут або грейпфрутовий сік
Не рекомендується застосування амлодипіну з грейпфрутовим соком або грейпфрутом, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.
Необхідна обережність при супутньому застосуванні
Інгібітори CYP3A4
Супутнє застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами протеази, азоловими протигрибковими, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значного посилення системного впливу. Клінічні прояви таких фармакокінетичних змін можуть бути посилені у пацієнтів похилого віку. Можуть бути потрібні клінічний моніторинг та корекція доз.
Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати (наприклад карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій звичайний (Hypericum perforatum)
При одночасному застосуванні індукторів CYP3A4 плазмова концентрація амлодипіну може змінюватись. Тому слід контролювати АТ і коригувати дозу під час та після супутнього прийому лікарського засобу, особливо з сильними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, Hypericum perforatum).
Симвастатин
Багаторазове застосування доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно із застосуванням одного симвастатину. Рекомендується знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг для пацієнтів, які застосовують амлодипін.
Дантролен (інфузії)
У тварин спостерігалися летальні випадки вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв'язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно.
Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, які схильні до розвитку злоякісної гіпертермії та при лікуванні злоякісних гіпертермій.Такролімус.
Існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, проте фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну пацієнтам, які приймають такролімус, слід проводити регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, у разі потреби, коригувати його дозу.
mTOR інгібітори (mammalian target of rapamycin – мішені рапаміцину у ссавців).
Такі mTOR інгібітори, як сиролімус, темсіролімус та еверолімус є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами mTOR він може посилювати їхній вплив.
Слід враховувати при супутньому застосуванні
Сілденафіл
Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінованої терапії кожен препарат чинив гіпотензивний ефект незалежно від іншого.
Інші
Амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину.
Взаємодії, пов'язані з валсартаном
Супутнє застосування не рекомендовано
Літій
При одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II, включаючи валсартан, відзначалося оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію та його токсичності. Супутнє застосування валсартану та літію не рекомендується. Якщо застосування такої комбінації необхідно, слід ретельно контролювати рівень літію в сироватці крові. Ризик підвищення токсичності літію може бути надалі підвищений при сумісному застосуванні з Валодипом та діуретиками.
Калієві добавки, калійзберігаючі діуретики, що містять калій, сольові замінники або інші препарати, які можуть підвищувати рівень калію.
Якщо лікарські засоби, що впливають калієві канали, призначають у комбінації з валсартаном, слід передбачити частий контроль вмісту калію в плазмі.
Необхідна обережність при супутньому застосуванні
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота (3 г/день) та неселективні НПЗП
При супутньому застосуванні антагоністів ангіотензину II та НПЗЗ можливе ослаблення гіпотензивної дії.
Також супутнє застосування антагоністів ангіотензину II та НПЗЗ підвищує ризик погіршення функції нирок та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендується контролювати стан функції нирок, забезпечувати належний рівень рідини в організмі пацієнта.Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)
Результати досліджень тканини печінки людини in vitro показали, що валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 і печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) з АРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном
Результати клінічних досліджень показали, що подвійна блокада РААС при комбінованому застосуванні інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену призводить до збільшення частоти виникнення таких небажаних явищ, як гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно з лікуванням одним лікарським засобом, що на РААС. Тому супутнє застосування АРА, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або порушеннями функції нирок (СКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).
Інші
При монотерапії валсартаном не встановлені клінічно значущі лікарські взаємодії з такими препаратами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлортіазид, амлодипін, глібенкламід.
Безпека та ефективність амлодипіну при лікуванні гіпертензивного кризу не встановлені.
Пацієнти з дефіцитом в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові
У пацієнтів із неускладненою артеріальною гіпертензією спостерігалась надмірна гіпотензія. У пацієнтів з активованою ренін-ангіотензиновою системою (зі зниженим вмістом натрію та/або об'ємом циркулюючої крові, які отримують високі дози діуретиків), які приймають блокатори ангіотензинових рецепторів, може виникати симптоматична гіпотензія. Корекція цього стану, що рекомендується, перед застосуванням Валодипу або ретельне медичне спостереження на початку терапії.
При виникненні гіпотензії при застосуванні Валодипа пацієнта слід покласти на спину і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію фізрозчину. Після стабілізації артеріального тиску можна продовжити лікування.
Гіперкаліємія
Слід з обережністю проводити одночасне лікування калієвими добавками, калійзберігаючими діуретиками, що містять калій сольовими замінниками або іншими препаратами, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин та ін), а також передбачити частий контроль вмісту калію.
Стеноз ниркової артерії
Слід застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з одностороннім або двостороннім стенозом ниркової артерії або нирковим стенозом, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватися.
Трансплантація нирки
Досвід безпечного застосування Валодипу пацієнтам із нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.
Порушення функції печінки
Валсартан виводиться головним чином незміненому стані з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну збільшується і показник AUC (концентрація у плазмі – час) вищий у пацієнтів із пошкодженнями функції печінки; рекомендації щодо дозування не встановлені. Особлива обережність необхідна при застосуванні Валодипу пацієнтам з порушенням функції печінки легкого або помірного ступеня або обструктивними захворюваннями жовчного міхура.
Максимальна доза, що рекомендується, для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції печінки без холестазу становить 80 мг валсартану.
Порушення функції нирок
Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня (ШКФ > 30 мл/хв/1,73 м2) корекція дози не потрібна. При помірних порушеннях функції нирок рекомендується контролювати рівні калію та креатиніну в крові. Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з аліскіреном, протипоказане пацієнтам з порушеннями ниркової функції (СКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).
Первинний гіперальдостеронізм.
Пацієнтам з первинним гіперальдостеронізмом не слід приймати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки їхня ренін-ангіотензинова система порушена у зв'язку з основним захворюванням.
Ангіоневротичний набряк.
Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, які можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, та/або набряк обличчя, губ, глотки та язика мали місце у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, зокрема інгібіторів АПФ. Застосування препарату слід припинити у разі набряку Квінке. Повторне застосування не рекомендується.
Серцева недостатність/перенесений інфаркт міокарда
Внаслідок пригнічення РААС у пацієнтів із схильністю можливі порушення функції нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функція нирок може залежати від активності РААС, застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину спричинило розвиток олігурії та/або прогресуючої азотемії, а також (у поодиноких випадках) гостру ниркову недостатність та/або смерть. Подібні результати спостерігалися при застосуванні валсартану. Пацієнтам із серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда слід оцінювати функції нирок.
При застосуванні амлодипіну пацієнтам із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III та IV за класифікацією NYHA частота випадків розвитку набряку легень може посилитись. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони підвищують ризик серцево-судинних подій та летальних наслідків.
Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.
Як і при лікуванні іншими вазодилататорами, особливо обережними, слід бути пацієнтам, у яких констатовано стеноз аорти або стеноз мітрального клапана або виражений стеноз аорти невисокого ступеня.
Подвійна блокада РААС
Існують дані, що спільне застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи ГНН).
Тому не рекомендується проводити подвійну блокаду РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, АРА або аліскірену.Якщо подвійна блокада абсолютно необхідна, її слід проводити виключно під наглядом спеціаліста із здійсненням частого ретельного моніторингу функції нирок, концентрацій електролітів та АТ. Не слід застосовувати інгібітори АПФ та АРА пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Застосування препарату не вивчалося у пацієнтів з іншими захворюваннями, крім гіпертензії.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Лікарський засіб протипоказаний застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування слід негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Дані епідеміологічних досліджень ризику тератогенності після застосування інгібіторів АПФ протягом першого триместру вагітності не були переконливими; проте невелике зростання ризику виключати не можна. Хоча дані контрольованих епідеміологічних досліджень антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) відсутні, подібний ризик може виникати при використанні препаратів цього класу.
Експозиція АРА II у другому та третьому триместрах, як відомо, чинить токсичну дію на плід людини (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікацій кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо АРА II застосовували, починаючи з другого триместру вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження функції нирок і кісток черепа плода.
Грудні діти, матері яких приймали АРА II, повинні перебувати під ретельним наглядом у разі розвитку артеріальної гіпотензії.
Період годування груддю
Амлодипін проникає у грудне молоко. Частка дози, що отримується немовлям під час годування, визначається діапазоном 3-7%, максимум - 15%. Вплив амлодипіну на немовлят невідомий. Тому не рекомендується застосовувати Валодип у період годування груддю; бажано застосовувати альтернативні препарати з вивченим профілем безпеки, особливо під час годування груддю новонароджених чи недоношених дітей.
Фертильність
Клінічні дослідження впливу фертильність не проводилися.
Валсартан
Валсартан не викликав небажаних реакцій з боку репродуктивної системи у самців та самок щурів при пероральному застосуванні у дозах до 200 мг/кг/добу. Дана доза в 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини в перерахунку на мг/м2 (у розрахунках використовувалася доза 320 мг/добу для перорального прийому пацієнтом масою 60 кг).
Амлодипін
Повідомлялося про випадки оборотних біохімічних змін у головках сперматозоїдів у деяких пацієнтів, які проходили лікування блокаторами кальцієвих каналів.
Клінічних даних щодо впливу амлодипіну на фертильність недостатньо. В одному з досліджень на щурах виявили небажані реакції з боку фертильності самців.Здатність проводити швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У пацієнтів, які застосовують Валодип, може виникати запаморочення або відчуття слабкості після прийому препарату, тому це слід враховувати при керуванні автотранспортом та іншими механізмами.
Амлодипін може мати слабкий або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.
Пацієнтам, у яких артеріальний тиск не належним чином регулюється монопрепаратами амлодипіну або валсартану, можна застосовувати комбіновану терапію лікарським засобом. Рекомендована доза – 1 таблетка на добу. Пігулки Валодип можна приймати незалежно від їжі, запиваючи невеликою кількістю води.
Пацієнтам, які приймають валсартан та амлодипін окремо, можна призначити Валодип, що містить ті ж дози компонентів.
Перед застосуванням комбінації рекомендується індивідуально підібрати дози окремих компонентів (тобто амплодипіну та валсартану). За клінічної необхідності можна розглянути можливість безпосередньої заміни монотерапії на комбінацію фіксованими дозами.
Максимальна добова доза – 1 таблетка Валодипу 5 мг/80 мг або 1 таблетка Валодипу 5 мг/160 мг або 1 таблетка Валодипу 10 мг/160 мг (максимально допустимі дози компонентів препарату – 10 мг амлодипіну, 320 мг валсартану).
Дозування в спеціальних групах пацієнтів
Порушення функції нирок
Немає доступних клінічних даних щодо застосування пацієнтам із тяжкими порушеннями функції нирок.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого або помірного ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушеннями функції нирок помірної тяжкості рекомендується контролювати рівні калію та креатиніну в крові.
Супутнє застосування Валодипу з аліскіреном протипоказане пацієнтам із порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мг/хв/1,73 м2).
Цукровий діабет
Супутнє застосування Валодипу з аліскіреном протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом.
Порушення функції печінки
Препарат протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.
З обережністю слід застосовувати пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого або помірного ступеня або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.
Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкої або помірної тяжкості без холестазу максимальна рекомендована доза становить 80 мг валсартану. Рекомендації щодо дозування амлодипіну пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки не розроблені. При переведенні таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням функції печінки на амлодипін або Валодип слід призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну у монотерапії або у складі комбінованої терапії.Пацієнти похилого віку (від 65 років)
Для пацієнтів похилого віку рекомендовані звичайні схеми дозування.
Слід бути обережними при підвищенні дози препарату пацієнтам похилого віку. При переведенні таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням функції печінки на амлодипін або Валодип слід призначати найменшу з рекомендованих доз амлодипіну у монотерапії або у складі комбінованої терапії.
Діти
Безпека та ефективність застосування Валодипа дітям (до 18 років) не досліджено. Дані відсутні. Тому для отримання повнішої інформації Валодип не рекомендується застосовувати дітям.
Симптоми
В даний час немає досвіду передозування лікарського засобу. Основним симптомом передозування валсартану, ймовірно, є виражена гіпотензія з запамороченням. Передозування амлодипіну може призвести до наростаючої периферичної вазодилатації та, ймовірно, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про значну пролонговану системну гіпотензію, аж до шоку та летального результату.
Лікування
Якщо препарат був застосований нещодавно, слід спричинити блювання або промити шлунок. Всмоктування амлодипіну значно знижується при застосуванні активованого вугілля одразу або протягом двох годин після прийому амлодипіну.
Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, викликана передозуванням Валодипа, вимагає активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий контроль серцевої та дихальної функцій, підйом кінцівок, увагу до обсягу циркулюючої рідини та сечовипускання. Для відновлення судинного тонусу та АТ може бути застосований судинозвужувальний препарат за відсутності протипоказань для його застосування. При стійкому зниженні артеріального тиску, яке є наслідком блокади кальцієвих каналів, може бути доцільним внутрішньовенне введення глюконату кальцію.
Виведення валсартану та амлодипіну за допомогою гемодіалізу малоймовірне.
Побічні реакції, які спостерігалися найчастіше або були значними або важкими: назофарингіти, грип, гіперчутливість, головний біль, непритомність, ортостатична гіпотензія, набряки, набряки м'яких тканин, набряки обличчя, периферичні набряки, підвищена стомлюваність, почервоніння обличчя, астенія та приплив.
Побічні реакції класифіковані за органами, системами та частотою виникнення, найбільш поширені зазначені першими.
Оцінюючи частоти побічних реакцій використані такі критерії: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).Інфекційні та паразитарні захворювання
часто: назофарингіт, грип
Порушення з боку імунної системи
рідко гіперчутливість
Порушення з боку обміну речовин та харчування
часто: гіпокаліємія
нечасто: анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія
Порушення психіки
рідко: тривожність
Порушення з боку нервової системи
часто: головний біль
Порушення з боку органу зору
нечасто: погіршення зору
рідко: порушення зору
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення
нечасто: вертиго
рідко: шум у вухах
Порушення з боку серця
нечасто: відчуття серцебиття, тахікардія
рідко: непритомність
Порушення збоку судинної системи
нечасто: ортостатична гіпотензія
рідко: виражене зниження артеріального тиску
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
нечасто: кашель, біль у глотці та гортані
Порушення з боку травної системи
нечасто: діарея, нудота, почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
нечасто: еритема, шкірний висип
рідко: екзантема, гіпергідроз, свербіж шкіри
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
нечасто: артралгія, біль у спині, припухлість суглобів
рідко: м'язові спазми, відчуття тяжкості у всьому тілі
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
рідко: півлакіурія, поліурія
Порушення з боку статевих органів та молочної залози
рідко: еректильна дисфункція
Загальні розлади та порушення у місці введення
часто: астенія, підвищена стомлюваність, набряк обличчя, відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя, набряки, периферичні набряки, пастозність
додаткова інформація
У пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін/валсартан, периферичні набряки зустрічалися рідше (5,8%), ніж у пацієнтів, які отримували терапію лише амлодипіном (9%).
Амлодипін
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія іноді з пурпурою
Порушення з боку імунної системи
дуже рідко: гіперчутливість
Порушення з боку обміну речовин та харчування
дуже рідко: гіперглікемія
Порушення психіки
нечасто: депресія, безсоння/порушення сну, лабільність настрою
рідко: сплутаність свідомості
Порушення з боку нервової системи
часто: запаморочення, біль голови, сонливість
нечасто: порушення смаку, парестезія, непритомність, тремор, гіпестезія
дуже рідко: м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, нейропатія
частота невідома: екстрапірамідні порушення
Порушення з боку органу зору
нечасто: погіршення зору, порушення зору
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення
нечасто: шум у вухах
Порушення з боку серця
часто: відчуття серцебиття
дуже рідко: аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда
Порушення з боку судин
часто: відчуття «припливу» крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску
дуже рідко: васкуліт
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
нечасто: задишка, риніт
дуже рідко: кашель
Порушення з боку травної системи
часто: нудота, почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота
нечасто: зміна випорожнень, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, блювання
рідко: гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
дуже рідко: підвищення «активності» печінкових ферментів (частіше з явищами холестазу), підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
нечасто: алопеція, висип, еритема, реакції фоточутливості, свербіж шкіри, гіпергідроз, пурпура, шкірний висип, зміна кольору шкіри
дуже рідко: багатоформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
часто: набряк кісточок
нечасто: артралгія, біль у спині, м'язові спазми, міалгія
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
нечасто: порушення сечовипускання, ніктурія, поллакіурія
Порушення з боку статевих органів та молочної залози
нечасто: еректильна дисфункція, гінекомастія
Загальні розлади та порушення у місці введення
часто: підвищена стомлюваність, периферичні набряки
нечасто: астенія, дискомфорт, нездужання, некардіогенний біль у серці, біль
Лабораторні та інструментальні дані
нечасто: зниження/підвищення маси тіла
Валсартан
Порушення з боку крові та лімфатичної системи
частота невідома: зниження гемоглобіну та гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія іноді з пурпурою
Порушення з боку імунної системи
дуже рідко: гіперчутливість
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення
нечасто: вертиго
Порушення з боку судин
частота невідома: васкуліт
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
нечасто: кашель
Порушення з боку травної системи
нечасто: почуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів
частота невідома: підвищення «активності» печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини
частота невідома: міалгія
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів
частота невідома: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, порушення функції та нирок, включаючи гостру ниркову недостатність
Загальні розлади та порушення у місці введення
нечасто: підвищена стомлюваність
Лабораторні та інструментальні дані
частота невідома: підвищення вмісту калію у сироватці крові
Додаткова інформація про компоненти препарату
Небажані явища, про які повідомлялося раніше при застосуванні кожного з компонентів окремо, можуть мати місце при застосуванні комбінованого препарату, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних дослідженнях.
Амлодипін
часто: сонливість, запаморочення, відчуття серцебиття, біль у животі, нудота, набряки кісточок
нечасто: безсоння, лабільність настрою (в т.ч. тривожність), депресія, тремор, порушення смаку, непритомність, гіпестезія, порушення зору (в т.ч.
диплопія), шум у вухах, виражене зниження артеріального тиску, задишка, риніт, блювання , диспепсія, алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, гіпергідроз, свербіж шкіри, екзантема, міалгія, судоми в м'язах, біль, порушення сечовипускання, почастішання сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудях, нездужання, збільшення маси тіла, зниженнярідко: сплутаність свідомості
дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, інфаркт міокарда, аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), васкуліт, панкреатит, гепатит, » ферментів (найчастіше внаслідок холестазу), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість. Описано окремі випадки екстрапірамідного синдрому.
Валсартан
Пігулки, покриті плівковою оболонкою.
Валодип, таблетки покриті плівковою оболонкою, 5 мг/80 мг: круглі двоопуклі таблетки зі скошеними краями, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору, можливі темні вкраплення;
Валодип, таблетки покриті плівковою оболонкою, 5 мг/160 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору, можливі темні вкраплення;
Валодип, таблетки покриті плівковою оболонкою, 10 мг/160 мг: овальні двоопуклі таблетки, покриті плівковою оболонкою коричнево-жовтого кольору.
Діюча речовина: амлодипін у формі безилату амлодипіну, валсартану;
1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату та 80 мг валсартану або 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесілату та 160 мг валсартану, або 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну 0;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е 421), магнію стеарат, натрію кроскармелозу, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат;
плівкова оболонка: Полівініловий спирт (частково гідролізований), титану діоксид (E 171), макрогол 3000, тальк, оксид заліза жовтий (E 172).
Тримати при температурі не вище 30 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Термін придатності – 3 роки.
| Назва: | ВАЛОДІП |
| Код АТХ: | C09DB01 - Вальзартан и амлодипин |
 Киев, вул. Княжий Затон, 4, Час роботи: Пн-Пт: 08:00-20:00, Сб-Вс: 09:00-19:00 Відчинено | ||
| | ВАЛОДИП табл. п/о 5 мг + 80 мг №30 KRKA d.d. Novo Mesto (Словения) | 22000 |
| | ВАЛОДИП табл. п/о 5 мг + 160 мг №30 KRKA d.d. Novo Mesto (Словения) | 31900 |
| | ВАЛОДИП табл. п/о 10 мг + 160 мг №30 KRKA (Словения) | 33500 |
 Киев, вулиця Урлівська, 11А, Час роботи: Пн-Пт: 08:00-22:00, Сб-Вс: 09:00-20:00 Відчинено | ||
| | Валодип табл.п/п/о 5мг/80мг №14х2 КРКА, д.д., Ново место | 8117 |
| | Валодип табл. п/пл.об. 5мг/160мг №28 (7х4) блистер KRKA, д.д., Ново место, Словенія | 10364 |
| | Валодип табл. п/пл.об. 10мг/160мг №28 (7х4 )блистер KRKA, д.д., Ново место, Словенія | 12194 |
| | Валодип 5мг/80мг №30 таблетки KPKA, д.д., Ново место, Словенія | 9800 |
| | Валодип 5мг/160мг №30 таблетки KPKA, д.д., Ново место, Словенія | 11880 |
| | Валодип 10мг/160мг №30 таблетки KPKA, д.д., Ново место, Словенія | 14370 |
 | ||
| | Валодип табл. 5мг/80мг №28 (14х2) KRKA | 10550 |
| | Валодип табл. 5мг/160мг №28 (7х4) KRKA | 11750 |
| | Валодип табл. 10мг/160мг №28 KRKA | 14820 |
 Киев, вулиця Софіївська, 6, Час роботи: Пн-Пт: 09:00-20:00, Сб: 09:00-17:00 Зараз зачинено | ||
| | ВАЛОДИП таблетки, п/плен. обол., по 5 мг/80 мг №30 (10х3) КРКА, д.д., Ново место, Словенія | 10598 |
| | ВАЛОДИП таблетки, п/плен. обол., по 5 мг/80 мг №28 (14х2) КРКА, д.д., Ново место, Словенія | 10881 |
| | ВАЛОДИП таблетки, п/плен. обол., по 5 мг/160 мг №30 (10х3) КРКА, д.д., Ново место, Словенія | 12128 |
| | ВАЛОДИП таблетки, п/плен. обол., по 10 мг/160 мг №30 (10х3) КРКА, д.д., Ново место, Словенія | 15532 |
Medcentre.com.ua Медичний інформаційний ресурс 
